За день вже два рази пропадала електрика. Круто! А я збирався попрацювати і підготувати новорічний мікс. Мабуть треба замслитись над купівлею стабілізатора-безперебійника. Але чи є надійні?

Мама виставляє претензії до мого режиму дня. Вона — жайворонок, а я — сова. Ймовірно, це пов'язано з тим, що раніше часто затримувався на роботі і приїздив додому пізно. Плюс — безсоння. Ну і лінь, мабуть, додається. Тим паче, на фрілансі, та ще й в період епідемії. Зранку важко себе змусити щось робити. Ледве пересилюю, щобб зробити зарядку. Після фізичних вправ вже нічого не хочеться. Так що навіть якщо прокидаюсь рано, все одно до роботи доходить в опівдні. Вже звик, що бажання щось робити прокидається ближче до обіду. А під вечір і на ніч вмикаєш режим стаханівця, щоб зробити запланований обсяг роботи. Відповідно, пізно лягаєш спати. Можливо, я б з радістю змінив режим дня, але продуктивність від цього скоротиться. Ось як переконати батьків, що краще залишити, як є?

В нашому містечку відкрили новий пункт видачі замовлень найвідомішого інтернет-магазину. Для Боярки це подія. Правда, щоб не рекламувати, пост з Пейсбуку швидко прибрали. Але я встиг натрапити на новину. Тому вирішив скористатись. Дуже зручно! Не треба замовляти доставку або їхати через пів Києва, щоб купити самовивозом.

Випускав Мурзіка надвір. Так він спочатку терся об мене, а потім притих і дивився кудись. Я думаю: що таке? І осьо бачу: виходить молодий кіт. Теж чорний, як і Мурзік. Мабуть, його потомство. А Мурзік почав видавати дивні звуки, як весняні коти, тільки без завивання. А потім як побіжить за котиком. Прямо під машини. А пофіг! Не звертає уваги. Сподіваюмсь, що з котиком все добре. Але наш Мурзік величезний. А ще, виявляється, бойовий.