Зранку я п'ю каву. В будь-яку пору.

О.Райдуга. Полотно, олія. 40 х 40 см  2015 р

Цього року весна до Польщі не те щоби запізнилася, вона просто забула прийти у березні і віддала всі свої позиції морозній та сніговій зимі. Таке враження, що на вулиці середина січня. Саме на вулиці, а не за вікном, як люблять казати поляки - вони зачастили їздити в Іспанію та Грецію - відвикли від Скандинавських циклонів, тому й плачуть за теплою погодою.
Ось мої фотки за сьогоднішній день - середина березня, а на вигляд - січень, лютий. Ну і хай запізнюється весна - зима теж чудова пора року!

Двір мого гуртожитку - лавочки чекають весни - і хай чекають, весною і так потрібно ходити, а не сидіти.


Факультет Математики та Інформатики - в таку погоду добре працюють сервери університету, які знаходяться десь у холодих підвалах цієї будівлі.


Озеро коло університету - тут в тепло пору часто зависають біологи і геологи. Зараз тут зависають качки і лебеді, які на наступних фото.


Ці птахи просили в мене їсти, бо вони голодні, але жваві. Зараз нв цьому місці мало людей з'являється - нікому принести птахам корму. Шкода - нічого не мав при собі, щоб дати.


Дорога у спальний райончик через ліс - хто живе близько університету - ходить тут кожного дня або їздить велосипедом.


А це факультет фізики - ніколи там не був. Напевно там цікаво.


Ще раз Математика та Інформатика.


І ще раз...


А це двір мого факультету. Виглядає маленьким, але затишним. Для Політики і Журналістики в Познані виділили небагато місця, але зате журналістам зробили найкращу студію в Польщі!


А це мій факультет з космосу (by Google Inc.), тільки весною або влітку. Чому немає авто на паркінгу? Тому що ще немає студентищ.


Дорога в гуртожиток. Можна було поїхати трамваєм, який мчиться в тому рові зліва, але дві зупинки пройшовся по березневому морозі, який до речі ввечері був вже -7 градусів за Цельсієм. Вночі взагалі хардкор.


Моя зупинка - останнє фото в цей морозний і чудовий день. Хай зима така зима буде завжди. Тільки інколи сонячна.


А це фото з глибокої зими - з середини січня. І от знайдіть відмінності, крім якості фотки. Для останньої я постарався - тоді в січневий вечір. Сьогодні ж у цей "весняний" і "березневий" вечір не постарвся. Але все-одно знайдіть відмінності.


І на кінець опитування!

[ Читати далі ]

Всім - настрою, здоров'я  та віри в себе !!!

Усі негаразди минуться,

проблеми вирішаться!!!

Літо

Літо! Нарешті! Воно настало! Довгоочікуване, тепле, золотаве, насичене дивовижними запахами стиглих суниць, малини, скошеної трави, дзижчанням бджіл над багатоцвіттям полів…

Цілісінький рік ми готувались до поїздки на морське узбережжя. Доня збирала металеві гривні та монети по 50 копійок до скарбнички і мрійливо промовляла:

- Це мені на море!

Доня рахувала кожний день, що відділяв нас від поїздки, і все питала, коли ж ми вирушаємо.

І от – відпустка!

Скільки незабутніх вражень залишилось від тих двох тижнів спілкування з морем! Яка величезна кількість мушель та гладеньких камінців привезено додому, в столицю, сповнену галасом людським, пилом, зойками автомобілів!

Доня, яка в місті так полюбляла вилежатись на дивані після пробудження, кожного ранку поспішала на побачення з морем, ще й підганяла маму, яка, на її думку, не надто швидко збиралась. Не мали значення ні довга дорога маршрутним таксі на самісінький кінець Бердянської коси, ні двадцятихвилинна прогулянка пішки до вузької смуги піщаного пляжу. Шлях пролягав серед заростів очерету, вузьколистого лоху, якихось дивовижних фіолетово-бузкових квітів, незнайомих наїжачених, схожих на реп’яхи, рослин, і ще безлічі представників царства богині Флори. Пейзаж зачаровував, око милувалось і душа співала «Осанна» цьому прекрасному світові! На п’ять хвилин ми неодмінно зупинялись біля озерця, на якому гніздилися чаплі, кулики, дикі качки, бекаси, і спостерігали за тим, як походжають вони та злітають, заклопотані своїми пташиними справами.

А море!.. Воно лащилося, пестило ніжки малої, хлюпало, злітаючи веселими бризками, зблискувало зірочками срібними – сонячними променями, які вирішили трохи охолонути і побавитись у воді. Хвилі шепотіли та буркотіли, виносячи на берег перламутрові, лискучі, казкові уламки мушель. Чайки сідали на пісок неподалік, збирали щось, та злітали, вигукуючи пронизливо, ніби сварились на когось.

День тривав чи не безкінечно… Увечері, в сутінках, ми виходили до вечірнього моря; загадкового, дещо іншого, ніж вдень. А воно продовжувало безупинний свій рух, свою розмову, ударяючись в берег…

Непідвладна стихія, море, в яке закохуєшся відразу, лише побачивши, закохуєшся назавжди…

Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

[ Читати далі ]

[ Читати далі ]