Збирався зустріти Новий рік по-новому, святково. Наприклад, на Софійській площі. Але потім передумав. Вирішив, відвідати нашу міську ялинку. Однак за півгодини до опівночі розпочалась така канонада з феєрверків, що не захотів ризикувати.
А вдома навіть випити ні з ким — батьки ще до ночі полягали спати. Н тєлік подивитися, ні радіо послухати. Хоча дивно, що й у сусідів було тихо.

На сьогодні були грандіозні плани: 2 закинуті увстанови, ялинка на Софійській площі. Вдалося здійснити тільки третій пункт.

Спочатку першою зустрів жінку. Кажуть, що це погана прикмета. Ну а далі все «пішло-поїхало».

Біля першої заброшки крутився мужик. До другої не доїхав — бо  на маршруті було тільки два автобуси з годинним інтервалом (вихідні ж!).  Та й страшно зустрітися з бомжами чи алкобратією. Якби це було десь за містом, то зі спокійною душею прогулявся б.
А новорічний фестиваль на Софійській площі не сподобався. Дофіга людей, нічого неможливо сфотографувати, та й нічого цікавого; туалети платні.
Коротше, тільки дарма з'їздив. Краще б дивився еротику по інтернету. А ні — дома ж батьки! Виходить, все одно вийшла б фігня.

Враження від зустрічі Нового року таке, як на цій фотці.
Схоже, в когось теж свято вдалося:)


Висновок: нехєр шось планувати. Все одно все буде, як завжди — банально і нецікаво.
А можливо я все занадто драматизую?

Якщо нічого не пишу, значить скоріш за все, просто не хочеться писати. Такий п%здець коїться. В батька тепер не тільки загіпсована рука, а ще й нога. Помітив набряк на руці. Вирішив піти до лікаря. Там безапеляційно сказали: операція. На двох руках(!). І не призначили ніякого лікування. Мало було переживань через батька — тепер ще й за себе переживати треба.

Як порвав зв'язки на коліні обійшлися без втручання. Хоча інший лікар пропонував.
Коли поламав руку теж пропонували вставити імплант. Але все само зрослося.
Так що одразу погоджуватись на радикальні міри не хочеться. Таке враження, що лікарям аби різати. А ще це ж гроші. Яких нема.

Вичитав (а перед тим і визначив діагноз) по інтернету, що оперативне втручання дуже травматичне. З високим рівнем ускладнень. І потім дуже довго заживає. А реабілітація може зайняти 3 місяці. А від фотографій операції (в результати пошуку видало відео) ледве не блюванув.

Призначили замість ліків — купу аналізів. Це ж їх проходити тиждень, не менше. А в чергах скільки вистояти!
Ну і вершина цинізму — лікар сказав: «Приходь, коли надумаєш».

Коротше, треба поборотись. Лікарям аби тільки гроші дерти і різати.

Щоб там не казали, а від погоди настрій теж залежить. Зранку сонце і ні хмаринки, а опівдні — хмарність. Опадів, щоправда, не обіцяють. Але все одно, при ясній і сонячній погоді настрій трохи краще, ніж коли все в хмарах.

Тільки не подумайте, що настрій залежний від погоди. Погода — це як каталізатор настрою. Якщо думаєш про проблеми, або нервуєшся, чи просто переживаєш через якісь справи і погода не дуже — то і настрій посилюється.

Сьогодня, як і вчора, півдня мотався по місту (по справах, а не просто так). І шо можу сказати: таки настало літо! Не знаю скільки градусів покають погодні інформери, але за відчуттями +27+30. Літо розпочалося.

Після дворічної перереви прогулявся по улюбленим місцям в лісі. В спеку там ненабагато краще, ніж у місті. Чесно. І повітря нечистіше, ніж у місті — від асфальтної дороги смердить нагрітим на сонці бітумом.
Про ліс напишу пізніше.

«Щоденник» О. Довженка – це важливий документ доби. Фактично, це оремо зроблені записи, розташовані в хронологічному
порядку. Але, прочитані разом, вони становлять один з різновидів мемуарної
літератури. Тобто, теж є літературним твором, хоча у Довженка  не було задуму його публікувати. Вражає те, що
у щоденнику немає жодного запису про особисто-людське життя. Усі думки і
помисли Довженка спрямовані на те, як допомогти народові у трагічний час, як
застерегти його від помилок.

Щось робила на кухні, та краєм вуха почула одну телепередачу, яку дивився мій чоловік. Щось типу про передбачення, які описані в творах письменників.
Часом вони правдивіші за передбачення ясновидців.
Зразу згадала "молодість", раніше я бавилась картами "Таро" і взагалі мене цікавило усе паранормальне. Не те, щоб до фанатизму... та передбачення майбутнього цікавило особливо.
Я ще з 1999 року вела особисті щоденники до того часу, поки не з'явився цей сайт. І замітила тенденцію, що як я опишу якісь майбутні події (те, як я думаю все може бути) стосовно себе, найближчого оточення... все здійснювалось на відсодків 80. Можливо справа в психології, адже знаючи людину можна розрахувати, як вона вчинить у тій чи іншій ситуації, а може й ні? Може кожне сказане, а тим більше написане слово має якусь силу. Тим більше були орисані події, які не завжди залежали від мене чи знайомих. Пам'ятаю, писала навіть якісь абсурдні речі, чисто, щоб перевірити чи буде. І знаєте, було. Досить часто писала "листи в майбутнє". Приміром в кінці року старого описувала свої надії, сподівання, думки на Новий рік. І відкривала рівно за рік, тоді коли вже зовсім забула, що писала і про кого.
Часто, коли складна ситуація в країні і світі, починають по ТВ цитувати Вангу, Біблію, Шевченка. І що цікаво, слова які цитують, можна трактувати по різному. А трактують їх проектуїчи саме на ці події. І все підходить.
Так от про містику. А ви вірите у всякі там передбачення, ворожіння, віщі сни і всіляке таке? Чи думаєте все співпадіння? Може справа у подачі інформації? Адже одну і ту ж інфу можна спийняти порізному.