хочу сюда!
 

Angelina

36 лет, водолей, познакомится с парнем в возрасте 33-41 лет

Заметки с меткой «коменти»

Спасітє кнурчика !

Починалось все одночасно і банально і зворушливо , мабуть, із народження маленького симпатичного поросятка. Звісно напочатку воно було дурне, від чого і до капостей всяких схильне, але поступово правила великого свинарника виявились дієвими настільки, що воно, засвоївши їх, успішно вивчилось, набрало живої ваги, навчилось виглядати охайно і наскладало  планів на майбутнє. Бо всі мешканці того свинарника вічно будували плани і дивились у далеке, але світле майбутнє look

Проте свинарник закрили. Поділили. Просто кажучи, не дали ради, то окрема тема, але дали свободу, відкривши засуви і свині отримали унікальний шанс стати людьми.   ura Принаймні деякі
Такі шанси трапляються не в кожній казці
Наш підсвинок заявив про себе як авторитетний кнур, відомий і поважаний в певному середовищі й, очевидно через те перспектива не припала йому до смаку
Попри те, що місце нове було незгірш старого, його взагалі можна було вилизати-зафеншуяти, зробити унікальним заповідником, кнур замість будівництва став рити. Не під фундамент майбутній, а під фундамент щойно закладений podzatylnik
Це він умів. В попередньому хліві такому вмінню приділяли величезну  увагу і схвально стимулювали ентузіастів подібного типу.  blind
Можливо він мав з того вигоду, бо часті випадки траплялись, що з сусіднього дворища щось жбурлялиlook  mmmm в травичку, що змушувало подібну фауну хрюкати чимраз голосніше. Може там знаходились золоті рублі...
Факт, що кнур став рити, забувши про всякі норми, керуючись виключно нормативами
Майстерно. З натхненням. Вишукано. Так не вміє рядова свиня. Вона здатна лишень залізти в чужий город, знищити врожай, пожерти маленьких курчат, потовкти каченят, котрі ростуть швидше за інших і перетворити все у звичний усталений порядок: суміш багна, гімна і впевненість у своїй особливості. Він же рив, але акуратно замасковував плоди діяльності, навіть садив квіточки поверх, котрі правда смерділи, замість пахнути, але свинки з трикольоровим рилом тащились і верещали як недорізані від захвату.
Там були й інші екзотичні тваринки (тварі), котрі невідь-що робили в на тім подвір'ю, насправді лишень жерли та срали, але навіть на компост нічого закласти було від них, бо все розбризкували навсібіч та довкруг, гадаючи, що то їх возвеличує
Коли господар вмикав музику, наслідуючи передові еуропейські традициї, корови збільшували надої, півні підвищували потенцію, в злих псів добрішали очі, коти збільшували показники виловлених гризунів. Але так реагували не всі. Почувши мелодію ла-ла-ла,  хряки та кнурі ставали шакалами і тхорами, мавпочки та кішечки - кублом шипучих змій та товстих жаб. І заводили свій концерт
 
nevizhu
І з тим тра шось робити...
Що? 

0%, 0 голосов

14%, 1 голос

29%, 2 голоса

57%, 4 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Я обозвал его плоскостопым декадентом

Читаючи деякі коментарі на блогах, на Фокусі не міг позбутися відчуття дежавю.  Врешті згадав де читав щось подібне---

"... Я круто повернулся и столкнулся с проходившим мимо толстеньким коротышом. - Это еще что! - злобно рявкнул я. - Протри глаза, чучело гороховое! - огрызнулся толстяк. Я вытаращился на него. - Людей ты, что ли, не видел? - тявкнул он; Я словно только этого и ждал. - Людей-то я видел, - сказал я, - но разгуливающую пивную бочку вижу впервые. Толстяк не полез в карман за словом. Остановившись и разбухая на моих глазах, он процедил, сквозь зубы: - Знаешь что? Пошел бы ты к себе - в зоопарк! Мечтательным кенгуру нечего шляться по улицам! Я понял, что передо мной весьма квалифицированны мастер перебранки. И все-таки, несмотря на всю мою подавленность, я должен был позаботиться о своей чести. - Топай, топай, псих несчастный, недоносок семимесячный, - сказал я и благословил его жестом. Но он не внял моим словам. - Пусть тебе впрыснут бетон в мозги, идиот морщинистый, болван собачий! - продолжал он лаять. Я обозвал его плоскостопым декадентом; он меня - вылинявшим какаду; я его - безработным мойщиком трупов. Тогда, уже с некоторым уважением, он "охарактеризовал меня как бычью голову, пораженную раком, я же его - чтобы окончательно доконать - как ходячее кладбище бифштексов. И вот тут он просиял. - "Ходячее кладбище бифштексов" - это здорово! - сказал он. - Такого еще не слышал. Включу в свой репертуар! До встречи...   Он вежливо приподнял шляпу, и мы расстались, преисполненные уважения друг к другу."

Эріх Марія Ремарк "Три товариша"

Можливо є сенс створити своєрідний каталог висловів і в  коментах тільки вставляти номер фрази? Як в старому анекдоті про анекдоти.