Нарешті-таки змонтував відео з відвідин парку "Київська Русь", що в Обухівському районі на Київщині.

З подругою їздив досліджувати закинутий санаторій. По ходу прогулянки вирішив зняти відео, для передачі атмосфери. Коли вітер гуде по коридорам і грюкає дверима стає ллячно, бо здається, що це хтось зайшов і буде розпитувати: "Якого ви тут робите?!"
Але нікого не було. Лише вітер.


Весело було повертатись назад. Пішки:)

Їздив в далекі пєрді. Що я там забув? Забув подивитись декілька пам'яток. Якщо на Яндексі всім пофіг на чужі фото, то на Флікрі бажано мати авторський контент — тож треба було довідзняти. Ну а саме містечко — повна срань. Сміття навіть більше, ніж в нашому місті. Так мабуть від того, що нема чого фоткати чорт смикнув зафоткати лісосовоз. Вирішив непомітно на смартфон. Так водій зупинився й типу "йди сюди". Вигадав щось. Не казати ж, що знімаю, як грабують ліс?

Далі зайшли в ліс пошукати закинуті санаторії, а заодно подзюрити. Так де там?! То люди ходять, то на вєліках, то на мотоциклах їздять. Наче то не стежка — а трасса. Посцяти не дають.

А що санаторіїв, то більшість, на наше розчарування, виявились діючими. Хоча знайшли один закинутий. Але згодом виявилось, що це той санаторій, який ми вже облазили. Просто не обійшли всі будівлі. От такі пригоди. Цілковите розчарування. Хоча порадували раритетні автобуси. Мабуть, найцікавіше, що там було.
Ну і квитки на електричку чомусь копійчані. На маршрутках вийшло би в 5-6 разів дорожче.

Цьогорічний поминальний день видався незвичним. Вперше на кладовище поїхали на маршрутці. Так склалося, що батько на роботі, брат далеко, а я не вмію керувати. Ну можу сказати: поїхали рано-раненько, тому їхати на маршрутках було більш менш нормально. Цього разу пустили багато додаткових маршруток до міських кладовищ (правда, по завищеній ціні). Але, як не дивно, маршрутки забиті в хлам. На додатковий маршрут дали аж 6 маршруток(!) (минулого року було 2). Відфотографував всі маршрутки на спеціальному маршруті. З'їздив подивитися на автобуси біля Південного кладовища. Коротше, день виявився насиченим.

Кладовище значно розширили. Хоча розповідали, що його закрили (та й нове міське кладовище теж). Але купи сміття біля кладовищ залишились.

Вітаю всіх з Христовим Воскресінням! Соромно, що і на цей рік не сходив до церкви. Хоча, освячувати паски лише через традицію, кажуть теж неправильно. Але раніше в яких тільки церквах не був: і в Михайлівській, і в Тарасівці, і у військовому ліцеї. Прокинутись раненько, поки всі сплять. Пройтися по сонному місту. І лише біля церкви повно народу. А тепер брат далеко, батьки сумніваються що дійдуть, та й кажуть, що треба постувати.
Мама каже, що сьогодні багато людей ходили в церкву. По ранковим вулицям машин їздило більше, ніж у звичайний вихідний. Однак протягом дня на вулицях не багатолюдно.

А ви як, посвятили паски та крашанки?

Здається, в житті розпочався черговий етап. Додалося скептицизму. Думаю, на це вплинуло 35 річчя і знищення віри в інтернет і віртуальний світ. Хоча по дрібницям теж назбиралися зміни.

— Втратив віру в інтернет. Та й віртуальний світ почав набридати. Тому все більше життя залишається поза інтернетом.
Раніше вважав, що електронний світ живучіший, ніж реальний.

— Перестав малювати. Художник з мене і раніше був не ахті. Але час від часу брав ручку і малював. Тепер же просто ніколи і фантазії нема.

— Закинув розгадування сканвордів/кейвордів. Це давня звичка. Мабуть, з 2013го, коли пошкодив коліно і відлежувався вдома.

— Набридла оточююча обстановка: Київ, своє місто. Здається і домашня обстановка приїлася.

Можливо, це просто така реакція на події, що відбулися в житті і насправді я той самий, що був до березня 2018го?  Коли змінюються звички і світогляд — то це напевно і є новий життєвий етап.

Хоча ніщо не забороняє повернутися до попередніх вподобань і світогляду. Треба все ж шукати оптимізм.

Звучить майже як вірш: "Робота на дому не кожному до смаку". По-перше, були підозри на вірус на компі. По-друге, працювати вдома для мене в дивину. Ну, може звикну. А поки про такі аспекти фрілансу.

Звільнивши з роботи, запропонували підробіток на дому. Задачі майже ті самі, що і в офісі. "Дистанційна" робота, або фріланс — називати це можна по-різному. Так само, як по-різному оцінювати таку зайнятість.

— Вдома важче концентруватись на роботі, бо обстановка і оточення не змінюється. Та й більше спокус відволікатись — наприклад, на соцмережі або новини. Та й офіс більш дисциплінує.

— Важче робити, бо нема доступу до товару, який розписуєш. На роботі можна піти на склад і подивитись характеристики, які цікавлять. Або хоча б дізнатися, як виглядає те, що описуєш. А вдома джерело інформації — лише інтернет.

— Схожа до попередньої обставина: гірший зв'язок з фірмою. Бо через старий комп частина програм не працює.

— Менші гроші. По на роботі сплачують за "трудодні", а тут за конкретну роботу.

З плюсів:
— Не треба витрачати гроші на проїзд, штовхатися у маршрутках і пролазити в електрички.

— Сам собі плануєш робочий час і навантаження.

— Запропонували хоба б якусь роботу. Нехай і на дому.

От такі справи. А ви щро на це скажете? Працювали на дому?

Комп наче працює, як і раніше. Хоча вчора чогось не працював пошук у провіднику.  Хоча у неділю все працювало.
Антивіруси і антивірусні сканери нічого підозрілого не знайшли. Веб-файли більше не створювались. Все на місці. Комп підгальмовує, як і раніше.

Натрапив на інформацію, що Вінду оновили 30 березня. Так що все співпадає.
Але треба ХР зносити і ставити більш сучасну ОС. На всякий випадок.
А краще новий комп з новою ОС.

Впорядковував і записував (якщо чого не вистачало) фотки на компі. Все було нормально, аж раптом помітив, що після перейменування фото воно замінюється іншим (з неперейменованих). А фото, яке змінив, зникає.
І друга дивина — змінилися значки на компі.

Комп поки не перезавантажував. Перевірив двома антивірусами — нічого не знайшли. Крім jpeg і mp3 інші файли з інету не завантажував.

Є підозри: або десь підчепив вірус, або оновилась Вінда (та хіба старі версії підтримуються?).
Цікаво, що це могло бути?

Як влаштувався на роботу зрозумів, що виїхати з Києва на маршрутці проблемно. Тому після 13-річної перерви знову став користуватись електричками (цілком нормально так їздити). Але влізти в першу електричку буває не набагато простіше, ніж в переповнену маршрутку:(
Одну електричку з роботи доводилося пропускати. Так вийшло і сьогодні.

Правда, тепер це не знадобиться.