До фотохостингів віри нема (нещодавно був черговий збій), тому вирішив паралельно фільмувати і викладати на Ютуб. На цей раз лайв — літньо-осінні замальовки. Дещо вже показував, але тепер відеоформат.

Оскільки паперовий щоденник перестав вести, і навіть більше, не знаю, де він, продовжую розповідати про життя-буття в онлайні. Цей тиждень приніс приємнощі, однак не обійшлося й без засмучення. Так, під час вечері, від пересмаженого булгуру, відломився зуб. Передній. Образливо, що від зерна (хоча воно буває і твердим) зуб не витримав навантаження. Втім, до цього, сусідній зуб зламав об рис чи яєшню(!). Так що особливо дивуватись нічого. Інколи буває в крупах трапляються й зерна бур'янів, і камінці. Хоча все одно сумна подія. Як так могло трапитись? До цього ж скільки разів їв тверде (так, мене попереджали, але ж я не винен, що каші бувають твердими). Напередодні їв мигдаль. Напевно, таке навантаження й підломило міцність зуба. А може, карієс. Хоча він, здається, може розвиватись і під коронкою. Від нього ніяк не втекти. Особливо, зубу без нервів.

Розпереживався. Довелося відкласти роботи і взятись за лікування. На щастя, щось можна зробити. Ще й виявилось, що нема лиха без добра — зуб був зроблений не дуже якісно (хоча я про це знав), тому рано чи пізно треба було перероблювати. Ну і другим втішенням може бути те, що мене попереджали, що велика площа пломби на передньому зубі — ненадійне рішення і потрібно було одразу ставити коронку. Так виходить, що відтягнули цей момент років, мабуть, на 5.

Ремонт влетить в копієчку, а сам ремонт затягнеться на місяць. Але інакше ніяк. Сусідні зуби вже давно під коронками.

Фотку зуба показувати не буду, щоб не отримати медальку. Ну а уламок, мабуть, залишу на згадку про свої зуби.

Чергова порція щоденника (електронного, бо паперовий десь загубився).

Нещодавно трапився незвичний вигул Мурзіка. Виносив його аж тричі за день. Просився-просився, а зробити справу з першого разу не вдалося. Переживаю, щоб не було проблем — у нас один кіт в 1,5-річному віці помер від сечокам'яної хвороби.

Звичайно, зайвий раз прогулятись на свіжому повітрі, то добре. Однак перевдягатися по сто раз набридало. Тільки переодягнешся — знову потрібно збиратись.

-------

Від інтенсивної експлуатації смартфона буває так, що заряду може не вистачити і на день (якщо сидіти в інтернеті). Але ще гірше, що виявив нові подряпини на екрані. Було 2-3 — стало 8. Ну, напевно, не на самому екрані, а на захисній плівці, однак все одно подряпини добре видно на світлому фоні. Мабуть через це оглядачі електроніки радять знімати заводську плівку і клеїти захисне скло.

Попередній смартфон через подряпини довелося повторно обклеювати плівкою.

-------

Купив турецьку локшину. Три смаки. Нажаль, один смак проґавив, тому для дегустації потрібно буде пошукати якусь іншу локшину або вермішель.

Можна було б порадіти новинкам, однак прочитав на упаковці, що її потрібно варити. І в чому варити? Кастрюля буде завеликою. Можна, звичайно, нагріти в мисці, але буде некрасиво. А ще виявилосб, що потрібно варити й іншу локшину.

Я здивований: яка ж це локшина швидкого приготування, якщо її потрібно ще й варити?!

Зайшов у один новий магаз, в якому був лише на відкритті, і... побачив там стільки нових продуктів! Зокрема, напій родом з дитинства. Хоча цей чеський, а у моєму дитинстві, в 1990-х, був такий самий, але виробництва "Росинки". Смак — теж такий, як у дитинстві.

Робити звіт або відео про дегустацію, напевно, нема сенсу (хоча б тому, що закрита упаковка).

Втім, звіт про дегустацію буде. Купив нові "біч-пакети" — найдешевшу вермішель.

Сьогоднішній пост про юашку.

Декілька місяців тому писав про проблему з юашкою. Вона залишилась. Причому помітив, що автоматичне завантаження з'являється не лише при створенні нового допису, але й при відкритті стрічки блогів. На інших сервісах юашки такого явища не помічено.

Комп перевірив антивірусом. На всяк випадок змінив пароль. Але не допомогло.

Інколи не встигаю видалити. Однак тод пошуком завантажене не знаходиться (!). Як це так?

Одним словом, дуже дивно.

Залишилось лише припущення, що це може бути щось з браузером, оскільки файл *part пов'язаний з веб-сторінками.

І ще цікавить, що з музикою? Наскільки я розумію, музичний сервіс працює лише при незахищеному (http) з'єднанні. В режимі https неможна ні завантажити аудіо, ні прослухати? Хотілося дещо завантажити... Ну і нехай.

Подув вітер — і знову все в диму. Знову горять торфовища?

А тепер ще й дощ пішов. Причому в прогнозі погоди опади не обіцяли. Дивні речі кояться.

Дощ з димом раніше не пригадую. Це щось новеньке.

Не сподівався, що цього року вдасться скуштувати кавун і варену кукурудзу, але мінімум план літа виконаний. В магазині знайшли невеликий недорогий кавун (втім, він був смачним і солодким). А кукурузу передали родичі з села. Так, вона була всього лиш одна, проте все одно добре.

Також влітку було дві поїздки до Києва і через столицю. Що теж непогано.

Шукав оффлайн-щоденник, який вів з 2020 до закінчення 2021-го. Бачив його у шухляді, але чомусь не знайшов. Від апочатку війни в моїй кімнаті хазяйнує мама. Хоча каже, що не брала. Можливо, я його кудись поклав. Тому, що збирався перекласти у тривожну валізу. Однак і у тривожних валізах щоденник не виявив:(

Сподіваюсь, що знайдеться. А, взагалі, печально.

Думаю, що від усіх зборів не дорахуємось деяких речей, а деякі, навпаки, будуть, як знахідка.

Зараз оффлайн-щоденник не веду. Хіба шо зрідка занотовую у смартфон. Та й який сенс, якщо може загубитись?

Давно не писав у щоденник — у паперовий, електронний, чи у інтернеті. В принципі, нічого особливо не відбувається. Ввімкнено режим "за течією". Бентежить хіба що погіршення зору. Користування смартфоном у темряві хоч і допомагає заснути, але шкодить очам. Ну а світло не вмикаю, тому що вночі ніде не світиться. Чим замінити посиденьки в інтернеті?

Єдиною позитивною новиною можу назвати додатковий підробіток. Він рятує від простою на основній роботі. І разом виходить більше, ніж якби працював на одній роботі. Хоча й там, виявляється, є що ще доопрацьовувати. Занурення в роботу — теж свого роду спосіб абстрагуватися від реальності та відволіктися від відсутності розваг.

Одне відео на Ютубі набрало шалену популярність і при цьому за кількістю переглядів перевершило рекорд давніх топових відосів. Не знаю, чому відбувся різкий стрибок переглядів. Гадаю, вся справа у правильно підібраних тегах і назві. Додалися і нові підписники. Тепер їх у мене більше сотні! Правда, дизлайків теж побільшало. А у коменти активно лізуть рашистські боти з риторикою, мовляв, у вас така сама військова техніка, то не російські, а українські танки. В тому, що це боти не сумніваюсь, оскільки вони погано знають матчастину. Ну не було у нас на озброєнні вундервафлів на базі Камазу "Панцир-С" і "Тайфун". Танки теж модернізовують по-різному. А деякі БМД і БМП є лише у кацапів. Але боти не розуміють. Шо з них візьмеш: нагадили у коментарях — і втекли. Тому вирішив їх банити.

Взагалі, з відеоблогом дивна ситуація: з Лаптєстану глядачів більше, ніж з України, хоча у мене україномовний канал.

Рано чи пізно, в житті чоловіка настає момент, коли голитись нема сенсу. Цей момент настає в районі 35-40 років. І нажаль, таке став помічати і у себе. Щестина відростає дуже швидко: "прополювання" вистачає лише на один день, а гоління взагалі не дає толку — лише трохи підрізає зарослі, але залишає високу стерню, яку видно і відчутно на дотик. Навіть Gillette не допомагає! А тепер ще й на щоках збільшується кількість порослі. На винищення зайвого волосся вже потрібно витрачати не менше години! Не менше години, Карл! А результату вистачає на один день. Іноді, на два — але тоді помітно щетину.

Ну, так і повинно бути! А я не хочу бути волохатим! І що робити?!