Петро Чаадаєв, філософ:

«Де наші московські мудреці, мислителі? В усьому світі лише ми, москвини, не дали культурному світові нічогісінько вартісного, нічого доброго його не навчили. Ми, москвини, не дали жодної творчої ідеї до скарбниці світової культури, нічим не допомогли поступові людської культури. Жодна понад середню вартість ідея не зродилася у нас у Московщині, в московській голові. Щогірше – все, що ми одержували від культурного світу, ми спотворювали, переймали лише зовнішні форми, відкидаючи, або спотворюючи до невпізнання сам зміст .»

Василь Розанов, філософ:

«Московщина – це потвора, що нею навіть пекло гидилося і виригнуло на землю.»

Іван Тургєнєв, письменник:

«Якщо б Московщина крізь землю провалилася б, то у світі нічогісінько б не захиталося.»

Олександр Герцен, філософ, письменник, публіцист:

«Якщо наші московські соціалісти матимуть колись державну владу у своїх руках, то вони своїм катівством значно перевищать охранку»

«Народ дикунів та виродків людських»

Дмитро Мережковський, письменник, філософ:

«Природна річ: ескімоси їдять сире м’ясо, а москвини катують людей... Лежачого ніде не б’ють. Але у нас у Московщині б’ють, і то з подвійною насолодою »

Василь Розанов, філософ, критик, публіцист:

«Ми, москвини, споїли киргизів, черемисів, бурятів та інших, пограбували Вірменію та Грузію, заборонили навіть Богослужбу грузинською мовою, ожебрачили багатющу Україну. Європі ж ми дали анархістів: П. Кропоткіна, М. Бакуніна, апостолів руїни і катівства С. Нєчаєва, В. Леніна і т. п. моральний бруд .»

Олексій Масаїнов, письменник:

«Ми,москвини,є народ небезпечний,бо маючи азійську кров,ми жорстокі від природи...Ми москвини є пихаті,заздрі,напівцивілізовані,але зарозумілі,хворі на манію своєї нібито вищості.Ми, москвини, всіх ненавидимо і нічого не шануємо. В історії вічним нагадуванням цього залишиться наша рідна ЧЕКА .»

Олексій Толстой, письменник

«Русь Московська — це тайга монгольська,дика,звіряча.Ця Русь зробила своїм національним ідеалом криваву деспотію і дику запеклість.Ця Московська Русь з давніх давен була,є і буде цілковитим запереченням всього європейського і запеклим ворогом Європи.”

Олександр Пушкін,поет:

”Мусимо визнавати,що наше громадське життя є дуже сумне.Брак громадського критичного осуду,байдужість до всякого обов*язку,до справедливості,до правди.Цинічна зневага до людської гідності,до нової думки — все це викликає розпач.”

Іван Аксаков,поет,публіцист,громадський діяч:

“Ох,як тяжко жити в Московщині,в цьому смердючому середовищі фізичного і морального бруду,підлоти,брехні,крутійства.Злодійства хлібосольних хабарників,гостинних шахраїв.Добрячих падлюк.Побожних розпусників.Чого ж можна сподіватись від народу який створив і утримує такий суспільний лад.”

Максим Горький,письменник:

“Найяскравішою рисою москвинської національної вдачі є саме жорстокість.Тут говорю не про вийнятки,а про масову психологію,про народну душу,про масову жорстокість з її диявольською вигадливістю.З її я б сказав естетичною вишуканістю.”

Володимир Булгаков,письменник:

«Не народ,а худоба,хам,дика орда душегубів,злодіїв»

Таких і подібних висловів у російської інтелігенції є ще дуже і дуже багато.У статті використано матеріяли журналу "Дзвін”2012 рік число 5-6 сторінка 128 і матеріяли сайту

http://dramatica.org.ua/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C

Ще є там люди, і Лера у перших рядах

С соседями раскланивается, на местных праздниках культурно веселится, планы на будущее строит — «урожай продам, пристроечку к дому сделаю» или сооружает сноповязалку собственной конструкции. И вдруг — трах-бабах, объявляется непрошеный гость в плаще и дурацкой шляпе и заявляет: «Ты Избранный! У тебя Миссия! Отправляйся спасать мир!»

Да блин! С какой стати?! Его кто-нибудь спросил, хочет ли он быть Избранным? Кто-нибудь вспомнил, что всякий избранный имеет право взять самоотвод? Тем более что в этом самом мире столько крутых рыцарей, профессиональных армий, могущественных магов, а то и вовсе богов, которые могли бы разрулить проблему одним щелчком пальцев, если бы захотели. Но они все почему-то не хотят, и отдуваться за них должен этот маленький хоббит, мирный фермер, трудолюбивый ремесленник, в самую последнюю очередь мечтавший сражаться с Абсолютным Злом! И он, конечно, печально повздыхав, запирает свой уютный домик, бросает неубранный урожай и отправляется биться с Темным Властелином, наводящим ужас на целые королевства. Поневоле — вот уж воистину поневоле! — превращаясь из героя в смысле character в героя в смысле hero. Нет, все эти могущественные маги и короли будут, конечно, ему помогать. Мудрыми советами из-за спины. В лучшем случае — какой-нибудь отвлекающей операцией на второстепенном направлении. Но главную работу нашему герою все равно придется делать самому.

И вот именно в такой роли оказалась теперь Украина. Добрый и миролюбивый народ, у которого даже язык, наверное, один из самых ласковых на свете, вынужден практически в одиночку спасать мир от Абсолютного Зла, от Империи Тьмы, от проклятой Орды-Мордора, от такого средоточия подлости, низости, жестокости, лжи и тупой иррациональной злобы, которое, казалось бы, бывает только в фэнтези — но которое, увы, реальность.

Далі тут кому цікаво. Раджу також приєднатись на Фейсбук

Юрий Нестеренко, 

 КОМЕНТАРІ ВАТНИКІВ БУДУТЬ ВИДАЛЯТИСЬ, А ЇХ АВТОРИ ВІДПРАВЛЯТИМУТЬСЯ У БАН!