ДРУЗІ! Пропоную Вашій увазі одну публікацію. 

Ми маємо сьогодні  ЗЛОЧУННУ ВЛАДУ і це безумовно!!! Але що нам МОЖЕ ВТЮХАТИ ЗАВТРА КРЕМЛЬ на заміну цій владі? Люди, думайте головою, а не емоціями.

Зачем Медведчуку Министерство обороны?

Очевидно, что в Москве опять сделана ставка на давних лоббистов Кремля. И в частности, на Виктора Медведчука. Последний, как известно,  имеет весьма тесные взаимоотношения с Владимиром Путиным, которого большинство политологов видит следующим «четырнадцатилетним» президентом Российской Федерации. Правда, после дрейфа Медведчука в сторону Тимошенко, прямое его возвращение в большую украинскую политику времен Януковича  маловероятно. В то же время, судя по той медиаактивности, которую Медвудчук демонстрирует в последнее время, не исключено что он  готовится пройти в парламент по мажоритарному округу, где попытается сформировать свою группу влияния. А публичные отрицания этих планов, сделанные в одном из последних его интервью, являются лишним тому подтверждением. В любом случае, Москва пока делает ставку на продвижение сильных креатур Медведчука на ключевые государственные посты.

В любом случае, приходится признать, что Кремль избрал новую тактику обеспечения собственного влияния на политическую ситуацию в Украине. Несколько разочаровавшись в жесткой позиции президента Януковича, Москва возобновила свой бесконечный проект по внедрению в окружение президента прямых лоббистов, чья компрометирующая зависимость  не вызывает у нее сомнения. В данном конкретном случае речь идет о Билоконе и Олейнике, которые, судя по всему, подконтрольны Медведчуку. И возможное назначение которых существенно подрывает влияние иных групп. Одновременно с этими назначениями следует ожидать, как минимум, ослабления влияния группы того же главы АП.

И последнее. Пророссийская группа Медведчука, как это ни парадоксально, до сих пор завуалировано, но, тем не менее, лоббирует интересы Тимошенко. Вне зависимости от перспектив Юлии Владимировны попасть в тюрьму, политический потенциал у данной фигуры огромен. При удачных кадровых манипуляциях в силовых структурах, Медведчук сможет не только ослабить давление на лидера оппозиции, но и полностью (изнутри) разрушить всю систему обвинения Тимошенко. Учитывая особые отношения Тимошенко с Кремлем, лоббисты Медведчука смогут получить всестороннюю поддержку, в том числе и из Москвы.

Відповідь на «Що дав Майдан? Якого чорта там стояли?»

 

Минув рік від часу початку нашої революції - Революції гідності. Мабуть не знайдеться в світі жодного політолога чи божевільного, який би в листопаді 2013 прогнозував Україні ті лиха, які сталися. А сталося те, чого в Україні не було з часів Другої світової: в Україні почалася війна і вбито на цій війні вже тисячі українців. І хто ж вдарив по ослабленій Україні, в якій повним ходом йшла революція?  Удар нанесла «братська» Росія. Майдан зірвав маски і стало очевидним, хто є хто: хто такі комуністи, «регіонали» і ким для нас є північний сусід.

Одразу після цього згадалися війна в Абхазії 1992 року, в Придністров’ї в тому ж 1992, війна в Південній Осетії 2008 року. Російське керівництво та ЗМІ безпідставно звинувачували правління Грузії та Молдови в фашизмі і спричинило там збройні конфлікти. Придуманий фашизм давав підстави Росії втручатися у внутрішню політику цих країн, при чому активно залучались російські війська. Злочинна російська зовнішня політика маскувався ЗМІ як захист російськомовного населення від терору фашистів. Тепер цей сценарій розпалювання начебто фашистами начебто громадянської війни застосовується по відношенню до України. І знову ж ми спостерігаємо тотальну брехню російських ЗМІ, видачу російських паспортів (тепер уже українцям), сумнівні референдуми.

Російська агресивна політика по відношенню до України почалася не цього року, не минулого, не 1993 з приводу острова Тузла. Вона почалася ще сотні років тому, продовжується до сих пір і буде й надалі продовжуватися. В березні цього року Росія анексувала Крим. Під впливом цієї події українська поетеса написала вірш, що починається з таких слів: «Никогда мы не будем братьями. Ни по родине, ни по матери». З цими словами важко не погодитись.

Україна не стала незалежною державою в 1991 році, попри те, що так написано в Конституції.  Вона не є суверенною державою і сьогодні, тому що вже в 1991 році в Верховній Раді першого скликання більшість депутатів були або ж російськими агентами, або ж просто кар’єристами-пристосуванцями для яких на першому місці була не Українська держава, а гроші та влада. У Верховну Раду завжди пролазила московська агентура, люмпени та бандити. За гроші та посади ця нечисть продавалася будь-кому і в першу чергу Росії. Саме завдяки «старшому (страшному?) брату» Україна 23 роки топчиться на одному місці, застрявши в 20-му сторіччі, в той час як європейський цивілізований світ безперервно прогресує. Частка насправді національно свідомих депутатів, які не продавали Україну та своїх виборців, завжди була мізерна.

Не буде Україна незалежною державою, поки в законодавчій, судочинній та виконавчій владі буде сидіти іноземна агентура та люмпени. І це дуже треба було б нам всім зрозуміти ще в 1991 році.

Та все ж українське суспільство стає більш національно свідомим, більш патріотичним. Просвітницька та пропагандистська робота, яку проводе українська інтелігенція, дає позитивний результат. Все більше молоді, (а за нею майбутнє), дізнається правду про дійсну історію України та про дійсну історію Радянського союзу. Молодь, та навіть колишні «пристрасні» комуністи, приходять до розуміння того, що Петлюра та Бандера насправді були героями України, а не «бандитами» чи «фашистами».  

Завдяки Інтернету, неконтрольованому цензурою засобу масової інформації, українці знають про те, що таке сучасна Росія, де панує тотальна корупція, бідність, злодійство, пияцтво, наркоманія і безліч інших соціальних та економічних проблем, які не вирішуються. Всі ці негативні явища присутні і в нашій країні і вони теж не вирішуються. Це все наслідок 70-ти років радянської влади та 23-ох важких років, умовно кажучи, незалежної України. «Є принципи європейські, а є принципи більшовицькі», говорить своїм студентам викладач Приватного класичного університету м. Запоріжжя Зиновій Партико. Українці звикли жити принципами більшовицькими, тому «маємо, що маємо».

«Що дав Майдан?», запитують скептики та українофоби. Вони нічого не зрозуміли. «Навіщо вони там стояли на тому Майдані?»,  сміються з «майданутих» та «бендєровцев». Вони, ці розумники, що не здатні ні нащо окрім базікання, не зрозуміли: у нас усіх був шанс змінити країну. Цей шанс був подарований всім українцям частинкою людей, готових на великі вчинки і на самопожертву заради великої мети. Цей, невеличкий в порівнянні з масштабами країни, гурт стояв під морозами та під тиском міліції за кожного українця. Вони стояли і за тих, хто загинув в національно-визвольних змаганнях, і за українців сьогоднішніх, і за тих, хто ще родиться. Люмпену цього не зрозуміти. Така в люмпена доля. Він на виборах проголосував за «Опозиційний блок» та за «Тігіпко», а потім ще довго, якщо не все життя, питатиме: «Що дав Майдан?»

Що ж насправді дав Майдан українцям? В першу чергу, Майдан навчив людей організовуватися для захисту своїх інтересів. Якщо знову влада буде проводити антинародну політику, то знайдеться лідер, а то й декілька рішучих, сміливих людей, які швидко зберуть громаду і відстоять свої права. Досвід активісти на революційних площах отримали значний. Влада, враховуючи зловживання службовим становищем попередників та пам’ятаючи революцію, буде більш відповідальніша перед громадою.

Що ще дав Майдан? Майдан закріпив у свідомості ті цінності, які активістами проголошувалися. Тепер соромно буде давати хабара та кидати сміття під ноги, бо завжди в пам’яті виникатиме нагадування: «Революція гідності, європейські цінності». Хоча все таки деякі даватимуть і смітитимуть, але вже з гірким відчуттям сорому.

Майдан дав відчути в собі вільну, сильну людину, яка гідна жити так, як мріялось в дитинстві і мріється сьогодні. Майдан, трохи «видавив» раба з людини, а дехто й зовсім звільнився від того комплексу. Сіра, маленька, людина, пасивна та зашугана, яка ніяк не може вплинути на суспільно-політичні процеси залишається у вчорашньому дні. Сьогодні багато українців розуміють, що проста людина може впливати на владу, може боротися та перемагати. Цьому навчив нас Майдан.

Революція гідності змінила українців. Вони стали іншими: більш сильними та вільними. Ці досягнення, дані великими жертвами, треба зберегти. Ми маємо й надалі боротися за свою державу, за благополуччя народу, за свободу. Якою буде наша країна – бандитською, замученою корупцією, бідністю та свавіллям чи цивілізованою, європейською країною – залежить від нас, а не від якихось «сірих кардиналів».

 

Варшавський тижневик Gazeta Polska присвятив свій останній номер Смоленській катастрофі і Другій Смоленської конференції, що нещодавно закінчилася (ілюстрація на обкладинці російського теракту від 10 квітня 2010 року).

У статті «Що ми знаємо про II Смоленську Конференцію » ( Co wiemy po II Konferencji Smoleskiej ) тижневик пише: « Вчені з різних галузей науки не сумніваються , що офіційна версія трагедії 10 квітня 2010 не має нічого спільного з правдою , а розслідування катастрофи і слідство диктуються Росією. 

Gazeta Polska підготувала доповідь з основних питань , які розглядалися незалежними вченими на Другій Смоленської конференції. Протягом двох днів обговорення велися на чотирьох сесіях , було представлено більше 30 доповідей учасників з Польщі та інших країн, і від 49 членів Наукового комітету (більшість з них має звання професора ) - чисельний склад польського наукового співтовариства вражає. На жаль , уроки , які можна витягнути з виступів деяких доповідачів жахають.
Вони вказують , що літак Ту -154 з 96 поляками на борту був зруйнований вибухом, а розслідування катастрофи з самого початку було обманом.
Далі в статті , повний текст якої представлений тільки в паперовому вигляді , наводяться 10 основних тез конференції :
1 Смоленська береза була зламана ще за п'ять днів до катастрофи
2 . Характер пошкодження уламків свідчить про вибух
3 . Розподіл залишків літака вказує на вибух в повітрі
4 . На місці катастрофи знайдені вибухові речовини
5 . Дані чорних ящиків були підроблені
6 . Літак не міг втратити крило після зіткнення з березою
7 . Після катастрофи був змінений зовнішній вигляд уламків
8 . Не проводилося розтину тіл жертв
9 . Угода між Туском і Путіним порушило польські інтереси
10 . Комісія Міллера працювала незаконно

І нам, як найближчим сусідам масштабної імперії, ВАРТО бути пильними.

Дорогой Владимир Владимирович! 
 
Уже почти год как вы продолжаете много говорить за Одессу, обзывая её приличными словами и маня вытащенной из исторической могилы вывеской Новороссии. Так если вы сейчас хотите спросить у этого города за всё, шо происходит у нас в последнее время, то не спрашивайте. 
Бо Одессе всегда найдётся, шо сказать. Тем более, шо она никогда не говорит против ветра.
Циля не скажет за всю Одессу, но три дворика на Молдаванке и весь рыбный ряд с Привоза просили передать. 
 
Вы уже много раз натёрли нам мозоль своим портретом в вашем телевизоре, когда зовёте Одессу вернуться в свой «русский мир». 
Вы хотите сказать, шо мы замёрзли без вашего «русского мира»? Мы не только не замёрзли, но даже не хотим кушать то гэ, которым вы кормите из телевизора свой народ. Одесса не хотела эссэн гэ ещё 23 года тому назад. Почему вы, вдруг, решили, что одесситы променяют теперь свои шансы поехать свободно в Израиль, Америку или вообще в первую попавшуюся Европу, на счастье сидеть под санкциями и вместе нюхать процветающего Нижнего Тагила, благоухающего Магнитогорска или прогрессирующего Саратова? 
 
Зачем одесситам идти в вашу новую Совдепию? Вот давайте порассуждаем из даже интереса.
Торговать вашим газом и нефтью мы пройдём мимо. Разве мы станем жить в пределах Садового кольца? Или вы нарежете нам участков на Рублёвке? Будем купаться в роскоши, как герои российских сериалов? Шоб мы так жили, как вы там у себя в Кремле сидите и врёте. 
 
Что же вы можете тогда дать Одессе, чего у нас нет? Сделать из нас курорт? Так вы уже сделали вчера курорт из братского Сухуми. А сегодня делаете такой же из Крыма. Одесса не хочет курортом в вашу «Новороссию», бо таки боится конкуренции. Сегодня со стороны Сухуми, а завтра со стороны Крыма. Мы всегда рады за ваших к нам туристов. Но для этого совсем не нужно присылать нам бурятов и черносотенцев. От нашего климату у них могут выгореть на солнце все танки. И вообще, вся эта ваша идея за новый Советский Союз имеет такой запах, шо бледный вид для неё звучит как комплимент. 
 
Вы у себя там устроили такой ґвалт, что киевская хунта здесь заставляет нас говорить по-украински. Мы здесь как говорили по-одесски, так и будем. А если где-то в суде или на трибуне Рады нас заставят давать клятвы на мове, то лучше мы в Украине будем по-украински говорить, чем в России по-русски молчать. Украина ведь живёт в 2015-м году. Пока Россия, застрявшая в сорок пятом, упорно ползёт в тридцать седьмой. 
 
Украинцы могли бы смеяться, что вы продолжаете называть их братским народом. Но они негодуют.
То, что все украинцы умеют говорить по-русски, а многие делают это постоянно, не означает, что они с вами говорят на одном языке.
Русскоязычные украинцы говорили раньше на языке Булгакова, Гоголя, Катаева и Ахматовой. Теперь им нравится язык Макаревича, Гафта, Рязанова, Басилашвили, Захарова, Волчек, Мягкова. И всем нам стало не нравиться, как слишком по-русски громко замолчал Немцов. 
 
Одесситы говорят на русском языке Ильфа и Петрова. Смеются на языке Бабеля. Вспоминают за старое на языке Куприна. Поют языком Утёсова. Грустят языком Жванецкого.
 
Зато Россия ненавидит языком Жириновского. Гадит языком Дмитрия Киселёва. Призывает убивать языком Дугина и Проханова. И лжёт языком Путина. Наши русские языки – то теперь две большие разницы. 
 
И вообще, шо вы так долго мучите той многострадальный народ? Украинцы, конечно, носятся со своим Петлюрой и вешают на столбах Бандэру. Но разве то от хорошей жизни они чтут воинов, а не мудрецов? Вы же устроили им вырванные годы уже 350 лет подряд! Евреи двадцать веков бродили по миру, храня и умножая мудрость, чтобы обрести на Родине своих отцов государство. И сразу полмира захотело им этого помешать. Так на хиба ж вы мешаете сделать то же украинцам, раз они наконец-то поумнели, чтобы стать свободными? Пусть ваши русские теперь завидуют молча. 
 
Вы там у себя аж вспотели от рассказов, шо у нас тут сплошные фашисты, захватившие в плен братский украинский народ. За украинский народ Циля скажет, но мало. Разве может Циля знать за весь народ!? 
 
На счёт фашистов вы таки правы. 
Их мы здесь давно не видели, пока вас не появилось. Особенно после возвращения Крыма в родную гавань. 
 
То был новый квартирант старой Фиры, что не захотела уезжать с детьми в Израиль, бо мечтала ещё пожить в Одессе. Слышите – пожить в Одессе, а не умереть в России! Это крымский татарин Осман. Он сбежал из Симферополя и сразу же записался в фашисты после того, как на Родину его предков пришло какое-то ряженое лампасное хамло и выдохнуло перегаром: «Это наша земля, бля». Дед Османа, которого он никогда так и не увидел, 67 лет назад умер в казахской ссылке. После того как в 44-м с ним уже боролись антифашисты. Осман решил, что ещё хочет увидеть своего внука и поэтому бросил свой дом, учится теперь в институте здесь, а из фашизма только подрабатывает вкусными чебуреками на Таирово, угощая ими в воскресенье детей по всему двору. И это точно тот татарин, который лучше ваших незваных гостей в наколках и с нагайками. 
 
Если тот был вторым фашистом, то первым стал чеченец Адам с третьего этажа. Молодой врач, который живёт с матерью после переезда из Катыр-Юрта. Он не захватывал в 1990-ые больницу в Будённовске. А его отец, сельский учитель, не был террористом в отряде Хаттаба, и вообще никогда не брал в руки оружия. Единственная заслуга Адама на службе у мирового фашизма была в том, что почти вся его родня – отец, бабушка, две сестры и маленький брат грудного возраста погибли в своём доме во время ракетно-бомбового удара вежливой российской авиации. В ходе восстановления конституционного порядка, зимой 2000-го. Не знаем, чем этот зуботехник может помешать вашей борьбе с хунтой, но он таки прямо заявил – если вы ещё раз пришлёте ему на голову свой самолёт, то он первым пойдёт воевать за Украину. 
 
За этими двумя в фашисты повалили толпой и остальные. 
Особенно наш седой грек Христофор с Градоначальницкой, которому ещё сам Лёня, бывая на Привозе, заказывал свежую камбалу. Старый рыбак год назад ждал от жизни только хорошего клёва и даже немножко завидовал своему родному брату, что из Сартаны под Мариуполем, такому же седому греку Константину. Тот наивно уверовал в вашу «Русскую весну». Стал ждать вашего личного визита к нему на свежий козий сыр и красное молодое. И шоб вы - верхом на стерхе. 
 
Первый раз стерх прилетел без вас, но вместе с бомбой в октябре 2014-го и убил в Сартане пару людей. Но вы окончательно лопнули Константину терпение, когда второй раз попали со стерха «градом» уже в феврале ему прямо в дом и сожгли половину. С тех пор оба грека так и ждут, шоб ваша «русская весна» хоть бы никогда и не наступила. Проклинают вдвоём тот момент, когда нечаянно подумали за вас хорошо. Теперь Христофор ловит рыбу напротив 12-й станции Фонтана, сушит её в таранку и шлёт брату. Бо тот от горя даже перестал любить козий сыр и красное молодое. А со второй половины рыбы, что продают с базара, передаёт через волонтёров деньги карателям в «Правый сектор». 
 
Если этих людей стали фашистами, то как я не могу ими назвать коренных одесситов во втором поколении дядю Колю со всей семьёй из пяти душ с улицы Спиридоновской, которые каждый год в один ноябрьский вечер зажигают на подоконнике толстую свечу. Вспоминая половину своих предков, потомков слобожанских козаков, что не пережили зиму 1933-го в Люботине под Харьковом. Из-за голода, шо сделали им братские русские большевики. А те, что уцелели, сели на поезд и сумели добраться до Одессы, выжили здесь и пустили корни. С тех пор все хором не любят ни большевиков, ни ваших русских. 
 
Что говорить за молодого Валю, сына Ольги Павловны, нашего золотого мальчика через стену, одессита в пятом колене,  который с крестиком на шее мог договориться об взаимном гешефте даже с раввином в разгар шаббата. У которого ещё в позапрошлом годе распальцованные бандиты, что были поставлены на Одессу вашим ростовским хряком Януковичем, отжали ресторан и всю хлебную коммерцию. И раньше Валя не только сам сытно кушал, но и честно кормил 50 семей его работников. А теперь он только кормит свою маму, что упала после такого здоровьем, топчет пороги в судах и звереет на бывшую власть. И вас туда же. Тут не захочешь, так станешь фашистом. И начнёшь одевать в приборы ночного видения бригаду морской пехоты, что бережёт наш город от ваших зелёных человечков. 
 
Ну, и последним в фашисты записался по скайпу старый Йося - Осип Давыдович, что давно греет своими костями в Хайфе берег другого моря.
70 лет назад он целых 3 года прыщавым юношей ловил на фронте свои два осколка. Первый – под Киевом, второй – под Краковом. С которым ему спас жизнь полтавский хохол Клименко, вытянув из-под обстрела. Ценою своей. Наверное, для того, чтобы потом Йося, работая инженером и даже главным конструктором на одном смешном почтовом ящике, мог слушать себе в спину не в Одессе, и не в Киеве, а в московских министерских коридорах за жидовскую морду, шо приехала со сто первого километра. Так старый Осип долго смотрел с нами на эти майданы по всей Украине и не понимал, зачем этот халоймес. Но когда увидел, что среди фашистов таки много приличных людей, особенно глузманов, финбергов, зисельсов, ройтбурдов и тем более Кира с Мишей, то чувствовать себя с ними заодно - мечта всей его жизни. Когда же он услышал ваши, Владимир Владимирович, слова, что Победу над Гитлером СССР мог бы одержать без украинцев (шо уж тут говорить за наше племя), то просил вам передать, шо ноги его не будет в телевизионной трансляции этого праздника, в котором до ваших ближайших союзников опустились Монголия, Зимбабве и Северная Корея. Так ряды одесской жидобандеровщины пополнились ветераном израильской военщины. 
 
А после всего, шо вы, Владимир Владимирович, сделали с Надей Савченко, не только эти люди, но и вся Одесса не хочет ходить с вами по одному глобусу. 
 
Одна вдова бывшего следователя капитана Евдокимова недовольно бурчит на укропов, которые вылезли за эти полтора года по всей Одессе, как побеги молодой травы после рясного тёплого дождя. Вспоминает за Советскую власть и поставила ваш портрет в рамочку на трюмо. Но когда Циля повела её под общежитие юристов на Успенской и показала все окна в жовто-блакытных флагах, то даже этой унтер-офицерской вдове стало понятно, что ваша песня за опять СССР звучит как гимн импотентов. 
 
При коммунистах мы боялись жить бедно. При Незалэжной мы, наконец-то, стали бояться жить богато. Теперь боимся, что вы придёте нас спасать от обоих.
Глядя на то, как вы спасли Донбасс, Одесса уже берёт разгон, шоб получить такой же гембель на свой тухес. За свои же деньги. 
Оно нам надо!? 
 
Какие-то шлемазлы, которым вы нагрели уши своей пропагандой об великой России, взяли моду каждую неделю взрывать теракты! 
Если в Одессе они пока взрывают только дома, то в Харькове уже давно живых людей. И Циля имеет думать - кто они вместе с вами после этого, если не сволочь? Или!
Циля не может сказать за Харьков, но в Одессе таки точно – после каждого такого взрыва количество фашистов растёт просто как на дрожжах. 
Оно вам надо!? 
 
И после этого вы опять не устаёте звать нас в «русский мир»?
Одесса всегда готова вспомнить за русский мир де Рибаса. Поблагодарить русского архитектора де Воллана. Снять шляпу перед русским градоначальником дюком Ришелье. И вместе с ними вспомнить эпоху русской Екатерины. Пусть даже она слишком сильно вздыхала на жеребцов. В том числе и двуногих. Одесситы восстановили ей памятник не из-за того, что она разрушила козацкую Сечь, а потому, что город умеет помнить разную историю. 
 
Одесса всегда рада встречать гостей и принимать своих блудных детей, которые разъехались искать свой кусочек счастья. Кто в Америку, кто в Москву. Мы будем слушать песни Ларисы. Смеяться над шутками Нонны, Юры, Ромы, Миши и многих других, позволяя им увозить этот смех в другие страны и города. Одесса с уважением вспомнит Славу, который снял здесь 10 лучших фильмов. Отблагодарив за это, опять посмеётся над тем, как его все эти годы угнетали одесские бандэровцы. Но для всего этого не нужно присылать нам автоматов с уголовниками, танков с кадыровскими убийцами и бомбы с гумконвоями. Когда вы нас предлагаете жить то ли в такой Новороссии, то ли сразу в такой России, нам уже настолько всё равно, шо лишь бы нет оба раза. 
 
Появилась Одесса благодаря России, а не Украине. Отстроилась и пошла в жизнь. Но 200 лет назад Одесса отплатила России за добро, по-настоящему подняв её с колен через главный черноморский порто-франко. Сказочно обогатив при этом  казну. Пусть даже немножко оставив себе на кармане. Но судьбы стран, так же как и судьбы людей, пишутся на небесах. И поэтому сегодня Одесса – жемчужина Украины. Которую она тоже обязательно поднимет. Володя, не считайте себя равным Б-гу, шоб менять его планы. 
 
Вы сделали такой шумный гармыдэр, шоб мы бросились свергать киевскую хунту? Ради того, шоб повторить судьбу освобождённого вашим «русским миром» Донбасса? Абхазии? Приднестровья? Южной Осетии? Разбежались. Аж два раза. 
 
И перестаньте мацать своими грязными руками тех, кто сгорел 2 мая. То сгорели не «герои Новороссии». И не «ватники». То сгорели дети Одессы, которые ещё мало видели жизнь. Они купились на ваших сладких слов, за которыми ненависть, шовинизм и смерть. Вы унесли их жизни, чтобы оправдать новые убийства. Спустя год вся Одесса будет плакать вместе над теми жертвами. Потому, что больше не хочет новых. 
 
Одессу уже когда-то совращали петроградские строители Совдепии. Одессе уже били морду православные русские черносотенцы сначала и наглые чекисты потом. Одессу уже взрывали гитлеровцы. Одессе запрещали открывать свою форточку в Европу, законопачивая её под «железный занавес советского мира». Это плохо кончилось. Для тех, кто за щедрыми посулами творил Одессе больно. Не делайте Одессе больно. Тем более, не делайте ей нервы.
Лучше постарайтесь не бросать мусор мимо урны, не ссать в подъездах и поднимите, наконец, в России цены на водку. Протрезвевшие зададут вам много вопросов и без Одессы.
 
Дорогой Владимир Владимирович, шоб вы были здоровы!
Одесса таки всегда рада вас видеть! Особенно лежащим в земле. Поэтому сделайте нам праздник и убейтесь об стену. Можно Кремлёвскую. 
Мы обещаем плакать об вас целую неделю, но с музыкой и танцами. 
 
Не хотелось вас расстраивать, но у украинской Одессы всё будет хорошо.
Наше вам с кисточкой.
Картина маслом. 
 
Без уважения, но искренне,
чуть-чуть старая одесситка
Зингельшухер Циля. 

Віктор Суворов: Путін останній президент Росії. Країну чекає розпад.

Колишній офіцер радянського ГРУ Віктор Суворов вважає, що Росія розпадеться в найближчі роки.

«Не варто боятися Росії. Ця країна не здатна перемогти противника сильнішого, ніж Грузія. У разі війни російська армія навряд чи змогла б пройти навіть через Білорусь», - вважає відомий письменник і колишній розвідник, який втік з СРСР і зараз живе у Великобританії.

В інтерв'ю польському тижневику Dorzeczy Віктор Суворов прогнозує розпад Росії протягом найближчих 10-15 років, а Володимира Путіна називає останнім президентом країни.

Головними причинами, які вплинуть на розпад держави, він вважає диспропорцію між представниками режиму Путіна і звичайними росіянами, етнічні конфлікти, регіональну конкуренцію, алкоголізм і китайськe навалe до Сибіру.

«Через 10-15 років Сибір вже не буде частиною Росії. Вона ще не належить Китаю, але вже не можна сказати, що вона належить Росії. Росіяни становлять там такий же відсоток населення, як колись британці у своїх африканських колоніях », - вважає Суворов.

Він додає, що вже сьогодні серед жителів Москви росіяни складають 31%, а решта - це татари, таджики, узбеки, туркмени, чеченці. До речі, за словами колишнього розвідника, першими з Росії вийдуть саме татари.

«Головна помилка режиму Путіна - це переоцінка власних можливостей. Армія ще може брати участь у навчаннях, але воювати вона не зможе, армія повністю морально розкладена.

Під час Першої світової війни дочки Миколи II були військовими санітарками. Діти Сталіна під час Другої світової війни воювали в лавах Червоної Армії. Якби війна була сьогодні, то дітей Путіна і його олігархів миттєво б евакуювали », - каже Суворов.

За його словами, розпад Росії стане черговою фазою розпаду імперії, який почався в 1991 році з падінням СРСР.

«Через 20 років після розпаду те, що залишилося, тріщить по швах і, в результаті, ці шви не витримають» - сказав колишній офіцер радянського ГРУ.

Прем`єр-міністр Росії Володимир ПУТІН заявляє, що російські опозиціонери переносять практику «Помаранчевої революції» з України до Росії. (УНІАН) 

«Ми знаємо події Помаранчевої революції в Україні, до речі, деякі з наших опозиціонерів у цей час були в Україні і працювали як радники тодішнього Президента ЮЩЕНКА (радником В.ЮЩЕНКО працював Борис НЄМЦОВ – УНІАН), і вони, природним чином, переносять цю практику і на російський ґрунт», - сказав В.ПУТІН.

Він підкреслив, що щодо кольорових революцій все зрозуміло – це напрацьована схема дестабілізації суспільства, і ця схема з`явилася не сама по собі.

Прем`єр РФ відзначив, що, коли побачив білі стрічки на одязі людей в Москві, то подумав, що це пропаганда боротьби зі СНІДом. «Ось такі, пардон, контрацептиви повісили, тільки розвернули незрозуміло», - сказав В.ПУТІН і додав, що у нього перша думка виникла, що люди борються за здоровий спосіб життя.

В.ПУТІН заявив, що деякі опозиціонери, які закликали людей на мітинг після виборів до Держдуми, кричали на них: «Барани, вперед!». «Це що таке, хіба можна з людьми поводитися як з худобою?», - сказав він. (а.в. Відпрацьвана технологія)

При цьому він заявив, що за участь у мітингу на Болотяній площі навіть гроші студентам платили. «Це нормально, нехай платять, хоч хлоп`ята зароблять трошки, але все ж дозволяти принижувати себе, мені здається, це нижче за гідність», - сказав В.ПУТІН. ( а на підтримку пукіна люди виходили не за гроші, а за покликом серця)

Регіональні вибори в Росії дають українській владі приклад контрольованого голосування.



У 12 регіонах Російської Федерації відбулися місцеві вибори. Згідно з попередніми даними, очолювана прем’єром Путіним «Единая Россия» відповідно до результатів голосувань за партійними списками і в мажоритарних округах здобуде 375 із 546 місць у регіональних парламентах – понад дві третини всіх мандатів. У КПРФ буде 71 мандат, у «Справедливой России» – 46, у ЛДПР – 33, у «Патриотов России» – 10. Самовисуванці матимуть 11 депутатських місць.
Нинішня Україна, на думку її очільників, має в усьому копіювати старшу сестру. Досвід російських виборів змушує уважніше придивитися до того, що може нас очікувати, якщо політичні процеси цілком і остаточно відбуватимуться в бажаному для кланово-олігархічного режиму річищі.

**********************************************************************************************************************************************

Одне слово, у сучасній Росії вміють регулювати виборчу кампанію. А тому партія влади цілком спокійна напередодні грудневих парламентських перегонів. Вона переконана: «незручних людей» у представницьких органах не буде. І соціологічні опитування поки що це підтверджують. Те саме може чекати і на Україну, адже Партія регіонів сумлінно вивчає досвід «суверенної демократії» по-російськи.

Весь текст читати тут:
http://www.ut.net.ua/Politics/19348

Так Вона бореться з олігархами!



Так Вона об"єднує навколо однодумців!


Так Вона шанує справжніх патріотів

Так вона ламає корупційні схеми


Так Вона спілкується з Клюєвим і подібними йому депутатами

Так Вона згадує своє національне коріння



Так Вона тримає зв"язок з Космосом


Так Вона домовляється за газ



Так Вона захищає національні інтереси своєї Держави



А так Вона об"єднує Україну!

У Росії пояснили, що "посадили" Януковича на фінансовий гачок за найжорсткішою процедурою