23-24 лютого пройде перший у цьому році UX Camp Kyiv. Для тих, хто ще не в курсі, то це дводенне зібрання любителів проектувати зручні інтерактивні продукти. Читати далі »

Головна подія осені, а саме Міжнародний мультикультурний фестиваль "ГогольFest" 2012 - відбудеться! Цього разу в якості «дому» для ГогольФесту обраний покинутий завод металоконструкцій на Видубичах, який на 9 днів (з 21 по 29 вересня 2012 року) перетвориться на центр культурного життя Києва. Традиційно Гоголь переставить широкій публіці всю різноманітність альтернативного мистецтва: живопис, театр, музика, кіно, а так само багато різноманітних вікторин та розваг, серед яких театральні вистави, барвисті перформанси, арт проекти.

Офіційний сайт фестивалю: "ГогольFest" 2012

20.08.2016.Це - одна четверта вірша. Ці слова призначені людині, яку я випадково на мить зустріла після похорон її близького родича. Вона розчаровано сказала, звертаючись до мене: " Ви мене не впізнали" Я не бачила сенсу заперечувати. Хоч впізнаю цю людину завжди здалеку. І це - невипадково, бо знаю цю людину з раннього дитинства.
Тут ще наклалося і  те, що я довго не могла визначити для себе:"Хто витяг мене в того світу, стоячи за моїм лівим плечем  в ніч з 5 на 6 листопада 2003 року?" Та людина була схожою на мого покійного батька і  на цю людину одночасно.. Тому і написала:"На цьому світі і  на тім", бо третій варіант  видіння я побачила лише 23.05.13. о 10-30.
А Медіатор, про існування якого між небом і землею я тоді, навіть, не підозрювала, момент цієї зустрічі  старанно занотував..

На минулих вихідних в районних центрах Дніпропетровської області минув конкурс-фестиваль вуличного мистецтва. Організаторами стали учасники молодіжного руху "Квест К12", за підтримкою Дніпропетровської обласної адміністрації. 

В 13 містах за 2 дні було створено більше 30 витворів мистецтва, загалом прийняло участь більше 100 людей зі всієї області. Вік учасників від 12 до 60 років.

Подивитись результати обласного стріт-арту та віддати свій голос за найкращий витвір можна тут: http://k12.com.ua/?p=1011

Погода за вікном чудова настрій піднесений. Чому б не поїхати на свято не зустріти однодумців погуляти відсвяткувати. Нечасто нам вдається те ,що гадається але цього разу майже вдалося.
Як тільки приїхала побачила небагато людей, спочатку думала чи туди йду, але міліція на моєму шляху не могла не обнадіювати. Людей небагато. Стоять осторонь ,скромно, але святковість на обличчях декількох можна розгледіти. От мій вибір і пав на дві молоді трійки хлопців та дівчат, що стояли поруч але окремо. Я наважилась підійти до дівчат і вони для мене стали приємною компанією спочатку, так само як і хлопці наприкінці.
Сюжет майже тотожний до всіх подібних зібрань. Перше , що мене вразило це фото сесія Сильної України біля святкового кошика з жовто-блакитними хризантемами та їх прапорцями. Вразило неприємно, бо за місяць всі готувались до свята не політизованого, а тут: «на манеже всё те же». Лідера достойного нема(а цього разу взагалі довго нікого не було)І, якби не значна кількість простих людей, ми могли б подумати що щось наплутали чи з часом чи з місцем. З’явилися. Відповідальність за організацію наче взяв «Поступ». Помолилися за Україну, заспівали гімн, момовчали майже хвилину. А потім, куди без них, проблеми насущні: Харківський Українській центр викинула на вулицю наша мерія. Дійсно проблема серйозна, тому ніхто не відмовився на доволі знайому та, нажаль, таку безкорисну(як показує досвід) річ: залишити свій підпис на підтримку ХУКЦ.
Шкода що ланцюг ледве дотягнувся до Оперки , а з такою жвавістю з якою до нас по дорозі приєднувались прохожі могли б опинитись і біля вічного вогню. Але активісти з рупорами всі люб’язно знов зігнали людей до кучі ( перед ланцюгом не "попіарішся" як слід). Потім ми співаючи пішли до свободівців.
Знов такі знайомі речьовки, хоча були і цікаві, але так хочеться чути простих людей із звичайними душевними словами по темі вітання та єднання. Були і такі, і це не може не тішити.
Особливою і знаковою подією Дня Соборності у Харкові яка сталась наприкінці й не очікувано завершила його. Так от. Ми уважно прослухали директора Харківського Українського Культурного Центру,який лишився без роботи, «хоча в нього контракт ще на 5 років». Потім рупор взяв бувший політв’язень Здоровий. І нарешті став казати про болючу проблему Харкова: основну причину його «несоборності». «Жиди при владі» - він казав зло і завзято , жорстко , голосно та безстрашно. Поки той самий «культурний» директор ХУКЦ не відібрав у старої людини силою рупор. Здоровий нічого не зрозумівши,хто так нагло вчинив з ним, став махати палицею(тут маю зазначити, що він сліпий).
І зачепив по спині директора. На що той, рослий чоловік товкнув злісно старого інваліда так ,що той впав на сніг. Молодь була у шоці. Один хлопець просто повис на спині у «культурного діяча», а інші підняли і заспокоїли Здорового. Слава Господу є ще в Харкові достойні люди! Які не стерпіли такої наруги над старою людиною.
Директор намагався пояснити свій вчинок тим , що «ця людина завжди з’являється на таких заходах і кричить образливі речі»( Цікаво для кого образливі, якщо у нашому парламенті більше половини жидів! А у Харкові майже всі високі посади вони окупували! З яких це пір правда – це образа. ). І що він провокатор. Політв’язень – провокатор – як вас це,га? І це  отак у нас відносяться до людей, які життя присвятили батьківщині і  стільки страждали за Україну!
Підбігла міліція , всі поступово розійшлися.
Отак пройшов день Соборності в Харкові. Для себе я ще раз запевнилась в тому , що багато хто у нас ховається за високими посадами, не маючи за душею і краплини совісті, а ще у нас чудова молодь!!! І дуже прикро бачити і відчувати, і на собі теж, як знущаються над нею отакі ГРОМАДСЬКІ ТА КУЛЬТУРНІ ДІЯЧІ тільки за те, що ми живі натуральні і вільні у своїх почуттях!!!

 Я навмисно не брав до уваги радикальні вислови. Радикали мало думають про Україну. Якщо перефразувати П.А.Столипіна, то можно сказати так: ЇМ потрібні великі потрясіння, НАМ потрібна Велика Україна  Маємо: "1.Мирослав Попович, директор Інституту філософії НАНУ:

НЕ ПРЕЗИДЕНТИ ВИРІШУЮТЬ, КОМУ БУТИ ГЕРОЄМ

Як сам указ, так і його скасування є актами, які посилили напруження в українському суспільстві. З боку Віктора Ющенка це була незрозуміла і непродумана акція. А ще гіршою акцією є рішення про скасування звання Героя України Бандері. Так, наче ми продовжуємо громадянську війну сьогодні на рівні судових процесів, указів.

Все закінчиться тим, що кілька облрад буде під чорно-червоними прапорами, а більшість України буде індиферентна до цього.

Я вважаю, що не президенти вирішують, кому бути героєм, а кому ні. Це вирішує історія.

Сьогодні є набагато серйозніші проблеми перед українським суспільством, ніж історія українського визвольного руху. Ми зараз всі повинні думати про перспективи втрати демократії. Сьогодні, коли опозиція відчуває себе під прицілом влади, це питання номер один.

2. Михайло Погребінський, політолог:

ЖОДНИХ ПІДСТАВ ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ НЕМАЄ

Сам факт того, що є рішення трьох обласних рад і є таке збурення серед національно стурбованих політиків, говорить про те, що потенційно все можливо. Просто тоді варто було б цим захисникам Бандери одночасно прийняти рішення про вихід з Ради Європи і про відмову від європейської інтеграції, оскільки позиція Європи стосовно присвоєння звання Героя Бандері відома, є навіть відповідне рішення ПАРЄ.

Ця антиєвропейська позиція трьох облрад фактично призводить до великих сумнівів Європи стосовно готовності України взагалі інтегруватися у європейський простір.

Але я не думаю, що це стосується більшості мешканців Західної України, в більшості галичани, насправді люди толерантні. І якщо їм пояснити, про що йдеться, вони будуть мати відповідне ставлення до цього. Але цього ніхто не робить.

Я вважаю, що жодних підстав для національної революції немає. І, звичайно, жодної революції не буде. Але те, що зараз відбувається у деяких обласних радах, серед політикуму Галичини – це серйозна підстава вважати, що вони взагалі не визнають нинішню владу, вважають її незаконною. Можливо, варто тоді ставити питання про вибори-перевибори, якимось чином треба визначатися: якщо ви не визнаєте владу в Києві, то чи варто брати у цієї влади гроші на соціально-економічний розвиток.

Здається, це спосіб тих, хто прийшов до влади в Галичині, показати, що вони якось діють, діють у політичній сфері, оскільки вони нічого не можуть зробити в економіці і соціальній політиці.

http://joff.ucoz.ru/news/dekilka_dumok_z_privodu_pozbavlennja_c_banderi_zvannja_geroja/2011-01-13-177

Більше 3 тижнів не було у мене інтернету вдома. Нарешті маю зв'язок із віртуальним світом, і можу продовжувати свій спам, тролінг, агітацію, рекламу і інші нудотні штуки, які я так вперто намагаюсь видати за вдалий креатив, цікаву ідею, важливу подію тощо...

За цей час я втратив паспорт, встиг трішки похворіти (перемерз під час поїздки у Вінницю), остаточно розбіглись з дівчиною, з якою так хотів скласти гарні стосунки, написав декілька глав довгоочикуваної книги "Летостоп" - про ту саму подорож, і планую скоро завершити набір та віддати редакторам на катування, ще якимось дивом я став Президентом молодіжної організації К12, продав свій старий комп, зібрав трішки сучасніший з нових комплектуючих, поправився на 4 кіло (певно до зими готуюсь)

Приємного - аж нічого, але десь в глибині душі я розумію, що це просто зараз я не можу нормально оцінити що відбувається, а насправді все добре, і саме те що зараз є - це просто шлях до майбутнього щасливого життя, і далі я буду тільки радітиму, що все це зі мною відбувалось колись (-:

2 грудня мені сповниться 30 років. Але тепер я спокійний і за своє минуле, і за теперишнє і за майбутнє. Цей рік на диво вдалий глобальними подіями, що привнесли в моє життя кардинальних змін, завдяки яким я зараз маю те, що маю (-:

Ось так.

Всім щастя та здоров'я бажаю.

Щиро ваш, Миколка Калакуцький