Сначала предисловие. Опишу сюжеты ролика для романтиков достаточно детально, надеюсь романтики оценят и прочтут весь текст, прагматикам же рекомендую просто читать понравившиеся фрагменты  букавок. Сюжеты взяты из моей жизни, но, не скрою, некоторые моменты приходится приукрасить. Надеюсь, друзья, вы поймете и все же выразите  Вашу поддержку. 

---

Ранок. Промінчики ласкавого сонечка пробиваються через ажурне мереживо за вікном, вони м'яко лягають на шкіру красивого молодого мужчини з голубими очима та оголеним торсом. Вже пізніше ми можливо побачимо, що на чоловіку лише еротичні сімейні труси ( то діло смаку, але я собі уявляю їх з червоними листочками на білому фоні) , пізніше ми зрозуміємо, що то й не чоловік зовсім, а просто ангел-охоронець. Зараз він просто стоїть і розглядає пейзаж зимової білосніжної казки за вікном, є ще час, -- за спиною ангела його підопічний спить зі своєю коханою на ліжечку: широкому такому ложі, вкритому білим атласом, що холодить тіло, але зараз ця матерія світиться теплом почуттів від минулої ночі ніжності. Здається мені, що вони сплять на бочку лицем один до одного, підібравши догори по одній задній лапці, що мирно переплітаються в поцілунку.

Він відкриває очі. На подушці напроти шовковиста як персик шкіра в оточенні золотого волосся та з дитячою, безтурботною посмішкою на черешневих вустах.   Ви не забули, що наш герой ролику -- успішний, зайнятий і прагматичний мужчина -- отже, хоче, але не може собі дозволити розбудити сплячу красуню своєю захцянкою скуштувати її губки (тим би напевно не обмежилося, але цензура вирізає те, про що ви навіть не встигли подумати). Глянувши ще раз, він встає... не знаючи, що ангел-охоронець звершує те, що хазяїну не вдалося. Легко торкнувшись її губ, він наздоганяє свого протеже  у ванній, а дама серця ще солодше посміхається. Класика. Не мені вам розказувати, що далі розігрується короткими слайдами сцена вранішньої метушні з використанням аксесуарів Old Spice.

---

Червона краватка. Чорний костюм. Біла сорочка. На білій хусточці червона вишивка у вигляді логотипу Old Spice. Закохані разом, безтурботно цілуючись, відкривають двері сімейного гніздечка. 

---

Закоханих сьогодні чекає довга і важка дорога через гори. Траса важка, фури міжнародних перевізників повзуть дорогою і обігнати їх стає можливо лише на розширеннях, що зрідка трапляються.  Ми з парочкою героїв нарешті наважуємося зайняти другу смугу, що перед нами успішно робить і поляк-засранець на своєму трендулеті.  Ох і довго ж він обганяє того тягача, настільки довго, що коротке розширення завершується одразу ж після виконання ним обгону.

А перед нашими очима голубим тлом майорить знак 4.7 "Об'їзд перешкоди справа" на масивному стовпчику у жовто-чорну косу смужечку ). Ні, завершити обгін до знаку точно не вдасться. Ще 0,2 секунди проходить, щоб спрацювали гальма, але до знаку немає і тих 30-40 метрів, що необхідні для зупинки за сухої літньої погоди.  Добре, що знак не на самотині. Наш знайомий ангел саме повертає знак градусів на 120 за годинниковою стрілкою. Машина контрольованим заносом огинає перешкоду зліва, брутально порушуючи ПДР та рятуючи життя пасажирам. 

---

Навколо неземна краса українських Карпат. Ще зовсім не пізно. Ввечері а-ля віденьский бал у одному із Закарпатських замків, але юна і повна ще сил сім'я не може стриматися від спокуси покататися на лижах. Молоді ще, зелені і безпечні - ні шоломів, ні захисних щитків на колінах/ліктях. Гора невисока, але мальовнича траса стрічкою в'ється по просіках соснового пралісу. Їх троє, мужчинка у біло-чорному лижному костюмі, кохане зайченя у білій курточці та наш ангел, що саме страхує молоду кобіту, яка ще зовсім невпевнено тримається на (хотів сказати ногах) лижах. 

Тут тобі не Альпи. Ангел трішки захопився з опікою жіночки -- соснова кореняка тільки й чекала цього моменту, щоб хапнути за лижу молодого пана. Ох і красиво ж він падає носом вперед. Не було б тут снігу, то наш герой пару-трійку цілих ребер би не дорахувався.  

---

Вечір. Блиск напастованого паркету не зрівняється з діамантами на вишуканих декольтованих сукнях.  Метелики ефектно підкреслюють  елегантність кавалерів. Ви не сумнівайтеся, наша пара затьмарює своєю красою та грацією всіх навколо.  Може воно так і є насправді, але в даному випадку це здебільшого через те, що оператор не спускає з них свого об'єктиву. А танцюють вони таки класно - очей не відвести -  рухи граційні і пристрасні, навіть темп віденського вальсу не здатен знівелювати ніжності партнерів. Ех, якби ж не китайська підробка взуття, котру впарили золотоволосці в дорогому бутіку. На кульмінаційному па босоніжки рвуться, кохана ніжка підвертається і пара наших закоханих вже не пливе на паркеті, а просто пірнає вниз. Нічого страшного, але поносити партнерку на руках до машини і з машини - справа честі. Спитаєте де ж ангел ?На балу він просто не встиг протиснутися, а зараз, відчуваючи свою провину, ретельно посипає піском перед своїм чадом  доріжки, щоб бува часом знову не посковзнулися. 

Ніч. Ванна кімната готельного люксу. Місця за великим дзеркалом достатньо, щоб свій туалет паралельно завершували опікун і мій прообраз. Не забуваєм, що ми все ж Old Spice рекламуємо. Зараз саме час сказати за кадром якусь банальщину на кшталт : "Один день з життя справжнього чоловіка" . І не забуваємо зробити акцент не на щасливчику, що забирається до нагрітого коханою ліжечка. Ангел з незворушним спокоєм дивиться у вікно на нічний пейзаж зимової білосніжної казки, є ще час....

далі читати тут

Несподіване відрядження

       Розвідувальне управління вирішило з'ясувати, як саме контрабандна вогнепальна зброя зі США потрапила до “ІРА” (“IRA” ) в Ірландії. Вони дізналися, що її транспортували через місто Краннаґ (Crannagh). Тож туди для проведення  розслідування й направили агента Мерфі.
       Кожного понеділка об одинадцятій годині він надсилав закодований проміжний звіт. Першого понеділка він повідомив, що зустрів деяких людей, стосовно  яких у нього виникли підозри щодо їхнього  членства в ІРА. Другого понеділка він повідомив, що з'ясував, де знаходиться місце зустрічі ІРА. Третого – що він має певність відповідно до деяких підтверджених членів ІРА і що скоро вони зведуть його з чільниками організації. Але наступного понеділка жодного повідомлення не надійшло. Так само, як  і того, що настав за ним.
       Тож служба розвідки вирішила відрядити в Ірландію Рейлі, аби з’ясувати, що сталося з Мерфі. Прибувши у пункт призначення, жінка одразу ж пішла в таверну  і спробувала зазнайомитись із барменом.
       Відчувши приязнь бармена, запитала в нього, де можна знайти Мерфі.
 "Що ж, -  відповів бармен, - якщо ви хочете знайти Мерфі-констебля, то йдіть до автостради, поверніть ліворуч і пройдіть 4 квартали до поліцейського відділку".
       Рейлі зрозуміла, що це був не її Мерфі. Вона описала докладніше  зовнішність чоловіка, котрого їй потрібно було знайти.
       Бармен сказав:
"О, здається він схожий на Мерфі-фермера. Добре, тоді  прямуйте по Болотяній Вулиці вниз, далі – пагорбом до околиці міста, повернете праворуч і тоді 2 милі прямо ".
       Рейлі знов зрозуміла, що це не є потрібна їй людина. Вона терпляче пояснила, що її Мерфі  приїхав із Америки приблизно 5 або 6 тижнів тому.
 "O, - відповів бармен, - то ви шукаєте Мерфі-шпигуна".

Тиждень потому…

     Це діялось десь опівдні. На автобусній зупинці було чимало людей. Серед них була доволі стильно одягнена дівчина років двадцяти п’яти. На ній були капелюшок, плащик та  рукавички. Однак  вигляд вона мала таки досить серйозний. На зупинку підійшло кілька молодиків, не надто обтяжених як  інтелектом, так і будь-якими уявленнями щодо моралі. Вони на всю реготали, дудлили  пиво з пляшок та лаялись на чому  світ стояв. Звісно, побоюючись цих хлопців, присутні мовчали. Але тут один з-поміж них спромігся  образити дівчину. Не просто штовхнув або обізвав, а плюнув на капелюх. Вона, не довго думаючи, відкинула його подалі. Але натомість одразу витягнула з-під плаща SIG P228. Кілька пострілів дуже швидко пролунало у напруженій атмосфері. Ніхто з-поміж нахабних молодиків більше не піднявся, хоча надалі стало відомо, що одному з них пощастило вижити. Дівчину так і не знайшли.

Вечір наступного дня

      Літак здійснив посадку в Даллесі… На Мерфі та Рейлі вже очікували співробітники Управління розвідки. Адже їх мали негайно доправити на розмову з відповідальним працівником. За складних умов їм вдалося налагодити близький  контакт із керівництвом ІРА. Доправлена в Ірландію зброя мала так само повернутися до США контрабандою, але натомість було потрібно створити умови для поставок обладнання в цю країну з метою нарощування виробництва віскі (хоча містер О’Каллаґан наполягав також на кількох контейнерах горілки)…
      Адже що може бути важливішим для справжніх ірландців?

P.S. Усе наведене вище є витвором фантазії. Будь-які збіги з реальними іменами, подіями, фактами є випадковістю. Автор не прагнув будь-кого образити або ж якось зашкодити будь-чиїй репутації.

P.P.S. Також я не маю на меті вигравати конкурс (або ж боротися за приз), тож прошу не виявляти надмірної прискіпливості щодо моєї оповідки. Але разом з тим дуже вдячний Вам за те, що навідалися до мого блогу.

З продовженням Ви маєте можливість ознайомитися на http://blog.i.ua/community/1307/421158/.

Кінець лютого року 2008... Як завжди неймовірна слякоть. Ледь протоптаною стежкою, що мокрим місивом затікає у взуття, на Лису гору піднімається чоловік. Ще пару десятків метрів залишилось йому до мети. Самотня лавочка, що прикута до землі ще нерозтопленим снігом, чорною плямою видається на фоні далеко вже не білого снігу. З людського роду лише ідіот міг забратися в таку погоду на цю галявину, щоб наодинці спостерігати за налитими свинцем  хмарами над сірим Львовом. Влітку звідси відкривається панорама цілого Левового граду, а зараз лише сірий холод мурашками підбирається до серця. До чого це все - ангели не відчувають нульової температури. 

Підопічний у всесвітній павутині з коханою теревенить -- то навіть пательньою його від монітора не відженеш. Не від нудьги ангела тягне в моменти безробіття побути на пустирі Лисої гори. У нього теж своє кохання, але ніякої романтики чи ностальгії за почуттями - до цієї лавочки його тягне, як злочинця на місце злочину. Юнацька мрія, одна на двох із протеже -- цілунок під Ейфелевою вежею -- була розбита саме тут. Як сонце, що тоді заходило, тут згасли останні жаринки першого кохання. Останнім часом незлюбив багато місцин: і Прагу, і Краків, і навіть Карпати Івано-Франківщини,  але найбільше це - місця, де його кохана припустилася найтяжчих помилок. Саме тут, коли  золотоволоска, сама того не відаючи, забивала останній цвяшок у труну розбитої сім'ї, на небесах вирішили забрати у неї ангела. Не назавжди - лише на курси підвищення кваліфікації. 

Її забрали лише місяць назад, але навіть для закоханих ангелів час розлуки тягнеться дуже довго. Є в тому і позитивні моменти, є і чому гордитися - не кожному ангелу доручають піклуватися за двома людьми. На днях вирішив змінити аромат на Old Spice Aqua Energy - їй повинно сподобатись. 

далі читати тут

Ангел з незворушним спокоєм дивиться у вікно на нічний пейзаж зимової білосніжної казки, є ще час....

---

Поки метушня під перинами викликає лише ангельську посмішку, роздуми про самотність почекають. А час біжить, і блаженна радість розчиняється у тиші. Пристрасті вщухли... Ангел нечутними кроками наближається до шафи, дістає звідти боксерські рукавички і прямує до виходу. І дарма, що підопічний такими рукавичками жодного синця нікому не вклеїв, але на те вони і ангели - компенсовувати нереалізовані починання. 

А тим паче, що цього року нечисть планує випробувати свої зубки на шкурах наших почуттів. Треба готуватися, потлумити грушу, самому нею побути. Ось сестри студент вже з карате віце-чемпіоном континенту став. Ніч у спортзалі - не найгірший варіант для самотнього янгола. Вже світає, коли доволі потовчений фейс нашого охоронця повертається у номер. 

Опа... А що тут сталося? Штори приспущені, солодка тиша змінилася на тривожне сопіння в півтемряві. Цих безпорадних людисьок ні на хвилинку не можна самих залишати - варто було відлучитися, як вже пан розхворілися після вчорашніх забав. Горличко бо-бо, сопельки кап-кап, температурка аж зо 37,2. А що,  кумедні би були кадри у вже знайомій нам ванній кімнаті -- заспаний, запухлий чоловічок ледве продертими очима намагається привести свою мармизу до поголеного стану, а посланець небес запускає лосьйоном Олд Спайс ранки після нічних спарингів. Так і не відомо, хто кому заздрить )

А ось і покоївка намалювалася у нашому номерку. І незле би було, коли б це була підточена життєвими негараздами санітарка в нейлоновому фартусі, так ні - юне дитя гір бухливим потоком увірвалося в кімнату. Вороново-сизе пряме волосся граційно і велично спадає у розріз білої сорочини, гудзичкам котрої лише шаленим зусиллям ниток вдається утримати пухнасті перса у рамках пристойності. А таки треба ж бісеняті було навідатися до нас тоді, коли золотоволоска випурхнула з готельчика.

Була в мене грішна ідея за сценарієм зараз затягнути цю мавку з очима газелі до ліжка, виправдовуючись тим, що у нас із ангелом по дві голови, а крові вистачає лише на одну, однак не ризикну так споганити ролик напередодні 8 березня. Зробимо так: не відаючи хто до нас завітав, ми в хованки вирішуємо гратись і підстерігаємо з ангелом нашу жертву у ванній. Світло ми завбачливо погасили. Покоївка до нас, а ми до неї і лоскотки шукати ))). Починається все з переляку, який переходить в регіт, ну а коли за помахом чарівної палички гудзички не витримують такого знущання і падають, оголюючи соковиті груди, то покоївка, за секунду зашарівшись, заїхавши мені по щоці, як ошпарена, вилітає з ванни.  

Фурія, розмахуючи цицьками, проноситься повз золотоволоску, що саме у ступорі з пакетами апельсинок та інших вітамінних смаколиків стоїть у дверях.  З найневиннішим сміхом із ванної кімнати показується моя фізіономія, яка одразу ж отримує дзвінкого повторного ляпаса у другу щоку. Знову ванна, і знову пора лосьйону Олд Спайс проявляти лікувальні властивості.

---

А вони таки помиряться. Їхні ангели обов'язково їм у цьому допоможуть - вони ж по-справжньому кохають одне одного. Але про це вже зовсім інша рекламна кампанія. Ваш сценарист, Володюсик В. 

П.С. питали про звуковий супровід - ось, вмикайте гучніше. 

---

Мы получили результаты выбора жюри и вывесили список призеров конкурса Old Spice. MacBook, коммуникаторы HTC и iPod'ы нашли себе новых хозяев  Первые счастливые победители уже даже начали приходить к нам в офис.

Спасибо всем, кто участвовал – было интересно читать истории и сценарии, а также смотреть видеоролики. Результаты конкурса размещены на его сайте: http://oldspice.i.ua

В дополнение к Old Spice в марте мы раздали еще несколько десятков пригласительных в аквапарк в рамках акции для владельцев Фанкарт I.UA - просто так, там даже ничего делать не надо было, лишь нажать кнопку "Хочу участвовать в акции". Вот такие неожиданные бонусы.

И, кстати, у I.UA скоро день рождения - может и к этой дате приурочим какой-то приятный конкурс. Как-никак уже 4 года порталу.

Оставайтесь с нами - акции на I.UA будут и дальше, ведь так жить веселее

Жанр: романтическое приключение.

От автора: сценарий расчитан на воображение читателя.

Автор: Сергей Данишевский

Рабочее название: " Пряный аромат свободы", "Аромат ее свободы", "Аромат настоящего".

Главные герои: Девушка 20-25 лет, парень(байкер) 28-30 лет. 

Первая сцена:

Раннее утро. Спальня.  Влюбленная пара еще спит. Девушка просыпается первой, очень аккуратно и тихо встает с постели, чтобы не разбудить своего любимого мальчика. Надевает на себя прозрачный красный пеньюар и босиком убегает в душевую комнату. Сбрасывает с себя всю одежду и прячется за шторкой ванны. Включает душ и активно чем-то занимается, шторка постоянно хаотично движется. Девушка то и дело протягивает руку из-за шторки и берет с  полки  мужской гель  для душа Old Spice, потом лосьон после бритья Old Spice, и потом  дезодорант Old Spice.

Вторая сцена:

Она стоит  у входной двери, надев кожаную куртку своего парня,  ковбойские сапожки и берет  шлем. Находит в кармане куртки ключи и зажигалку Zippo (щелкает нею и прячет обратно в карман), выбегает из дома. В гараже она находит  новенький, блестящий и тяжелый Harley-Davidson. Девушка, торопливо оседлав мотоцикл, мчится по городу, выезжая на шоссе, создает невероятные сложные ситуации на дороге.

Дорожная автоинспекция преследует бесстрашную и взрывную леди, делает ей знак остановиться.  Но она испытывает огромный восторг и показывает чудеса вождения байка, она королева открытой дороги! Полностью испачкавшись грязью и пылью, байкер-самозванка отрывается от автоинспекции и возвращается в домашний гараж.

Третья сцена:

Спальня. Парень просыпается и тянется к любимой девочке, чтобы обнять ее. Она лежит к нему спиной и улыбается уверенная в том, что у нее есть своя тайна.  Девушка делает  вид, что еще спит. Он прижимается к ней всем телом и вдыхает аромат ее волос и тела. Он уже понимает, что она брала его Old Spice и Harley. Парень многозначительно улыбается и как любой настоящий мужчина, очень доволен собой.

Голос  с экрана: «ТВОЙ Old Spice  –  аромат ЕЕ свободы!»

  

Прочитал я замечательную идею Old Spice и задумался. Я как мужчина, что я сделал такого этакого. Долго думал, вспоминал свою жизнь и решил написать о ней, не о конкретном моменте, а о самой жизни в вкратце. Я не буду писать свою автобиографию, но кое - что я расскажу.
Меня зовут - ЖАрков Александр. Я родился 19 декабря 1985 года на день Святого Николая и с того самого дня он стал моим покровителем. Я это понял еще тогда, хоть и четко не помню всего происходящего но душа чувствует. В тот момент, когда меня рожали акушер потянул меня и застрял, тем самым повредил себе позвоночник. Он пошел у меня спиралью и плечо стало одно выше другого. Никто вначале этого не заметил, но я не мог долго ходить. Лежал маленький малыш скуксившийся и врачи говорили что у него животик болит и ему нужно сделать операцию. Но я выстоял и понял, что мне нужно ходить и через боль я сделал свой первый шаг. В возрасте 2-х месяцев моя мама отравилась и у нее испортилось молоко превратилось в сыворотку. Я его не мог пить и голодал, моя мама этого понять не могла, почему я худею. А опять же врачи сказали что у меня грыжа и довели меня до 3-й степени дистрофии. Но я держался до последнего. Спасла мне жизнь моя бабушка, которая забрала меня в детстве к себе в село и начала в таком возрасте кормить картошкой и котлетой. Все были удивлены почему я не ем детское питание и лояльно отношусь к молоку до сих пор. Чуть повзрослев я как и все дети был активным, кучу раз имел ушибы, порезы, ломал руку - это нормально для мужчины. Еще в детстве я заступался за всех в драках, потому что считал это не справедливо бить слабых, хоть и сам не был качком и сейчас таким не являюсь, но мое мнение остается преждним. С каждым днем мне было тяжело ходить - так как у меня обнаружилось помимо редкого скалиоза 3-й степени, так еще и плоскостопие 3-й степени. Я с родителями обратился в больницу, так как боль была невыносимой из-за того что кости детские начали формироваться и между 7-м и 8-м позвонками начали перетираться нервы из-за кривизны и парализовать все тело. Врачи сказали что скоро я не бужу ходить. Я настолько сильно воспринял это что начал заниматься спортом, достаточно усиленно. Бегал через силу, много ходил. Я попробовал много всяких гимнастик, но они не давали результата, как собственные тренировки. Я пошел на "Карате до" и научился разбивать кулаками кирпичи - это была цель мамолетки(хотел как в фильмах). Вскоре на уличных разборках мне довелось спасти жизнь одному дворовому парню и не быть забитым до смерти кастетом. Сам получил множество ранений, но выстоял и довез парня до реанимации. С ним все хорошо, сказали врачи если б не принес его я у него началось внутреннее кровотечение - он бы умер. Сейчас к сожалению мы не общаемся и я не знаю долю этого человека. Я рос и так сложилась моя доля, что я родился не в богатой семье - мама учитель труда, а папа автослесарь - который, как правило вечно пил. Что и производило к конфликтам в семье. ТАкие проблемы создали финансовые трудности в семье, что и привели меня к 1-й работе в 12-ть лет от мойки машин, строение гаражей(тоскал песок, подавал лопаты,...). Это дало мне воспитания и организованности. С возрастом я понял что нужно быть победителем, достиг много в дворовом футболе и в чемпионате школы - выиграли кубок. Хорошо учился - но не был заучкой. Испытал 1-ю любовь и 1-е разочарование. Есть много вещей, которые я не могу рассказать сейчас о своей жизни, но которые могли бы посчитаться подвигом, но те кто знает меня ближе - знают эти истории. Я не поступил в универ сразу по многим причинам и пошел в техникум, который закончил с отличием. Я всегда старался достигать максимума. Стал финансово независимым с 16-ти лет и д осих пор не беру не копейки у родителей, а с 18-ти лет начал помогать им. С 23-х лет содержать. Мой отец много пил и случайно связался с такими замечательными личностями, как уголовники. Которые вечно угрожали ему и не только. В то время судьба сложилась еще хуже, я лишился близкого мне человека и расстался со своей первой любовью. Семья была в долгах, я держался изо всех сил, единственное что у меня было так это работа. У меня был такой сложный переходной период, в котором я даже ходить не мог - в прямом понимании этого слова. Я сказал себе что нужно идти дальше, я заработал деньги за отца долг. Мне это стоило очень больших жертв. Но я знаю цену денег. Я никогда не крал и красть не собираюсь. Правды в этом мире так мало, что ее практически незаметно. Параллельно с этим я занимался саморазвитием познавая компьютерные технологии, ходил на танцы. В скорее стал хореографом собственного балета. Многие труды сформировали на моем позвоночнике мышцы, которые не позволяют перетирать позвонкам. Доктора сказали, что это невозможно. В скорее занятие йогой и медитацией, а так же восточными тибетскими практиками вылечили мне плоскостопие, а так же практически вылечили позвоночник. Я научился гипнозу и 1-м делом закодировал собственного отца. Проходя время становясь как личность, поступив в университет и продолжая работать забочусь о своей семье в таком юном возрасте при этом не спившись и не спаганевшись, я начал активно заниматься студенческой жизнью. Всякое там было на моем нелегком факультете. Но несколько моментов я расскажу, которые связанны были с тем как я возвращался с очередных репетиций. ТАк получилось мне везет на аварии, я все время вижу или оказываюсь рядом с ними. Вот в 1-й раз это произошло у меня на районе когда затопило водой горку и машины врезались в друг друга, так как сработали подушки безопасности водителей вырубило. А в связи с тем что был стоки там машинки тупо плавали(кто знает ТАтарку тот поймет) одна машинка началась затапливаться, так как водитель видно курил и приоткрыл окно.Машину затапливало. Я в то время утопил свой любимый Нокиа. Подбежав туда не смог открыть дверь(я не знаю откуда у меня столько взялось адреналина) я силой кулаком начал долбать по стеклу что б его разбить и разбил его, вода стекла и 2-й водитель очнулся и помог вытянуть пострадавших. МЫ сделали искусственное дыхание и они остались живы. Они поблагодарили меня, но судьба сложилась так что мы больше не встретились. Когда я шел домой думав об этой ситуации, видел как течение приплыл мой Нокиа, который работал. Придя домой я заметил раздробленный кулак. Я не предал этому внимание, оно срослось как на собаке, но это заметно если видно. А потом как то мне делали рентген и сказали что у меня был перелом со смещением. 2-я история была, когда я шел в универ видел как Гринко вывозив мусор задел бабушку ковшом на повороте и уехал. У нее начался открытый перелом, это было на ул. Коперника. Я сделал все как полагается, прибежали рядом люди с парикмахерской и вызвали скорую. Я держал бабулю что б кровь не вышла. Потом приехала скорая и забрала ее. Когда они оказывали ей первую помощь, она попросила что б я збегал в ларек Факты и купил газету "Жажда жизни". Я даже не знал, что такая есть. Я прибежал и принес ей, ее как раз увозили. Сказали что я оперативно сработал и что она будет жить. Я был в шоке этак с недельку. 3-й случай случился возле моего факультета возле улицы Борщаговской(ст. 1-3 трамвая Полевая). Машина на бешеной скорости врезалась на повороте в дерево. Я выходил с репетиции Дня факультета последним. Прибежал к ним сразу же вызвал скорую. Пока первый выбирался у 2-го его друга, который был не пристегнут, было много открытых переломов, а так же перелом черепа. Я смог все что смог. Я ничего не понимал что я делаю, когда мы вынесли его с санитарами, они сказали что будет жить, они его зашьют Слава Богу что я оказался и остановил частично кровотечения. После того случая, я начал смотреть жизнь по другому. Я не буду продолжать эту долгую историю. С того момента, как я стал психологом, помог многим. БЫло всякое, но это уже работа, а не жизнь - хотя это тоже самое. Я не прыгал с парашютом, я не давал взятку гаишникам, не скрывался от милиции, не умею стрелять по тарелочкам(хотя умею хорошо стрелять). Самое гласное я остался человеком. Я хоть немного, но чего то добился в своей жизни и сегодня после рабочего дня, я пишу это что б просто вспомнить еще раз свою жизнь, а так же поделиться с мужчинами своим жизненным опытом и сказать. Дело не в мышцах и в крутости, а дело в добром сердце и смелой душе. Наверное за это нас любят большинство женщин, ну а остальные - Вы сами знаете за что!
Удачного Вам дня и всего замечательного!

ЗАМЕТКИ С НАТУРЫ О НАШЕЙ КУЛЬТУРЕ :-)
Загадка:
- Один мент - постовой, два мента - бригада, а ТРИ - что это?
- Так ведь ТРИ ГАДА! :-)

Тормозят меня на днях четверо таких вот на выезде из поселка, подходит один, представляется…
Я, не чувствуя за собой никакой вины и зная, что машина в идеальном состоянии, начинаю слегка хамить:
- «Ну и за какие грехи вы изволили нас задержать?»
Мент: -«Ну.., не задержать, а остановить!»
Я: - «А с юридической точки зрения ваши действия - типичное ЗАДЕРЖАНИЕ!
Да и просто по смыслу слов: вы ЗАДЕРЖИВАЕТЕ мое движение!»
М: - «Ага.., так вам одну причину назвать, или с десяток, по которым я могу задержать?»
Я: -«Ну для начала - попытайтесь изобразить хоть одну, но существенную!»
М: -«Ну.., к примеру.., э-э-э.., (воздвигая очи к небу) - у вас ремень не пристегнут!»
Я: -«Пример «не катит»: машина стоит на месте, я только что, потянувшись за документами, отстегнул ремень, чтобы не мешал! Вот и пассажиры сзади подтвердят! В СТОЯЩЕЙ машине с открытой дверью ведь пристегиваться не надо?».
Мент, видя, что ему ничего от меня «не светит», швыряет документы мне на колени и громко, чтобы слышали и мои попутчицы, и своя компания, выражает свое неудовольствие:
- «Ну вы прям, как БАБА торгуетесь! А _Я_ с БАБАМИ - принципиально не разговариваю! Мне больше МУЖИКИ НРАВЯТСЯ! НАСТОЯЩИЕ!!!»
И с гордым видом победившего петуха отходит к своим...
Те тихо ржут и с любопытством ждут моей ответной реакции…
Девчата мои сзади тоже притихли и ждут...
Ну, думаю, козлище.., чем же мне тебя «достать»??! - в такой конфуз ввел меня.., блин!

Для начала подумал прокрутить ему запись с диктофона (я его постоянно вожу с собой именно для таких козлов!), потом записать номер «бляхи» и «сдать» начальству...
Нет, не годится: это ж НЕ МУЖСКОЙ ответ, особенно в данной ситуёвине: девки смотрят...
Тем более, выйдя за рамки дозволенного общения, он разрешает и мне воспользоваться недозволенным, а значит...
И тут вспомнилось его высказывание о его ЛЮБВИ к «настоящим мужикам»…
Ага, надо именно это обыграть!!
Сажусь поудобнее, запускаю движок и кротко так спрашиваю: -«Ну так шо, можно ехать?».
Мент небрежно так, по-барски: «Давай-давай, ехай, попутного ветра!»

«..И тут Остапа понесло»!
Говорю ему: -«Слышишь, я еще понимаю, когда девки в секс ПОНАРОШКУ играют: там хоть есть на что посмотреть - грудочки, ножки, попочки.., но когда «настоящий мужик» В НАТУРЕ «пялит» другого мужика, «ненастоящего» - так это ж полный изврат! И как тебе ТАКОЕ может нравиться?! Тьфу!!! :-)
Или у тебя нормальной бабы нет? Или сам - вместо нее?»

Мент с трудом начинает понимать, куда я клоню, что он «сморозил не то», весь наливается буро-малиновыми пятнами. Его бригада уже открыто ржет…
Видя такую их реакцию, добиваю: -«Родной, ты, ежели в следующий раз НАСТОЩЕГО МУЖИКА захочешь - так встань у дороги буквой «зю» и своей полосатой ПАЛКОЙ показывай, КУДА ЧЕГО ИМЕННО тебе хочется!
И никому объяснять не надо о причинах: остановился - значит вот он, ТВОЙ мужик, НАСТОЯЩИЙ!!!» :-)

Все в отпаде! «..Я все сказал - ХАО!» (что-то индейское). :-)
Я «даю по газам», чтобы не видеть его по-рачьи вылупленых ошалелых очей и такого «выражения морды лица», что был бы у него пистолет - расстрелял бы…

Ну, как говорится - сам напросился.., я с ним корректно начинал, а он… :-)

…Дриблінг, роботу з м’ячем і спільні дії на полі ще треба вдосконалювати. Ну, і звичайно, будемо працювати над швидкістю. А удар правою у тебе добрий! Думаю, з часом результати будуть вражаючі…

Ну а тепер сідай, пристебнули паски – і вперед! Пряма ділянка – прискорюємось. Далі треба повертати, тому трохи збавимо швидкість – ось так, чисто зайшли на віраж. Попереду нам їдуть назустріч – у цей момент треба бути особливо уважним і зосередженим. Так, тут не подрімаєш…

Ось ми і вдома. Добре, тренування на сьогодні закінчили, треба ще багато дечого зробити. Дивись, усе це ми маємо прибрати і впорядкувати. Для двох чоловіків роботи вдосталь. Хоча працювати доведеться, як попелюшкам: перебрати, розібрати і прибрати. Але ми впораємось. Головне працювати разом.

…Не піднімай це сам, воно заважке. Я допоможу. Взя-ли! Друж-но! – ось так. А ось це, думаю, треба змонтувати, бачиш, тут спеціальні отвори, вставляємо ось так – готово! Погодься, так воно займає менше місця й має акуратний та симпатичний вигляд ,такий собі куб.

Ну от, здається, й усе. Стривай, а де кришка від скрині? О, бачу. Цікаво, як вона опинилася там, нагорі? Треба дістати. Давай я трохи допоможу тобі піднятися, а ти візьмеш. Ось так… Ще вище? Добре. Тримайся міцніше, на висоті ти маєш бути впевнений в усьому, за що тримаєшся. Дістав? – Молодець!

Втомився? І не дивно – ми стільки усього встигли зробити! А тепер тобі треба відпочити. Просто лягай і заплющ очі.

Котику біленький

Котику маленький

Котку волохатий

Не ходи до хати

Не ходи до хати

Не буди дитяти

Дитя буде спати

Котик воркотати!

         Ну, от і заснув. Йому зараз вісім місяців. І для нього я, мабуть, є втіленням того, яким повинен бути чоловік. Бо інших він ще майже не знає.

         Я ж переконаний, що коли мій син виросте, то стане справжнім чоловіком. Він уже й зараз такий, тільки ще зовсім маленький.

       

Привіт. 

Отже хлопчина 17 років, Безумно закоханий в дівчину. 

Вони зустрілися.

Жудово провели час

І от прийшла черга розлуки))

Сівши пристрасно на лавці. Двое тіл зілялись.

Та тут проблемка!!!

Лавочка напроти балкону її, який доречі на першому поверху.

І доречі її дідусь Саме в цю пору вирішив закурити  ...... і Побачив їх, а хлопчина його.

Їхні погляди збіглися але оба мовчали.

Дід пішов, вони закінчили, і розійшлися спати.

На наступний день хлопчина зібравшись з нею покупатися летить до її обіймів))

Недойшовши до будинку  він щось відчув та з посмішкою пішов далі.

Зайшовши в двір він побачив 5 мужиків з дідусем так так її саме той дідусь що в спецназі служив і всі його друзяки.

Хлопчина розумів шо в нього є лише 2 варіанти:

    - втікти і бути хлопчиною.

    - чи зробити як його батько? І бути мущиною.

                                                                           

                                                                                     Кінець

P.S. - Дякую за увагу особливо чоловіків!!!