хочу сюда!
 

Алла

38 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 35-48 лет

Заметки с меткой «музей»

Після п’ятирічного ремонту відкрився музей Пабло Пікассо у Париж

П’ять років продовжувався тривалий ремонт, після якого музей Пабло Пікасо готовий відкрити свої двері для усіх охочих побачити 5 тисяч робіт митця, які весь цей час зберігалися у сховищі.

 

Будівлею для музею служить маєток 17 століття, на той час відомий готель Sal, який нещодавно був відкритий наново за участі президента Франції Франсуа Оланда. У промові він висловив своє захоплення красою музею та підкреслив величезне значення цього арт-простору. Під час церемонії відкриття музею відбулося також святкування дня народження Пабло Пікассо.

 

Хол готелю Sal

 

Після ремонту площа музею збільшилася втричі. До уваги відвідувачів представлені картини з синього періоду, скульптури у стилі кубізм, сюреалістичні  картини 1924-1930 років, вирізані з металу листи і багато іншого.

 

Щодо власної колекції Пікассо, то вона є надзвичайно різноманітною та включає в себе Іберійські статуї, маски з Африки та Океанії, та картини таких відомих художників, як Гоген, Ренуар, Модільяні та Міро.

 

Архітектор Жан Франсуа Бодан

 

Для більш глибокого та детального вивчення мистецтва та майстерності Пабло Пікассо музей планує проводити одну велику виставку кожного року. Уже всередині 2015 року у колаборації із New York City Museum планується організація виставки, тема якої обертатиметься навколо скульптур Пікассо.

 

Музей истории и железнодорожной техники Южной ЖД (Часть 2)

Выставка на открытой площадке не менее интересна, чем в павильоне.
В основном, в составе экспозиции собраны все предметы и техника с территории ЮЖД (депо Основа, депо Ромны, депо Гребенка и др.), но некоторые экспонаты прибыли с Донецкой ж.д., Киева, из Днепропетровской обл.
Снаружи павильон выглядит как перрон какого-нибудь провинциального вокзала.


Забавные скульптуры станционного смотрителя и носильщика с удовольствием фотографируются с посетителями музея :-)




Спустившись с перрона можно поближе рассмотреть скульптуру — стрелочника, т.е. стрелочницы


Один из наиболее интересных экспонатов - отреставрированный паровоз на угле серии Эр, построенный в 1955 г. на венгерском заводе «Mavag». С 1955 по 1979 г. паровоз эксплуатировался на участке Смородино-Ворожба протяженностью 113 км. В январе 1979 г. отстранен от работы и законсервирован. В 2002 г. паровоз принимал участие в праздновании 125-летия открытия движения на участке Люботин-Ворожба, а в 2008 в праздновании 100-летия станции Основа.


Паровоз 9П построенный в 1951 г. на Муромском паровозостроительном заводе. Маневровый танк-паровоз среднего типа. Считается, что танки-паровозы серии 9П были наиболее совершенными промышленными паровозами в бывшем СССР.


Еще один уникальный экспонат. Знакомьтесь, это «дедушка» современных электричек. Вагон СР 3, построенный на Рижском вагоностроительном заводе в 50-х гг. ХХ в. Вагон служил с составе трехвагонной электросекции для пассажирских перевозок на линиях пригородного сообщения.

Вагон электростанция (1982)


Автомотриса АС-1А. Предназначена для доставки ремонтных бригад и обеспечения технологии ремонта колеи, а также проведения инспекционных поездок. Построена в 1980 г.


Электровоз ВЛ 22м


Тепловоз ТЭП-60 построен на Коломенском тепловозостроительном заводе в 1982 г.


Головной вагон электропоезда ЕР2 и электровоз ЧС-2


Электровоз ЧС-2 был изготовлен на заводе SKODA, ЧССР в 1964 г.


Автомобиль ГАЗ-69 изготовлен на Ульяновском автозаводе в 1967 г. В музей передан службой сигнализации и связи




Грузовой автомобиль ГАЗ-АА изготовлен в 1938 г. на Горьковском автозаводе. Из-за его грузоподъемности в 1,5 т. в народе назывался полуторкой.




Тягач АТ-Т. Тяжелый артиллерийский гусеничный тягач высокой проходимости предназначенный для буксировки колесных, гусеничных и санных прицепов и транспортировки грузов. Изготавливался на Харьковском машиностроительном заводе им. Малышева с 1947 по 1979 гг.


Бульдозер С-100 (Сталинец-100) с лебедкой Д-269. Изготовлен в 1966 г. на Челябинском тракторном заводе.


Еще много интересных экспонатов и техники можно увидеть в музее. Поэтому приходите смотрите, восхищайтесь, удивляйтесь.
А я хочу поблагодарить заведующего музея Прохорова Андрея Николаевича за оказанную помощь в подготовке материала и интересный рассказ об экспозиции музея.


Музей истории и железнодорожной техники Южной ЖД (Часть 1)

В начале июля 2014 г. в Харькове открылся музей истории и железнодорожной техники Южной железной дороги. Это событие состоялось в рамках торжественных мероприятий, посвященных 145-летию Южной магистрали.
Музей расположился вблизи железнодорожного вокзала «Харьков-пассажирский», сразу за Северным терминалом.




Экспозиция музея располагается в закрытом павильоне и на открытой площадке.
В первом зале представлены служба пути, строительная и пассажирская службы. Здесь можно увидеть, как выглядели облигации Курско-Харьково-Азовской ж.д., какой была форма жандармов и служащих ж.д.
Форменная одежда жандарма полицейского управления на железной дороге. Нач. ХХ в



Форменная одежда начальника станции (1870-е гг.)



Форменная одежда дежурного по станции (1930-е гг)



Пряжка ременная работника Курско-Харьково-Севастопольской ж.д., нагрудный знак железнодорожного жандарма (1907), пряжка ременная работника Харьково-Николаевской ж.д.







Макет пассажирского паровоза серии П Курско-Харьково-Азовской ж.д. Вторая пол. XIX в.



Второй зал — это локомотивная, вагонная служба. Немного внимания уделено истории пассажирского вагона и восстановительным поездам, которые занимаются ликвидацией аварий и пожаров.



Изюминка музея — коллекция локомотивов и вагонов харьковского моделиста Бориса Сергеевича Федорова, к сожалению, ныне покойного. Осматривая, именно эту часть экспозиции я пришел в неописуемый восторг. Миниатюрные локомотивы, вагоны, паровозы... Это нужно видеть своими глазами.







Действующий макет создавался Федоровым Б.С. На протяжении 15-20 лет практически полностью вручную, т.к. в годы работы над ним (70-80-е гг. ХХ века) достать путевой материал, здания и сооружения было проблематично, а подвижного состава отечественных железных дорог практически не существовало. Поэтому почти все коллекционер изготавливал своими руками.
До того как попасть в музей, макет занимал почти целую комнату в квартире мастера, на третьем этаже. Сейчас харьковчане и гости города могут увидеть практически всю железно-дорожную структуру на этом макете.





Стенд, посвященный коллекционеру Федорову Б.С.





Служба движения и все, что с ней связано - тема третьего зала.



Среди экспонатов находятся средства связи, коммутатор ручной телефонной связи (1950-е г.)





Аппарат телеграфный Морзе (1910-е гг.)



Аппарат телеграфный Морзе (1956 г.)



Реконструкция кабинета инженера в здании управления (кон. XIX в.)



Реконструкция приемной начальника дороги Конарева Н.С.
СПРАВКА: Конарев Николай Семенович (1927-2007). С 1972 по 1976 гг. начальник ЮЖД, один из самых знаменитых министров путей сообщения СССР (1982-1991). По его инициативе и при непосредственном участии Николая Семеновича в Харькове были построены: метрополитен, спортивный дворец и плавательный комплекс олимпийского уровня, 40-километровая трамвайная линия в Салтовский жилой массив, восстановлен Кузинский путепровод, построены психоневрологический комплекс в Померках и хирургический комплекс в Залютино. Почетный гражданин Харькова.



Приборы энергоснабжения и оборудование вычислительного центра






Морок тоталітаризму, вогнище патріотизму


13 червня в Музеї української пропаганди в Києві відбулася виставка «Від Сталіна до Путіна». Експозиція відображає насильницько- кривавий шлях комуністичних реалізаторів світової революції, який нині творчо продовжують реінкарновані з минулого злочинні за своєю суттю будівничі великого «русскаго мира» на чолі з колишнім полковником КДБ Путіним.

Цей громадський музей на Троєщині, де досі немає ні театру, ні картинної галереї, ні стадіону, перший і досить незвичайний. Не тільки за назвою, а й за приналежністю. Це музей при журналі «Музеї України», який багато років підтримував музейну справу в країні, про яку держава давно практично забула. В атмосфері панування у сфері ЗМІ й донині зиску та заказухи провідників великого капіталу друковане видання патріотів на чолі з головним редактором цього журналу Віктором Тригубом через брак коштів зупинилось. Але журнал існує в електронному варіанті, продовжує знайомити читачів з широкою гамою матеріалів, сповіщає про власні проекти та ініціативи однодумців. Музей відкрився наприкінці травня і нинішня експозиція вже друга.

Світле і просторе, як на нинішню суто прагматичну добу, приміщення з вдвох частин надали господарі популярного на Троєщині торгового центру «Радосинь». Поки що відкрито один зал, але й цього було досить, щоб виставлені експонати: географія смертельного павутиння ГУЛАГу, примітивні поліграфічні витвори сталінської пропаганди і маленькі, кричущі задавленою правдою, листівки спротиву ОУН-УПА підступності нкаведистів.

На стінах плакати – німі реєстратори бездоганно прорахованої системи винищення носіїв українства з допомогою Голодомору, систематичного вбивства патріотів у Биківні, Сандормоху, на Соловках та багатьох інших сумно знаних місцях країни Рад.

Основна експозиція буквально приголомшили перших відвідувачів: особисто запрошених громадських діячів, письменників, істориків, журналістів, а також мешканців масиву, які довідались про цю подію з радіо та інтернет-анонсів , пронизливим трагізмом пережитого радянським, у переважній більшості українським народом, часу. Доби великих завоювань соціалізму, за якої життя і смерть незліченних тисяч громадян радянської країни, де, як співалося «так вольно дышит человек», вирішувала політична доцільність і маніакальна ідея ленінської гвардії про світову революцію пролетаріату.
Органічним і величним доповненням антитоталітарної експозиції сприймаються поки що нечисленні свідоцтва подій недавньої Революції гідності, яка змінили свідомість українського суспільства. Глибоко символічно і вражаюче виглядає на запрошенні обличчя дівчини з рисочками національного прапору на щоках і чолом залитим кров'ю. В плані висвітлення історичних подій на Євромайдані багато роботи попереду, розповідає фундатор музею - доктор історичних наук з Інституту українознавства Павло Гай-Нижник. Поки що не до цього,бо кожен день дає нам нові й нові свідчення, що боротьба українського народу за своє світле майбутнє з зимового майдану тільки почалася. В країні багато сил політичних, бізнесових і військових, які не сприймають ідей народовладдя і справедливості, за які полягла Небесна сотня. Захоплення путінськими неоімперіалістами Криму і професійна організація ними братовбивчої війни в Донецькій і Луганській областях під облудливою вивіскою багаторічного прагнення економічної самостійності та захисту російської мови стануть новим розділом в цьому музеї.

До великого жалю маємо додати, що й підла зрада в українському військовому середовищі, в наслідок якої наступної ночі після відкриття музею в Києві російськими найманцями за чорні гроші проклятого народом на століття втікача – президента під Луганським аеропортом було збито військово-транспортний літак з загоном десантників – патріотів, теж знайде відображення в матеріалах виставки «Від Сталіна до Путіна».

Значну організаційно-ідеологічну допомогу в організації музею надав Центр зовнішньополітичних досліджень «ОПАД», виконавчий директор якого Сергій Пархоменко веде активну роботу на Троєщині. Показовою відмінністю путінської пропаганди, яка наслідує набутки геббельсівських і сталінських майстрів міфів і наших підходів, каже він, в тому,що в Москві шукають зовнішніх і внутрішніх ворогів, а у Києві пишуть про героїзм своїх синів і дочок попри незаперечне багаторічне вільне існування в Україні «п'ятої колони».

Неоціненною у створенні експозиції музею є участь науково-виробничої фірми «ТАНАЇС» на чолі з Василем Панасенком, яка проводить розкопки на місцях битв Великої Вітчизняної і почала передавати для експозиції частину своїх знахідок, які допомагають створенню історично-правдивої фону для розповідей про той важкий і героїчний час.

Привітати організаторів виставки прийшли представники Міжнародної організації «Козацтво України», яку з редакцією журналу і Центром «ОПАД» пов'язують роки співробітництва. Адже важко представити якусь важливу для українського суспільства справу без участі козацтва, сучасних носіїв його кращих традицій, тим більше, коли йдеться про історію народу і відсіч агресору.

Начальник штабу «Козацтва України» генерал-полковник козацтва Петро Чорновіл наголосив на винятковому значенні створення виставок такого глибоко-патріотичного для виховання молоді, розширення їх світогляду і вироблення рис характеру,необхідного для захисту своєї родини, своєї Батьківщини, чим насамперед уславлені наші героїчні козацькі попередники. Він розповів про нещодавнє створення спілки «Об'єданне козацтво України», яке очолив відомий економіст, громадський ліричний Валентин Соколовський. Завдання нового козацького утворення акумулювати сили і ресурси сотень козацьких товариств, яким поодинці не під силу в нинішніх умовах виконувати свою історичну роль – бути захисником інтересів і свободи народу. Присутні тепло сприйняли передане від Верховного отамана ОКУ Соколовського вітання організаторам виставки та відвідувачам, побажання її розвитку і служіння правді та добру, миру та злагоді в українській державі.

Віктор Тригуб сподівається, що ідеологічно-мистецький наступ на Троєщині на укорінену байдужість значної частини мешканців масиву продовжиться, що місцева влада нарешті долучиться до створення там сучасного культурного середовища. Наступна вершина, яку він з однодумцями і бізнесменами-спонсорами збирається подолати – створення на улюбленому,але все ще спальному районі, Дитячого театру.

Зичимо, пане Вікторе й надалі успіху, а наше козацьке слово й діло допомагатимуть вам. Перемагаймо разом!

Микола Нємцев
Прес-служба
«Об'єднаного козацтва України»

http://moku.org.ua/proekti/zakhodi/item/114-pam-yat-totalitaryzmu-vohnyshche-patriotyzmu

Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?


В Киеве  при Национальном музее  народной архитектуры и быта Украины  открылась постоянно действующая  выставка  современного политического плаката  Украины. Точнее две - "Плакаты Майдана" и "Крым - это Украина!", созданных командой Музея плаката Украины.

   
Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 
   Ваш автор,  так же  был приглашен на  официальное открытие выставки и подготовил небольшой фоторепортаж. В этой статье так же  попытается  поделится  своими впечатлениями от увиденного.
 
      Первые  впечатления  хорошие.  Известным  украинским журналистом и главным редактором журнала "Музеи Украины" Виктором Тригубом, действительно собранна хорошая  коллекция плакатов и других  материальных  предметов  бывших в ходу  у протестантов во   время  Второй Оранжевой революции - "Евро майдана". 
   
Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 
      Передвижная  выставка  размещенная  в одном из помещений НМНАиБ в Украине,  это скорее всего  авторский анонс самой идеи о необходимости  создания в Украине  такого  вида музея. Ведь революционные события в Украине дали  тысячи ярких примером  создания  новых типов политического плаката.
   
Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 
   
Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 
   
Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 
   
Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 
   
Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 
     
Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 
     
Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 
     
Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 
     
Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 
 
  
   Жаль, что у Музея плаката Украины нет собственного помещения, где  можно было бы  разместить постоянную выставку и хранить фонд. А это минимум несколько сотен квадратных метров сверхдорогой киевской недвижимости, получить которую просто нереально... В итоге теснятся на тридцати метрах...
 
   У многих  посетителей  выставки политического плаката часто   возникает и мысль: "Мол, а  искусство  ли это - плакат?"  

       Да плакаты признаны  предметами искусства. И в качестве примера  подтверждения  могу привести тот факт,что только в Российской государственной  библиотеке   хранится 1.5 миллиона  экземпляров разных плакатов.

      Так же  не все,  как я лично убедился  в беседах с посетителями выставки,  могут сразу  дать и ответ на простой  вопрос: "А что же    означает само  понятие-плакат?"
   
   Плакат (стенгазета) (нем. Plakat от фр. placard — объявление, афиша, от plaquer — налепить, приклеивать) — броское, как правило крупноформатное, изображение, сопровожденное кратким текстом, сделанное в агитационных, рекламных, информационных или учебных целях. (В другом значении — разновидность графики).
   В современном дизайне плакат воспринимается как «сведенное в четкую визуальную формулу сообщение, предназначенное современнику для выводов и конкретных действий». Данная формула отражает определенный уровень графического дизайна и информирует о предмете коммуникации.
 
    К особенностям жанра можно отнести следующее: плакат должен быть виден на расстоянии, быть понятным и хорошо восприниматься зрителем.
     В плакате часто используется художественная метафора, разномасштабные фигуры, изображение событий, происходящих в разное время и в разных местах, контурное обозначение предметов.
   
     В отдельный вид плаката можно выделить политический плакат, появившийся в начале XX века. Представители авторов плаката этого времени: французский художник Т. Стейнлен, немецкие художники Ю. Вальткорн и К. Кольвиц.
 
   Во время Первой мировой войны (1914—1918 г. г.) большое распространение получил агитационный плакат. Он использовался для агитации призыва в армию, подписку на военные займы, помощь раненым и т. п. Стилистика этой разновидности плаката оказала влияние на последующее развитие жанра. Представители, работавшие в этом жанре: А. Лит (Англия), Ж. Февр (Франция).
 
   В 1920—1930-е г. г. активно развивается политический плакат. Для этого времени характерна проникнутость революционнымпафосом. К представителям этого направления относятся такие художники, как Р. Береннь, М. Биро, Б. Уиц (Венгрия).
 
   1939—1945 г. г. — появляются выборные плакаты компартий и антифашистские плакаты, а после окончания Второй мировой войны — появляются плакаты в защиту мира. Представители: Г. Пехштейн, Джон Хартфилд (Германия); П. Пикассо (Франция); Л. Мендес (Мексика); Т. Трепковской (Польша).
 
      Ну, а современные события  в Украине 2013-2014 годах  дали новые  имена,   в основном молодых  украинских художников   создавшие яркие  творческие работы. В.Тригуб назвал эту группу Плакатной сотней, которая активно работала на Майдане, затем по Крыму, а ныне в Донбассе. Многие создатели плакатов не раскрывают своих имен из-за опасений за собственную безопасность. Особенно из России, Беларуси, Казахстана, Крыма, Донбасса... Поэтому, большинство выставленных работ в МПУ демонстративно не подписаны... Хотя, костяк авторов Евромайдана хорошо известен.

     

Быть ли "Музею политического плаката" в Украине?
 

 

    Поэтому и  само ознакомления  с экспозицией  выставки ( когда  активные бои на Майдане  уже стали историей),  для лиц прямо не причастных к  событиям  ноября 2013-марта 2014 годов,  является сильным впечатлением и как  бы позволяет им  самим быть отчасти, если и не причастными к этим событиям, но дающим им повод   переосмыслить имеющуюся у них  информацию о "Евромайдане" и  его активных участниках. Пластиковая каска майдановца, пробитая пулей снайпера, жестянный щит, отразивший залп дроби из травмата, спасший кому-то жизнь, фанерные щиты, самодельный бронежилет, противогазы - передают атмосферу наглядно. Впечатляет и первая плакатная Стена памяти Небесной сотни, созданная еще 27 февраля...

Не удивительно, что крохотный Музей плаката стал настоящей изюминкой отдела "Современное село" Нацмузея в Пирогово. Это смелый эксперимент.

И сюда постоянно идут люди.

Владимир Бровко

Виставка плакату "Крим - це Україна!" в Пирогові


Відбулося офіційне відкриття виставки "Крим - це Україна!" в Музеї плакату при журналі "Музеї України" в садибі Тернопільської області Сучасного села Нацмузею у Пирогові.

Приїхали представники Самооборони, Правого сектору, художники, журналісти, громадські діячі...

Вхід безкоштовний. Графік роботи - згідно з розкладом Національного музею народної архітектури та побуту України. Вихідний - четвер, неділя.

Фото Ростислава Тригуба.

Прес-служба МПУ

Каска загиблого майданівця, пробита кулею снайпера

В.Карпов привіз два нових щита. Один з них комусь врятував життя, затримавши картеч...

Катя Крючкова (в центрі) - автор першого постера Музею плакату

Самооборона Троєщини.Д.Бричок

Ася Колос.

Стіна Небесної сотні

Троєщинці

Плакати про Крим і Путлера

Дійти до МПУ можна так...

Портрет Голосу Майдану А.Колос

С.Пархоменко, А.Колос, В.Тригуб


Сергій Пархоменко, заст директора Музею плакату, радник Міністра освіти. Йде до Київради

Вадим Логвінов демонструє оборонну амуніцію майданівця

Виставка "Крим - це Україна!" стартувала!


 Армія, МВС, СБУ під "мудрим" керівництвом пастора Турчинова планомірно здають територію рашистам, і лише розрізнені групи патріотів намагаються протистояти агресії. Музейна сотня і Музей плакату перетворилися на справжній інформаційний центр спротиву України. Відкрили виставку плакату "Крим - це Україна!".

З перших днів Майдану виникла група плакатотворців, яка відчайдушно пропагувала Революцію, морально знищуючи кодло Я-овоча. Багато їх робіт, що вже мають історичну цінність, виставлено на виставці "Плакати Майдану" в скромному приміщенні Музею плакату України в Тернопільській садибі Сучасного села Національного музею народної архітектури та побуту України.

Саме Плакатна сотня чи не єдина серед чисельних силових відомств, вчинила потужний пропагандистський спротив рашистським окупантам в Криму. Міжнародна група авторів, більшість з яких воліє залишатися анонімними, побоючись за особисту безпеку, фактично миттєво створила негативний імідж Путіну і його посіпак-колорадів.

Кілька десятків плакатів тих днів було представлено на пресовому відкритті виставки "Крим - це Україна!".

-Діяльність Музею плакату є дуже важливою в контексті інформаційної війни з Росією. Плакати не лише висміюють московського диктатора та його прихвоснів, але й надихають українців на боротьбу. Саме тому центральним образом більшості наших робіт є український патріот, революціонер, повстанець, козак, який і на Майдані, і в нинішні скрутні часи йде в бій. Битися і зброєю, і словом, і плакатом, – сказав директор центру ОПАД, заступник директора Музею плакату  Сергій Пархоменко.

Директор ОПАД також презентував свої власні плакати та плакати, зроблені спільно з його колегами – громадськими активістами Володимиром Смоляковим (Луганськ) Євгеном Дробком (Миколаїв) та істориком, музейником Ігорем Нетудихаткіним (Київ). Останні два поклали свої вірші про Крим та про Майдан на плакат. Хоча вищезазначені плакатисти не змогли бути присутніми на відкритті, натомість в музей завітали знані художниці Ася Колос та фотохудожниця Катерина Крючкова, чиї роботи теж є на виставці. До речі, Катерина Крючкова презентувала два постери Музею плакату, які дуже сподобалися присутнім...

Керівник Українського інституту воєнної історії, координатор комітету порятунку музеїв Криму Віктор Карпов ще раз привернув увагу до чисельних проблем окупованого півострова, зокрема, комплексу в Балаклаві, що є філією Національного військово-історичного музею, який і досі очолює сумнівний призначенець зрадника екс-міністра Лебедєва...

Голова Ради МПУ, доктор історичних наук, член Політради Правого сектору Павло Гай-Нижник, зазначив, що плакати мають велике виховне значення для української молоді, війська, патріотів. Наголосив, що майданівці не дадуть знищити єдиний офіційний музей подібного профілю в Європі. Особливо це стосується спроб тиску на журнал "Музеї України" і Музей плакату при редакції, після публікації матеріалу про фаворитку кримінального олігарха Ахметова, яка нині фактично очолює Мінкульт...

-Музей плакату перетворився в справжню родзинку відділу Сучасне село в Пирогові! - підкреслив заступник директора Національного музею народної архітектури та побуту України Вадим Логвінов. - Сюди цілеспрямовано йдуть люди з усієї України, туристи з десятків країн. Відділ буквально ожив! Вважаю, експеремент вдалим! Хоча приміщення вже замале для такої кількості робіт!

Особливу увагу присутні журналісти 1+1, радіо Свобода, газети Вести, телестудії Міноборони та інші приділили плакатам військової тематики. А героями презентації стали бійці Деснянської Самооборони, які днями затримали 22 найманця-снайпера на Троєщині. Дмитро Бричок, координатор Самооборони, детально розповів про цю пригоду.

І Самооборона, і Правий сектор підкреслили, що будуть всіляко підтримувати Музей плакату при журналі "Музеї України".

До речі, музей поповнився новими унікальними експонатами - Віктор Карпов передав два щити з Майдану і прокопчений прапор з написом Волинь. До речі, жестяний щит витримав постріл картеччю, явно врятувавши комусь життя...

-А будівельна каска не змогла врятувати поки що невідомого нам майданівця, вбитого снайпером у потилицю, - повідомив Віктор Карпов, - Ми думаємо, що то був хлопець з Харкова. У касці отвір від снайперскої кулі. Вулиця Інститутська. Тепер вона під плакатною Стіною Небесної сотні...

-Ми не дуже розуміємо позицію керівництва Мінкультури! - дивується Дмитро Бричок, - Пройшло вже кілька місяців, а головні музеї України ще не презентували жодної офіційної виставки про Майдан! Хоча виставку про жлобську розкіш маєтку Януковича відкрили відразу! Чому маленький Музей плакату, виключно на особисті кошти його фундаторів, може робити такі резонансні виставки, а заклади з гарним державним фінансуванням Майдан "не помічають"?

Головне, попри всі складності, виставку створили і відкрили.

До Музею плакату постійно йдуть люди. Це - головне!

Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі "Музеї України"

Фотохудожник Катерина Крючкова в центрі

Дмитро Бричок з Самооборони

А.Колос

 

Про Музей плакату України


Журналісти постійно просять надати коротку інформаційну довідку про основні етапи МПУ. Оновили, надаємо. Запрошуємо до нашого музею як у реалі, так і віртуально!

Музей плакату України при часописі «Музеї України». Перший в Україні і Європі, офіційно зареєстрований, спеціалізований музей історії плакату.

Діє при журналі «Музеї України», спільно з Національним музеєм-заповідником «Битва за Київ у 1943 році» — директор Заслужений працівник культури України І. П. Вікован (Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці). За підтримки Національного музею народної архітектури та побуту України — директор Д. В. Заруба, де розгорнуто виставку «Галерея плакатів епохи тоталітаризму», розміщену у частині будівлі сучасної садиби з Тернопільської області, науково-дослідного відділу «Українське село».

Директор і засновник Музею плакату України — редактор журналу «Музеї України», Почесний працівник туризму України, член Національної спілки журналістів України Віктор Тригуб. Куратор — Наталка Іванченко. Методологічна підтримка - доктор історичних наук Павло Гай-Нижник, Голова правління Українського інституту воєнноє історії, кандидат історичних наук Віктор Карпов.

Заступник директора - Сергій Пархоменко.

Музей створено 11 листопада 2011 року, легалізовано рішенням № 133 виконавчого комітету Новопетрівської сільської Ради Вишгородського району. Таким чином, Музей плакату України став першим, офіційно зареєстрованим серед відомих музеїв плакату Європи, які діють лише на правах відділів при великих музейних установах, не маючи самостійної державної реєстрації.

Дві перші виставки плакатів, були урочисто відкриті в приміщенні Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році». Однак, брак виставкової площі, змусив шукати окреме приміщення у Києві.

Проект підтримав директор Національного музею народної архітектури та побуту України Дмитро Заруба, у грудні 2012 року, надавши частину будинку з Тернопільської області для постійнодіючої виставки «Галерея плакатів епохи тоталітаризму». Дієву допомогу надав Голова Київської міської організації «Меморіал», директор Музею совєтської окупації Роман Круцик, передавши комплект плакатів про злочини комуністичного режиму СРСР.

Особлива гордість творців музею — експозиція, повністю присв'ячена діяльності Путивльського і Козельщинського таборів для військовополонених НКВС СРСР. Там перебували і ймовірно були розстріляні у 1939-40 роках, тисячі польських військовополонених, а у червні 1941 року, до Путивля і Козельщини доставили майже 5000 арештантів з Молдавської РСР та десь 6000 «ворогів народу» з Литви, Латвії, Естонії. Подальша їх доля, після початку війни 22 червня 1941 року, невідома.

Віктор Тригуб і дослідник Володимир Бровко, які розслідують ті події, підозрюють, що в'язні були таємно розстріляні і поховані у ретельно замаскованих братських могилах перед стрімким наступом німців. Сприяють у пошуках Посольства Польщі, Молдови, Литви, Румунії, чиї громадяни найбільше постраждали. Однак, є відкритий супротив влади Російської Федерації, яка категорично відмовляється надати необхідні архівні документи. Експозиція на території Національного музею, є першим офіційним визнанням Путивльсько-Козельщинської трагедії, де, за твердженням дослідника з Кременчука Антатолія Шолудька, на польських військовополонених випробувалася хімічна та бактеріологічна зброя. Однак, варто зазначити, що на момент написання цього матеріалу, ніяких документальних матеріалів про масові страти не опубліковано. Як не знайдено жодної братської могили. Є лише спогади свідків і історичні гіпотези, які вимагають підтвердження. Однак, резонансність цього розслідування у 6 країнах Європи, увага дипломатів і преси, призвели до намірів встановлення меморіальних дощок у Козельщині у пам'ять поляків та молдаван, які відбудуться найближчим часом.

З листопаду 2013 року творці Музею плакату підтримують Євромайдан. Збирають роботи про визвольну революцію. У грудні 2013 року музей відкриває сторінку у Фейсбуку, яка миттєво стає популярною, віртуальну експозицію Плакати Майдану відвідує до 200 тис читачів на добу. Враховуючи гостроту багатьох плакатів, фундатори Музею отримували чимало погроз, були хакерські атаки, очікування арешту за "пропаганду тероризму, екстремізму, масових безпорядків". Сторінка у ФБ стала координатором акцій протесту у багатьох країнах. Зокрема, діаспора, використовуючи роботи з колекції Музею плакату проводила мітинги у Франції, Англії, Німеччині, США, Канаді, Польщі, Аргентині, Бразилії, Словаччині, Південній Кореї...

27 лютого 2014 року було змонтовано виставку "Плакати Майдану" у Нацмузеї в Пирогові, що користується популярністю у відвідувачів. Крім плакатів, виставлено щити Самооборони, протигази, каски, кийки, саморобний бронежилет...

На початку квітня 2014 року в Музеї плакату в Пирогові змонтовано виставку "Крим - це Україна!". Формується колекція про події на Південному-Сході України...

Сайт - http://museum-plakat.do.am/

Вхід до галереї Музею плакатів безкоштовний, години роботи відповідають часу роботи Нацмузею у Пирогові за адресою — 03026, м. Київ, с. Пирогів, Національний музей народної архітектури та побуту України.

Саратогский автомобильный музей

Оригинал взят у samsebeskazal в Саратогский автомобильный музей

Небольшая прогулка по автомобильному музею из американской глубинки, набитому редкими и дорогущими немецкими автомобилями и мотоциклами. Главному экспонату я посвятил отдельный пост. Посмотрим, что там есть еще.

samsebeskazal.livejournal.com-03282.jpg

2. Музей находится в старом здании, где когда-то разливали по бутылкам саратогскую минеральную воду.
samsebeskazal.livejournal.com-03437.jpg

3. Теперь там вместо шума конвейера и звона бутылок, тишина и дорогие автомобили.
samsebeskazal.livejournal.com-03436.jpg

4. Весь первый этаж отдан под временные выставки.
samsebeskazal.livejournal.com-03349.jpg

Пробежимся по экспонатам.

5. BMW 328 Roadster, 1938 года. Выпускался с 1936 по 1940 г. Всего выпущено 464 экземпляра. Сколько сохранилось до наших дней не знает никто. Стоимость одной такой машины сегодня начинается от 500 000 долларов.
samsebeskazal.livejournal.com-03213.jpg

6. BMW 507 Roadster, 1957. Двигателя V8, 3,2 литра, мощностью 130-150 л.с. Максимальная скорость 195-220 км/ч. Разгон до 100 км/ч - 11 секунд. Кузов и основные элементы двигателя изготовлены из алюминиевых сплавов. Вес машины всего 900 кг. Это первая машина марки БМВ с передними дисковыми тормозами. Родстер выпускался с 1956 по 1959 г. Всего с конвейера сошло 252 автомобиля. Сегодня известно о 202 сохранившихся. Аукционная цена за BMW 507 достигает 900 000 евро.
samsebeskazal.livejournal.com-03227.jpg

7. BMW 3.0 CS (BMW E9). Модель выпускалась с 1968 по 1975.
samsebeskazal.livejournal.com-03230.jpg

8. BMW Z1. Двухместный родстер с пластиковыми панелями кузова. Выпускался с 1988 по 1991 г. Особенностью конструкции являются необычные двери, которые убираются в порог машины (видео). Всего было выпущено 8 000 экземпляров.
samsebeskazal.livejournal.com-03234.jpg

Дальше экспозиция с мотоциклами БМВ. Уважаю это дело, но ничего в них не смыслю. Поэтому только названия моделей.

9. Самый первый БМВ (как колесное транспортное средство). Им был мотоцикл BMW R32. Производить их начали в 1923 году. На фото экземпляр 1925 года с коляской S1 Royal.
samsebeskazal.livejournal.com-03311.jpg

10. Очень крутой армейский BMW R12 1942 года в оригинальном состоянии без реставрации. Судя по всему он был выпущен в гражданской версии, но потом перекрашен под нужды Вермахта. Мотоцикл был найден в заброшенном сарае во Франции в средине 90-х годов.
samsebeskazal.livejournal.com-03245.jpg

11. BMW R16, 1931.
samsebeskazal.livejournal.com-03261.jpg

12. Сумка. Такая же брутальная, как и сам мотоцикл.
samsebeskazal.livejournal.com-03272.jpg

13. BMW R63, 1928.
samsebeskazal.livejournal.com-03277.jpg

14. BMW R60/2 Polizei, 1969.
samsebeskazal.livejournal.com-03289.jpg

15. BMW R100RT, 1988.
samsebeskazal.livejournal.com-03273.jpg

16. BMW K1, 1990.
samsebeskazal.livejournal.com-03274.jpg

17. BMW S1000RR HP4, 2013.
samsebeskazal.livejournal.com-03276.jpg

Снова автомобили.

18. BMW Isetta 300, 1957. Двухместная машина, которая и не машина-то толком, да и к тому же разработанная итальянцами. Но именно это автонедоразумение спасло компанию БМВ от банкротства. Послевоенная Европа нуждалась в дешевом транспортном средстве и крошечная Изетта оказалась именно тем, чего требовал рынок. Машина производилась с 1955 по 1962 год. Всего их было выпущено 161 360 экземпляров.
samsebeskazal.livejournal.com-03309.jpg

19. BMW M3 GT3
samsebeskazal.livejournal.com-03300.jpg

20. BMW M5 Supercar
samsebeskazal.livejournal.com-03302.jpg

21. BMW 3.0 CSL, 1976 года по прозвищу "Бэтмобиль". Машина победила в гонке "24 часа Дайтоны" в 1976 году.
samsebeskazal.livejournal.com-03304.jpg

22. BMW M1 раскрашенный Энди Уорхолом. Машина участвовала в ЛеМане 24 в 1979 году и заняла 6-е место. Уорхол расписал автомобиль на пике своей популярности, при чем, в отличии от многих других художников, которые придумывали концепцию, расписывали модель, но реальную работу отдавали своим ассистентам, Уорхол раскрасил автомобиль сам. На это у него ушло ровно 23 минуты. Завершил работу своим автографом, который он нанес пальцем на задний бампер автомобиля.
samsebeskazal.livejournal.com-03330.jpg

На этом экспозиция БМВ закончилась. Я понимаю, что машин не много, но это все-таки не Мюнхен, а маленький городок в центре штата Нью-Йорк.

23. На втором этаже проходит постоянная выставка под названием "К востоку от Детройта". На фото Форд 1936 года.
samsebeskazal.livejournal.com-03351.jpg

24. Очень забавный автомобильчик под названием Плейбой. Дитё послевоенных лет. Машина внешне похоже на автомобиль из мультиков про Гуффи. Выпускался Playboy Motor Car Corporation из города Буффало, штат Нью-Йорк. Компания была основана в 1947 и выпустила всего 97 автомобилей, после чего благополучно обанкротилась. На фото заднемоторный прототип. Серийный автомобиль был чуть побольше, но не чуть не симпатичнее.
samsebeskazal.livejournal.com-03353.jpg

25. Роскошнейший Pierce-Arrow Series 143 Dual Cowl Phaeton, 1931. Точно такая же, но голубого цвета, была у Чарли Чаплина. Pierce-Arrow Motor Car Company была американской автомобилестроительной компанией из Буффало. Она просуществовала с 1901 по 1938 и специализировалась на выпуске исключительно дорогих и роскошных автомобилей, что ее и погубило во времена Великой депрессии.
samsebeskazal.livejournal.com-03359.jpg

26. С 1909 по 1938 Pierce-Arrow была официальной маркой президентов США.
samsebeskazal.livejournal.com-03366.jpg

27. Дальше начались сугубо местные и специфические вещи, которые я изучил очень поверхностно.
samsebeskazal.livejournal.com-03392.jpg

28.
samsebeskazal.livejournal.com-03388.jpg

29.
samsebeskazal.livejournal.com-03400.jpg

30.
samsebeskazal.livejournal.com-03421.jpg

31. У выхода скромно примостилась Maserati V8RI 1935 года. samsebeskazal.livejournal.com-03408.jpg

32. Это был первый Мазерати оснащенный восьмицилиндровым двигателем и независимой подвеской всех четырех колес. На фото тормозной барабан.
samsebeskazal.livejournal.com-03406.jpg

33. Было выпущено всего четыре экземпляра.
samsebeskazal.livejournal.com-03410.jpg

На этом обзор провинциального автомузея считаю оконченым. Спасибо за внимание.

Если есть желание рассмотреть экспонаты музея поподробнее, то тут вы найдете все 184 фотографии из той поездки. Фото мои и ua_ny.

Мой Facebook, куда я каждый день выкладываю то, что мне нравится, но не попадает под формат блога.
Мой канал на youtube, куда я регулярно выкладываю видео. Часть из них попадает в блог, а часть доступна к просмотру только там.
Мой Flickr для любителей смотреть картинки без подписей. Почти все фото для моего журнала лежат там.

<!--
-->