26 червня 2009 року в приміщенні музею-садиби Івана Котляревського відбувся п’яний шабаш представників полтавської міської влади. Мер міста А. Матковський, секретар О. Козуб, заступник мера Л. Семеряга та керівництво районів міста влаштували алкогольний дебош у приміщенні музеї-садиби І. Котляревського.

Лише виклик міліції зміг припинити це безчинство. Представникам МВС довелося докласти зусиль, аби вгомонити чиновників напідпитку.

Полтавська обласна організація ВО "Свобода" висловлює своє обурення аморальній поведінці міських очільників. Однак ще брутальнішою виявилась поведінка очільників міста у день відзначення битви під Полтавою 1709 року. Українофоб Матковський розпочав урочистості офіційним виконанням державного гімну Російської Федерації.

Антиукраїнські витівки полтавського мера уже не мають жодних меж пристойності. Можливо лише після того, як бютівець Матковський почне діяти як його партійний колега Лозинський (що спершу домігся знищення національної символіки у Голованівську, а згодом вдався до вбивства), правоохоронні органи звернуть увагу на безчинства міської влади у Полтаві.

  Такой музей вижу впервые в жизни,вот только жаль не знаю,где такой находится. А хотелось бы знать. Правда меня очень смущают стрелы,выпущенные в животныхМне их жалкоНо , там,где волки мчатся,захватывающее зрелище,просто фантастика   [ Читать дальше ]

Острів Хортиця – найбільший острів на Дніпрі, унікальність якого –у рідкісному поєднанні на одній території різноманітних природних комплексів, пам’яток геології, культури, історії...

Основу найбільшого острова на Дніпрі (довжина 12, ширина, в середньому, 2,5 км, загальна площа – 2360 га, відстань від Києва до Запоріжжя – 568 км.) складають граніти і гнейси, яким близько двох мільярдів років. Природна унікальність Хортиці в тому, що тут у мініатюрі представлені зразки всіх ландшафтних зон України.

Дуже важливою та значущою є історична спадщина цього краю. Саме тут, за однією з версій, навесні 972 р. загинув Київський князь Святослав Ігоревич – одна з найяскравіших постатей давньої історії України. Вважається, що з Хортиці вирушали у козацькі походи проти поляків оспівані українським народом Северин Наливайко, Криштов Косинський, ІванСулима. Бував тут і гетьман Петро Сагайдачний зі своїм військом. Саме на Хортиці Богдан Хмельницький отримав підтримку реєстрових козаків у часи Визвольної війни у 1648–1654 рр.

Розкопки, проведені археологами заповідника, дають підстави стверджувати, що один із прототипів Запорозької Січі, її предтеча, існувала на Хортиці біля плавневої частини. Саме тут виявлено військове поселення Х–ХІV ст., а окремі знахідки ( зброя, кераміка ) свідчать про те, що коріння цього унікального об’єкта сягає глибше на кілька століть( !!! ).  У п’яти досліджених „напівземлянках” (археологи називають їх „куренями”) мешкали оборонці не лише Хортиці, а й частини південних рубежів тогочасної української держави.

Сьогодні завершилося будівництво історико-культурного комплексу “Запорозька Січ”, яке розпочалося          у  2004 р. на свято Покрови, у День українського козацтва.

Комплекс „Скіфський стан” нараховує одинадцять курганів – „живих”, реконструйованих та стилізованих. Кургани (найстаріший із них споруджений представниками культур доби бронзи у ІІІ тисячолітті до н.е., а наймолодший – скіфами у ІІІ ст. до н.е.) розташовувалися кількома групами на узбіччі так званого Скіфського шляху, що колись проходив уздовж Хортиці її серединною, підвищеною частиною. Сьогодні на курганах установлено стародавні скульптури, людиноподібні стели, гармати, ступи, корита, жорна, скульптури, кам’яні стовпи та хрести – знайдені у навколишніх селах і привезені на Хортицю.

У Музеї історії запорозького козацтва, відкритому на території заповідника у 1983 р., зібрано понад 30 тис. експонатів, які охоплюють історичний період від палеоліту до ХІХ ст. н. е. Експозицію доповнюють чотири діорами. Переважна більшість експонатів знайдена саме на Хортиці.Це – кам’яні знаряддя праці, кераміка, зброя, якорі, фрагменти старовинних човнів, стовбур дуба, який був зрубаний кілька тисячоліть тому і стільки ж пролежав на Дніпровському дні.

Улітку 1843 р. 29-річний Тарас Шевченко, подорожуючи Україною, побував іна Хортиці. У травні 2005 р. з допомогою краєзнавців визначено маршрут, яким ходив по Хортиці поет, та оздоблено його сімома гранітними брилами. На брилах висічені рядки із творів Великого Кобзаря.

Музей.  Адреса: 69017, м. Запоріжжя, о. Хортиця.       Тел.: (0612) 52-73-17, (0612) 52-51-88. Час роботи: з 10:00 до 17:00, Пн – вихідний.

Продолжим нашу прогулку по Запорожской Сичи
смотреть

Музей Родена в Париже (бесплатный в каждое 1-е воскресенье каждого месяца). Для ценителей скульптуры и творчества Родена.

"Поцелуй", Роден.

Для путешествующих в Париж.

Если вы хотите познакомиться поближе с творчеством Родена, то вам обязательно нужно посетить этот музей. Экспозиция небольшая, но довольно емкая. В добавок к этому можно погулять по приятному саду и конечно посмотреть на Мыслителя - ради этого стоит сюда прийти.

у Мыслителя центр тяжести смещён вперёд, фигура держится на колоде, на которой он сидит. А иначе-бы завалилась.

По первоначальному замыслу автора скульптура называлась «Поэт» и была частью композиции «Врата ада» по мотивам «Божественной комедии», изображая Данте, создателя отлитых в бронзе Роденом картин ада. Со временем замысел Родена был усложнён, в частности образ Данте был сменён универсальным образом творца. Следуя традициям классической скульптуры Микеланджело, Роден наделил своего героя физической мощью, однако исполнил его подчёркнуто аллегоричным, не имеющим реальных прототипов.

Моделью для скульптуры (как и для многих других скульптур Родена) послужил француз по имени Жан Бо (фр. Jean Baud), мускулистый боксёр, в основном выступавший в Париже.

Впервые «Мыслитель» был публично выставлен в 1888 году в Копенгагене. В 1902 году была отлита в бронзе увеличенная до 181 см скульптура, которую в 1904 году Роден выставил в парижском Салоне. В 1906 году бронзовый «Мыслитель» был установлен в Пантеоне. При этом Роден, выступавший на открытии, заявил, что «Мыслитель» является памятником французским рабочим. В 1922 году эту бронзу перенесли в музей Родена в Отель Бирон.

Многие говорят, что этот музей - на любителя скульптуры и для тех, кто в этом разбирается. Они правы. Зачем идти в музей, если ты не любишь скульптуру. Это действительно музей-собрание скульптур великого Родена.

Особенно хорош парк вокруг музея, в котором размещены скульптуры. Каждая статуя стоит на своем, продуманном месте. Скульптуры на открытом воздухе потрясают своим великолепием.

Вышли в сад и о "чудо" - ОНИ - ВРАТА АДА!!!! Ничего подобного в мире не видела.

Можно их смотреть в телескоп *платно, который установлен напротив них, чтобы и рассматривать все мелкие детали этого произведения.

Это просто чудесно - они – фигуры - как живые, все фрагменты хороши по отдельности а в совокупности это действительно ПРОИЗВЕДЕНИЕ - смысл всей его жизни. Как могут человеческие руки это сделать!!! Скульптуры как живые и некоторые кажется, что следят за тобой глазами, когда проходишь мимо. Роден великолепен.

Здание музея - это бывший отель Бринон, где Роден жил и работал и в итоге завещал все свои произведения этому отелю, но только в том случае, если они сделают здесь музей его имени. И так и вышло. Тут чудесный парк с его скульптурами, очень интересно наблюдать развитие мысли и видеть несколько с одной стороны одинаковых, а с другой разных скульптур.

Бесконечные вариации и повторы. И чтобы никого потом не смущало, сколько может быть мыслителей или Бальзаков. Они все не в единственном числе.

Парк - необыкновенный. Я никогда не думала, что в центре Парижа можно найти такой райский уголок. Это место не хочется покидать: необыкновенный цветники, газоны, вековые деревья, фонтаны и фонтанчики.

В парк очень гармонично вписаны скульптуры самого Мастера.

Роден прожил здесь менее 10 лет, но он завещал свою коллекцию и особняк городу, если будет музей. В доме есть также зал Камиллы Клодель, его возлюбленной. Летом тут особенно хорошо.

Можно закачать на айфон приложение аудио гид по Парижу, выбрать одну из экскурсий и двигаясь через GPS приемник после дома инвалидов набрести на этот музей. Он находится в центре.

Вобщем, очень рекомендую посетить. Там просто приятно погулять.

На морському дні в бухті Лас-Колорадас біля берегів острова Лансароте, що входить до складу Канарського архіпелагу, відкрився перший в Європі підводний музей. Скульптури для Атлантичного музею були виготовлені талановитим британським художником Jason deCaires Taylor, який раніше вже брав участь в створенні інших підводних музеїв світу..[ Читати далі ]

                             

             13 жовтня 2013 року  з 10.00  – 15.00 години в Національному музеї народної архітектури та побуту України відбудеться щорічне 

храмове свято «Покрова». 

Свято Покрови Пречистої Діви Марії належить до найбільш пошанованого осіннього свята в честь Богородиці. На честь свята Покрови в Україні засновано чимало містечок, сіл і хуторів. У багатьох селах і містах на її честь будували і освячували  .

Згідно традиції, в Музеї щороку проходить храм, що розпочинається із святкової літургії та обходу церкви з хоругвами і водосвяттям. Церкву прикрашають смерековими "китицями", гірляндами, вінками, хрестами, рушниками, стрічками та розмальованими свічками "трійцями".

Після привітального слова священика та організаторів свята біля церкви відбудеться виступ народного аматорського фольклорно-етнографічного колективу «Черемош» Путильського р-ну, Чернівецької обл. з обрядом «Гуцульське весілля», а троїсті музики цього колективу створять колорит Карпатського краю. Вас запросять на народні забави у виконанні Закарпатського, Львівського, Івано-Франківського, Лемківського земляцтв.

 Храмові традиції на Закарпатті багаті і своєрідні. Повсюди на храмове свято під церквою відбувався "кермаш" – ярмарок, де збираються народні майстри зі своїми виробами. З 10. 00 год. – 15. 00 год.  тут можна придбати: обрядове печиво "медівники", рушники, ікони, витинанки  та знамениті закарпатські мальовані свічки.

Цього дня відбудеться святкування з нагоди 15- річчя заснування МГО «Івано-Франківського земляцтва» та відкриття персональної фотовиставки Євгена Гапича «Гуцули».

Бажаючі можуть долучитися до звичаїв і традицій, характерних для проведення престольного свята на Закарпатті, глибше пізнати особливості народної культури цього краю. Запрошуємо всіх відвідати НМНАП України 13 жовтня 2013 р.

 Їхати до Музею від станції метро “Виставковий центр” тролейбусом № 11, маршрутне таксі № 156, від Ленінградської площі № 172.

ПЕРША НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ “МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ І СУЧАСНІСТЬ“

місто Сонячногірськ,

 (Алушта, Крим)

16-17травня 2011 року 

З М І С Т

1.ВадимОліфіренко. Про першу науково-практичну конференцію “Михайло Коцюбинський ісучасність“

2.ПетроБабець, Надія Костянець. Кримськими слідами Сонцепоклонника.

3.Володимир Алтухов. м.Донецьк.  ТворчістьМ.М.Коцюбинського непомітно, але неминуче допомагає людині ставати дюдиною.

4.ПетроБабець смт.Межова. Земляки – «Січеславці» в літературній долі Коцюбинського.(творчий«тріумвірат»: Михайло Комаров, Михайло Коцюбинський та Микола Чернявський).

6.В.В.Навроцький.Козача віха XVІІ століття в горах Південно-бережжя.

7.ОлександраВісич.  Лицар кримських  виноградників. 

Матеріали доповідей і повідомлень

 учасників Першоїнауко-практичної конференції “Михайло  Коцюбинський і сучасність“ 

Вадим Оліфіренко

кандидат педнаук. Літературний    критик.

Про Першу науково-практичну конференцію “МихайлоКоцюбинський і сучасність“ у місті Сонячногірську (біля Алушти)16 травня 2011року. 

Конференція відбулася  у відродженій нещодавно кімнаті-музею  Михайла Коцюбинського у приватній садибі  підприємця А. Редіна у Сонячногірську заактивної участі й ініціативою Всеукраїнського Товариства сприяння відродженнюлітературних музеїв М.Коцюбинського в Криму. 

 Товариствоє громадською організацією, утвореною 3011 року у м. Ялта, що  добровільно об‘єднує людей небайдужих долітературних надбань українського художнього слова, зокрема до  увічнення пам‘яті видатного українськогописьменника-класика Михайла Михайловича Коцюбинського і ставить за мету:

1.Відродженняу смт. Сімеїз музею Михайла Михайловича Коцюбинського.

2.Пропагандутворчої спадщини М.М.Коцюбинського у Криму, в Україні і в українській діаспорісеред дорослого населення і дітей.

3.Широко залучати  до поставленої метипресу, Інтернетвидання та інші засоби інформації.

ГоловоюТовариства став Навроцький ВолодимирВолодимирович, доктор медичних наук, Ялта.

Секретар Товариства Оліфіренко Вадим Володимирович, доцентДонецького національного університету, кандидат педагогічних наук,  літературний критик,письменник, м. Донецьк . 

ЧленамиОргкомітету Товариства є

• Доценко Юрій Іванович, журналіст, член Національної Спілки письменників України, кореспонт загальнонаціональної газети Українського Реєстрового Козацтва  «Україна козацька»,   м. Донецьк;
• Білецький Володимир Стефанович, доктор технічних наук, професор Донецького Національного університету, головний редактор аналітично-інформаційного журналу «Схід», Голова «Українського культурологічного центру» та Донецького відділення НТШ, м.Донецьк;
• Нецвєтов Максим Вікторович, кандидат біологічних наук, доцент, викладач Донецького національного університету, старший науковий співробітник Донецького ботанічного саду., м.Донецьк;
• Оліфіренко Світлана Миколаївна, Відмінник народної освіти України, вчитель-методист, вчитель ЗОШ№117 м. Донецька;
• Лозиков Олександр Олександрович, письменник, видавець-редактор громадсько-художніх і політичних журналів “Экумена“, “Далекосхідна хвиля“, м.Хабаровськ;
• Петро Бабець, історик, краєзнавець, смт. Межова Дніпропетровської обл.
• Рашпіль Наталія Іванівна, відповідальна за вивчення української мови в Криму, Кримський інститут підвищеня педагогічної кваліфікації  м.Сімферополь;
• Кононенко Юрій, головний спеціаліст Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України, М.Київ;
• Шульга Ігор Іванович, кандидат історичних наук, доцент кафедри «Історії Вітчизни та культури» Саратовського державного політехнічного університету. Голова Правління Саратовської регіональної громадської організації «Український культурно-просвітницький центр «Родина». Головний редактор Інтернет – проектів «Жовтий Клин», Саратов;
• Роджерс Алла, мистецтвознавець, Вашінгтон (США). 

            Відродженнямузеїв Михайла Коцюбинського (м.Сімеїз і м. Сонячногірськ) стало складовою частиноюжиття багатьох людей доброї волі в Україні і за її межами.

Найважчий тягар у відновленні музеїв взяв насебе ялтівчанин, доктор медичних наук Володимир Володимирович Навроцький. Він постійно підтримуєконтакти з владою Ялти й Сімеїзу: разом з керівництвом Навроцький вирішуєпитанняматеріального порядку, де взяти кошти і як їх доцільно витратити воформленні стендів музею та інтер‘єру приміщення.. тощо. Він людина немолода, алейого можна часто бачити на вулицях Сімеїза, безпосередньо на вулиціМ.Коцюбинського, де й розташовується відновлюваний музей, хоча сам ВолодимирВолодимирович мешкає у великій в Ялті. 

   Навроцький Володимир Володимирович (нар. 1928,Полтава) - український вчений, доктор медичних наук, професор, громадський діяч. Голова Всеукраїнського товариствапропаганди діяльності і творчості М.М.Коцюбинського.

У 1946 році вступив до Харківського медичного інституту, якийзакінчив з відзнакою в 1953 році і був направлений на роботу фтизіатром в санаторій Шарівка Харківськоїобласті. У 1954 році Міністерством охорони здоров'я України був переведений нароботу в Ялтинський протитуберкульозний диспансер, де зробив перші свої науковіпублікації. У 1958 році, вступив до аспірантури Київського НДІ туберкульозу, звідки перевівся в аспірантуруЯлтинського НДІ туберкульозу. З 1962 року науковий співробітник цього НДІ. У1963 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичнихнаук на тему «Деякі питання діагностики та особливості перебігу туберкульозупервинного періоду у дорослих в умовах Південного берега Криму».

У 1975 р. захистивдокторську дисертацію в центральному інституті туберкульозу (м. Москва) на тему «Комплексне санаторно-кліматичне лікуванняхворих деструктивними формами туберкульозу легень при застосуванніантибактеріальної терапії».

Навроцький  В.В. Бравучасть з доповідями у багатьох союзних, республіканських з'їздах фтизіатрів,пульмонологів, надавав методичну допомогу фтизіатрична служба республік Союзу.

Проводиві продовжує проводити активну роботу, спрямовану на збереження санаторноїмережі Криму, унікального Південнобережного курорту для лікування хворих країнСНД і з цією метою опублікував понад 100 статей, листів, звернень, в тому числіна адресу Президентів Росії, Україні, Криму.

Післявиходу на пенсію продовжує роботу в медичному кооперативі, опублікував кількакниг з пропаганди здорового способу життя та застосування з лікувальною метоюприродних природних чинників.

            Палкопройнявся проблемою відновлення музею Коцюбинського і ще одинялтівчанин, колишній інженер МирославПетрович Мисяк, який очолює сьогодні громадську організацію Всесвітньо-українськогопатріотичного об’єднання «Корона» . 

            МирославПетрович заявляє, що місцева влада смт Сімеїз зробила лише перший кроквідновивши меморіальний будинок-музей Михайла Коцюбинського. Його відкриттяпланується 15 травня 2011 року. Наступні кроки мають бути ще важливішими, МисякМ.П. пропонує :  1. Відновити роботу Сімеїзської міської бібліотеки ім.Михайла Коцюбинського. 2. Надати Сімеїзській середній школі ім"я МихайлаКоцюбинського. 3. Щорічно,в травні, проводити культурно-мистецьке свято: "Весна МихайлаКоцюбинського в Сімеїзі", у дні свята проводити літературні Коцюбинськічитанняч, конкурси серед учнів та студентів Криму тощо. Певно ,що така сспрямованість пропозицій М.П.Мисяка надає ідеї відродженнямузею Михайла Коцюбинськогов Криму важливого державницького змісту. Слово тепер як за керівниками установкультури та освіти Криму і, напевно. всієї України.

            Отже, справа з відродженням музеїв видатного українськогописьменника зрушила з місця: відроджуються кімнати-музеї М.Коцюбинського  в Сонячногірську й Сімеїзі, проведена Першанауково-практична конференція “Михайло Коцюбинський і сучасність“.

 

 Петро Бабець, історик – краєзнавець,Дніпропетровщина,

Надія Костянець, Завідуюча екскурсійнимвідділом

туристичного бюро «ВІЗИТ»,працівник музею М.М.Коцюбинського в м.Сімеїзі.

[ Читати далі ]

«Маха обнажённая» (исп. La maja desnuda) — картина испанского художника Франсиско Гойи. Составляет пару с картиной «Маха одетая» (La maja vestida). На картинах изображена маха — испанская горожанка XVIII—XIX вв. Махи служили излюбленными объектами изображения Гойи. Доподлинно неизвестно, кто послужил моделью для картин. Наиболее распространённым является мнение, что натурщицей была герцогиня Альба, которую связывали с Гойей продолжительные отношения. Это воспринималось её аристократическим потомством в штыки. В XX веке с целью опровержения этой легенды семья Альба вскрыла гробницу, чтобы измерить кости герцогини и доказать, что её пропорции (и длина костей), не совпадают с пропорциями Махи. Но так как могилу уже вскрывали, и тело герцогини выбрасывали наполеоновские солдаты, в его нынешнем состоянии измерения провести не удалось. Легенда опять осталась неопровергнутной. Существует мнение, что для картин позировали разные женщины, а «Маха одетая» была написана раньше «Махи обнажённой». Обе картины хранились в будуаре герцогини Альбы вплоть до её смерти, а потом перешли к премьер-министру Мануэлю Годою. Они находились у него в доме до 1814 года, причём «Маха одетая» висела перед «Махой обнажённой», которая могла быть показана с помощью специального механизма. Позже картины хранились в Академии Сан-Фернандо, откуда были переданы в Прадо.

В 1930 году в память о Гойе частным производителем были выпущены две серии марок с изображением «Мах». Они были одобрены испанской Почтовой службой, однако власти США запретили эти марки, и письма с ними не допускались в страну.

А кто же такие махи? 

Majos (Махос) и их подружки majas (Махас)— представители низших классов общества. Это — выходцы из обедневших провинциалов, жители мадридских трущоб. Щегольски одетые majos были настоящими бандитами, которые свысока смотрели не только на своих соседей, но и всем своим видом и манерой поведения подчеркивали свое глубочайшее презрение к мадридскому обществу в целом. Обычной была картина — выделяясь своей манерой одеваться, надменный махо с важным видом шагает посреди улицы, закутавшись в длинный плащ и вызывающе попыхивая большой черной сигарой. Их женщины, махи, также выделялись из толпы своей манерой поведения и чувством собственного достоинства. Маха, популярная фигура, образ которой сложился в Андалузии со временем стала восприниматься как квинтэссенция испанки. В ней сочетается романтизм, живописность, а также сильный националистический компонент, благодаря которому данный стиль одежды находил адептов во всех слоях общества.

Отношения между majos и majas согласно ритуалу были бурные. Считалось, что она хочет женить его, а он — не дать ей уйти, при этом не поддаваясь на ее уговоры. Их встречи всегда сопровождались бурными ссорами, часто рассчитанными на публику и иногда заканчивавшимися физической расправой (и те и другие носили ножи). Сценки из их неистово-эмоциональной жизни стали ставиться в антрактах между актами серьезных пьес, и они пользовались большим успехом у публики (Рамон де ла Крус).

Честно (С)перто, Спасибо лично тому что мне прислал эту картину, я много узнала нового для себя, надеюсь что и моим друзьям есть что увидеть.