Хто ще не в курсі — я полюбляю "їздити" на поїзді через YouTube. Рік тому виклав короткі замітки про Нідерланди та Швейцарію — мої улюблені країни в цьому плані. Нарешті прийшов час розповісти про нашу рідну Україну.

Коли дивишся чужі країни, найбільший інтерес становлять красиві природні пейзажі й великі міста. У нас це все є, але не так густо, як деінде. Наша країна після тих же Нідерландів або Японії виглядає малонаселеною. Великих міст по 100 й більше тисяч жителів на більшості території не дуже густо. Щодо краєвидів — особливо заважають спогляданню краси лісосмуги, які свого часу масово насадили. Також є проблема — мала кількість cab view video з України. Якщо в Нідерландах кожен тиждень викладають по парі-трійці нових відео, то в нас менше. Але порівняно зі станом п'ятирічної давнини ситуація налагоджується. Нижче викладу короткий огляд того, що надибав на ютубі. Розповідь поділю на тематичні блоки-дописи.

Одразу попереджаю, що я переглянув не все наявне по Україні відео, але значну частину.

Без обрАз — це найкрасивіший регіон України (можливо, після південного Криму). Залізниця тут прокладена не дуже густо, але достатньо. Особливо цікавлять високогірні перевали, залізничних маємо три.

Східний перевал — Вороненки (неподалік від Говерли) на шляху з Івано-Франківська до Рахова. Прикарпаття і східну частину Закарпаття добре покрито на каналі Почтальон Печкин. Тут можна навіть упіймати краєвид із Говерлою та Петросом (на 12:35 зліва направо):

У відео вище показано шлях від Рахова до перевалу, на півночі (на інших відео) є ще багато цікавого: Ворохта, Яремче й т. д. Увесь східний залізничний коридор через Карпати — від Івано-Франківська до Рахова — можна побачити в серії відео, початок — тут. На Прикарпатті гірський шлях прокладено уздовж Прута, на Закарпатті — вздовж Чорної Тиси.

Центральний (основний) коридор через Карпати двоколійний, електрифікований і проходить через Воловецький перевал. Далі лінія йде на Мукачево й Чоп, потім розділяється: в Угорщину, Словаччину й до Ужгорода. Через Чоп і Словаччину потрапляє до Європи більшість наших товарів. Фішкою є новий Бескидський тунель, відкритий у 2018 році. Ще недавно цей шлях було представлено на YouTube так-сяк, але Oleh Hudzeliak дещо виправив ситуацію. Його відео з детальними титрами виконано "на рівні світових аналогів".

Його відеоподорожі покривають великий простір від Львова до згаданого вище Рахова, але є й аж до Києва.

Є відео й у протилежний бік і влітку, але ще старим Бескидським тунелем.

Нарешті, біля самісінького західного кордону з Польщею є Ужоцький перевал — однопутний, але електрифікований. Гірський серпантин із перепадом висот і тунелями виглядає справді фантастично. Є відео Олега Тоцького, який нам більше знайомий за київськими вилазками:

Залишається чекати на відео повних маршрутів типу Львів – Ужгород.

Ось, наприклад, із Ужгорода майже до Ужоцького перевалу:

Вже третій пост на тему залізничних оглядів з кабіни машиніста. Але причини для цього є — епідемія триває, подорожей ніяких. Отож лишається милуватись залізницями — вітчизняними, а тепер вже й зарубіжними. Дякую Nech sa paci за наводку на відео зі швейцарської залізниці. Там теж є і нейтральні вставки, і тянові підстанції, а також світлофори. Правда, не такі, як у нас. Але найбільше сподобались тунелі: круговіі і 15-кілометровий.

Продовження теми про віртуальні подорожі залізницею. Причому з краєвидами з кабіни машиніста. Це значить, і кут огляду більше, і помітніше перепади висот, світлофори і знаки. Тепер вже знаю, що означає два жовтих сигнали світлофору, один з яких миготить; що таке "нейтральна вставка" і як вона позначається.

Поки нема нових поїздок — те, що треба. Правда, перейшов від оглядів знайомих місць, до нових горизонтів. Зокрема, подивився свіже відео гілки Полтава-Лозова. Вона цікава тим, що одноколійна. Ну і краєвиди трапляються.

Якщо знаєте якісь цікаві види з кабіни — кидайте посилання в коментарі.

Отже, як і обіцяв у попередній замітці циклу, розповім про Швейцарію (з вікна кабіни машиніста) — країну банків, гір, озер і тунелів.
Швейцарія (інколи її називають Гельвецією або Альпійською республікою) формувалася як певна спільність із 13 ст., а отримала незалежність одночасно з повстанням Хмельницького. Вважається конфедерацією, але по суті це федерація, що складається з багатьох різновеликих кантонів. Офіційної столиці немає, неофіційна — Берн, найбільше місто — Цюрих. Населення — 7 млн, серед них 20 % — іноземці.

Загалом країна трохи схожа на Нідерланди: серед населення домінують протестанти германської етнічної групи — німці зі своїми особливостями (Цюрих, Базель, Берн, Люцерн...). Але на заході значна частина франкомовна (Женева, Лозанна), а на півдні є італомовні області (Лугано), в першу чергу Тічино. Також є трохи розпорошені місця з ретороманською мовою, яка схожа на італійську. З одного боку, в одній країні уживаються громадяни з різними мовами та релігіями, з іншого — кантони чітко визначили свої мови (одну або декілька), тобто в Женеві немає німецькомовних вивісок. У минулому у Швейцарії була купа різних воєн — як зовнішніх, так і внутрішніх. У 1970–1979 у франкомовному регіоні Jura, що після завоювання в далекому 14 ст. входив до столичного кантону Берн, провели низку референдумів, і франкомовні католицькі громади утворили новий кантон Юра, а франкомовні протестанти залишилися з німецькомовними одновірцями. Зараз є тенденція до об'єднання франкофонів Юри.

Порівняно з Нідерландами залізниці Швейцарії більше схожі на наші. Тут набагато більше товарних станцій та під'їзних колій до підприємств. Мабуть, це пов'язано з тим, що більшість території займають гори, й залізницями перевозити товари набагато зручніше. На станціях і зупинках менше ескалаторів, зате багато пологих спусків у тунелі під коліями. Швидкості здебільшого десь 140 км/год, але є ділянка до 200 км/год між Берном і Базелем, приблизно до 250 км/год — на частині лінії Мілан–Цюрих включно з суперсучасним 57-кілометровим тунелем Gotthard-Basistunnel (і ще в одному місці). Цей тунель — диво інженерного мистецтва — прийшов на заміну старому 15-кілометровому 140-річному Gotthardtunnel. Basis означає, що тунель починається й закінчується на рівні основи гори, майже на одному рівні без перепадів висоти. Це полегшує перевезення вантажів на високій швидкості. Саме цей тунель є ключовим елементом основного транзитного коридору з Італії до Німеччини. Усередині є кілька зупинок для евакуації на поверхню.

Серед ютуб-каналів можна виділити lorirocks777 та Railway Emotions. Почати раджу з чудової вузькоколієчки на південному сході країни, яка трохи заходить на територію Італії. Особливо вражають гірські краєвиди з озерами та спіральний серпантин у стилі "день сурка" з тунелями, який повільно, але впевнено опускає пасажирів униз за правилом буравчика.

Також можна подолати перевал Gotthard через старий тунель. Гори, гори, багато гір. На картинці — дуже епічне місце і знайома вже спіралька, але вверх:

Пропоную проїхатися на товарняку через усю Швейцарію з півночі на південь, у т. ч. черед новий тунель Gotthard. Раджу не перемотувати весь тунель — там усередині трапляються цікавості.

Тут можна трохи "політати" та побачити відносно рівнинну і урбанізовану частину Швейцарії, в т. ч. столицю:

Тут можна відкрити для себе гірську провінцію Jura, де живуть переважно франкофони, та шматочок лижного Обердорфу:

На закінчення можна проїхатися Цюріхом і заїхати на пару кілометрів у Німеччину:

Насправді країна дуже цікава, раджу "поїздити". Далі буде. Можливо, напишу про Україну.

Пишу під враженням від замітки нашого колеги max245.

Загалом я полюбляю подорожі, але в силу певних обставин роблю це рідко, тому вимушений сублімувати віртуальними поїздками. Зокрема, мені подобаються відео з кабіни поїзда. Оскільки карантин урівняв наші можливості подорожувати фактично до нуля, можливо, ця замітка стане в нагоді ширшому колу людей.

Плюс такого відео — можна скласти загальне враження від регіону чи країни: фізична географія (рельєф, рослинність), економіка (промзони, сільське господарство, інфраструктура), архітектура, комфорт. Мінус — не можна роздивитися зблизька пам'ятки архітектури, візуально ознайомитися з кухнею, людьми й т. д.

Шукати на YouTube потрібно через назви міст/країн, додаючи щось типу cab view або cab ride. Німецькою це буде fhurerstandsmitfahrt, іспанською — en cabina, нідерландською — cabinerit. Відео з високошвидкісних поїздів (від 200 км/год) дають більше адреналіну, але менш інформативні, бо виділені швидкісні лінії зазвичай пролягають "у полях" і заходять лише в дуже великі міста.

Спочатку хотів написати одну велику замітку, але потім — коли глюк на сайті знищив мою першу спробу — вирішив усе розбивати на частини. Пропоную почати огляд моїх походеньок поїзденьок із країни тюльпанів, вітряків і каналів.

З побаченого ця країна сподобалась найбільше. Достатньо розвинена, комфортна для поїздок. Таке враження, що там усе новеньке, нещодавно зроблене. Цікаві також їхні постмодернові експерименти з архітектурою. За пару років об'їздив явно більше половини їхніх залізниць. Дуже вражає велика кількість річок, каналів і канальчиків для зрошення. Під багатьма з них пробито тунелі. Старі вітряки де-не-де збереглися, але частіше можна побачити нові — велетенські генератори електроенергії. Місцеву величезну затоку Zuiderzee працелюбні нідерландці загатили, опріснили і частково осушили. Зараз на місці води — поля і молоді міста типу 200-тисячного Almere. Цікаво, що від назв нідерландських міст Haarlem та Breukelen пішли відповідно назви районів Нью-Йорка — Harlem та Brooklyn, а сам New York деякий час називався Nieuw Amsterdam. Сама літературна мова дуже схожа на німецьку, але грубіша на слух. Також є купа діалектів і регіональна західнофризька мова на півночі, що трохи ближча по англійської (колись англи та фризи жили на кордоні сучасних Данії та Німеччини). На початку 19 ст. Нідерланди були розміром із Бенілюкс, але громадяни не зійшлися на релігійно-мовному ґрунті, і спочатку від'єдналася католицька Бельгія (лише наполовину нідерландомовна), а пізніше — Люксембург.

Власне залізнична мережа — окрім району порту Rotterdam і вантажної гілки Betuwelijn до кордону з Німеччиною — заточена більше під пасажирські перевезення. Класичних товарних станцій дуже мало. Видно, більшість середніх і малих підприємств перевозять свою продукцію автошляхами. У кожному місті з населенням тисяч 100 і більше на центральних станціях є ескалатори. Ліфти ж є навіть на багатьох звичайних зупинках. Також майже біля кожної зупинки є паркінг для велосипедів — нідерландці на них "помішані". На платформах часто можна побачити обгороджені парапетами газони, де ростуть кущі або дерева. Швидкості — в середньому 120 км/год, але без скидання перед кривими, як у нас. Також є швидкісна лінія з Амстердама через Роттердам у бік Бельгії (Antwerpen, Brussel/Bruxelles) — там поїзди ганяють до 300 км/год. Серед відеоканалів на YouTube на мою думку найкращими є 4K Cabview Holland Dutch Railways та Machinist Stefan, але є й багато інших: Train Driver Bart, Machinist Eindhoven Ns і т. д.

Розпочати можна з подорожі, більша частина якої пролягає через приморський і найбільш урбанізований регіон країни — власне Голландію (Південну та трохи Північну): це міста Dordrecht, Rotterdam, Delft, Den Haag, Leiden, Haarlem, Amsterdam:

Далі можна проїхатися новоутвореним островом через згадане вище місто Almere:

Можна також проїхатися в тунелі під аеропортом Schiphol (читається Схіпгол) і побачити безшабашність архітекторів у Zaandam. Фотка-замануха — звідси.

Це відео стало другим по Нідерландах, а тому добре запам'яталося. На заставці нижче — вузлова пасажирська станція Amsterdam Sloterdijk, де дві гілки перетинаються навхрест (на першому відео я проїхав її знизу зліва направо):

Цікавим є маршрут через "глибинку" на крайній — католицький — південь. Особливою окрасою тут є новий супер-вокзал Utrecht:

Якщо таки кортить "політати" на французькому Thalys зі швидкістю 300 км/год — уперед:

Я колись дивився у протилежному напрямку (не проти сонця), але зараз не можу знайти.

Маршрутів багато — були б бажання й час. Продовження, мабуть, буде: Швейцарія.

Відео з кабіни машиніста поїзда — найулюбленіший різновид відео, після порнушки, в категорії LongPlay — тобто, якщо хочеться позалипати або потрібно вбити багато часу. Навіть, якщо маршрут знайомий. А якщо якісь нові місця! Коротше... шо я вам розказую?! — Дивіться!