У 1972 році група відчайдушних селян віддаленого китайського селища Guoliang  вирішила побудувати дорогу  прямо в гірській породі. 

  Вони продали кіз і зерно, і на виручені гроші придбали інструменти. Тринадцять сильних селян самотужки почали проект. За п'ять років вони прорубали до кінця 1200-метровий тунель, близько 5 метрів заввишки і 4 метри завширшки. Робота була не тільки важкою, а й небезпечною, але вже 1 травня 1977 тунель був відкритий для руху.

   У тунелі більше тридцяти вікон для висвітлення  дороги без допомоги електрики.

  Ця історія має дуже щасливий кінець. Неймовірна авантюра китайських селян, що працювали без підтримки держави окупилася -  було прийнято рішення про розвиток туризму по всьому Китаю.

  В один момент в маленькому селі, яке була відрізане горами від навколишнього світу, з'явилися тисячі туристів з усіх кінців світу!  

  Село стало перлиною місцевих гір через свої унікальні пейзажі, кам'яні будівлі і цей воістину грандіозний тунель…

...і пил здійняв на дорозі вітер,
обпале листя летить услід,
у смутку в стЕпу схилились квіти,
в полинних хвилях останній цвіт.

з вербою річка веде розмови,
у волі в небі ширяє птах.
а темні хмари в таємній змові
імжу сплітають у небесах.

ту сіть роскинуть в осінню днину
на степ, на місто, на весь окіл -
дощевий шурхіт печаллю злине,
спаде на серце щемливий біль.

по тій дорозі підеш до хати,
відчиниш двері, розпалиш піч
і кинеш погляд в віконні грати -
там степ, тополя і скоро ніч,

на всохлій гілці самотний ворон -
мов згубний жереб о цій порі -
за обрій цілить ворожим зором,
де зорі в схові ще до зорі;

і дощ зсковзає по шклу струмкАми,
і край дороги темніє крак...
п"єш філижанку міцної кави,
в задумі стане вмить тоскно так...


_____
крак - кущ

Так хочется помечтать о принце на белом коне, или о дворце с  принцессой в придачу. Как говорится, мечтать не вредно, но ведь можно - ну хотя бы о таком варианте:

                                                             

      Ещё до конца 50-х годов прошлого века во многих городах сохранялись остатки брусчатки - каменных дорог, но потом их повсюду заасфальтировали. 

         Вы помните, как каждую весну бригады дорожных строителей в оранжевой униформе по-новому латали дыры в асфальте, пряча остатки брусчатки всё глубже под асфальт.  Теперь дороги  и дома украсились самыми разными видами искуственного камня  и тротуарной плитки . Но память упорно не выбрасывает из головы асфальтированную дорогу к родному дому, с дырами - из которых выглядывала каменная кладка. Жизнь изменилась к лучшему. Залатаные дороги встречаются всё реже и реже. А дворцов пока на всех не хватает. 

Вы бы хотели  жить во дворце?  Скажите себе - Я хочу жить в таком доме! И пусть Ваше желание исполнится!

  

         Как Вам такой вариант? 

 фото: Тибет, чьё - не знаю

 

Я не могу

сама себе признаться,

что я люблю

весь мир, и весь он - мой.

Я так боюсь

смешною оказаться

и не могу

всю жизнь я быть собой.

 

Но что же ожидаю я во мраке

ночей тревожных, полных колдовства

природных сил в их яростной атаке,

штурмующих святыню естества?!

 

Совсем одна

осталась на планете –

уносит ветер

звёздный вдаль меня…

На плач и крик

мне эхо лишь ответит…

мне не сидеть

у общего огня.

 

Куда ведёт меня моя дорога,

где встретится мне долгожданный друг?

Лет позади и впереди так много…

Сжимается магический мой круг…

Атлантик Роуд - найкрасивіша дорога світу, Норвегія...[ Читати далі ]