хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «вокзал»

Рюкзак с проблемами оставлю на перроне.

 Нинель Свирина

(с)
******************************************************
Особый  мир : вокзалы,....поезда.....
Мелькание  вагонов, голоса......
Тревога, суматоха,но и радость.--
Особой  атмосферы  жизни  сладость.
Все  тяготы, заботы – позади !--
Остались  на  пероне !..... Впереди :
[ Читать дальше ]

Лице міста. Пі

Двірець shedevr Велична будівля applause
Площа. Шум-гам
Все, як має бути
Автобуси. Авто. car Всюди. І на затертих "зебрах" також.
Стоять. ФОПи. Чекають клієнтів-туристів. Голосно спілкуються:
 - Пі-пі-пі...
 - Пі-пі-пі
Один із пасажирів робить зауваження щодо перекриття підходів. (смайлик ай-яй-яй)
 - Дєд! Та я тебе шчас...пі-пі-пі !!!
 - Ану давай...пі-пі-пі ! 
Пасажир із купою дітлахів та валіз в свою чергу робить зауваження щодо того "пі"
Перемикається на нього:
 - А ти....пі-пі-пі !...

Втручаються колеги. Чи дружбани. Якось вгамовують.

Де пуліция? 
А де ж вона завше, коли мова заходить про виконання своїх обов'язків?
Мабуть Аваков в засаді трима look

На Правий Сектор ! umnik

71%, 5 голосів

0%, 0 голосів

14%, 1 голос

14%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

В жутком промежутке

"Между Польшей и Китаем...

между Гёте и Хафизом,

между Пушкиным и Данте..."

Юнна Мориц

.

между хальтом и цурюком

я прикинулся урюком

нахлобучил тюбетейку

узко глазики прищурил

.

на шмокзале ожиданья

возле хамеры равненья

не надеясь на везенье

типа кто меня поманит

.

между пары революций

в отдаленьи перестройки

в двух шагах от той помойки

что зовётся сном поллюций

.

подключился к Интернету

коротаю до рассвета

забывая Власть Советов

окликаю Здравствуй Света

.

в перехожем промежутке

слышен крик газетной утки

здесь остатками уюта

 пассажиров угощают

.

...за последние банкноты

за ухмылку Бегемота

.

вот колбасная нарезка

это пива два стакана

кто ты странница незванна

что же так косою резко

.

как зовут тебя Сестрице

одолжи снаряд побриться

Послезавтра

Послезавтра ты выйдешь на площадь,
и такси довезёт до вокзала.
Чемоданов: один или два?

Послезавтра когда-то казалось
вероятным едва.

А потом ты покатишься вгору
(если думать, что некуда вниз).
Послезавтра: твоя ли опора?
Мой ли карниз?

День приезда пройдёт терпеливо:
в растопыренно-нежных объятьях
двух детей (та, что младше – твоя).

Ты привёз им любовь, а не платья,
моё сердце кроя.

Да, тебя разберут на запчасти:
накидают прожиточных миссий,
неотложных физических дел.

Я – продолжу бороться за счастье
среди чуждых мне тел.

***

Послезавтра ты выйдешь на площадь,
устремишься к вокзалу...

Через месяц обставишь жилплощадь
как жена приказала.

100%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Милиция угрожает вывезти и закопать в лесу!

Блогером ORJEUNESSE было проведено расследование, цель которого было показать как наши "доблестная" милиция относится к гражданам. Думая, что перед ними обычный бомж, и денег с него не поиметь, ппсники не стали утруждать себя составлением протокола. В ход пошли угрозы физической расправы и даже убийства. Свои издевательства эти мудаки в погонах снимали на видео и обещали выложить в интернет.


Канал автора на Ютуб

Качели

Взлетаем - падаем - взлетаем - падаем...

Иногда отталкиваемся ногами, иногда переносим вес тела, чтобы срегулировать полет. Но все равно нас тянет вниз, хотя смотрим мы в небеса...

А небо сегодня божественно невесомое. В таком небе и полетать не грех))

Я часто хожу на вокзал. Улицы, длинною в вечность, как будто специально стекаются в эту точку. А я люблю ходить по безконечным улицам. Вот такая вот логическая цепочка. Наушники, кеды, улыбка, крылья - и шаг за шагом вырисовывается карта, на которой север меняется с югом, а перпендикулярное с параллельным. И, следуя хаотичным маршрутам, мне так или иначе предоставляется возможность поучаствовать в тоскных посиделках на вокзале. Место встречь и расставаний все же изменить нельзя.

А хочется указать на небо и воскликнуть: "Я не могу насмотреться в твои бездонные глаза!"...

Хочется раздать мечты - и мир станет добрее.

И тогда можно лететь!)

Куди йдемо? Невже до знищення?

Прощальні дні, похід на цвинтар, уклін святій язичницькій Вірі предків – перекрили мої доволі болісні життєві проблеми.

І тому відходячи від них, я хочу подати свій погляд на реалії ядучої української політики …


Не знаєте чому ми, українці, такі дурні? 
Чому ми, як останні дебіли терпимо наругу над нашими ідеалами і символами? 
Чому ми, як представники титульної української нації з давних-давен проживаючої на наших землях – навіть в Верховній Раді маємо представництво десь в 25-30%? Де ж елементарна справедливість? 
Хіба таке мізерне представництво корінної української нації в парламенті держави та інших органах влади, не є прямим доказом повзучого геноциду?

Бо як інакше, окрім геноциду українців можна оцінювати таку яскраву представницьку меншість титульної нації в органах верховної влади? 
Чому нема справедливого, на пропорційній основі, представництва національностей в органах влади всіх рівнів!?

До речі – я в ніякому разі не проти представництва в ВРаді тих же росіян, турків, поляків, угорців, румун, ромів чи жидів...… 
Вони повинні бути представлені, але тільки в межах пропорційного представництва.... і ніяк інакше!
Бо при порушення цього постулату, засилля чужинців-манкуртів в українських органах влади – веде до знищення нашої держави і нашого древнього народу...

Олігархам та різноплемінним манкуртам, не згодним з таким справедливим постулатом - чемодан, вокзал......

зі... адресу, куди посилати цих склизьких падлюк - вибирайте на свій смак... 
І посилайте, але бажано без матюків)))

23.04.18