Купив новий смартфон в родину, щоб мама могла сама дивитись повітряні тривоги. А заодно придбав чохол для смартфону, бо магазин пропонував як додатковий аксесуар зі знижкою. На подібні штуки я зазвичай не ведусь, але не було впевненості, що чохол буде в комплекті зі смартфоном, оскільки апарат бюджетний — а в телефонах подібного рівня виробники можуть щось не докладати. Огляд чомусь не додумався подивитись, а в описі не вказали. Тому вирішив: нехай буде (тим паче, зі знижкою).

І що вийшло?! Довелося редагувати замовлення (в фотозвіті про смартфон напишу чому) — в результаті за чохол довелося доплатити. Як кажуть: "Ну, чтош..?"

Прикол в тому, що чохол привезли із затримкою. Ще й зі смартфоном йшов заводський чохол. Отакої! Лоханувся:) Гроші невеликі, але все одно можна було й обійтись, враховуючи, що зараз на роботі простій.

Правда, в деяких оглядах розказують, що заводські чохли погані і треба купляти сторонні, то може і знадобиться.

А що ви купляли такого, що потім виявилось зайвим?

Якщо в житті немає нічого цікавого, пригоди з'являються самі по собі. Наприклад, на днях почув за вікном звук "чвяк". Думаю: "снігу не було, може пташка нагадила, чи струсили випраний одяг — і забризкало". Потім, через якийсь час, побачив, що по вікну розмазаний слід, наче від гівна і лежить шматок чогось коричневого. Правда, за структурою несхоже на какавельки. Придивився — монтажна піна. Ну, думаю, "гарні" сусіди. Мабуть спеціально, з хуліганських мотивів (у нас такі мешканці, що самі вандалять свій під'їзд!). І, головне, фіг кого звинуватиш, бо незрозуміло, за якою траекторією летіло. Єдине ясно, що квецьнули згори. Але які можуть бути звинувачення без прямих доказів? Коротше, розбирайся, як хочеш. Пізніше, коли "попустило" емоції, припустив, що могли закріплювати кабель, який вирвали з кріплень під час поривів вітру восени минулого року — тому що мотилявся він знатно. Можливо і ненавмисно забруднили. Однак все одно, залишився неприємний осад, бо як не як — додаткова причина для роздратування. Вже думали, що доведеться замінювати вікно.

На щастя, засране вікно вдалося відмити.

До речі, добросусідства давно немає. Хоча раніше ходили в гості один до одного. Але мешканців, які заселились до будинку на початку, залишилось дуже мало. Хтось помер, хтось виїхав на інше місце. Після повномасштабної війни також повиїжджали деякі старожили.

Вперше після 20 років пожував жувальну гумку з сухпайка. Боявся проковтнути або що коронки повідпадають, але обійшлося.

Жуйка, як жуйка. М'ятна. Проте тепер замислююсь: а чи не поринути в дитинство і купити жуйки "Турбо"? Так, це не ті, що були раніше, але все одно ностальгія.

Мабуть, спробував, тому що шкода викидати харчі.

Дуже часто зараз можна зустріти оці фемінітиви, які ліплять до усіх жінок. Це начебто непогано, але... Чи помічали ви, як іноді смішно, ба навіть образливо, може звучати професія жінки, якщо до неї застосувати фемінітиви? Чому на них так помішалися?

У мене чоловік електриком працює. Якщо точніше - електромонтер. Та усі ми звикли казати електрик. А якщо жінка працює електриком (електромонтером)? Як тоді мають називати її? Електрекиня чи електромонтерка?

Застосовуючи фемінітиви до професії жінки варто спершу подумки вимовити, а потім у голос.

А що ви думаєте з приводу цих фемінітивів? Які професіїї варто залишити так. як є? Поділіться своїми думками.

Дивне прохання, але тим не менш... Підкажіть ідеї для звіту. Тому що хотів написати про святкування Дня народження, але його фактично не було. На запас був ще один варіант — про вітчизняну військову техніку, однак нормальні фотки знайти важко + авторські права. Тому теж ніяк. Звичайно, є один варіант — дегустації. Але їх потрібно чимось розбавити, щоб звіти були на різні теми.

Як варіанти, огляд пам'яток громади або ставки. Але в села маршрутки їздять рідко, тому теж під питанням.

Правда, стосовно чого ідей вистачає, це як самовипилятись. Сьогодні довелося взяти вихідний, бо нерви вже здають.

За що я себе люблю — за те, що настрій може раптово змінитись і за нерішучість. Хотів замутити дещо, однак передумав. Поміркував, що треба багато чого купляти, орендувати житло, якось самому фоткати (бо професійний фотограф дорого коштує). Коротше, великий ризик, що просто побуду на самоті (що теж, звичайно, корисно), але навряд чи щось зроблю. Та й по грошам вийде чималенько. Тому, нажаль, довелося відмовитись. А гроші краще витратити на донати ЗСУ, на улюблених блогерів, чи на програму для запису музики.

Схожа історія могла би трапитись і з ремонтом зубів: як тільки залишався один візит до лікаря, щоб поставити коронки, мені раптово перехотілось.

До речі, коронки трохи муляють. Можливо, з незвички (бо давно там не було зубів). Зазвичай, таке часто трапляється при встановленні коронок. Одним словом, підпилювали, підпилювали. За декілька годин після встановлення коронок стало краще. Але все одно відчуваю, що заважає. Хоча не хочеться набридати і капризувати.

Несвятково і без подарунків — такого Дня народження ще не було! Якщо 40-річчя не святкував через те, що не прийнято відзначати таку дату, то тепер просто не до святкування. Мама вже тиждень не балакає. Правда не дорікає, тому, мабуть, нехай краще грає в мовчанку, ніж свариться. Тому не дивно, що навіть не привітала. Ну і не треба. Бо, наприклад, батько поздоровив, але потім посварився. Так я йому повернув подарунок(!). По-перше, гроші — банальний подарунок. Могли б подарувати футболки чи щось поїсти, що теж банально, але хоча б матеріальне. По-друге, якось не хочеться брати подарунок від того, хто псує нерви і навмисне роздратовує. По-третє, напевно спеціально подарували гроші від всіх.

А якщо не враховувати відсутність святкового столу (хоча мама щось приготувала), привітання від декого з родини і того, що віддав подаровані гроші від батьків, за атмосферою дуже схоже на попередні Дні народження. Так що все більше переконуюсь, що свято краще влаштовувати самостійно. Хоча у воєнний час не розгуляєшся.

Нажаль, здійснити те, що хотів, поки не наважився. Проте є задумки. Та й відсвяткувати можна пізніше. Ну а поки порадував себе смачненьким — купив торт. Можливо ще випру речі. А так, день, як день. Привітало декілька людей — і добре. Все одно і раніше не було пишних гулянок.

Не знаю, з чим це пов'язано, але з'явилась апатія і відчуття порожнечі. Хоча, в принципі, лютий й так вважаю найдепресивнішим місяцем року, оскільки це перехід від зими до весни, коли і снігу нема, і зелень теж відсутня. Але напевно це через складнощі з перевипуском картки, масштабний ремонт зубів, незрозумілий збій інтернету. Ну і додали нервувань непорозуміння і застій на роботі. А про страх через посилення мобілізації взагалі мовчу. Призначення нового головнокомандуючого ці страхи лише посилило. Плюс — щоденні нальоти безпілотників, які задовбали. Тому нічого не хочеться робити. Взявся за одне завдання, яке ніяк не можу доробити. А порожнеча через те, що лікування зубів і аврал на роботі тримали в тонусі, а скоро нічим буде зайнятись. Та й взагалі, замислювався над дозвіллям — так хочеться дещо (наприклад, відвідування деяких парків і виставки). Є взагалі божевільна ідея, але її буде важко реалізувати самостійно (розповідати не буду, бо захейтите, а допомагати все одно не будете).

Ось такі переживання.

Правда, цієї ночі, за довгий час, снився сон! Хоч щось приємне.

Аж не віриться, що добігає до завершення масштабний ремонт зубів, розпочатий ще наприкінці минулої осені. Це дійство настільки знакове, що вирішив написати і на Dreamwidth, хоча там текстові пости не вітаю.

Ремонт виявився цікавим, тому що за один період часу вирішив взятись аж за 6 зубів. Це багато. Причому з одним зубом провозилися довго (через організаційні питання), а інші зробили швидко. Виявилось, що окрім 2-х зубів, треба лікувати ще 4 (2 задавнені + 2 нововиявлені). Думав, що на це знадобиться багато часу, проте, ремонтували швидко: за один, максимум — в два прийоми. Найчастіше — за один раз видаляли нерв і пломбували. А без лікування каналів запломбували аж 2 зуби за один візит! Хоча раніше один прийом витрачався на закладання ліків, а другий — для пломбування каналів, на третій візит — основна  пломба. А тепер так швидко!

Звичайно, не завжди це безболісно і комфортно, але переважно ремонт виконувався без болю. Єдина незручність, те, що треба довго сидіти з відкритим ротом, особливо у важкодоступних місцях (я ціную те, що не примушують, але всидіти так важко). Нажаль, в процесі ремонту з трьох зубів видалили нерви (як дізнався на власному досвіді, депульповані канали ще не означають, що зуб не буде боліти). Але на якийсь час зуби ще поживуть. А найбільше тішить, що зберегли два претенденти на видалення. Найімовірніше, це і посприяло бажанню пролікувати всі зуби.

Зараз залишилось пролікувати (точніше, поремонтувати) ще один зуб — складний і важкодоступний. Якщо ставити міст, можливо, ремонт ще затягнеться на місяць (поки підготують вставку, поки обточать під яснами, поки знімуть зліпок, поки виготовлять коронки). Ймовірно, ще доведеться зробити обстеження декількох зубів, які, на мою думку, претенденти на видалення. Однак найбільшу частину робіт вже зробили.

Замислювався над імплантацією, однак за умов воєнного часу не впевнений, що варто розпочинати. Відсутність декількох зубів підряд планую компенсувати коронковим мостом, а що робити з одиночними відсутніми зубами не знаю. В усякому разі, про необхідність встановлення імплантів на даному етапі лікування не кажуть.

Дивуюсь, що захотів зробити санацію (лікування всіх проблемних зубів), а не лише "аварійний ремонт". Можливо, колись таке і було, але, в основному, займався ліквідацією гострого болю або якщо відвалювалась пломба чи обламувався зуб — а цього разу вирішив пролікувати всі зуби, які цього потребують. Правда, стоматологія — дорога медична послуга. Наприклад, один зуб зі складним і тривалим (не з моєї вини) лікуванням обійшовся майже в 9 тисяч гривень.

Не знаю, що мене змусило поремонтувати всі хворі зуби. Напевно, щоб мати можливість насолоджуватись дегустаціями (причина 1) — єдиним доступним зараз задоволенням; чи тому, що при загрозі війської служби ремонт зубів ввижається проблематичним (судячи за пацієнтами у військовій формі, у них немає часу на зуби, а який ремонт у військових частинах і на полігонах — та мабуть хріновий) (причина 2). Ну а може захотів позбутись додаткового джерела роздратування, щоб хоча б зуби не боліли на фоні постійних ракетно-дронових атак (причина 3). А ще є така гіпотеза, що на підсвідомому рівні захотілось зберегти свої зуби подовше (причина 4). Але це на мене зовсім не схоже, враховуючи схильність до інстинкту самознищення (просто за допомогою зубів нашкодити собі майже неможливо):) Хіба шо максималізм або альтер-его взяли гору.

Сподіваюсь, що після такого масштабного ремонту, зуби хоча б рік не потребуватимуть лікування.