хочу сюди!
 

Елена

45 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 40-55 років

Замітки з міткою «щоденник»

Фотохостинг у відключці/Проблеми з паролем/Ідея для звіту

Декілька днів тому фотохостинг imgBB був у відключці, чим налякав мене. Річ у тім, що минулого року він глючив, але хоча б відкривався. А цього разу сервер був недоступним.

На сервісному ресурсі вичитав, що фотохостинг і справді не працює не лише у мене, а й у інших. І невідома причина збою. Ймовірно, технічні роботи. Мені одразу ж згадався переїзд і закриття Яндекс.Фоток, бігство з Флікру і несподіване закриття українського io.ua. А ще на моїй пам'яті прикрили Пікасу. Від таких спогадів стало зовсім сумно, адже це відбувалось на фоні зневіри у державі, про яку писав нещодавно. Ну, думаю, не вистачало ще й остаточно зневіритись у блогерстві (хоча насправді віри у віртуальний світ вже давно немає). Причому напередодні вигадав тему для фотозвіту.

Проте, на щастя, ввечері того дня фотохостинг запрацював. Правда, я не перевіряв, чи все в порядку. Враховуючи кількість знімків, це зробити нереально. Але, начебто, все норм, працює.

---------
У той же день трапилась інша неприємність. Закортіоло змінити пароль на одному з сайтів, але новий пароль чомусь не спрацьовував. Перевіряв декілька раз, думав, може помилився. Але ні — вводив правильно. Зі смартфону теж не зміг знайти. А користуватись ним без авторизації незручно. Здивувавало те, що раніше не було проблем при заміні пароля. Окрім випадку, коли навмисне змінив пароль і не запам'ятав (я так вчинив з Флікром, бо не бажав користуватись їхнім сайтом). Одного разу було, що не можна було авторизуватись через збій на сервері. А у чому була проблема цього разу так і не зрозумів.

Проблема вирішувалась декілька днів, протягом яких нервував. Однак врешті-решт все налагодив.

--------
Ще спонтанно виникла ідея для звіту (що дивно, адже зараз з креативністю проблеми). Вдома понакупляли декілька ліхтариків (в тому числі й мені). На додачу подарували туристичну лампу на акумуляторах. Я подумав, що можна було б розповісти про автономні освітлювальні прилади. Так, це банальні речі. Але публікувати огляди треба. До того ж, це актуально.

Крім того, захотілось показати різноманітні варіанти автономного електрозабезпечення. Хоча є два варіанти: натаскати знімки з інтернету або попросити, щоб сфоткали на роботі. Правда, не думаю, що захочуть спеціально фотографувати для мого блогу.

Зламався акумулятор фотокамери

Не знаю, як так трапилось: чи зі злості, чи неправильно вставив у зарядний пристрій, чи перетримав на зарядці (раніше таке робив без наслідків), чи стрибок струму — а по факту авкумулятор тріснув. При цьому він справний. Єдиний недолік — важко встановлювати і виймати з фотіка.



Можна купити аналог. Але він сумнівної якості, а коштує чималенько.

Поки вирішив використовувати. А як бути із заряджанням не визначився.

про мрії

Думка номер два.
(відповідь на питання в одному блозі)

Мрії це дуже особисте. Це ще не реалізоване.
Хіба можна кричати про це на весь світ?

Є така приказка - хочеш насмішити Бога, поділись своїми планами..
А мрії це і є наші плани на майбутнє)


спогади

Я дуже добре знаюся, що таке інтернет.
Тому що є користувачем з досвідом. Як тут прийнято казати - ще до нашої ери.

Перше знайомство відбулося, ще коли була аська. Така собі квітка на могилі робочого часу.
Спілкуватися і знаходити один одного методом випадковості було цікаво і весело.
Так у мене з'явилося перше віртуальне спілкування, перший досвід і перший друг.
Взагалі, віртуальний світ це примара. Ти вигадуєш собі те, чого нема. Уявляєш людину з того боку екрану за якимись тобі одній відомими ознаками.

Потім були різні ресурси, кожному я подарувала значну частину свого часу і життя. Так так, саме життя. Бо знаходження у віртуальному світі забирало забагато часу. І створювало ілюзію реального світу, Частково задовольняючи прогалини і власні потреби.

Тепер я розумію і знаю, чого прагнула, для чого приходила у цей несправжній світ майже кожного вечора.
Так. Є багато позитивного. Спілкування дозволило оточити себе певною кількістю різних людей, розкиданих по всьому світу, яких вважала друзями.
Та чи може віртуальне спілкування замінити реальність? 
Мабуть, ні. 

Плине час. Він змінює нас. Те, що повинно втратитись, втрачається. Те, що повинно залишитись - залишається.
Кажуть, неможливо пізнати людину до кінця. Навіть знаходячись поряд з нею...
Тому з плином часу відкриваються очі??? і ти починаєш інакше дивитися на світ й сприймати його....

Це все ніч. Нічні думки. Спогади. Налетіли вихором, здійняли лемент, кожна тягне мою увагу до себе.
Ану, шикуйсь! По черзі. Чекайте свого часу.

Здається я вже писала таке. Раніше. В іншому місці. Іншою мовою...

*  *  *

Почала читати книжку.
На тему, як бути собою і досягти у цьому успіху.
Поради, що даються в ній, схожі на ті, що я вже отримувала колись в скрутні для мене часи.
Вести Щоденник, бути відвертою з собою, знаходити кожного дня ї записувати десять причин, за що можна бути вдячним цьому життю....ну і так далі.
Скажу - так. Це діє. 
Мої щоденники, що вела на протязі кількох років, дуже змінили мене і допомогли вийти з кризи, що звалилася на мене раптово у той час.....

Далі буде. 
Далі буде?
Хіба я знаю....



Ах,так! Десять подяк дню сьогоднішньому:
- дякую, я прокинулась!
- дякую, настрій чудовий!
- дякую. самопочуття чудове!
- дякую, сьогодні було пречудово сонячно!
- дякую, виконала все, що запланувала на сьогодні.
- дякую, борщ виявився дуже смачним. смачнючішим ніж завжди!
- прогрес у навчанні і вивченні мови, дякую!
- дякую, книжці, що привернула мою увагу і наштовхнула на певні думки.
- дякую. фільм сподобався!
- дякую за час спілкування з родиною)

Все, десять!

Жорсткі вимкнення електрики/Авіатроща у Броварах/Про повістки

Тільки дали електрику. З вихідних вимикають по-жорсткому: світло дають лише на півтори-дві години. Правда, вчора вночі електроенергія була майже 4 години.
Зрозуміло, що за таких умов неможна ні працювати, ні займатись блогерством. Тому сподіваюсь, що за тиждень полагодять і стане набагато краще. Але цього разу прогнозів на відновлення не дають. Так що не виключаю, що жорсткі вимкнення електрики триватимуть і наступний тиждень.

Втішає лише те, що 2 тижні електропостачання було без перебоїв і на роботі був аврал, тож встиг непогано заробити. А ще встиг запостити перший фотозвіт у новому році та відео.
------
У багатостраждальних Броварах відбулася авіатроща — упав гелікоптер з міністром МВС та його заступником. Причому гелікоптер упав посеред міста, на дитячий садок. Не обійшлося й без мирних жертв — випадкових перехожих, які вели дітей у садочок. І це у військовий час, коли люди гинуть відж російських бомб і ракет! Хоча, якщо мислити логічно, не було б потреби у маневруваннях на низькій висоті, якби не було війни.

Хайпувати на цій темі не буду, однак передумов для авіатрощі не було. Хіба що, казали про сильний туман. Але, мовляв, це некритично. Проте все одно ситуація дивна. Вся верхівка міністерства не повинна летіти одним бортом. Чому летіли через велике місто? Чому взагалі скористались гелікоптером, а не поїхали на машині?

Не здивуюсь, якщо причин для аварії було декілька і одією з них буде банальна халатність.
------
Брату вручили повістку. Зараз ганяють по медобстеженням, хоча,здавалось би, військомату на все пофіг. Причому медобстеження за власний кошт. Це можна виправдати хіба що особистою зацікавленістю призивника, але розповідає, що про результати обстежень не повідомляють.

Незнаю як обстежать і що вирішать, однак все одно переживаю. І за себе також. Бо медобстеження — це морока.

Цікаво, як з повістками у Києві та області?

Складнощі з перевіркою текстів

А колись можна було перевірити текст на унікальність на шару. Ще рік тому якось вдавалось схитрувати. Наприклад, скористатись безкоштовним лімітом. Тепер же такої халяви нема — за все треба платити. На роботі вимагають високу унікальність опису категорій і статей, тому бажано перевіряти. Від унікальності залежить індексація у пошукових системах в інтернеті. Та й мені цікаво оцінити свої старання.

Враховуючи важливість перевірки унікальності (для копірайтера без цього ніяк) замислився щодо платних послуг. Але не все так просто. Виявилось, що розцінки чималенькі, як для мого заробітку. А ще гірше, щона сервісах антиплагіату якась дурнувата система підрахунку: зазвичай, рахується кількість знаків (з пробілами або без них), а на сайтах з перевірки унікальності текстів вимірюють у сторінках. Як їх співвіднести? Добре, що на одному із сайтів розтлумачили кількість слів (хоча це абстрактне мірило, бо слова бувають короткі та довгі). Подивіився: виходить, що у мене на сторінці з широкими полями виходить набагато більше слів. Відповідно, одну сторінку мого тексту будуть рахувати, як за дві. Тобто, мало того, що платне, незрозумілий підрахунок, так ще навмисно зменшують обсяг тексту для перевірки. Хоча це ще нічого — на одному сервісі взагалі був ліміт у 9000 знаків. А у мене бувають і більші тексти.

Такий розклад загнав мене у ступор. Порадившись з офісом вирішив "забити болт". А що порадать юашні копірайтери?

Зустріч 2023 року

Традиційно, пишу про зустріч Нового року.

Русня виявилась передбачливою. Як і попереджали аналітики, вдень, 31 грудня був ракетний обстріл. І хоч ракет випустили небагато, все одно було враження, наче був величезний залп. Ймовірно, таке враження склалось через тривалу повітряну тривогу і через те, що нестачу ракет компенсували безпілотниками.

Але русня не обмежилась денною атакою — в новорічну ніч масово запускала дрони. Так що, як казали в одному відео: "Хочеш, не хочеш — довелося не спати". Правда, я після 4-ї ранку не витримав. Дуже хотілось спати. Тож, попри те, що повітряна тривога не закінчилась, влігся спати.

Сьогодні ніч також була безсонною, бо русня знову запускала дрони. Вперше почув дивне гудіння. Не знаю, на що воно схоже. Начебто, завели генератор, чи шось пиляють. А потім гучне: "Пх!" Після чого стало тихо. Напевно, то поцілили в безпілотник. Як після такого заснути? Взагалі, тепер під час кожної повітряної тривоги чутно бабахкання (чого раніше не було). І хоча розумієш, що це наші, все одно страшно. Як мінімум, відльоти означають, що є шо збивати.

Як зустрів Новий рік? Дивився новорічне "Дизель шоу". Здивувався, що Святий Миколай з Боярки:)
Ближче до опівночі слухав по радіо і дивився на смартфоні новорічний концерт у метро. По-моєму, це був перший спільний концерт декількох телеканалів: Суспільного і 1+1.
Особливість цьогорічної зустрічі Нового року: шоу-програма була представлена переглядом Ютубу. В попередні роки більше слухав радіо, а до того — тєлік.

Ще однією особливістю було те, що скачав і понадсилав новорічні листівки. Раніше цього не робив.

Святкового меню не було. Декілька салатів (один схожий на Олів'є, бо мамі важко змінювати традиції). В магазі купив простенький тортик. Ось і все. Ніяких делікатесів (хоч і планував).

А ось новорічний антураж був. Це і маленька новорічна ялинка, гілка сосни, світлодіодний Санта Клаус і декоративна свічка з другої роботи. Думав, що вона вже зіпсувалась за півтора десятка років, але ніт — світить і переливається різними кольорами.


P.S.: Роздумую, чи варто робити новорічний звіт.

Примирення/Дивне ввімкнення компа/Пиляння "ялинок"

Як показує практика, після сварок все одно відбувається примирення. Так, після нещодавньої сварки, розібравши всі "ЗА" і "ПРОТИ" мама вирішила, що у брата і тєліка нема, і що з матір'ю дружини треба буде уживатись під одним дахом, і про батьківські матюки, і про пенсію, і про магазин (який далеко), і котів залишати на мене одного, і поїхати нікуди не зможу (бо нікому буде доглядати за котами, якщо поїздка на день). Тож вирішила, що краще залишитись.

А я зрозумів, що для уникнення сварок бажано кудись виходити: просто на прогулянку, в магазини. Так і мені нові враження, і можна відпочити один від одного.

--------------
Не знаю, з чим це пов'язано, але комп сьогодні дуже дивно ввімкнувася. Протягом декількох хвилин зовсім не реагував на запуск програм, а панель задач мала інший вигляд. При цьому ніяких проблем не виявив. Тому є підозра, що жорсткий диск глючить. Або дуже повільний кабельний інтернет. Хоча є підозра на нещодавні накопичувальні оновлення.

Браузер ввімкнувася, однак не зберіг автоматичні вкладки. Хоча навіть при аварійному вимкненні повинен зберігати.
------------
На вулиці побачив похилену тую. Думаю: чого б це вона похилилась? Підходжу з іншого боку — а вона підпиляна. Схоже, комусь дуже була потрібна новорічна ялинка. До лісу ходити не можна. На базарах ялинки дорогі. Ось і вирішили просто спиляти в місті. Прикро за наш народ: мало того, що зазрять, так ще і грабують. Ну росте собі туя і хай росте. Так ні, треба зрубати. Мабуть хтось налякав, тому і не допиляли.

Знову сварки / Блекаут / Можливе вторгнення з Білорашки

Поки дали електрику (не було світла 2 доби) мама встигла пересваритись. Плач та істерика. Гра в мовчанку. Причому, за її версією, завжди винний я.
Ну і, як завжди, пересварились через дрібницю. Потім — хитке примирення. Але знову знаходиться причина для сварки.

Тепер мама хоче поїхати до брата. Причому є два варіанти: сама і з батьком. Але прикол у тому, що мама з батьком теж конфіктує. Виходить трикутник, у якому всі троє конфліктуємо між собою. З цього приводу брат навіть пропонував всім роз'їхатись окремо. Однак і такому разі потрібно шукати житло хоча б для когось і вирішувати хто куди поїде.

В ідеалі я б виїхав на Закарпаття. Знайшов би якусь хатку з газопостачанням, електрикою та інтернетом. Потихеньку копав бункер. Познайомився би з людиною зі схожими поглядами на життя. Змінив би прізвище (вже вигадав на яке хочу поміняти). І розпочав би життя з нової сторінки.
Правда, сусіди б совали свій ніс, але можна вибрати якийсь хутір.

Цікаво, як будуть уживатись мама з батьком, якщо вони разом переїдуть до брата? І ще цікаво, чи навчить батько племінника матюкатись? Хоча в дитсадку, напевно, малого вже навчили.
-------
У разі від'їзду батьків можна знайти й плюси. Але суттєвим мінусом є відсутність електропостачання, адже багато що працює від електрики. Навіть газова плита з електропідпалом. А сірниками запалювати й у батьків виходить погано. Що вже казати про мене.

Про електрику. У нас світла не було 2 доби. Нарешті ввімкнули. Поки всі сплять.

За відсутності електропостачання довелося шукати місце, де можна зарядити смартфон. Одразу вирішив піти у так званий "Пункт нескореності" (такий "креатив" від 95 кварталу). По факту — пункт обігріву і заряджання. Намісці вмявилось, що нема солярки. Ще й обурюються, що у мене не було електрики добу, а їм відключали на 4 доби. Заздрість — "найкраща" риса українця.

Такий розклад мене взбісив. Тому "подалі від гріха" пішов у інше місце. По радіо чув, що зарядити телефони можна і у поліції.

А з поліцією цікава річ. Місцевий відділок після адміністративно-територіальної реформи віддали Бучанській поліції. А наша поліція тепер підпорядковується Фастівському району. Але попри те, що поліція не місцева, не відмовили. Причому у відділку була не лише електрика, а й тепло. І чемно. Не те, що у школі.

-----------
Ще одна тема, яка додає роздратування — можливе повтороне вторгення рашистів з Білорашки (так, не Білорусі, а Білорашки, яка фактично стала російською квазідержавою).

Причин для занепокоєння декілька: візити Путлєра до Дукашеску (напевно, бункерний дід вмовляв бульбофюрера вступити у відкриту війну проти України, взамін списання кредитів Білорашці); збільшення військ біля кордонів з Україною. І чомусь мені здається, що Путлєр не заспокоїться, поки не спробує повторити наступ з усіх фронтів. Це мене найбільше лякає, бо від Білорашки до Києва близько. За першої спроби русня майже дійшла до сусіднього села. Так що страшно.

Звичайно, ЗСУ відіб'ють русню з бульбашами, яким промили мізки кремлівською пропагандою. Але боюся, що новий наступ супровджуватиметься бомбардуваннями і блекаутом. Я навіть не знаю що робити в такому разі.

Підсумовуючи можна сказати, що звиздець не приходить сам.

Тепер і у нас вимикають

"А чого у вас не відключають?" От, тепер відключають. Ходять чутки, що не обійшлося, без "добрих людей": комусь стало заздрісно, що електрику вимикають не у всіх.
Дають світло на 2-4 години. Вимикають на 4-5. Хоча у першу ніч не було електропостачання аж 9 годин.

Нажаль, моя робота залежить від електропостачання та інтернету, тому працювати стане важче, а заробіток впаде.

Нажаль, це не привід йти до так званих "пунктів незламності", хоча, мабуть, потрібно сходити у розвідку і дізнатись, чи працюватимуть вони, якщо раптом буде не тимчасове відключення, а постійне.

Звичайно, з негативу можна віднайти позитив: тепер можна не донатити блогерам і жертвувати гроші на армію — і не тому, що з образи, а просто через те, що в умовах обмеженого заробітку головні витрати на першочергові потреби, а благодійність, розваги, тощо — на останньому місці. Тому так.

Проте тепер не страшний повний блекаут. Навіть навпаки, хочеться, щоб електрики не було ні в кого. Щоб всім було хріново. А можливо, став розуміти заздрісників.
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
50
попередня
наступна