хочу сюда!
 

Алла

38 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 35-48 лет

Заметки с меткой «музей»

Про Музей плакату України


Журналісти постійно просять надати коротку інформаційну довідку про основні етапи МПУ. Оновили, надаємо. Запрошуємо до нашого музею як у реалі, так і віртуально!

Музей плакату України при часописі «Музеї України». Перший в Україні і Європі, офіційно зареєстрований, спеціалізований музей історії плакату.

Діє при журналі «Музеї України», спільно з Національним музеєм-заповідником «Битва за Київ у 1943 році» — директор Заслужений працівник культури України І. П. Вікован (Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці). За підтримки Національного музею народної архітектури та побуту України — директор Д. В. Заруба, де розгорнуто виставку «Галерея плакатів епохи тоталітаризму», розміщену у частині будівлі сучасної садиби з Тернопільської області, науково-дослідного відділу «Українське село».

Директор і засновник Музею плакату України — редактор журналу «Музеї України», Почесний працівник туризму України, член Національної спілки журналістів України Віктор Тригуб. Куратор — Наталка Іванченко. Методологічна підтримка - доктор історичних наук Павло Гай-Нижник, Голова правління Українського інституту воєнноє історії, кандидат історичних наук Віктор Карпов.

Заступник директора - Сергій Пархоменко.

Музей створено 11 листопада 2011 року, легалізовано рішенням № 133 виконавчого комітету Новопетрівської сільської Ради Вишгородського району. Таким чином, Музей плакату України став першим, офіційно зареєстрованим серед відомих музеїв плакату Європи, які діють лише на правах відділів при великих музейних установах, не маючи самостійної державної реєстрації.

Дві перші виставки плакатів, були урочисто відкриті в приміщенні Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році». Однак, брак виставкової площі, змусив шукати окреме приміщення у Києві.

Проект підтримав директор Національного музею народної архітектури та побуту України Дмитро Заруба, у грудні 2012 року, надавши частину будинку з Тернопільської області для постійнодіючої виставки «Галерея плакатів епохи тоталітаризму». Дієву допомогу надав Голова Київської міської організації «Меморіал», директор Музею совєтської окупації Роман Круцик, передавши комплект плакатів про злочини комуністичного режиму СРСР.

Особлива гордість творців музею — експозиція, повністю присв'ячена діяльності Путивльського і Козельщинського таборів для військовополонених НКВС СРСР. Там перебували і ймовірно були розстріляні у 1939-40 роках, тисячі польських військовополонених, а у червні 1941 року, до Путивля і Козельщини доставили майже 5000 арештантів з Молдавської РСР та десь 6000 «ворогів народу» з Литви, Латвії, Естонії. Подальша їх доля, після початку війни 22 червня 1941 року, невідома.

Віктор Тригуб і дослідник Володимир Бровко, які розслідують ті події, підозрюють, що в'язні були таємно розстріляні і поховані у ретельно замаскованих братських могилах перед стрімким наступом німців. Сприяють у пошуках Посольства Польщі, Молдови, Литви, Румунії, чиї громадяни найбільше постраждали. Однак, є відкритий супротив влади Російської Федерації, яка категорично відмовляється надати необхідні архівні документи. Експозиція на території Національного музею, є першим офіційним визнанням Путивльсько-Козельщинської трагедії, де, за твердженням дослідника з Кременчука Антатолія Шолудька, на польських військовополонених випробувалася хімічна та бактеріологічна зброя. Однак, варто зазначити, що на момент написання цього матеріалу, ніяких документальних матеріалів про масові страти не опубліковано. Як не знайдено жодної братської могили. Є лише спогади свідків і історичні гіпотези, які вимагають підтвердження. Однак, резонансність цього розслідування у 6 країнах Європи, увага дипломатів і преси, призвели до намірів встановлення меморіальних дощок у Козельщині у пам'ять поляків та молдаван, які відбудуться найближчим часом.

З листопаду 2013 року творці Музею плакату підтримують Євромайдан. Збирають роботи про визвольну революцію. У грудні 2013 року музей відкриває сторінку у Фейсбуку, яка миттєво стає популярною, віртуальну експозицію Плакати Майдану відвідує до 200 тис читачів на добу. Враховуючи гостроту багатьох плакатів, фундатори Музею отримували чимало погроз, були хакерські атаки, очікування арешту за "пропаганду тероризму, екстремізму, масових безпорядків". Сторінка у ФБ стала координатором акцій протесту у багатьох країнах. Зокрема, діаспора, використовуючи роботи з колекції Музею плакату проводила мітинги у Франції, Англії, Німеччині, США, Канаді, Польщі, Аргентині, Бразилії, Словаччині, Південній Кореї...

27 лютого 2014 року було змонтовано виставку "Плакати Майдану" у Нацмузеї в Пирогові, що користується популярністю у відвідувачів. Крім плакатів, виставлено щити Самооборони, протигази, каски, кийки, саморобний бронежилет...

На початку квітня 2014 року в Музеї плакату в Пирогові змонтовано виставку "Крим - це Україна!". Формується колекція про події на Південному-Сході України...

Сайт - http://museum-plakat.do.am/

Вхід до галереї Музею плакатів безкоштовний, години роботи відповідають часу роботи Нацмузею у Пирогові за адресою — 03026, м. Київ, с. Пирогів, Національний музей народної архітектури та побуту України.

Саратогский автомобильный музей

Оригинал взят у samsebeskazal в Саратогский автомобильный музей

Небольшая прогулка по автомобильному музею из американской глубинки, набитому редкими и дорогущими немецкими автомобилями и мотоциклами. Главному экспонату я посвятил отдельный пост. Посмотрим, что там есть еще.

samsebeskazal.livejournal.com-03282.jpg

2. Музей находится в старом здании, где когда-то разливали по бутылкам саратогскую минеральную воду.
samsebeskazal.livejournal.com-03437.jpg

3. Теперь там вместо шума конвейера и звона бутылок, тишина и дорогие автомобили.
samsebeskazal.livejournal.com-03436.jpg

4. Весь первый этаж отдан под временные выставки.
samsebeskazal.livejournal.com-03349.jpg

Пробежимся по экспонатам.

5. BMW 328 Roadster, 1938 года. Выпускался с 1936 по 1940 г. Всего выпущено 464 экземпляра. Сколько сохранилось до наших дней не знает никто. Стоимость одной такой машины сегодня начинается от 500 000 долларов.
samsebeskazal.livejournal.com-03213.jpg

6. BMW 507 Roadster, 1957. Двигателя V8, 3,2 литра, мощностью 130-150 л.с. Максимальная скорость 195-220 км/ч. Разгон до 100 км/ч - 11 секунд. Кузов и основные элементы двигателя изготовлены из алюминиевых сплавов. Вес машины всего 900 кг. Это первая машина марки БМВ с передними дисковыми тормозами. Родстер выпускался с 1956 по 1959 г. Всего с конвейера сошло 252 автомобиля. Сегодня известно о 202 сохранившихся. Аукционная цена за BMW 507 достигает 900 000 евро.
samsebeskazal.livejournal.com-03227.jpg

7. BMW 3.0 CS (BMW E9). Модель выпускалась с 1968 по 1975.
samsebeskazal.livejournal.com-03230.jpg

8. BMW Z1. Двухместный родстер с пластиковыми панелями кузова. Выпускался с 1988 по 1991 г. Особенностью конструкции являются необычные двери, которые убираются в порог машины (видео). Всего было выпущено 8 000 экземпляров.
samsebeskazal.livejournal.com-03234.jpg

Дальше экспозиция с мотоциклами БМВ. Уважаю это дело, но ничего в них не смыслю. Поэтому только названия моделей.

9. Самый первый БМВ (как колесное транспортное средство). Им был мотоцикл BMW R32. Производить их начали в 1923 году. На фото экземпляр 1925 года с коляской S1 Royal.
samsebeskazal.livejournal.com-03311.jpg

10. Очень крутой армейский BMW R12 1942 года в оригинальном состоянии без реставрации. Судя по всему он был выпущен в гражданской версии, но потом перекрашен под нужды Вермахта. Мотоцикл был найден в заброшенном сарае во Франции в средине 90-х годов.
samsebeskazal.livejournal.com-03245.jpg

11. BMW R16, 1931.
samsebeskazal.livejournal.com-03261.jpg

12. Сумка. Такая же брутальная, как и сам мотоцикл.
samsebeskazal.livejournal.com-03272.jpg

13. BMW R63, 1928.
samsebeskazal.livejournal.com-03277.jpg

14. BMW R60/2 Polizei, 1969.
samsebeskazal.livejournal.com-03289.jpg

15. BMW R100RT, 1988.
samsebeskazal.livejournal.com-03273.jpg

16. BMW K1, 1990.
samsebeskazal.livejournal.com-03274.jpg

17. BMW S1000RR HP4, 2013.
samsebeskazal.livejournal.com-03276.jpg

Снова автомобили.

18. BMW Isetta 300, 1957. Двухместная машина, которая и не машина-то толком, да и к тому же разработанная итальянцами. Но именно это автонедоразумение спасло компанию БМВ от банкротства. Послевоенная Европа нуждалась в дешевом транспортном средстве и крошечная Изетта оказалась именно тем, чего требовал рынок. Машина производилась с 1955 по 1962 год. Всего их было выпущено 161 360 экземпляров.
samsebeskazal.livejournal.com-03309.jpg

19. BMW M3 GT3
samsebeskazal.livejournal.com-03300.jpg

20. BMW M5 Supercar
samsebeskazal.livejournal.com-03302.jpg

21. BMW 3.0 CSL, 1976 года по прозвищу "Бэтмобиль". Машина победила в гонке "24 часа Дайтоны" в 1976 году.
samsebeskazal.livejournal.com-03304.jpg

22. BMW M1 раскрашенный Энди Уорхолом. Машина участвовала в ЛеМане 24 в 1979 году и заняла 6-е место. Уорхол расписал автомобиль на пике своей популярности, при чем, в отличии от многих других художников, которые придумывали концепцию, расписывали модель, но реальную работу отдавали своим ассистентам, Уорхол раскрасил автомобиль сам. На это у него ушло ровно 23 минуты. Завершил работу своим автографом, который он нанес пальцем на задний бампер автомобиля.
samsebeskazal.livejournal.com-03330.jpg

На этом экспозиция БМВ закончилась. Я понимаю, что машин не много, но это все-таки не Мюнхен, а маленький городок в центре штата Нью-Йорк.

23. На втором этаже проходит постоянная выставка под названием "К востоку от Детройта". На фото Форд 1936 года.
samsebeskazal.livejournal.com-03351.jpg

24. Очень забавный автомобильчик под названием Плейбой. Дитё послевоенных лет. Машина внешне похоже на автомобиль из мультиков про Гуффи. Выпускался Playboy Motor Car Corporation из города Буффало, штат Нью-Йорк. Компания была основана в 1947 и выпустила всего 97 автомобилей, после чего благополучно обанкротилась. На фото заднемоторный прототип. Серийный автомобиль был чуть побольше, но не чуть не симпатичнее.
samsebeskazal.livejournal.com-03353.jpg

25. Роскошнейший Pierce-Arrow Series 143 Dual Cowl Phaeton, 1931. Точно такая же, но голубого цвета, была у Чарли Чаплина. Pierce-Arrow Motor Car Company была американской автомобилестроительной компанией из Буффало. Она просуществовала с 1901 по 1938 и специализировалась на выпуске исключительно дорогих и роскошных автомобилей, что ее и погубило во времена Великой депрессии.
samsebeskazal.livejournal.com-03359.jpg

26. С 1909 по 1938 Pierce-Arrow была официальной маркой президентов США.
samsebeskazal.livejournal.com-03366.jpg

27. Дальше начались сугубо местные и специфические вещи, которые я изучил очень поверхностно.
samsebeskazal.livejournal.com-03392.jpg

28.
samsebeskazal.livejournal.com-03388.jpg

29.
samsebeskazal.livejournal.com-03400.jpg

30.
samsebeskazal.livejournal.com-03421.jpg

31. У выхода скромно примостилась Maserati V8RI 1935 года. samsebeskazal.livejournal.com-03408.jpg

32. Это был первый Мазерати оснащенный восьмицилиндровым двигателем и независимой подвеской всех четырех колес. На фото тормозной барабан.
samsebeskazal.livejournal.com-03406.jpg

33. Было выпущено всего четыре экземпляра.
samsebeskazal.livejournal.com-03410.jpg

На этом обзор провинциального автомузея считаю оконченым. Спасибо за внимание.

Если есть желание рассмотреть экспонаты музея поподробнее, то тут вы найдете все 184 фотографии из той поездки. Фото мои и ua_ny.

Мой Facebook, куда я каждый день выкладываю то, что мне нравится, но не попадает под формат блога.
Мой канал на youtube, куда я регулярно выкладываю видео. Часть из них попадает в блог, а часть доступна к просмотру только там.
Мой Flickr для любителей смотреть картинки без подписей. Почти все фото для моего журнала лежат там.

<!--
-->

Арт-Майдан у Парижі. Все вдалося!


Українська діаспора Франції теж вирішила підтримати боротьбу за демократію. Колектив "Євромайдан Париж" організував перший "Арт-Майдан" - маніфестацію, що супроводжувалась виступами музикантів, співаків, художників та акторів, які підтримують українських протестувальників.
  Маніфестація почалась процесією зі скверу Тараса Шевченка (186, б-р Сан-Жермен, Українська греко-католицька церква), пройшла бульварами Сен-Жермен та Сан-Мішель, і завершилася перед Пантеоном.

Одна з натхненників акції,
секретар асоціації Українських студентів у Франції Ірина Когутяк, що вчиться у у школі мистецтва і графіки при Сорбонні, шукала якусь творчу родзинку заходу. Проглядала Фейсбук, знайшла сторінку Музею плакату України, серед ночі списалася з редактором журналу "Музеї України", фундатором музею Віктором Тригубом. Виникла ідея відібрати кілька робіт з Конкурсу народного плакату протесту, роздрукувати і попросити маніфестантів тримати їх у руках, йдучи Парижем.
-Чесно кажучи, я не повірив, що Ірина впорається! - щиро зізнався Віктор Тригуб, - До акції залишалося два дні. Щось з плакатів ми порекомендували, щось парижани вибрали самі. Ми опублікували анонс заходу, який дружно підхопила вся основна преса України, закордонні сайти... Ірина впоралася! Плакати додали якогось шарму, приємно всіх здивували!

-Люди з великим захопленням розглядали роботи українських авторів з віртуальної колекції Музею плакату, - написала Ірина Когутяк, - Ми їх роздрукували, роздали людям, які тримали роботи у руках. Парижани дуже уважно їх розглядали, фотографували, цікавилися авторами! Спасибі за таку креативну ідею! Майдан вийшов дуже творчим і яскравим! Ми продовжимо презентації українських плакатистів у Франції! Можливо, спільно придумаємо ще щось оригінальне!
Прийшло досить багато симпатиків Майдану. Акція мало певний резонанс, її помітила французька преса.
Можливо, плакати стануть основою якоїсь міні-виставки, якщо вдасться вирішити оргпитання. У Києві, прийнаймні, на це сподіваються.
Приємно вражені і автори робіт. Погодьтеся, не часто випадає нагода виставитися в центрі Парижу, та ще й у такий екстравагантний спосіб!
Стронг, Ю.Журавель, А.Колос, Н.Шуст-Цибалюк, О.Недождій, А.Єрмоленко та інші мають копії своїх творінь у Парижі.
-Взагалі, на адресу Музею плакату нині надходить чимало листів з різних країн з проханням допомогти в організації подібних арт-Майданів, - розповів Віктор Тригуб, - Навіть є ідеї провести виставки плакатистів Майдану, які не побоялися виступити під власним прізвищем. Дехто навіть отримував погрози... Можливо зберемо авторів, сформуємо пересувну виставку, яку можна провезти як Україною, так і Європою...
Прикметно, що відкрити виставку в Києві, Музею плакату не вдається. Нема приміщення. Державні музеї навіть чути про таке бояться, а приватники-галеристи розповідають про менто-тітушок, які елементарно зірвуть захід. Революція ще триває, і чим події закінчаться, ніхто не знає.
Радує те, що сформована розкішна електронна колекція плакатів протесту, яка назавжди увічнила бурхливі події.
Ось і Париж побачив...
Наталка Іванченко, куратор Музею плакату, шеф-редактор журналу "Музеї України"


Музей плакату при журналі "Музеї України" висловлює подяку всім організаторам акції у Парижі! Шана нашим талановитим художникам!
Авторка цього плакату - Irina Kogutyak, секретар асоціації Українських студентів у Франції



Ірина Когутяк - красуня і розумниця!





Арт-Майдан у Парижі з плакатами протесту - фото з стор акції у ФБ




























Ничего подобного не знал Париж в 1968!


Никто не ожидал такого духовного прорыва от миролюбивых украинцев. На глазах изумленной публики десятков стран, в Киеве создается что-то небывало новое. Как в политике, так и искусстве.
За несколько недель Украина превратилась в реального законодателя мод.
Многие заметили, что кроме всего прочего, Киев стал плакатной столицей мира - такого количества карикатур, демотиваторов, рисунков, плакатов, фотожаб никто не предвидел!
Больше всего удивлены в единственном официально зарегистрированном и действующем в Европе, Музее плакатов Украины. Малоизвестный музей на общественных началах, развернувший выставку-парадокс сталинских агиток и плакатов   "Мемориала" в неотапливаемом помещении в Пирогово, был просто вынужден начать отслеживать массовое плакатное творчество.


Начали Конкурс народного плаката протеста, отбирая работы, опубликованные в интернете, создавая тематические подборки.
Сайт музея и страницу в Фейсбуке посещают тысячи людей. На их базе начали проводится социологические, маркетинговые, психологические замеры и исследования... Более того, народное плакатное творчество уже рассматривают как эффективный элемент психологической войны.
 Высокообразованная, творческая нация способна на высокий интеллектуальный потенциал в самоорганизации всестороннего протеста, юмор, сарказм, буквально уничтожающий противника морально. А это почти гарантированная победа!
При этом, полностью отсутствует руководящий штаб! Нет плана. Лидеров. Вся координация стихийна, через социальные сети.
Основатель и директор Музея плаката Украины Виктор Тригуб, являющийся и редактором журнала "Музеи Украины", попросил прокомментировать ситуацию одного из плакатоведов мирового уровня из России. (Учитывая отношение к Майдану у соседей, эксперт попросил не называть его имени...) Вот какое эмоциональное письмо получили: 
Виктор, я вижу в ФБ совершенно уникальный материал. Он, конечно, грубоват, но передает всю гамму мыслей, идей, переживаний, эмоций.
 Свобода.
 Ничего подобного не знал Париж в 1968, ни Москва в конце 1980-х–начале 1990-х.

 Бесспорно, компьютерная эра отразилась в форме образов. Интернет позволил сохранить анонимность...
Протестные и критические нетиражные плакаты наших художников 90-х и начала 2000-х годов были по сути авторской графикой с элементами карикатуры, так как отражали личное отношение к реальности, а не позицию определенной группы.
 Социальный заказ отсутствовал.
 Я был на нескольких выставках московских художников, которые в начале 2000-х уже цензурировались. К таким работам я относился и отношусь достаточно критично.
 У вас в Украине, получилось иначе, потому я и напомнил Париж, Варшаву (Солидарность), отчасти Чили...
 Все определяет социальный заказ.

Собирайте. Сохраняйте.
 Если найдется хранилище в Европе — дай бог.
Это не должно пропасть. История нас рассудит.

А.




Плакатная революция в Киеве продолжается.

Сомнительно, что эта творческая волна исчезнет по завершению массовых протестов...

Нас ожидают удивительные открытия!

Н.Иванченко, музеевед

Использованы работы, отобранные на Конкурс народного плаката протеста

Вилла д’Эсте — одна из самых знаменитых Итальянских вилл

Вилла д’Эсте
Вилла расположена недалеко от Рима.Комплекс виллы включает в себя дворец и примыкающий к нему сад. Находится на окраине г.Тиволи (область Лацио), на холме. Читать Дальше

Квартиру Джимі Хендрікса перетворять на музей

Квартиру культового музиканта Джимі Хендрікса в Лондоні перетворять на музей . Британський фонд Національної лотереї вже оголосив , що виділить на обладнання музею більше одного мільйона фунтів стерлінгів. Очікується, що мансарду, в якій Хендрікс жив зі своєю коханою, реставрують у відповідності до вигляду тисяча дев'ятсот шістдесят восьмого року. Там з'являться стенди з інформацією про йогожиття і творчість . В минулому працівники музею впускали фанатів лише з особливих нагод, наприклад, три роки тому на роковини смерті Хендрікса. Зараз же планується зробити музей загальнодоступним.Джимі Хендрікс вважається одним з найкращих гітаристів усіх часів і
народів. Він жив у Лондоні з тисячу дев"ятсот шістдесят шостого року по тисячу дев"ятсот сімдесятий. Помер він, однак , не в своїй квартирі , з якої зроблять музей , а в лондонському готелі . За
офіційною версією, причиною смерті стало передозування наркотиками.

Замок Гогенцоллерн в Германии

Замок Гогенцоллерн в Германии

Замок Гогенцоллерн в Германии

Замок в облаках – так его называют немцы и многочисленные туристы, приезжающие восхититься красотой этого места. На самой вершине Швабских Альп возвышается Гогенцоллерн – его красота кажется неестественной и сказочной. Это один из самых красивых замков Германии. Читать Дальше

Лондонский Тауэр. Англия

Это самое древнее здание, которое сохранилось в городе. Древнейшая часть Тауэр — романская «Белая башня» (около 1078—85).

Лондонский Тауэр. Англия

Лондонский Тауэр. Англия Читать Дальше

Кажется хорошая новость

Вход бесплатный.

Google открыл 17 музеев мира для виртуального посещения.

Google Art Project - это семнадцать музеев из девяти стран, 385 выставочных залов, 400 художников и 1060 картин в высоком разрешении. Любой человек, у которого есть выход в интернет, теперь может посетить музей Метрополитен, Третьяковскую галерею, Тейт и Эрмитаж и рассмотреть их экспонаты в таких подробностях, которые не доступны даже в реальности.

Google Art Project стартовал полтора года назад в привычном для компании формате: большую часть дня сотрудники выполняют свои обязанности, но пятую часть рабочего времени им разрешается тратить на сторонние проекты, которые их интересуют. Так в какой-то момент все любители живописи в Google объединились и решили использовать имеющиеся в их распоряжении технологии для того, чтобы сделать искусство доступнее.

  Благодаря таким технологиям, как Picasa, App Engine и Street View, энтузиастам из Google удалось создать нечто новое.

 Во-первых, еще никто не собирал в единую базу и не систематизировал работы из разных музеев мира, создавая нечто большее, чем просто набор репродукций.

Во-вторых, проект Google интерактивен: можно составить свой список шедевров и поделиться им с друзьями.

В-третьих, Street View позволяет буквально "пройтись" по залам знаменитых музеев. Рассмотреть картины в таком режиме не получится, но зато никаких японских туристов и музейных смотрителей.

Отдельного упоминания достойны картины, сфотографированные в сверхвысоком разрешении. Изображение каждой из них состоит из приблизительно семи миллиардов пикселей, то есть их разрешение в тысячу раз выше, чем у простой цифровой фотографии. Благодаря такому увеличению можно рассмотреть не только крестьян Брейгеля, но и самые тонкие мазки, мельчайшие детали и трещины в краске.

Картины Google Art Project, доступные в сверхвысоком разрешении:
"Спальня художника в Арле" - Винсент Ван Гог
"Звездная ночь" - Винсент Ван Гог
"Мадам Мане в оранжерее" - Эдуар Мане
"Принцесса фарфорового царства" - Джеймс Уистлер
"Франциск Ассизский в пустыне" - Джованни Беллини
"Портрет Георга Гитца"  - Ганс Гольбейн-младший
"Собор" - Франтишек Купка
"Жатва (август)" - Питер Брейгель-старший
"Бутылка 'Анис дель Моно" - Хуан Грис
"Молодой рыцарь на фоне пейзажа" - Витторе Карпаччо
"Послы"  - Ганс Гольбейн-младший
"Мария-Антуанетта с детьми"  - Элизабет Виже-Лебрен
"Ночной дозор" - Рембрандт
"Возвращение блудного сына" - Рембрандт
"Явление Христа народу" - Александр Иванов
"Не надо, женщина, не плачь" - Крис Офили
"Рождение Венеры" - Сандро Боттичелли

  Воздерживаясь от далеко идущих выводов, создатели Google Art Project просто заявили, что очень рады реализации своего проекта и надеются в будущем расширить его, сделав демократичным если не само искусство, то хотя бы доступ к нему. Ничего не остается, как поблагодарить их за это. Как ни крути, то, что они сделали, совершенно поразительно: 

  [Посетить проект]



Народный мемориально-литературный музей Б.Гринченко.

Народный мемориально-литературный музей Б.Гринченко. Луганская обл., с.Алексеевка.

Народный мемориально-литературный музей Бориса Гринченко— посвящённый жизни и деятельности выдающегося писателя, лексикографа и этнографа Бориса Дмитриевича Гринченко. Борис Дмитриевич Гринченко (9 декабря1863-6 мая 1910гг.)— украинский писатель, учёный, переводчик, общественный и… Читать дальше »