Люстрация провалена. Родственники коррупционеров и пособников сепаратистов (читай – террористов) выторговывают себе руководящие должности в правоохранительных органах.
    

В конце августа в медиа-пространстве всплыла фамилия Денисюк. В контексте скандала, связанного с торговлей должностями в ГАИ.

В частности, «Дорожный контроль» пишет, что должность начальника ГАИ г. Киева была продана за 800 тыс гривен. Об этом в своем видео-обращении заявил адвокат Виктор Смалий ссылаясь на информацию полученную из источников в правоохранительных органах. Аналогично были проданы должности начальников УГАИ Николаевской, Полтавской, Днепропетровской, Ивано-Франковской и Киевской областей. Торги по остальным областям еще продолжаются.

"Николай Горбонос за кресло начальника УГАИ Киевской обл. заплатил 800 тыс. грн. Аналогичную сумму за УГАИ Киева заплатил Николаей Макаренко. Марьян Блаживский (Днепропетровская обл) - 800 тыс. грн, бывший начальник ГАИ Деснянского района Виктор Некипелый (Ивано-Франковская обл) - 500 тыс грн, бывший начальник 13 МРЭО г. Киева Виталий Бондаренко (Николаевская обл) - 500 тыс грн, Петр Блаживский (Полтавская обл) - 650 тыс. грн", - говорит Виктор Смалий.

"Сейчас существуют такие тарифы. Например, назначение на должность линейным инспектором - 8 - 10 тыс грн, инспектор ежедневно с маршрута должен сдавать 300 - 500 грн, начальник МРЭО обязан вносить еженедельный взнос в размере 8000 - 12000 грн, взнос торгующей организации - 250-300 грн. с каждой справки счет, фальсификация ДТП в пользу виновного водителя - 4000 - 100 000 грн.", - говорит адвокат.

Источники в правоохранительных органах утверждают, что кураторством по ОРЭО Украины занимается лично заместитель начальника Департамента ГАИ Денис Денисюк:

«Денисюком были вызваны начальники, замначальника МРЭО Киева и при личной беседе было указано, что за то чтобы остаться на должности замначальника нужно оплатить единоразовый взнос в сумме от 4000$ до 15000$, за должность начальника МРЭО - от 8000$ до 25000$».

«Это лишь часть схем, которые были внедрены Сиренко и Денисюком. Сиренко в открытую заявляет, что его «крыша» первый вице премьер Ярема В.Г. (теперь уже Генпрокурор) и пока он у власти он будет делать все что хочет! Денисюк, еще наглее себя ведет и откровенно рассказывает о дружбе своего отца с действующим министром МВД Арсеном Аваковым, по чьей команде он и был назначен на должность заместителя начальника Департамента ГАИ», - передает информацию Виктор Смалий.

«Если Вами будет проверена история жизни семьи Денисюков в Харьковской области Вы легко обнаружите факты дружбы Денисюка старшего с Аваковым и Добкиным.  Найдете факт ДТП Денисюка младшего в Днепропетровской области, в котором погибла дочь Добкина, факты дебоширств Денисюка младшего в состоянии наркотического и алкогольного опьянения и этот человек заместитель службы ГАИ Украины», - говорится в обращении.

Если сказанное Смалием правда, то господину Авакову есть о чем задуматься. Учитывая то, что от семейства Денесюков идут ниточки к бандгруппировкам, тесно связанным с шайкой «регионалов» вообще и семейкой кровавого тирана Януковича в частности. Более того, с террором на Юго-Востоке.

Станислав Федорович Денисюк – профессор кафедры криминалистики Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого, адвокат. Генерал-лейтенант милиции. Выдвиженец от Партии регионов. Миллионер, один из участников «схем» Сергея Курченко. Один из вдохновителей «антимайдана». Бывший начальник и наставник-вдохновитель Евгения Жилина – лидера террористической группировки «Оплот». В общем…

     Антикор

Стали відомі зарплати топ-менеджерів "Укрпошти" які довели підприємство до збитків

Підсумки діяльності УДППЗ «Укрпошта» у ІІІ кварталі 2016

Збитки підприємства у ІІІ кв. 2016 р. склали 8.2 млн. грн., хоча І півріччя 2016 Укрпошта закінчила з чистим прибутком 18,8 млн грн.

Таким чином, за цим показником фінансовий план підприємства у ІІІ кв. не був виконаний, що є підставою для розірвання контракту з керівником.

Була зірвана запланована на ІV квартал корпоратизація «Укрпошти».

Було відкрито кримінальне провадження за фактом купівлі у вересні поза системою Prozorro 3500 непотрібних підприємству комп’ютерів на 70 млн. грн. за завищеною на 15 млн. грн. ціною.

В той же час, у ІІІ кварталі новому керівному складу УДППЗ «Укрпошта» були призначені надвисокі зарплати – це є єдиним досягненням і єдиною реальною справою нового керівника у звітному періоді.

Топ-10 місячних зарплат «нової команди» Укрпошти (грн):

Посада	ПІБ	Оклад
генеральний директор	Смілянський Ігор	333400
перший заступник гендиректора з операційної діяльності	Перцовський Олександр	300000
перший заступник гендиректора з фінансових питань	Чернявський Олександр	265000
заступник гендиректора з інформаційних технологій	Галаган Сергій	175000
заступник гендиректора з закупівель та управління майном	Наход Олександр	153000
директор з розвитку мережі філіалів	Дудко Валентина	150000
заступник генерального директора з персоналу	Дрощенко Олена	145000
директор департаменту торгівлі	Муравицький Артур	120000
директор департаменту фінансів	Драмарецький Андрій	110000
директор департаменту організації праці та кадрової роботи	Бушина Лілія	110000
ЗАГАЛОМ для 10 осіб                                                 1861400

За повідомленням Держстату, у вересні зарплата поштовиків була найнижчою серед інших галузей і складала 2 тис. 884 грн.


Новим керівником Укрпошти Ігорем Смілянським з дня його призначення 01.07.2016 р. була засекречена вся звітність про діяльність підприємства і запроваджена цензура.

За даними прес-релізу Спілки поштовиків України

Президент до перших детективів НАБУ: Ви – спецназ, який суспільство відрядило на боротьбу з корупцією

15 Вересня 2015 - 12:22

Юлька - золота ручка

Тимошеко продиралась до влади, розштовхуючи ліктями конкурентів та надаючи перевагу використанню «протекцій» впливових функціонерів

Ми вже потурбували себе вирішенням простого дитячого рівняння «360$¬–250$», яке завдала Україні Юлія Володимирівна, підписавши з Росією 2009 року славнозвісну «газову угоду».  З’ясували ми і походження боргового «гачка» у 405,5 млн. доларів США, яким Леді підвісили за косу наші східні сусіди. 

Ну а доки Юлія Володимирівна накопичує у своєму гаманці по 110$ з кожної тисячі кубів Російського газу, який купує Україна, дозволимо собі порозмірковувати, чиїм рахунком «тягне себе з темниці» бідолашна та пофантазувати щодо можливих наслідків її прагнення волі. Детальніші факти про перипетії ув’язненої і її оточення задля цікавості можна почитати на ресурсі http://www.zhuzhaleaks.com.ua.  Дійсно цікаво, кому цікаво.

Нетиповий шлях, яким Тимошеко продиралась до влади, розштовхуючи ліктями конкурентів та надаючи перевагу (або «віддаючись переважно») використанню «протекцій» впливових функціонерів, вже заслужив уваги чисельних медіа: вітчизняних та закордонних. Рясність описів, схожих на кіношні сценарії, дещо розмивають розуміння характерної риси, яка послідовно спостерігається протягом всієї «кар’єри» нашої героїні: «швиденько хапнути – бистренько відскочити». Та ще й пропіаритись, щоб народну любов закріпити (пригадали серденько на білому?).

Вже наведені факти слугують чудовою ілюстрацією манер нашої Соньки, тобто Юлі. Згадаємо лист-вимогу Міністерства Оборони РФ до Кабінету міністрів України про заборгованість корпорацією ЄЕСУ (приватна кампанія Тимошенко) російському військовому відомству 405,5 млн. доларів США.

Що ж, бажання МО РФ повернути декілька сотень мільйонів доларів виглядає виправдано. Тільки не для Юлії Володимирівни! До перспективи повертати гроші вона віднеслась прохолодно: «Я би хотіла, щоб ви переглянули законодавство України та Росії та зрозуміли, що 15 років жодного боргу існувати не може». Ось так! нічого не знаю, грошей не маю, віддавати не бажаю!

Однак, лист-вимога Міністра оборони РФ Сердюкова до Прем’єра України Азарова – це вам не приватне листування, а питання іміджу України на світовій арені! На початку 2013 року генпрокурор України В.Пшонка повідомив про рішення Вищого господарського суду Києва, який залишив у силі попередні рішення Київських Господарського та Апеляційного судів про зобов’язання українського уряду виплатити Міністерству оборони Росії боргу корпорації ЄЕСУ. Ось так: по Юлиним «борговим векселям» розраховуються українські платники податків.

Приблизно так само наша Юля – тоді ще прем’єр-міністр України – залатала бюджетну дірку по пенсійним виплатам. Як раз «Кіотські угоди» підвернулись: 380 мільйонів євро Юлія Володимирівна «виручила» від продажу квот на викиди парникових газів. Японська дипломатія навряд очікувала такого «фінту вухами» від прем’єра України! Тимошенко черговий раз продемонструвала вміння вирішувати власні проблеми (на цей раз – як неефективного державного чиновника) чужим рахунком. І чхати на еконебезпеку та світові угоди: зате, вибачте за грубість, заткнула рота всім пенсіонерам!

І несеться українськими теренами цей «мотоцикл без люльки» із червоним серденьком на рамі: гучно рикаючи звинуваченнями всіх і вся та залишаючи стовп красномовних обіцянок! Несеться, оскільки розуміє: зупиниться – впаде!                

І тягне себе за косу наша «газова принцеса» з кам’яної темниці, не шкодуючи а ні сил на традиційні вистави, а ні коштів на «акторські» гонорари (пам’ятаєте, звідки капають грошенята?)!

 І лунають направо-наліво всілякі обіцянки! Направо – традиційні загравання про можливість … вступу у Митний Союз; наліво – про євроінтеграцію та ЄС. «Обіцянки-цяцянки, дурачкам у радість!» Дайте тільки викарабкатись! Тільки руку простягніть! А там…

Кінець.

Юлька - золота ручка

Тимошеко продиралась до влади, розштовхуючи ліктями конкурентів та надаючи перевагу використанню «протекцій» впливових функціонерів

Ми вже потурбували себе вирішенням простого дитячого рівняння «360$¬–250$», яке завдала Україні Юлія Володимирівна, підписавши з Росією 2009 року славнозвісну «газову угоду».  З’ясували ми і походження боргового «гачка» у 405,5 млн. доларів США, яким Леді підвісили за косу наші східні сусіди. 

Ну а доки Юлія Володимирівна накопичує у своєму гаманці по 110$ з кожної тисячі кубів Російського газу, який купує Україна, дозволимо собі порозмірковувати, чиїм рахунком «тягне себе з темниці» бідолашна та пофантазувати щодо можливих наслідків її прагнення волі. Детальніші факти про перипетії ув’язненої і її оточення задля цікавості можна почитати на ресурсі http://www.zhuzhaleaks.com.ua.  Дійсно цікаво, кому цікаво.

Нетиповий шлях, яким Тимошеко продиралась до влади, розштовхуючи ліктями конкурентів та надаючи перевагу (або «віддаючись переважно») використанню «протекцій» впливових функціонерів, вже заслужив уваги чисельних медіа: вітчизняних та закордонних. Рясність описів, схожих на кіношні сценарії, дещо розмивають розуміння характерної риси, яка послідовно спостерігається протягом всієї «кар’єри» нашої героїні: «швиденько хапнути – бистренько відскочити». Та ще й пропіаритись, щоб народну любов закріпити (пригадали серденько на білому?).

Вже наведені факти слугують чудовою ілюстрацією манер нашої Соньки, тобто Юлі. Згадаємо лист-вимогу Міністерства Оборони РФ до Кабінету міністрів України про заборгованість корпорацією ЄЕСУ (приватна кампанія Тимошенко) російському військовому відомству 405,5 млн. доларів США.

Що ж, бажання МО РФ повернути декілька сотень мільйонів доларів виглядає виправдано. Тільки не для Юлії Володимирівни! До перспективи повертати гроші вона віднеслась прохолодно: «Я би хотіла, щоб ви переглянули законодавство України та Росії та зрозуміли, що 15 років жодного боргу існувати не може». Ось так! нічого не знаю, грошей не маю, віддавати не бажаю!

Однак, лист-вимога Міністра оборони РФ Сердюкова до Прем’єра України Азарова – це вам не приватне листування, а питання іміджу України на світовій арені! На початку 2013 року генпрокурор України В.Пшонка повідомив про рішення Вищого господарського суду Києва, який залишив у силі попередні рішення Київських Господарського та Апеляційного судів про зобов’язання українського уряду виплатити Міністерству оборони Росії боргу корпорації ЄЕСУ. Ось так: по Юлиним «борговим векселям» розраховуються українські платники податків.

Приблизно так само наша Юля – тоді ще прем’єр-міністр України – залатала бюджетну дірку по пенсійним виплатам. Як раз «Кіотські угоди» підвернулись: 380 мільйонів євро Юлія Володимирівна «виручила» від продажу квот на викиди парникових газів. Японська дипломатія навряд очікувала такого «фінту вухами» від прем’єра України! Тимошенко черговий раз продемонструвала вміння вирішувати власні проблеми (на цей раз – як неефективного державного чиновника) чужим рахунком. І чхати на еконебезпеку та світові угоди: зате, вибачте за грубість, заткнула рота всім пенсіонерам!

І несеться українськими теренами цей «мотоцикл без люльки» із червоним серденьком на рамі: гучно рикаючи звинуваченнями всіх і вся та залишаючи стовп красномовних обіцянок! Несеться, оскільки розуміє: зупиниться – впаде!                

І тягне себе за косу наша «газова принцеса» з кам’яної темниці, не шкодуючи а ні сил на традиційні вистави, а ні коштів на «акторські» гонорари (пам’ятаєте, звідки капають грошенята?)!

 І лунають направо-наліво всілякі обіцянки! Направо – традиційні загравання про можливість … вступу у Митний Союз; наліво – про євроінтеграцію та ЄС. «Обіцянки-цяцянки, дурачкам у радість!» Дайте тільки викарабкатись! Тільки руку простягніть! А там…

Кінець.

http://narodnavolya.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=48&Itemid=79

Жодна програма розвитку суспільства не діятиме до того часу, доки ми не припинимо свавілля чиновників в розкраданні державної та комунальної власності, варварському нищенні природних ресурсів, а зараз ще і в «узаконенні» награбованого шляхом легалізації тіньових доходів, про яку часто піднімають мову ліберали різних політичних відтінків.

Розкрадання національного багатства України – землі, варварського нищення природних ресурсів з ознаками корупції органів місцевої влади, прокуратури і центрального апарату держави ставить під загрозу національні інтереси та цілісність суверенітету держави. Таку владу сміливо можна вважати як сатанинською так і антинародною. Головною причиною цьому є те, що як у виконавчій, так і в законодавчій владі немає жодного українця які б відстоювали саме інтереси простого народу. Це зграя скажених собак які гризуть одне-одному горлянки виключно за свої шкурні інтереси. Про народ, як свій потенційний лекторат, згадують лише перед виборами і тоді особливо багато і нахабно брешуть, брешуть і брешуть...

Першим етапом роботи із впорядкування суспільного життя ми вважаємо виявлення всіх, або хоча б основних способів і методів грабунку нашого населення та винародовлення України. У наших людей вже успішно вкрали і «прихватизували» всі господарські (промислові) об’єкти, які складають хоча б якусь помітну вартість. Житло також «прихватизоване».Черга за землею, водою та повітрям, яким ми дихаємо і сонцем, яке віддає свою енергію для існування життя, в тому числі й нашого.

Наступним етапом цієї роботи має бути передача відповідно підготованих матеріалів не тільки до мас-медіа, а й до правоохоронних і контролюючих органів. Складність полягає в тому, що саме ці підрозділи держави безпосередньо задіяні у цих злочинних схемах.

А як показує практика, держава у тому вигляді, в якому вона існує, зовсім не зацікавлена у ствоернні такого органу. Отже, якщо ми хочемо жити, а не животіти, необхідно міняти державу з тої, що проголощує правильні лозунги на таку, яка їх реалізовує. «Народна Воля» бачить таку можливість лише при створенні держави, в якій пануватиме народовладдя не на словах, а на ділі. Реальне народовладдя можливе лише тоді, коли влада буде не тільки обиратися народом, але й буде йому підзвітна. Отже, на часі боротьба за те, щоб вибори проводилися максимально прозоро - чи за відкритими списками, чи за мажоритарним принципом із жорстким обмеженням кандидатського фонду і кримінальною відповідальністю за підкуп виборців, а відкликання могло бути організовано простим відкликанням голосів виборцями.

Для цього необхідно в першу чергу вивести на чисту воду тих, хто реалізовує злочинні схеми. «Народна воля» працювала і працює над тим, щоб зібрати всі факти зловживання посадових осіб при розкраданні державної і комунальної власності. Всю свою роботи ми зобов’язуємося проводити відкрито і прозоро, максимально гласно і з інформуванням громади всіма доступими і недоступними нам методами.

Другим своїм програмним завданням ми вважаємо не тільки предачу відомих нам фактів корупції контролюючим та правоохоронним органам, а й контроль за тим, щоб ці органи якимось чином реагували і не «їли дурно народний хліб».

Слід відзначити, що вже і ці дві задачі стикаються із запеклим опором корумпованого чиновництва, яке і є основним розкрадачем народного майна. Прокуратура замість того, щоб слідкувати за законністю, використовує «дірки» у законодавстві з метою власного збагачення. А чиновники безсоромно розкрадають те, що мали б примножувати і чим господарювати.

Ми виносимо на розгляд громадськості таку ініціативу: розробити і впровадити в судову практику таку систему винесення вироків, коли відповідальність посадовців, особливо виборних осіб, має бути не умовна і незрозуміла, а обіймання посади служитиме обставиною, що обтягчує злочин. Особливо це важливо для злочинів, скоєння яких полегшується для посадовців (хабар, наприклад) чи від яких вони покликані захищати суспільство (злочені скоєні представниками правоохоронних органів). Отже, якщо за якийсь кримінальний злочин передбачено покарання «від 2 до 4 років ув’язнання», то для міліціонера це автоматично означатиме «від 4 до 8 років ув’язнення», зокрема це стосується злочинів проти особистості (побиття, гвалтування, знущання).

На сьогодні Народна Воля не бачить серед політичних партій, які були при владі тим чи іншим чином таку, яка була б варта підтримки, а порядні люди є серед всіх. причому, як показує досвід вони у кожній з них скаладють меншість і не обіймають значних посад. Отже саме тому ми виступаємо за відкриті списки, коли списки партій на вибори ми складемо самі, а не партійні бонзи.

Виступати за повнстю мажоритарну систему також небезпечно – ми вже всі бачили масові і успішні підкупи виборців кандидатами. Тому слід запровадити сувору звітність і суворе обмеження для виборчого фонду, щоб його не можна було використати на підкуп, а розмір був таким, щоб вибори справді могли бути демократичними, а не змаганням «грошових мішків». Крім того, маємо передбачити і те, що гроші виборчого фонду були б тільки українського походження, щоб позбавити багатших сусідів можливості маніпулювати нашим волевиявленням чи впливати на нього іззовні.

Іншою, дуже важливою стороною нащих зацікавлень є питання довкілля і природоохоронни. Засадничо ми вважаємо, що подальша еволюція людства має йти шляхом розвитку наукомістких технологій, максимально зберігаючи при цьому нашу планету. Отже, ми проти безцеремонного втручання людини в біоценози лісів, степів і наших вод, тут наші зацікавлення співпадють з всесвітнім рухом «зелених». А розкрадання земельних угідь, останнього, що залишилося в нашого громадянства, як і повітря та сонячне світло веде до нищення саме цих трьох складових, необхідних для життя. Ми виступаємо проти перетворення нашої держави в заповідник «бетонних джунглів» та різних експериментів, на кшталт Чорнобильського. Одним із провідних напрямків розвитку економіки має стати індустрія туристичних послуг, а тому ми відстоюємо збереження і догляд за унікальними памятками культури та приоди, якими така багата наша земля. Не на 4-й блок Чорнобильської АЕС водити туристів, а в наші заповідні ліси та водойми, гори та музеї. Та й відродження і розвиток духовності самого суспільства краще і натуральніше відбувається в автентичних умовах проживання нації. Споконвічно Україна була житницею і однією з найбільших аграрно-розвинутих країн світу. Але від 1917 року селянство України було перетворено на кріпаків, або знищено фізично (голод, прямі репресії найкращих господарів). Як це не дивно, але із зміною основного політичного вектора в 1991 році при здобутті Незалежності Україною, практика нищення селянства і відповідно аграрного сектору не припинилася.

«Народна Воля» виступає за природний розвиток Української нації – аграрний, але науковомісткий, при цьому ми рішуче засуджуємо національне приниження будь-якої національної меншини, але залишаємо за собою право виступати проти тих меншин, які їдять наш хліб і сало і при цьому нас же й ганьблять.

Основний принцип «Народної Волі», відповідно до Конституції України - НАРОДОВЛАДДЯ в державі.

Нове керівництво Укрпошти протягом найближчих місяців планує «розчленувати» національного поштового оператора й пригостити «корєшів» з «Міст Експрес» найсмачнішими шматочками.

Ще й 2 місяців не пройшло після призначення керівником УДППЗ «Укрпошта» Михайла Паньківа а новоспечений «керманич» разом зі своїм незмінним «сірим кардиналом» Василем Веселим (комерційним директором підприємства, колишнім очільником Львівської Укрпошти) вже встигли розрахуватися за своє призначення з вищим керівництвом уряду (3 млн. доларів) й навіть мати непоганий власний прибуток (5,5 млн. $). Тобто всього за 2 місяці затрати окупилися майже вдвічі. 

Як це можливо? Все дуже просто.

Бізнес і тільки бізнес… 

Після призначення пана Паньківа колектив Укрпошти було позбавлено можливості виконувати свої обов’язки. В систему державного підприємства «Укрпошта» фактично інтегрована приватна кур’єрська компанія «Міст Експрес», заступником директора якої, до призначення па посаду генерального директора Укрпошти, був М.Паньків. Щоденно корпоративні клієнти Укрпошти за дивних обставин стають клієнтами кур’єрської компанії «Міст Експрес», що наносить непоправну шкоду державному підприємству Укрпошта у вигляді істотного спаду доходів. 

Як це працює: 

Корпоративним клієнтам пропонується суттєва знижка (близько 20%) на послуги з пересилання кореспонденції, з умовою переукладання договорів з «Міст Експрес» й відправку потоків простої письмової кореспонденції через вищевказану групу компаній! Але в силу того, що дана компанія не пристосована здійснювати доставку й обробку великих обсягів письмової кореспонденції, основні функції з доставки листів одержувачу залишилися за Укрпоштою, а доходи – за «Міст Експрес»! Тобто, вище згадана кореспонденція потрапляє в мережу Укрпошти, але оплачується лише їх частина. Доставляє кореспонденцію Львівська Дирекція Укрпошти. Саме туди, минаючи всі офіційні процедури обліку та контролю, завозиться кореспонденція компанією «Міст Експрес» без документів, та фактично безкоштовно вкидається в поштову мережу, розчиняється в ній і доставляється до адресата разом з основним потоком. 

Серед таких компаній Платінум Банк (щомісячний об’єм кореспонденції складав 1,5 мільйона гривень), Компанія Віасат (щомісячний об’єм кореспонденції складав 250 тисяч гривень), Банк Руський Стандарт (щомісячний об’єм кореспонденції складав 200 тисяч гривень).

Але це не поодинокі докази афер з боку нового керівництва Укрпошти. Варто згадати вказівку щодо розповсюдження агітаційних листів одного з кандидатів в президенти, а саме Юлії Володимирівни Тимошенко. За період передвиборчої кампанії було відправлено неоплачених листів, за скромними підрахунками, на суму більш ніж 16 мільйонів гривень (більш ніж 7 мільйонів листів було фактично «вкинуті» с систему поштового зв’язку). До речі,  саме за вказівкою топ-менеджменту Укрпошти листи розносилися саме 24 травня в «день тиші». При цьому за договором це були звичайні листи, але по строкам доставлялись як пріоритетні, що призвело до ще більших збитків. 

На сьогодні правоохоронні органи вже проводять слідчі дії по даних оборудках, порушено кримінальні провадження.

Людський фактор – ніщо, франчайзинг і аутсорсинг – всьо!

У своєму останньому зверненні до журналістів пан Паньків говорив про нову стратегію розвитку підприємства, використовуючи багато модних слів: франчайзинг, аутсорсинг, "e-commerce". Але, мабуть, Михайло Петрович має поверхове уявлення про те, наскільки дані поняття релевантні для національного оператора. Впровадити систему франчайзингу на підприємстві – це значить віддати функцію поштового відділення третім особам за гроші. Запитання: а як же поштарі, що виконують соціальну функцію? Викинути їх на вулицю?

А ще новий керівник планує відкривати так-звані «віконця Міст-Експрес» у відділеннях Укрпошти. Вже й назву розробили для нового бренда – «90 секунд». Таким чином, працівник Укрпошти буде працювати на «Міст Експрес», а заробітну плату йому буде платити національний оператор, бо офіційна комісійна винагорода від конкурента Укрпошти така мізерна, що ледве покриє витратні матеріали. Інше діло – неофіційні комісійні, що йдуть до кишені керівників-аферистів. 

Також пан Паньків говорив про те, аби передати окремі маршрути в аутсорсинг іншим перевізникам. Це означає що роботу національного поштового оператора зможе виконувати той же «Міст Експрес» (який славиться репутацією компанії – перевізника контрабанди), й заробляти на цьому. Знову питання: а як же поштовики? Відповідь очевидна: поштовиків – на вулицю. Нема чого заважати контрабанді… Керманичі Укрпошти ще не добудували свої хороми.

Багатотисячний колектив Укрпошти на сьогодні фактично кинутий напризволяще, падає заробітна плата рядового працівника, незабаром слід очікувати масові звільнення працівників робочих професій, що в свою чергу призведе до масових протестів поштарів та неможливістю Укрпоштою виконувати свої обов’язки в повній мірі. 

«…Вася, конечно Вася…ну кто его не знает?»

Хто вигадує і впроваджує такі вигідні для себе схеми: франчайзинг, аутсорсинг..? Відповідь словами з пісні групи «Браво»:  «…Вася, конечно Вася…ну ктоего не знает?». Так,  це – Василь Васильович Веселий, той самий, що забороняв львівським поштарям ходити на Майдан та змушував працівників продавати прострочену ковбасу й купувати соціальні картки за власний кошт.

Василь Васильович неодноразово попадав у поле зору ЗМІ, бо ж є найкращим аферистом сьогодення, який може давати майстер-класи по темі: «Як правильно направляти державні грошові потоки у власні кишені». Звісно, він не сам це робить, у нього є радники, один з них – Валентин Калашник, власник групи OS Direct та куратор майже всіх «модних» проектів Укрпошти, який вже багато років шукав «підходи» до різних керівників національного оператора і таки найшов «достойних». Пан Калашник мріє забрати собі послугу з перед поштової підготовки. А що ж тоді буде з виробничим персоналом Укрпошти?! На вулицю? Керівників це не хвилює. Головне – зробити «дерібан» Укрпошти швидко, поки у країні «нєразберіха».

Поштовий Майдан – не за горами.

На сьогодні працівники численного колективу Укрпошти та їх сім’ї з нетерпінням очікують дій нового ЛЕГІТИМНОГО керівництва країни, що будуть направленні на зміцнення позицій Укрпошти, а не на «розпил» бюджетів та розвал економіки підприємства. Та перш за все працівники вимагають призначення нового генерального директора Укрпошти з досвідом роботи та авторитетом в системі Укрпошти. Інакше – поштовий Майдан не за горами!

P.S. І ще декілька моментів, які вказують на ціленаправлене знищення Укрпошти:

•           Проект SAP, який Паньків називав «розпилом коштів» попередників й хотів відмовитися від нього, не тільки не було анульовано, а й виділено на нього вдвічі більше коштів (за чутками – 200 млн.грн. на 2015 рік). Звісно ж, після визначення конкретної суми «відкату» керманичам.

•           Говорячи про розвиток міжнародної співпраці, Михайло Петрович скорочує найдосвіченіших працівників у цьому напрямку. Це робиться задля того, щоб прибрати конкурентів і не заважати «Міст Експрес» розвивати даний напрямок, швидко збагачуючись на цьому.

•           В жодному зі своїх виступів пан Паньків не згадував одну з найважливіших послуг Укрпошти – передплата періодики (мабуть не придумав схему, як на ній заробляти). Точніше згадував – але лише в контексті збільшення вартості послуги, основними споживачами якої є соціально незахищені верстви, мінімум в два рази.

Юрій Шеляженко

(Лист працівників "Укрпошти" до редакції газети "Правдошукач" http://blogs.korrespondent.net/blog/business/3381808/)

               Рівно опівночі, казати б, уже 21 лютого ц.р., у готелі «Козацький», що на Майдані Незалежності, розпочалася прес-конференція тих, хто начебто його захопив у суботу Були такі провокативні повідомлення. За столом зібралися четверо людей у камуфляжах і двоє в цивільному. Один із них, кого я добре знаю – колишній народний депутат України ряду скликань Юрій Кармазін.

                Тривала вона рівно годину. Те що там говорилося, думаю, стовідсотково відповідає реаліям дня. Те, що наболіло в мільйонів українців після Революції гідності. Що владу в Україні захопили олігархи і їх безпардонні й нахабні служки, що так званими «реформами Порошенка-Яценюка», які перетворилися в банальний грабунок народу, людей доведено до повного розорення і відчаю. І кінця краю цій брутальній татьбі немає. Що так звані Мінські угоди це повна і неприкрита зрада України. Що глава держави практично усунувся від виконання своїх обов’язків, не бажаючи міняти ЦВК. Що на головні державні пости він висовує своїх кумів, загалом бездарних, сірих людей, для яких інтереси держави на якомусь там 47-му місці. Всі вони безбожно обкрадають державний бюджет і кричать про боротьбу з корупцією. Глава уряду з своєю бригадою злодіїв також розкрадає державу.

                Усього навіть не передаси про що говорили люди, відчуваючи свою відповідальність за долю держави, інтереси якої  практично неприкрито здають московітам Порошенко, Яценюк і їхній верткий підручний Гройсман.

                Юрій Кармазін зачитав до двох десятків категоричних вимог людей, які зібралися за столом, а там, як я зрозумів, були командири підрозділів, які пройшли АТО, і як можна було зрозуміти, представляють новоутворену організацію за дотримання вимог Конституції. Усе це робилося на фоні розгорнутого за спиною учасників зібрання прапора зі словами РПС. Вони оголосили, що їхня мета 21 лютого ц.р., о 17:00 провести на Майдані всенародне віче з вимогами до влади прозвітувати перед українським народом про зроблене за два роки. Кармазін декілька разів підкреслював важливість того, що це не третій Майдан, це продовження другого, вимогами якого влада підло знехтувала. 

                Серед найперших вимог до влади – негайно звільнити з ув’язнення всіх патріотів, яких «запакували» під різноманітними приводами до в’язниць. Притягнути до кримінальної відповідальності поплічників Януковича, які допомагали йому розкрадати Україну, а тепер втираються у владу, знову дориваються до командних висот в економіці і управлінні. Звільнення прокурорів і судів, які заплямували себе переслідуваннями майданців, служінням владі злодіїв. Арешту корупціонерів, казнокрадів, які зажили по-новому. Звільнення уряду крадіїв Яценюка. Притягнення їх до відповідальності за повний розвал економіки. Розпуск Верховної Ради, оголошення імпічменту президенту держави за зраду інтересів України. 

Новостворена організація бажає на віче пояснити тим, хто дорвався до влади, став служками олігархів, що жодне з завдань, за яке віддали життя тисячі патріотів України, починаючи з героїв Небесної сотні в лютому 2014 року, нинішніми керівниками держави не виконано. Жодне!  Глава держави, прем’єр-міністр, нинішній секретар РНБО безславно здали ворогам Крим і частину Донбасу, вперлися рогом у якісь дикунські Мінські угоди, які є насправді смертельним зашморгом на шиї України, котрі передбачають, зокрема, амністію убивцям українців, зміну Конституції на догоду Медведчуку і Путіну. А відтак і устрою держави. Усе це разом узяте засвідчує, що українська дипломатія, за яку відповідає перед народом України персонально глава держави, разом з контрольованим ним зовнішньополітичним відомством, програли в міжнародній політиці все, що лише можна було програти. Ізганьбилися навіки разом зі своїм маленьким міжнародником Клімкіним. Отримали повне фіаско. Що від зрадницьких Мінських угод потрібно негайно відмовитися, як і від Норманського формату переговорів, де пан Порошенко проявив себе повним профаном. Учасники нічної прес-конференції  закликали українську владу якнайшвидше переходити до вирішення проблем на основі Будапештської угоди від 5 грудня 1994 року з додаванням за столом переговорів окрім США, Великобританії, Росії, Китаю й Франції, як основних учасників гарантії безпеки України за здану ядерну зброю,  ще й Польщі та Туреччини, як наших найближчих і впливових сусідів.

Цікава деталь. На прес-конференції були присутні представники ряду телевізійних каналів, але жоден з них цю розмову не транслював наживо. За винятком якогось телеканалу з поміткою 17-ть, сигнал якого розповсюджувався в Інтернеті. При чому здійснювався репортаж через Інтернет видання Житомир.інфо.

Зрозуміло, що нині в Україні вся телепродукція належить олігархам. Вони вирішують, що нам можна знати, а на що накласти табу. Суворіше, ніж у часи комуністичного режиму. Люди, які зібралися в готелі «Козацький» одразу виступили проти олігархізації держави й привласнення багатіями медійного простору. Думаю, що телеканали навряд чи покажуть цю прес-конференцію, позаяк це означатиме Ахметовим, Коломойським, Пінчукам вихльостати самих себе.

Але через 10-12 хвилин після закінчення прес-конференції, (себто, на початку другої ночі), на тих, хто транслював події з публічними заявами РПС і залишався в прямому ефірі, стали нападати якісь люди. Вихопивши мікрофон, один із них став вигукувати, що 17-ий канал мовбито фінансується колишніми оплічниками Януковича – Арбузовим та Захарченком, а тому, мовляв, йому зовсім не потрібно вірити. Це, мовляв, вороже кіно. Зчинилася страшенна штовханина в прямому ефірі. Подібне продовжувалося, напевне, з хвилин двадцять – не менше. Але трансляція телеканалу з Майдану, де ночує група активістів, які в неділю, 21 лютого, планують провести всенародне віче, продовжується. Його в Інтернеті ви можете отримувати тут.

Надзвичайно складно зрозуміти все що відбувається. Але люди, яких мені вдалося вислухати на прес-конференції, казали правильні й розумні речі. А потім я особисто вірю патріоту України, юристу Юрію Кармазіну, який серед них вів головну скрибку.

У мене склалося чітке враження, що нападки на 17-ий телеканал організовано нинішньою нечесною, ще більш брехливою, цинічною владою, ніж були попередники донецькі, з тим, щоб відрізати тих, хто прагне запитати владу про виконання завдань Майдану 2013-2014 років, Революції гідності від медійного простору. Від інформування народу. Зранку ми вже почуємо, мабуть, і про руку Москви, яка з’явилася буцімто в готелі «Козацький». Невже це вона, та міфічна Москва, а не персонально Порошенко, Яценюк, Турчинов, Гройсман довели все в Україні до повного розвалу? Народ до зубожіння? Думаю, що це абсолютна брехня…

Тому закликаю: думайте, друзі, кого підтримувати. Добре думайте...

С приходом нового верховного главнокомандующего П.Порошенко, призывавшего жить по-новому, военное ведомство продолжает жить по-старому. А это, Петр Алексеевич, не «папередники», это уже просчеты Вашей администрации. Кадровая политика в Минобороны — зона ответственности президента.
     А кто сегодня обеспечивает работу тыла? Кто совершает «подвиги» с материально-техническим снабжением? У этих «героев» есть фамилии и имена?
     Отправившись на передовую, пиар-министр обороны Гелетей забыл, а может и не знал, что его первый заместитель  «сильно болеет».  С.Пашинский утверждает, что именно первый замминистра обороны заблокировал приобретение для армии военного имущества за деньги благотворителей. А за короткий период фактического пребывания его на руководящих должностях в Минобороны им «были организованы коррупционные схемы в вопросах разработки, закупки вооружений, военной техники и боеприпасов, реализации и утилизации излишнего военного имущества».
 
     Инициированная Кабинетом министров проверка, проведенная Нацгосслужбой, уже завершилась. Но о ее результатах предпочитают не говорить. Кабмин до сих пор не принял решение об увольнении чиновника.
     В своем письме С.Пашинский упоминает о руководителях структурных подразделений Минобороны, которые также преуспели в «создании коррупционных схем» — И.Одноралове, А.Коратаеве и М.Гольдарбе.
     В кадровом аппарате Минобороны хранится приказ № 321 от 27 сентября 2013 года бывшего министра обороны П.Лебедева, которым солдату запаса Гольдарбу Максиму Юрьевичу — директору департамента внутреннего аудита и финансового контроля Минобороны — присвоено воинское звание... «полковник».  Этот эпизод из жизни М.Гольдарба должен быть рассмотрен правоохранительными органами более пристально. 
     Готовил эту аферу и подписывал этот приказ генерал-майор С.Борисюк — директор департамента кадровой политики Минобороны. Источники в Минобороны сообщают, что С.Борисюк уже, как и Б.Буца, внезапно «приболел».
 
     Может, в Минобороны есть юристы, которые дадут правовую оценку данной ситуации? Думаю, вряд ли! В этом ведомстве на должности директора департамента правового обеспечения по-прежнему трудится полковник юстиции Д.Демьяненко — основная юридическая броня бывших министров обороны Д.Саламатина и П.Лебедева.
     И по другим департаментам военного ведомства картина не менее удручающая. Президент даже лично потребовал от министра обороны уволить двух директоров департаментов этого ведомства, не справившихся с проведением закупок вооружений и амуниции. Но ситуацию это не спасет, поскольку в этих местах коррупционеры вырастают как грибы — и уничтожать надо всю грибницу до последнего корешка, а не сбивать ногами шляпки.
    
По прошествии нескольких месяцев «разродилась» заявлением Генпрокуратура, отметив, что изучает ситуацию с бездействием в сфере закупок руководителей структурных подразделений Минобороны, повлекшим гибель военнослужащих.
     Однако прокурорам надо обратить внимание не только на само Минобороны с его кадрами, но и на ту структуру, которая формирует кадровую политику в этой сфере — администрацию президента, которая должна нести ответственность за провал кадровой политики в оборонной сфере. 
     Инспекторы считают, что именно Кабинет министров не обеспечил организацию эффективной системы материально-технического обеспечения, своевременную закупку оружия, боевой техники, средств защиты, вещевого имущества, питания. Все это описано в совершенно секретном документе за № 06-14-124Т от 23.06.2014 года.
     Только лишь 2 июля Кабмин Яценюка утвердил порядок использования средств, пересланных гражданами в пользу армии; только того же 2 июля Кабмин утвердил оборонный заказ, а тендерные процедуры упростил посредством парламента лишь в середине мая. Хотя война началась в марте... 

      В то время как еду на блокпостах солдаты готовят себе сами, а волонтеры хоть как-то снабжают их продуктами, Кабинет министров устроил дебаты о неэффективности существующей системы обеспечения питания военнослужащих на принципах аутсорсинга.
     Правительство прозрело, когда оказалось, что «на манеже все те же» — ООО «Укрпродакорд ОР», «Авика», «Адмет-груп» и ЧП «Артек-Союз». Практически обо всех этих коммерсантах на страницах еженедельника уже писалось неоднократно. Мною полностью раскрыты все схемы разворовывания бюджетных средств, а правоохранительными органами открывались уголовные производства. Названы конкретные предприятия, через которые конвертировались миллионные сумы. И что? Да ничего!  Как всегда, никто не наказан.  Для правоохранительных органов будет несложно установить, что это за компании и какие «продукты» они поставляли.  При одном условии - если правохранитали честные.
     Еще один секрет полишинеля представители администрации президента изложили все в том же секретном документе, отметив, что система аутсорсинга в том виде, в котором она реализована в армии, не в состоянии обеспечить качественное питание личного состава, особенно в полевых условиях на блокпостах. Судя по докладу инспекторов, в войсках вообще отсутствует полевое холодильное оборудование для хранения свежего мяса, рыбы и других продуктов.
     Лично мне не составило труда обнаружить это оборудование в вооруженных силах. Единственная проблема, что находится оно... в перечне излишнего военного имущества, предназначенного для реализации.
     Особым цинизмом является то, что в этот перечень включено не только оборудование для организации питания солдат в полевых условиях, но и емкости для хранения и транспортирования воды, проблемы с обеспечением которой известны всем не понаслышке. 
     В этом же перечне, кроме полевых холодильников, мне удалось обнаружить и полевые кухни, и модульные кухни-столовые, и полевые пекарни, и даже целые хлебокомбинаты. И все это имущество так называемой второй категории, то есть, вполне пригодное к использованию. И Генштаб Куцина этот перечень согласовывал...
     Может, чиновники Минобороны не знают, что 18 июня сего года их ведомство направило письмо Кабинету министров за № 220/4252 , где сообщается, что с учетом опыта продовольственного обеспечения в ходе АТО  вооруженные силы необходимо обеспечить современными образцами технических средств приготовления пищи, транспортирования и хранения продовольствия и воды в полевых условиях, в частности, модульных столовых, холодильников-рефрижераторов, хлебопекарней малой мощности и т.д. 
     Кто же остановит этот бардак?
     Антикор