«Народна самооборона» закликає вільних людей віддати голос на захист Луценка

Сьогодні лідера «Народної самооборони» Юрія Луценка разом із десятьма колишніми урядовцями через надумані звинувачення кинуто за ґрати. Арешти опозиціонерів влада пояснює бажанням «побороти корупцію» та «навести порядок у країні».

Але насправді цими красивими гаслами старанно маскується зовсім інше: ретельна «зачистка» країни від опозиційних політиків, вільних журналістів, активних громадських діячів та письменників — всіх, хто має свою власну думку і, не боючись влади, відкрито її виголошує.

Сьогодні Луценко сидить за ґратами тільки тому, що не мовчав про сьогоднішнє повернення до влади вчорашніх бандитів, які хочуть нав’язати цілій країні зовсім іншу систему цінностей — систему, де не буде свободи, справедливості, чесності, законності та демократії.

Нехтування законами, утиски вільної преси та громадських діячів, переслідування «незручних» для влади громадян поступово стають нормою для цієї влади. Для всіх нас це означає тільки одне —Україна з кожним днем усе стрімкіше скочується у прірву тоталітаризму.

Саме зараз прийшов час кожному з нас запитати себе: «Що я можу зробити для того, щоб відвернути це?». «Народна самооборона» закликає всіх, хто не байдужий, віддати голос на захист Юрія Луценка і поставити підпис під вимогою негайно звільнити його з-під варти. Це і буде особистим протестом кожного з нас проти встановлення в Україні диктатури бандократії. Це буде твій мінімум участі в політиці: публічне висловлювання своєї незгоди із діями влади!

Якщо ти вважаєш, що справа Луценка тебе не стосується, пригадай слова відомого німецького борця з нацизмом Мартіна Німьоллера: «У Німеччині вони спочатку прийшли за комуністами, але я не сказав нічого, тому що не був комуністом. Потім вони прийшли за євреями, але я промовчав, тому що не був євреєм... Потім вони прийшли за членами профспілки, але я не був членом профспілки і не сказав нічого. Потім прийшли за католиками, але я, будучи протестантом, не сказав нічого. А коли вони прийшли за мною — за мене вже не було кому заступитися».

Подумай. Якщо сьогодні ти промовчиш, то хто за тебе заступиться завтра?

Віддати свій голос на захист Ю.Луценка можна тут http://www.nso.org.ua/ua/news/8069

==============

якщо чесно, у мене самого є серйозні питання до пана Луценка. Але питання не в Луценку чи Тимошенко. Сьогодні - вони, завтра - підприємці, післязавтра - правозахисники, а потім настане черга за нами. Ми живемо зараз з вами у поліцайський країні

ПОВНУ ВЕРСІЮ ФІЛЬМУ МОЖНА ПОДИВИТИСЬ ТУТ (ТИСНИ)

Таксі до «Пущі-Водиці» для блатних сусідів Януковича і Медведчука коштує $100 тисяч

ДО «Автобаза Державного управління справами» надасть послуги таксі на 2011 рік за 830 тис грн. Про це повідомляється в «Віснику державних закупівель».

Згідно обґрунтування закупівлі, проведеної по неконкурентній процедурі «закупівля у одного учасника», яке є в розпорядженні НГ,  послуги таксі купується для жителів державних дач Пущі-Водиці, які забезпечені державною охороною.

«Територія комплексу відпочинку є закритою, перебування та проживання на ній дозволяється особам, які мають на це право та членам їх сімей. В’їзд (виїзд) на територію комплексу відпочинку дозволяється за перепустками і талонами до них, виданими Державним управлінням справами», – йдеться в обґрунтуванні.

За повідомленнями ЗМІ, станом на 2009 рік в «Пущі-Водиці» мали житло чи земельні ділянки наступні високопосадовці (ким працював/працює, партійна належність):

екс-Генпрокурор Медведько О.І. , екс-голова адміністрації президента Медведчук В.В. (СДПУ(о)), голова Федерації футболу України Суркіс Г.М. (СДПУ(о)), екс-керівник секретаріату адміністрації президента Пачків І.В., екс-перший заступник глави адміністрації президента Загородній Ю.І., (СДПУ(о)), заступник секретаря РНБОУ Шуфрич Н.І. (Партія регіонів, СДПУ(о)), екс-керівник головної служби документального забезпечення секретаріату президента Стасенко І.В., екс-міністр юстиції Оніщук М.В. («Наша Україна»), екс-голова Верховної Ради Плющ І.С. («Наша Україна»), екс-керівник служби першого віце-прем’єра Онопрієнко В.Т. (БЮТ), екс-прокурор Києва Присяжнюк В.С., колишній посол у РФ, екс-перший заступник глави адміністрації президента Дьомін О.О., радник президента Віктора Януковича Демянко М.І. (Партія регіонів), екс-міністр охорони здоров’я Поляченко Ю.В., голова ДУС Кравець А.В. (Партія регіонів), начальник Головного управління держслужби Мотренко Т.В., нардеп 4 скликання Петров О.В. (блок «За Єдину Україну»), екс-голова НБУ Стельмах В.С., екс-посол Росії Черномирдін В.С. (нині покійний), на той час екс-прем’єр-міністр Янукович В.Ф. (Партія регіонів), екс-заступник глави Конституційного суду Вознюк В.Д., екс-заступник глави Конституційного суду Німченко В.І., громадянин Діденко В.О., пенсіонер, екс-міністр Кабміну Доценко І.П., екс-перший заступник міністра оборони Олійник О.М., екс-міністр внутрішніх справ Білоконь М.В. (договір оренди на 49 років розірвано), екс-віце-прем’єр Слаута В.А. (Партія регіонів), екс-суддя Конституційного суду Мироненко О.М., екс-голова Державної податкової адміністрації Буряк С.В. (БЮТ), член Центрвиборчкому Писаренко А.А., екс-суддя Конституційного суду Домбровський І.П., екс-міністр у справах преси та інформації Онуфрійчук М.Я., голова Контрольно-ревізійного управління Андрєєв П.П., екс-голова Центрвиборчкому Шаповал В.П., екс-заступник міністра Кабміну Шаго Є.П. (БЮТ), голова Рахункової палати Симоненко В.К., заступник генпрокурора Кузьмін Р.Р. http://nashigroshi.org/2011/02/28/taksi-do-puschi-vodytsi-dlya-blatnyh-susidiv-yanukovycha-i-medvedchuka-koshtuje-100-tysyach/

Мова йде про законопроект №7532 "Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України з  питань державних закупівель". За цією овечою шкурою, себто непримітною  назвою, насправді криється не один вовк, а зграя жадібних, наглих  вовкулаків.   Законопроект повністю ламає існуючу  систему державних закупівель. А саме ця система сьогодні дозволяє  українцям отримувати інформацію про розпил державних коштів. Наприклад,  дякуючи існуючій системі закупівель стає відомо про надкоштовні лавочки у  харківському метро по 63 тисячі гривень за штуку. Або престижні  іномарки для мінібосів з урядових контор. Або про мільярди, які йдуть  наліво з шаленою швидкістю. Тобто саме існуюча система держзакупівель  дозволяє хоча б помічати процес розпилу бюджетних коштів. Яких,  нагадаємо, в державній казні дуже небагато. Навіть на пенсії ледве  нашкрібають. Законопроект, ініційований урядом Миколи Азарова, всю цю інформацію ховає. По-перше,  пропонується більше не публікувати дані про розкриття тендерних  пропозицій. Тобто не давати інформацію про те, хто окрім переможця брав  участь у торгах. Хоча саме ці дані дозволяють побачити, що у тендерах  часто беруть участь лише пов'язані між собою фірми. Що дозволяє  змовникам диктувати ціни, викачуючи надприбутки із бюджету. По-друге,  з під дії законодавства пропонується вивести дані про закупівлі  державних підприємств, залишаючи тільки бюджетні установи. Але саме  через держпідприємства проходять найбільші контракти. У першому  наближенні близько трьох чвертей усіх тендерних коштів. На  цьому тлі вже губляться такі цинічні деталі, як дозвіл закуповувати  послуги з оренди нежитлових приміщень для розміщення бюджетних установ.  Тобто створюється нова шпаринка для крадіжки державних коштів.  Наприклад, якийсь державний директор буде за несусвітні гроші орендувати  офіс для державного закладу у контори, яку ж він сам і створив. І все  буде законно, але закрито від очей громадськості. Подібного  корупційного щастя в законопроекті повно. Хоча у пояснювальній  записці, підписаній першим заступником міністра економіки Анатолієм  Максютою (це міністерство під керівництвом Андрія Клюєва курує сферу  держзакупіваль) чорним по білому йдеться: "Проект Закону не містить  правил та процедур, які можуть становити ризики вчинення корупційних  правопорушень". Дозволимо собі не погодитись. Хоча б тому, що юристи Верховної Ради рознесли цей проект вщент:  "Вважаємо, що така пропозиція не повною мірою узгоджується з основною  метою цього закону, яка полягає у створенні конкурентного середовища у  сфері державних закупівель, запобіганні проявам корупції у цій сфері,  розвитку добросовісної конкуренції, забезпеченні раціонального та  ефективного використання державних коштів". Людською  мовою висновки парламентських юристів означають одне: закон, який має  сприяти економії державних коштів, насправді зорієнтований на розбудову  корупції. Азаров та його урядовці хочуть вивести в тінь сотні мільярдів  державних гривень. Є ще одне. Держкомстат з  середини грудня більше не дає інформацію про засновників підприємств.  Чому - це відомо лише керівнику відомства, який наказом від 22 жовтня  2010 року просто прибрав цю опцію з переліку даних, які може надавати  Держкомстат. Дуже не хотілося б думати, що це зроблено лише для того,  щоб ускладнити журналістам шлях до суспільно важливої інформації. Бо  погодьтесь, для громадськості важливо знати, що якийсь чиновник володіє  фірмою, яка отримує гроші від його ж відомства. В  решті решт складається така ситуація. Журналістам, а відтак і всьому  суспільству, різними законами закривають такі можливості: отримувати  інформацію про державні витрати на тендерах, отримувати інформацію про  чиновників-бізнесменів та поширювати її. Чи є це шлях до розбудови  демократичного суспільства? В Європі ця ситуація  виглядає таким чином. З одного боку держава має захищати конфіденційну  інформацію, в тому числі дані про господарюючих суб'єктів. З іншого боку  все що складає суспільний інтерес має бути відкритим. В Європі царює  проста й зрозуміла філософія: скрізь, де є державна копійка, це повинно  бути відкритою інформацією.

http://cenzoriv.net/index.php?name=news&op=readfull&news=1026&topic=17