хочу сюда!
 

Таня

35 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 35-42 лет

Заметки с меткой «old spice»

Человек дождя

Я хочу рассказать одну историю, которая произошла со мной 8 лет назад.
Как-то я шел с пар, а на улице шел дождь.
И тут я увидел девушку на троллейбусной остановке без зонта, я подошел к ней и предложил свой зонт..
Вот такая вот история.

Хочу сказать, что история эта вполне реальная, это не плод моего воображения и ничего нигде не приувеличено.

После того случая я стал смотреть на жизнь по-другому и всегда беру с собой зонт.
Спасибо родителям, за то что они есть. И пусть будет мир во всем мире.


пс: ЭТА ИСТОРИЯ И ПРАВДА НЕ ПРИДУМАНА!!!

Железный аргумент

Жанр: Идейно-тематический

От втора: Право выбора аэропорта остается за заказчиком

Автор: Сергей Данишевский

Рабочее название: "Железный аргумент", " Old Spice - железный результат", "Old Spice - это железно"

Главные герои: Молодой бизненесмен 25-28 лет

Сцена первая

Лето. Жарко. Обычный день в аэропорту Бильбао. Испанский аэровокзал до отказа заполнен пассажирами и встречающими. Молодой человек в костюме не выпускающий из рук мобильный телефон проходит процедуру регистрации. Постоянно смотрит на дорогие наручные часы. Теперь он сдает  небольшой багаж  и направляется к электронному металлоискателю.  Проходит сквозь него. Металлоискатель испускает истошный пронзительный звук…

Сцена вторая

Улыбающаяся девушка предлагает молодому бизнесмену снять пиджак. Писк продолжается. Снимает рубашку. Пищит. Брюки. Писк. Носки. ПИИИИИИИИ! Девушка в смущении и уже не улыбается. Персонал из аэро - терминала переглядывается между собой и все подозрительно смотрят на крошечные бикини   пассажира.  Совершенно растерянный парень снимает с уха едва заметную серьгу и невинно улыбается. Все равно пи-пи-пиииии!

Сцена третья

Камера берет все общим планом и слегка удаляется. На ближнем плане появляется дезодорант Old Spice Classic и звучит голос диктора: «Old Spice - железный аргумент настоящего мужчины!».


21%, 3 голоса

79%, 11 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Настоящий мужчина выбирает Old Spice!

Вот решил придумать на "конкурс сценариев" от Old Spice такой себе сценарий для видеоролика. Может кому-то и понравиться. podmig

Всё начинается с того, как четверо друзей лет 20-25 едут летним днём на море на машине (к примеру WV Caddy) облепленой рекламой Old Spice (кто-то из них работает в этой компании). И вот на трассе они замечают парня в рубашке, подкатаных брючках и испачкаными в грязи руками и ногами. Парень им машет и ребята останавливаются. Оказывается, чтоб не задавить ёжика парень вильнул, слетел с дороги, попал в грязь, где и застрял. Друзья решают помочь, один садится за руль, а остальные толкаю в раскачку. Машина выезжает и парень в мокрой вспотевшей рубашке сердечно благодарит ребят. Обмывшись от грязи друзья садяться в машину и на последок дарят новый, ещё не видавший свет подарочный набор Old Spice. Парень едет в своей машине, проезжает через маленькое тихое село и видит что на дороге упало дерево и какой-то мужик его сам пилит. Вспоминая как помогли ему, парень и сам решает помочь. Мужик рад помощи и вдвоём они вскорее убирают дерево с дороги. Мужик тоже весь мокрый благодарит парня, а тот ему дарит тот же набор Old Spice, рассказывая как он его получил. Мужик возвращается во двор, садиться на лавку в тени деревца и отдыхает. В это время возвращаются два его сына с поля на возе, нагруженом огромной кучей сена. Отец рад что дети ему так помогают и сердечно обнимает их. На следующий день младший сын говорит что едет на море, так как друг звал его, но он сказал что сначала поможет отцу по дому, а потом приедет. Вот он собирает сумку, заходит отец дарит всё тот же набор в благодарность за помощь, рассказывая как он попал к нему. Сын благодарит отца и едет на море. Выйдя из автобуса в морском посёлке он звонит своему другу и узнаёт что они компанией сидят в баре на берегу и чтоб он шел прямиком туда. Он приходит, знакомиться со всей компанией и через некоторое время вспоминает про подарок отца и решает показать ещё не поступивший в продажу набор Old Spice. Его спрашивают где он его раздобыл и тот рассказывает всю историю. Четверо друзей смеються, понимая как тесен мир. И звучит тост: "ЗА НАСТОЯЩИХ МУЖЧИН!!!". car  hammer beer

Мужик с моста

Было это 16 лет назад, где-то в конце сентября в Житомире. У меня тогда записалось в школу воинского искусства человек 60 молодежи лет по 15 - 16. В тот вечер прошел сильный ливень, не хотелось мочить обувь начинающих, и я решил провести "философскую тренировку", как я это называл. Мы спустились на набережную, есть у нас там пешеходный мост красивый, я что-то начал рассказывать, но меня отвлек странный звук, к тому же заметил, что ребята смотрят куда-то выше и мимо меня. Поворачиваюсь и вижу фантастическую картину - между стойками моста летит человек, а рядом с ним летит огромная доска, он бьется об перекладины стоек, и эти металлические конструкции задерживают его падение. Я сразу побежал в том направлении, со мной одновременно побежал один из старших учеников, он медицинское училище заканчивал, остальная толпа за нами. Подбегаем и видим картину - лежит на траве мужик с красной от недавних синяков спиной, футболка завернулась ему на голову (как капюшон)... Он жалобно стонал ..............sleepy

- Нужно очень акуратно его на бок переложить и за язык держать, чтобы не захлебнулся! - сказал будущий медик. Мы так и сделали, а одновременно я послал одного из учеников бегом к автомату (мобилок тогда еще не было), звонить в скорую. Неожиданно прибежал Володя, один из лучших (и по сей день), моих бойцов. Он опоздал и не знал, что мы спустились к реке, а по привычке шел на нашу поляну, где всегда проходили тренировки. На мосту он и увидел пьяного мужика, который решил прогуляться по перилам и сорвался, проломив своим весом какую-то доску с "крыльев" этого самого пешеходного моста... Высота там, кстати, почти в двое от моста на Труханов в Киеве. Володя даже попытался поймать идиота, но рука лишь скользнула по футболке... Он уже успел вызвать скорую и прибежал в низ еще до того, как у чувака рвота прекратилась... Минуты через три подбежала пьяная компашка, с которой был тот мужик, начали причитать и плакать, смотреть на это было еще более противно, чем на блювотину экстремала, когда уже подошел посланный мною парень и отчитался о том, что дозвонился по номеру 03 только с третьей попытки, собутыльники о чем-то вспомнили!

smeh

 - Нужно скорую вызвать! - взмолилась, утирая слезы, женщина с испитым лицом. - Вызвали, уже два раза! - ответил я, и тут,  почти одна за другой, подъехали две машины скорой помощи! Я потом узнавал, экстремал выжил, ему очень повезло, что его било между стойками и что упал на траву... Удар об бетон означал бы смерть. И то что мы там случайно оказались - еще раз уберегло его от смерти, ребята потом гордо заявляли - мы человека спасли, а я улыбался... Не могу понять, почему сразу две скорые приехали? Думали - что все скопом с моста прыгают? И быстро приехали! А как бы в наше время в такой ситуации? Сразу труповозку подогнали бы?

Таємниця озера "Дельфін"

Отже, ця історія відбулася років 5 тому - коли я ще їздив з молодіжною туристичною організацією Компас в різноманітні походи і брав участь у військових іграх. У них були свої сценарії розвитку дій під час подібних заходів, але персоналу для контролю за усіма учасниками завжди невистачало. Їх штабом був острів Король (у примісті Києва). Саме тут і сталася ця пригода.    Десь близько 22:00 командувачі загонів зібрали усіх дітей для проведення інструктажу. Суть гри була такою: діти (серед них і я) грали роль біженців, що повинні були зібрати певну кількість балів і документів для перемоги в грі, тоді як контроль (дорослий склад) грав роль пограничних військ, які відстежували нас і полонили тих, кого їм вдавалося упіймати. Біженці, в їх більшості, розділилися на групи до 10-ти чоловік (всього 80). Час отримання документів і переміщення між локаціями острова були визначені відрізками часу. Всього були 4 документи, тоді як локацій було близько 8-ми (кожна площею займала близько 400м). Таких на острові розміщалося як мінімум вдвічі більше, і були відрізані дикі райони, на території яких за деякою інформацією жили дикі тварини і тому подібне.    Початком історії став останній пункт, коли моя група дістала усі документи швидше за інших і готова була звільнитися першою. У моїй групі була присутня молода дівчина-інструктор - командир загону. Вона і запропонувала скоротити шлях настільки, що ми б перетнули фініш з рекордним відривом. Вона запропонувала пройти диким районом.   Якщо усі інші поверталися стандартним шляхом у вигляді гаку, то ми вирішили піти прямим шляхом і, за її словами, *абсолютно безпечним*. Ми погодилися наслідувати її рекомендації, і перший час були здивовані прохідністю території. Однак, протягом години (було вже біля 01:00 ) ми відчули на собі застереження з приводу дикості цих місць : нам були надані щільні чагарники, болота, і в той же час мертва тиша та відлюдність...    Я був старшим серед інших дітей, а тому мені дозволили контролювати відстаючих. У черговий раз ми вступили у воду, але тоді ми не знали - це було озеро Дельфін, що прославилося своєю містичною присутністю. Ми поверхнево знали озеро за розповідями, тому вирішили обійти його уздовж імовірного берегу. Тут вода досягала поясу. Озеро мало форму Дельфіна, ось ми й шли з голови в хвіст, як ми думали - у напрямі табору.    Коли ми пройшли близько 15-ти метрів, інструктор і малюк, що йде за нею, миттю занурилися під воду. Інші були в паніці - стягнулися в кінець до мене. Я ж ,недовго роздумуючи, кинувся витягувати потопаючих. Усе виявилося набагато складніше, враховуючи те, що під водою не можна було не лише нічого розглянути, але і сама вода здавалася чимось на зразок желе. Меншого я схопив першим, вхопившись за корінь дерева. Його витягнув без особливих проблем, але з дівчиною усе виявилося набагато складніше, бо я не лише важив як вона, але і не міг ні за що вхопитися. Мені довелося заковтнути води, перш ніж мені вдалося дотягнути її до берега. Врешті-решт навіть не я її витягнув назовні, а інші діти постаралися, коли помітили нас під водою біля берега.    Група була в шоці від події, оскільки була впевненна у вказівках інструктора. Інструктор, я і той хлопчик серйозно наковталися води, і мені довірили вести загін. Впродовж 15-хвилинної ходьби ніхто більше не хотів згадувати цю подію , та і знати причину того. Ми знали що зайшли у *хвіст* Дельфіна, ця поляна виявилася глухим кутом.    Я прагнув розчистити шлях, але безуспішно - Рослинність була занадто вже дикою. Ми досліджували територію у пошуках яких-небудь проходів, але безуспішно. Проте цю розвідку місцевості *різноманітив* ще один нещасний випадок з членом групи, вже з іншою дитиною. Хлопчик впав до глибокої ями. У нас не було мотузки, тому я запропонував створити *живий* ланцюжок з людей, який допоміг би дістати його. Я утримував інших, вціпившись разом ще з однією дівчинкою за березу. Одяг і шкіра були мокрими і слизькими, тому незабаром зісковзнув ще один хлопчик, лідер ланцюжка. Цей, проте, був вище за інших, а тому ми прагнули відновити ланцюжок вже зі мною на чолі. Однак земля піді мною виявилася нещільною і мені довелося приєднатися до інших в ямі. Ті, хто залишилися на поверхні, хотіли допомогти, але не розуміли як їм це зробити. Ситуація могла б бути трагічною.    Я мав дуже погане самопочуття. Тому я, наковтавшись води, притулився до земляної стіни, щоб заспокоїти нудоту й біль. Миттю пізніше ця *стіна* провалилася і я впав в підземний тунель, імовірно виритий якимось звіром. Так ми утрьох вибралися на свободу, і за годину знайшли табір. Ми повідомили коменданта про частину групи , що залишилася. Їх незабаром врятували.    Мені були вдячні не лише та група *біженців*, але і командування за виявлену кмітливість )))  


100%, 4 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Ірландія з присмаком віскі...

Несподіване відрядження


       Розвідувальне управління вирішило з'ясувати, як саме контрабандна вогнепальна зброя зі США потрапила до “ІРА” (“IRA” ) в Ірландії. Вони дізналися, що її транспортували через місто Краннаґ (Crannagh). Тож туди для проведення  розслідування й направили агента Мерфі.
       Кожного понеділка об одинадцятій годині він надсилав закодований проміжний звіт. Першого понеділка він повідомив, що зустрів деяких людей, стосовно  яких у нього виникли підозри щодо їхнього  членства в ІРА. Другого понеділка він повідомив, що з'ясував, де знаходиться місце зустрічі ІРА. Третого – що він має певність відповідно до деяких підтверджених членів ІРА і що скоро вони зведуть його з чільниками організації. Але наступного понеділка жодного повідомлення не надійшло. Так само, як  і того, що настав за ним.
       Тож служба розвідки вирішила відрядити в Ірландію Рейлі, аби з’ясувати, що сталося з Мерфі. Прибувши у пункт призначення, жінка одразу ж пішла в таверну  і спробувала зазнайомитись із барменом.
       Відчувши приязнь бармена, запитала в нього, де можна знайти Мерфі.
 "Що ж, -  відповів бармен, - якщо ви хочете знайти Мерфі-констебля, то йдіть до автостради, поверніть ліворуч і пройдіть 4 квартали до поліцейського відділку".
       Рейлі зрозуміла, що це був не її Мерфі. Вона описала докладніше  зовнішність чоловіка, котрого їй потрібно було знайти.
       Бармен сказав:
"О, здається він схожий на Мерфі-фермера. Добре, тоді  прямуйте по Болотяній Вулиці вниз, далі – пагорбом до околиці міста, повернете праворуч і тоді 2 милі прямо ".
       Рейлі знов зрозуміла, що це не є потрібна їй людина. Вона терпляче пояснила, що її Мерфі  приїхав із Америки приблизно 5 або 6 тижнів тому.
 "O, - відповів бармен, - то ви шукаєте Мерфі-шпигуна".


Тиждень потому…


     Це діялось десь опівдні. На автобусній зупинці було чимало людей. Серед них була доволі стильно одягнена дівчина років двадцяти п’яти. На ній були капелюшок, плащик та  рукавички. Однак  вигляд вона мала таки досить серйозний. На зупинку підійшло кілька молодиків, не надто обтяжених як  інтелектом, так і будь-якими уявленнями щодо моралі. Вони на всю реготали, дудлили  пиво з пляшок та лаялись на чому  світ стояв. Звісно, побоюючись цих хлопців, присутні мовчали. Але тут один з-поміж них спромігся  образити дівчину. Не просто штовхнув або обізвав, а плюнув на капелюх. Вона, не довго думаючи, відкинула його подалі. Але натомість одразу витягнула з-під плаща SIG P228. Кілька пострілів дуже швидко пролунало у напруженій атмосфері. Ніхто з-поміж нахабних молодиків більше не піднявся, хоча надалі стало відомо, що одному з них пощастило вижити. Дівчину так і не знайшли.


Вечір наступного дня


      Літак здійснив посадку в Даллесі… На Мерфі та Рейлі вже очікували співробітники Управління розвідки. Адже їх мали негайно доправити на розмову з відповідальним працівником. За складних умов їм вдалося налагодити близький  контакт із керівництвом ІРА. Доправлена в Ірландію зброя мала так само повернутися до США контрабандою, але натомість було потрібно створити умови для поставок обладнання в цю країну з метою нарощування виробництва віскі (хоча містер О’Каллаґан наполягав також на кількох контейнерах горілки)…
      Адже що може бути важливішим для справжніх ірландців?


P.S. Усе наведене вище є витвором фантазії. Будь-які збіги з реальними іменами, подіями, фактами є випадковістю. Автор не прагнув будь-кого образити або ж якось зашкодити будь-чиїй репутації.

P.P.S. Також я не маю на меті вигравати конкурс (або ж боротися за приз), тож прошу не виявляти надмірної прискіпливості щодо моєї оповідки. Але разом з тим дуже вдячний Вам за те, що навідалися до мого блогу.

З продовженням Ви маєте можливість ознайомитися на http://blog.i.ua/community/1307/421158/.


81%, 381 голос

12%, 58 голосов

7%, 33 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Конкурс…

Да обыкновенный Я…Самый  обыкновенный… Ничего особенного – 2руки, 2 ноги, 2 глаза, 2 уха, 1голова, 1 язык…не лысый… не «беременный» от пива… никогда «звезд с неба» не хватал…

Старушек для «геройства» насильно через дорогу НЕ переводил… только по их просьбе, разве что… Никого из «огня - полымя» НЕ спасал… разве что просто кровь всегда сдаю по просьбе друзей… ... Никогда  НЕ наливал любимой  ванну шампанским… разве что всегда в баре стоят ее любимые напитки… Никогда НЕ дарил ей ужин где-то на Лазурном берегу… но обычные  обеды – ужины – завтраки всегда «ждут» её…  НЕ  «западло» мне  убраться в квартире – сходить в магазин…  выслушать о проблемах или «идиоте-генеральном»… видеть её НЕ «шикарной стервой», а мягкой – сонной – мурлыкающе-потягивающейся, натягивающей «дресс-кодовую» юбку или домашнюю тунику…  дарить своей единственной любимые ею цветы… НЕ поляны и ванны роз – хотя были и они… а иногда  просто дюжину ее любимых желтых роз или букетик весенних фреезий,  или  огромные шапки осенних хризантем…

Я самый обыкновенный…

                         НО Я ЕЁ ЛЮБЛЮ…

и буду ЖДАТЬ миллиарды световых лет когда она поймет,

                                              что ТАК БЕЗУМНО ЛЮБИТЬ ЕЁ  могу только Я…

И сдал и принял.

1 февраля 2007 года у меня был выпускной экзамен в Приднепровской академии госуправления при Президенте Украины. Но перед экзаменом выспаться не удалось, так как в 03.00 пришлось везти жену в роддом. Пробыв с ней в роддоме до утра и, как оказалось, забыв все свои конспекты и шпаргалки, к 9.00 приехал в Академию.

Как назло, вызывать на экзамен стали в алфавитном порядке, а все мои стремления сдать экзамен пораньше разбивались о неприступную стену «студенток - одногруппниц» лет 50-и («Мы тоже рожали, ну и что!», «Мне тоже пораньше дома быть нужно!» и т.д.).

Разозлившись на всех этих теток, дождался своей очереди, и с удивлением, сдав экзамен на 5 и получив звание магистра госуправления, в 13.00 был снова в роддоме.

Успел к концу схваток. И пробыв два часа рядом с женой и присутствуя на родах, перерезал пуповину своей долгожданной доченьки. Говорить о том, как я трудился дома, готовясь к приезду своих ненаглядных, не буду. Но после всего этого мне многие говорят: « Ты настоящий МУЖЧИНА!!!»

В здоровом теле - здоровый дух

       У настоящего мужчины все дела, поведение и поступки мужские.

       Настоящий мужчина в первую очередь асоциируется с хорошим (отличным) здоровьем и физической подготовкой. Неплохо, если это сочетается с  интеллектом и знаниями в каком-то деле. И для этого не обязательно совершать подвиги и быть героем. Надо быть готовым к подвигу. Готовым морально и физически. Быть мужчиной всегда. И героем, если понадобится.
       Физической подготовкой я занимался всегда. Вырос в сельской местности, в своём доме, где надо было работать физически. В школе учавствовал во всех соревнованиях по лёгкой атлетике. Затем армия, институт, увлечение рукопашным боем. Ну и трудовая деятельность. Семья, дети. Форму старался поддерживать постоянно. На последнем месте работы (компания мобильной связи) от меня больше требовались мои умственные способности. И в силу их большой потребности (работа от рассвета до заката) физические данные начали отставать. Да и усиленная умственная нагрузка начала сказываться на организме.
       И тут я решил восстановить баланс. Начал с утренних пробежек трусцой. Хорошо, что живу на окраине города. Окна моей квартиры "смотрят" на поля, в пятистах метрах протекает канал Днепр-Саксагань. Вот по дороге вдоль этого канала я и начал бегать по утрам, перед работой, с августа 2007 года. Начинал с 1-2 км. После пробежки заходил на площадку к каналу, на которой установлены турник и брусья, немного подкачаться. Там встретил мужчину моего возраста, который рассказал, что бегает, и купается в канале круглый год. Мне стало интересно. Расспросил подробнее. Окзалось ничего сложного. Только желание быть здоровым. Начал купаться. Когда начало холодать, стал брать с собой полотенце. Постепенно втянулся в зиму. Пробежки понемногу увеличил до 3 км. А купание длилось в зависимости от времени года и температуры воды. В летнее время заплыв составляет около 100 метров. Больше размеры канала не позволяют. Или надо идти на второй круг. С понижением температуры воды время пребывания в ней сокращается. В зимнее время, когда замерзает лёд, приходится ограничиваться лишь окунанием в проруби. Плавать просто негде. В морозную погоду от зимнего купания получаешь особое удовольствие. Те, кто пробовал купаться на Крещение, меня поймут. Когда выходишь из воды на морозный воздух тело начинает усиленно отогреваться. Ощущается огромный прилив энергии. И даже на морозе от тела идёт пар. И температура окружающего воздуха кажется теплее. Я начал немного эксперементировать. Стал одеваться после купания не сразу, а немного заниматься на брусьях и перекладине не одеваясь, насколько позволяла погода и время. На следующую зиму я уже обходился без полотенца. Достаточно было в случае мороза вытереть голову футболкой.
       Постепенно организм стал терпимее относиться к холоду. Дождь и мороз престали меня пугать. Привыкание к холоду усилилось. Я начал после купания пробовать возвращаться домой без футболки, с голым торсом. В этом году бег после купания с голым торсом стал спокойно переносить при температуре до -10 градусов. Одеваю только шапку и перчатки. До -5 градусов привык обходиться и без шапки.  В этом году зима была посуровее предидущих. Самая низкая температура, при которой пробовал купаться -23 градуса. Очень интересно. Только приходится быстро одеваться после купания. После выхода из воды капельки воды на волосяном покрове при морозе ниже -10 градусов мгновенно замерзают и царапают при одевании. И ступни прилипают ко льду. Самая любимая погода для купания зимой - во время снегопада. На воде образуется пенка из снега. По ощущениям напоминает обычную ванную с мыльной пеной, только с природными ароматами свежести.
       И всё это без насилия над организмом. Надо всегда к нему прислушиваться, ни в коем случае не допускать переохлаждения.
       После пробежки и купания возникает впечатление, что организм наполнился сгустком энергии. И этого заряда хватает на весь день. На работу я стал приходить всегда в приподнятом настроении. Взял за правило каждое утро "делиться" этой энергией с подчинёнными и коллегами по работе. В хорошем смысле сказанного. Ведь каждому приятно, когда к тебе подходит человек с искренней улыбкой и говорит что-то доброе и приятное.
       После начала круглогодичного купания в открытом водоёме и пробежек я перестал кутаться в шарфы и свитера. Уже третью зиму хожу в фуражке, осенней куртке и осенних туфлях. Есть и тёплые вещи. Но я одевал их в эту зиму при морозах 20-25 градусов, и то несколько раз. Простуды, насморки, грипы ушли. Купание и бег стали лучшей профилактикой болезней. И хорошим помощником в работе и дома. Нервы всегда в порядке. Да и просто приятно, когда ты нравишься окружающим.
       Постоянно, круглогодично, купанием и бегом в нашем районе занимаются 4-6 человек. Ещё 2-4 занимаются по-выходным. Но что приятно отметить, что постоянно растёт количество купающихся на Крещение. К этому примкнули моя жена и сыновья. Уже третий год подряд. Приобщились коллеги с моей работы и коллеги жены, друзья и знакомые. Приходят и друзья друзей и коллег. Те, кто хоть раз попробовал это, продолжают купаться. И ещё никто от этого не заболел. И вдвойне приятно, что больше приходит молодёжи. Однокласники моего сына в этом году были просто в восторге после купания на Крещение. Прилив энергии не покидал их целый день. Подруги жены говорили, что после крещенского купания их покинули некоторые проблеммы по здоровью.
       Я всегда всех приглашаю приобщиться к физкультуре, к движению, к закаливанию. Силой здесь никого не заставишь. К этому надо прийти умом. Но польза от движения явная. У меня даже мама в этом году попробовала и продолжает ходить по несколько минут в день босыми ногами по снегу. Закаливается и организм, и укрепляется нервная система.
       Но основное всё-таки движение. По утрам  на пробежках я часто встречаю деда Юру, мы его так зовём. Мужчине уже за 70 лет. А он каждое утро бегает 20-30 км. И выглядит бодро и весело. Ни одна болячка не поспевает за ним. Одним утром, когда я бежал, со мной рядом ехал на велосипеде пенсионер, и рассказал свою историю. Он работал токарем всю жизнь. На работе каждую смену простаивал возле станка. И к пенсии поимел заболевания ног, еле ходил. На пенсии купил велосипед и начал ездить на дачу. Сейчас может даже бегать, о проблемах со здоровьем только вспоминает. Да и у нас на работе, когда два раза в неделю играли в футбол, производственные показатели были выше, атмосфера в коллективе была более спокойной и дружественной.
      Слово мужчина созвучно со словом мужество.  И один из способов проявления мужества сегодня - это переступить через свою лень и быть всегда в состоянии  защитить себя и близких,  быть готовым прийти на помощь нуждающимся в ней. Проще стать великим героем в один день. Но гораздо сложнее быть пусть небольшим, но героем каждый день. Каждый день одерживать пусть маленькие, но победы. Для начала - над собой, над обстоятельствами, над серой рутиной жизни. Сделать жизнь светлее и красочнее.
      К сожалению, нет видео. Но есть фото. Можно посмотреть в моём альбоме "Закаливание".

      Желаю здоровья!

18%, 2 голоса

36%, 4 голоса

27%, 3 голоса

18%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Романтический ролик прагматического мужчины (Old Spice)

Сначала предисловие. Опишу сюжеты ролика для романтиков достаточно детально, надеюсь романтики оценят и прочтут весь текст, прагматикам же рекомендую просто читать понравившиеся фрагменты  букавок. Сюжеты взяты из моей жизни, но, не скрою, некоторые моменты приходится приукрасить. Надеюсь, друзья, вы поймете и все же выразите  Вашу поддержку. 


Ранок. Промінчики ласкавого сонечка пробиваються через ажурне мереживо за вікном, вони м'яко лягають на шкіру красивого молодого мужчини з голубими очима та оголеним торсом. Вже пізніше ми можливо побачимо, що на чоловіку лише еротичні сімейні труси ( то діло смаку, але я собі уявляю їх з червоними листочками на білому фоні) , пізніше ми зрозуміємо, що то й не чоловік зовсім, а просто ангел-охоронець. Зараз він просто стоїть і розглядає пейзаж зимової білосніжної казки за вікном, є ще час, -- за спиною ангела його підопічний спить зі своєю коханою на ліжечку: широкому такому ложі, вкритому білим атласом, що холодить тіло, але зараз ця матерія світиться теплом почуттів від минулої ночі ніжності. Здається мені, що вони сплять на бочку лицем один до одного, підібравши догори по одній задній лапці, що мирно переплітаються в поцілунку.

Він відкриває очі. На подушці напроти шовковиста як персик шкіра в оточенні золотого волосся та з дитячою, безтурботною посмішкою на черешневих вустах.   Ви не забули, що наш герой ролику -- успішний, зайнятий і прагматичний мужчина -- отже, хоче, але не може собі дозволити розбудити сплячу красуню своєю захцянкою скуштувати її губки (тим би напевно не обмежилося, але цензура вирізає те, про що ви навіть не встигли подумати). Глянувши ще раз, він встає... не знаючи, що ангел-охоронець звершує те, що хазяїну не вдалося. Легко торкнувшись її губ, він наздоганяє свого протеже  у ванній, а дама серця ще солодше посміхається. Класика. Не мені вам розказувати, що далі розігрується короткими слайдами сцена вранішньої метушні з використанням аксесуарів Old Spice.


Червона краватка. Чорний костюм. Біла сорочка. На білій хусточці червона вишивка у вигляді логотипу Old Spice. Закохані разом, безтурботно цілуючись, відкривають двері сімейного гніздечка. 

На дворі, в тому ж гранатово-чорному костюмі, з посинівшими від холоду губами (думаю, сосулька, що звисатиме з носа буде лишньою) наш ангел-охоронець. Лапатий сніжок білим пухом пестить його кучері, робить маленькі сугробики на плечиках піджака, притрушує жовтогарячу табличку зі сковорідкою, котра до червоного якраз накаляється на кухонній плиті. На щастя цього разу все обійшлося. Після епопеї на кухні ми подумки переносимося на тиху львівську вуличку, туди, куди як і всюди снігоочисна техніка не добралася. Наш джентльмен настільки галантний, що спершу саджає золотоволоску, закриває двері свого седана (як будете знімати ролик, то можемо домовитися і про мого чорно-перламутрового коника, але краще для наших спільних цілей підійде новий Е-клас від Mersedes-Benz темно-коричневого кольору з золотими іскорками перламутру), а тоді сам сідає за кермо. Селектор в поз. D, ESP off і купа снігу з-під задніх коліс  закидує нашого багатостраждального ангелика, котрий пхає машину ззаду. Авто набирає хід. Невтомний ангел нарешті зупиняється і дивиться машині вслід. Ні, в очах немає докору чи втоми, лише відчуття сповненого обов’язку та турбота.

Закоханих сьогодні чекає довга і важка дорога через гори. Траса важка, фури міжнародних перевізників повзуть дорогою і обігнати їх стає можливо лише на розширеннях, що зрідка трапляються.  Ми з парочкою героїв нарешті наважуємося зайняти другу смугу, що перед нами успішно робить і поляк-засранець на своєму трендулеті.  Ох і довго ж він обганяє того тягача, настільки довго, що коротке розширення завершується одразу ж після виконання ним обгону.

А перед нашими очима голубим тлом майорить знак 4.7 "Об'їзд перешкоди справа" на масивному стовпчику у жовто-чорну косу смужечку ). Ні, завершити обгін до знаку точно не вдасться. Ще 0,2 секунди проходить, щоб спрацювали гальма, але до знаку немає і тих 30-40 метрів, що необхідні для зупинки за сухої літньої погоди.  Добре, що знак не на самотині. Наш знайомий ангел саме повертає знак градусів на 120 за годинниковою стрілкою. Машина контрольованим заносом огинає перешкоду зліва, брутально порушуючи ПДР та рятуючи життя пасажирам. 


Навколо неземна краса українських Карпат. Ще зовсім не пізно. Ввечері а-ля віденьский бал у одному із Закарпатських замків, але юна і повна ще сил сім'я не може стриматися від спокуси покататися на лижах. Молоді ще, зелені і безпечні - ні шоломів, ні захисних щитків на колінах/ліктях. Гора невисока, але мальовнича траса стрічкою в'ється по просіках соснового пралісу. Їх троє, мужчинка у біло-чорному лижному костюмі, кохане зайченя у білій курточці та наш ангел, що саме страхує молоду кобіту, яка ще зовсім невпевнено тримається на (хотів сказати ногах) лижах. 

Тут тобі не Альпи. Ангел трішки захопився з опікою жіночки -- соснова кореняка тільки й чекала цього моменту, щоб хапнути за лижу молодого пана. Ох і красиво ж він падає носом вперед. Не було б тут снігу, то наш герой пару-трійку цілих ребер би не дорахувався.  


Вечір. Блиск напастованого паркету не зрівняється з діамантами на вишуканих декольтованих сукнях.  Метелики ефектно підкреслюють  елегантність кавалерів. Ви не сумнівайтеся, наша пара затьмарює своєю красою та грацією всіх навколо.  Може воно так і є насправді, але в даному випадку це здебільшого через те, що оператор не спускає з них свого об'єктиву. А танцюють вони таки класно - очей не відвести -  рухи граційні і пристрасні, навіть темп віденського вальсу не здатен знівелювати ніжності партнерів. Ех, якби ж не китайська підробка взуття, котру впарили золотоволосці в дорогому бутіку. На кульмінаційному па босоніжки рвуться, кохана ніжка підвертається і пара наших закоханих вже не пливе на паркеті, а просто пірнає вниз. Нічого страшного, але поносити партнерку на руках до машини і з машини - справа честі. Спитаєте де ж ангел ?На балу він просто не встиг протиснутися, а зараз, відчуваючи свою провину, ретельно посипає піском перед своїм чадом  доріжки, щоб бува часом знову не посковзнулися. 

Ніч. Ванна кімната готельного люксу. Місця за великим дзеркалом достатньо, щоб свій туалет паралельно завершували опікун і мій прообраз. Не забуваєм, що ми все ж Old Spice рекламуємо. Зараз саме час сказати за кадром якусь банальщину на кшталт : "Один день з життя справжнього чоловіка" . І не забуваємо зробити акцент не на щасливчику, що забирається до нагрітого коханою ліжечка. Ангел з незворушним спокоєм дивиться у вікно на нічний пейзаж зимової білосніжної казки, є ще час....

далі читати тут