Призначена усім (вдячна мені)

Сірі дні і сірі тижні а на полі кидають гній ти стояла на обійсті і тримала

руки на.

ті хмарини просто непристойні а на полі всім селом закликають рости бараболі

із хрестом.

і згадав як падав Костомаров з цих же рук на білий сніг і згадав як цілував у груди

я твої листи.

сірі дні і сірі тижні сонце сліпить і захотілось пить. попросив хоча би дві краплини ти сказала "ні"

і зняла.

На дне три гроба, под водой,
один - я стар, второй - я молодой,
а третий появился сам собой.
Я в первый положу тоску,
второй заполню я слезами,
а третий грустью обложу,
пусть там гниют ..... а Я...
останусь с вами.
Нам жизнь несёт довольно благ,
но ограждает их невидимым забором.
Добраться к ним не позволяет только страх,
и кто боится лишь бросает взором.
Дак проч все страхи и боязнь
не для того мы рождены
что бы увидев под ногами грязь
добиться своего мы не смогли,
Все - кузнецы,
и кто захочет, тот забор сломает,
возьмёт своё...
Вам Цербер то же предлагает