хочу сюди!
 

Лара

45 років, лев, познайомиться з хлопцем у віці 40-50 років

Замітки з міткою «щоденник»

Невдала прогулянка / Завалився карниз

Шо за день?! Збирався пройтись вздовж залізниці, але не зміг перейти дорогу біля залізничного переїзду. Пішов в обхід, з іншої сторони, однак там собакен перегородив дорогу і став гарчати. Відбиватись було нічим, тому довелося піти додому. А ввечері очікував новий сюрприз — впав карниз. Метушня, лайка (батько інакше не вміє). Кріплення кудись закотилось. Буде що робити завтра.

Підписки на Youtube

Ось і знадобились підписки на Youtube! Раніше скаржився, що ніколи все дивитись, а коли нікуди і ні з ким поїхати, відосики рятують від нудьги. Навіть надибав нові цікаві канали. Правда, до розважального, веселого, відео поки ще не готовий. Так само, як і не відновив слухання музики.

Рятуючись від нудьги і смутку...

Рятуючись від нудьги і смутку, сходив до "АТБ" і на ярмарок-базар. Треба було себе чимось зайняти, та й не хочеться лишатись на самоті, наодинці зі своїми думками. Так біля ярмарки відбувалось якесь спортивне змагання, ввімкнули "KOZAK SYSTEM". Причому ставили по колу. Я ледве не розплакався. Тепер у мене ця група асоціюється з Мері.

Ще сходив до церкви. Поговорив із батюшкою. Втішив мене. Хоча змиритися зі втратою тяжко. А ще важче змиритись з тим, що ніколи не зустріну Мері. Хоча, відповідь на це питання ніхто не знає.

Сьогодні купив води і вирішив прогулятись антидепресивним маршрутом 2.0. Там не дуже-то щось змінилось. Тому пройшовся майже до виїзду з Боярки. Спека, вихлопи. Від прогулянки лише втомився, однак легше не стало. Заради нових вражень, вирішив зайти до нового гіпермаркету "Сільпо". Одразу згадав, як з подружкою заходили в гіпермаркет біля Ходосіївки і у неї в місті. Відділ з алкогольним напоями намагався оминати, але все одно накрили спогади. А гіпермаркет непоганий. Стільки екзотики! Хоча все дорого.

Сподівався, що нудьгу заповнить подорож. Але щось не так зрозумів і поїздка намічається на невідомо коли. Новий знайомий сталкер нікуди не їздить. В ліс не хочеться йти гуляти. Може піти подивитись на будівництво розв'язки на Одеській трасі? Правда, там теж можуть накрити спогади, бо біля сільгосптехнікуму гуляв із нею в 2018-му.
А ще хочеться подивитись будівництво пасажирської платформи у Василькові. Але як туди доїхати?

Поринув у роботу / Зміна планів / Безсоння

Поринув у роботу. Завдань стільки, що на пів місяця, якщо не більше, точно вистачить. Причому в процесі роботи виникають додаткові завдання. Вже навіть думав влаштувати челендж на робочий рекорд, однак відчуваю, що починаю втомлюватись від роботи. Потрібен відпочинок, нові емоції.

Знову згадував спільні поїздки і прогулянки з подружкою. Деякі ранні прогулянки помилково позначив як спільні, хоча виявилось, що тоді гуляв один. Інші ж, навпаки, виявились спільними з подружкою. Так що нотатки помалював. Ну, вони й до того вже були помальовані.

Плани різко змінились. Не знаю, добре це, чи ні. Мама відмовила йти на щеплення. Вона антивакцинаторка, тому вважає, що ризик захворіти на ковід є що зі щепленням, що без. Що може бути реакція організму на вакцину (про це і в поліклініці попереджали), а лікарі будуть ні при чому. Що ми особливо нікуди не виходимо, тож нема потреби вакцинуватись. А якщо хочу поїхати на поминки, то краще не вакцинуватись, бо якщо захворію, то не зможу провідати подружку. Проте, що не розуміє мої почуття до Мері, само собою зрозуміло. Хоча ще за день до цього втішила.
Від поминок теж відмовила. Мовляв, знову накриє спогадами, нап'юсь (я ж не вживаю алкоголь). Для себе поки ще це питання не вирішив, однак враховуючи те, що напередодні були дивні знаки, можна вважати, що попрощався з подружкою. В усякому разі, спогади відпустили. Не знаю, чи варто кликати її ще раз? Пообіцяв зайвий раз її не турбувати. Хоча дуже хочеться, щоб ще дала знак.

Поїздка з другом в одне цікаве місце тим паче не обговорюється, бо епідемія, громадський транспорт, гроші.

Попри заспокоєння і прийняття тяжкої втрати повернулось безсоння. Крутився-вертівся, а заснути так і не зміг.

Відновлення давної дружби / Дивні знаки

Згадав, що паралельно із подружкою, якої вже нема, дружив із давнім другом. Причому я його знайомив з нею. Тож відновив дружбу. Ті, кого запитував, кажуть, що це добре, але буде нагадувати про неї.

Збирався піти до церкви, що запитати деякі питання, однак там була служба. А коли можна було піти насунулась хмара, згодом пройшла злива. Тому так і не пішов. Можливо, це був знак? Вона навряд чи була хрещена, тому мама відговорювала від походу до церкви.

Можливо про це не варто писати, але... годинник ввікмнув підсвічування. Сам по собі він рідко вмикається. Причому декілька разів вмикався підряд.
А після цього стало легше. Потім скільки не балакав з нею, годинник не вмикався.

Ну і вчора стало веселіше. Однак вважаю, що потрібно якийсь час утримуватись від розваг.

Update: Батьки відмовили їхати на поминки. Зрештою, це можна буде зробити і після закінчення епідемії.

Зустрічі з подружкою / Асоціації з напарницею / Наклацав Вайбер

Переглядав блог і рахував кількість фоторепортажів, під час яких був з подружкою. Причому це були не лише заброшки, а й парки і центр Києва на День Незалежності. Звісно, знову охопив смуток, хоча біль втрати стихає. Отож, в перші роки дружби за один рік нарахував аж 20-21 звітів з подружкою. В 2018-му було 12 звітів з Мері. У 2019 тільки 8, а в 2020-му бачились лише 2 рази. Сумно. Хоча виходить, що в останні роки бачився із нею нечасто. Можливо це полегшить біль втрати. Правда, сумно від тоо, що тепер не зможу ніколи їй подзвонити і почути її голос.

Звітка про смерть Мері застала вдома, тому не можу не думати про неї. Прогулявся. Але коли проходив повз виробництво лаків для нігтів згадав, що розповідав їй про те, що лаки роблять у моєму місці. Знову спогади. Знову смуток.
Сходив до парку, де відбувався фестиваль "Під Покровом Тризуба" — а там про фестиваль нічого не нагадує. Лише притоптана трава. Й то, це не дуже помітно. Знову смуток. Чесно, боюся втратити спогади про подружку, хоч вони й роблять боляче.

Щоб відволіктись, поліз на Вайбер у старому смартфоні і чогось захотів подивитись більш ранні повідомлення. В результаті месенджер почав з'єднуватись з інтернетом. Мене таке провантаження не влаштувало, хоча міг би змиритись. Щоб дати оновитися Вайберу, підключив смартфон до wi-fi. Але Вайбер взагалі обнулився і попросив знову зареєструвати номер телефону! Не скажу, що до купівлі нового смартфона були цінні повідомлення у месенджері, але не хотілось їх втратити. Що робити?

А взагалі, день видався насиченим. Однак при цьому все одно відчуваю душевне спустошення. З острахом очікую, що буде, коли закінчу прийом ліків. До речі, таблетоси гарні — вирубаюсь. Правда, в цю ніч спав погано і навіть снився сон.

Біль втрати, полегшення

З великими складнощами сходив до психолога.
Трохи стало легше.
Довелось проявити наполегливість, але дізнався подробиці тяжкої втрати.
Поринув у роботу. Спочатку було важко, але наче втягнувся.
З'явився апетит.
Таблетоси гарні. Але страшно що буде, коли закінчиться курс лікування. А ще нічого не сниться. Ну, може це і добре. І нема відчуття відпочику.
Перечитував коментарі в блозі, останній коментар від подружки був наприкінці грудня минулого року.
Перечитав щоденник. Чомусь не знайшов згадки про останній дзвінок і про привітання з Днем народження.
Поліз в більш ранні спогади. Стало трохи гірше.

З'явилось бажання проститися з подружкою. Як вважаєте, правильне рішення?
Не уявляю, як їхати через весь Київ у пік епідемії.

Лякає страх, що не зустріну тих, кого вже нема з нами в цьому світі. Порадьте щось.
Один друг взагалі сказав, що недалеко до панічних атак

Мама радить сходити до церкви і попросити заступництва. Але вона була атеїсткою. Що підкажете?

Начебто, змирився (або так здається) зі втратою.

Скільки повинен тривати траур?

Дякую за те, що була

Позавчора згадував ту, з якою облазили купу заброшок, іноді відвідували виставки і навіть бухали. Розумів, що дружба колись зійде нанівець, але не очікував, що це трапиться внаслідок трагічних обставин. Повідомили про раптову смерть у зв'язку з погіршенням стану здоров'я. Про подробиці не став запитувати, оскільки ця новина мене ошелешила, та й навряд чи вже щось зміниш. Навіть не розпитатав дату. Але впевнений, що ще трапилось не сьогодні, оскільки два тижні тому не зміг до неї додзвонитись. Востаннє розмовляв по телефону майже пів року тому. Шкода, що мало поговорили. Хто б міг подумати, що її яскраве життя обірветься в 32 роки. Прощавай, Мері! Дякую за те, що була.

Час залікує рани, але боліти буде довго. А об'єкти, на які лазили, завжди будуть нагадувати про неї.

Люди, бережіть себе!

Під Покровом Тризуба. День другий.

Другий день фестивалю "Під Покровом Тризуба-2021" (про перший можна прочитати тут). Акцентував увагу на концерті, бо півдня монтажив відео і готував звіт. І не дарма: виступи "KARMA" і "Антитіл" були неймовірними!

Афіша з хедлайнерами фестивалю на борді. Фестиваль відбувався он за тими деревами між будівлями.

Гучність на повну. Знайомі пісні

Під Покровом Тризуба-2021 (продовження)

Концертна частина (пропередню, виставкову, частину можна подивитись тут). Нафоткав, як і вдень, небагато. Тим паче, сфоткати виконавців під час концерту, вночі, це важкувати. Але ось, що вийшло.

Людей прийшло більше, ніж позаминулого року. А що ж тоді буде на виступі "Антитіл"?!