Хе-хе! Виявляється, можна виростити кімнатні огірки! На балконі висадили огірки, які дали врожай!
Ну, не спеціально. Спочатку висадили на россаду, але вимахали так, що винести з дому не поламавши неможливо. Тому залишили в хаті. І от дочекались врожаю.
А на дачі огірки ще не дозріли.

Виходив у справах. По дорозі додому ледве обігнав парочку алкашів (чоловіка й жінку), які ледве плентались, розхитуючись по сторонах і при цьому зайняли весь тротуар. Чую позаду: "Сигарета є?" Так я не курю. А є пару гривень на хліб, не вистачає. У мене й справді при собі не було зайвих, то так і відповів. Вони продовжували пояснювати, що "на хлєбушек не вистачає". Ага, на бухати і курити вистачає, а закусити нічим. Ще й російськомовне. Але оскільки я не майстер тролінгу, то пішов собі далі, не оглядаюсь (щоб не дражнити).

Ніколи б не подумав, що доведеться жити під час справжньої повномасштабної війни, але "братушки" з Ресурсної псевдофедерації 24 лютого вторглися до України. В принципі, цього можна було очікувати, адже з давніх часів русня намагалася підім'яти під себе нашу країну. Будь-яка імперія існує доти, доки збільшує свою територію і кількість підданих. Рашка – не виключення.

Про напад Росії на Україну писали і розповідали багато блогерів, тож і я вирішив про це написати. Нажаль, фотозвіту поки що не буде – по-перше, у воєнний час фоткати ризиковано; а по-друге, від'єднав комп (цей допис пишу зі смартфону). Так що повертаюсь до формату онлайн-щоденника.

Тривожні валізи були зібрані ще до початку вторгнення, тому лише докладали деякі речі. Я підключив вінчестер зі старого компа і переписав найважливіші частини архіву. Зробив це без інструкцій.

Потім пів дня облаштовували сховище. Виявилось, що батько назбирав цілий підвал мотлоху. Правда, дещо я сам не захотів викидати при попередніх прибираннях – наприклад, старий дитячий вєлік і дитячі телефони. Тепер же ці раритети довелося викинути на смітник. Шкода, але у даний момент найголовніше – виживання.

В сховищі спати неможливо. Хоча тихіше, ніж в квартирі. Перші декілька днів бігали між помешканням і сховищем, але ні те, ні інше не можна вважати безпечним місцем.

Була можливість евакуюватись до родичів у тиху місцину, однак батьки не захотіли. А з початком російського вторгнення тікати пізно.

Добрі люди подарували коробку лавашу. Після вмовлянь батько розніс частину лавашів сусідам.

Не обійшлося без сварок. То суперечки через вибір місця для укриття. То через те, що відкрив нову пачку лавашу, не помітивши вже відкриту. То щось заховають і фіг знайдеш. Коли закінчиться війна, мабуть, треба думати про роз'їзд.

В перші дні вторгнення лапотників ночами не спав. Від безсоння були дивні відчуття: наче йдеш по металевому містку, який вібрує від кроків; сни 2D, як заставки до телепрограм. Зараз більш-менш вдається поспати.

Відписався від російських відеоблогерів і понаставляв їм дізи. Деякі русняві сайти чомусь не відкриваються. Напевно, заблокували доступ з українських IP. А ще чув, що ЖЖ можуть заборонити у нас.

Лаптєстан викинули зі світового спорту, скасувавши фінал Ліги чемпіонів, етап Формули-1 в Сочі. Русню дискваліфікували на "Євробаченні". Автомобільні корпорації вийшли з російського ринку. А скрєпоносцям байдуже. Правда, деякі вже почали скиглити через підвищення цін. Може хоч через холодильник дійде, що рашисти будуть в світовій ізоляції.