Дія перша

       "Запорожець" звично виявив непогані "бойові властивості", не давши своєму водію змоги швидко загальмувати. Черговий "Мерседес" здивовано скрипнув гальмами. Вже наступної миті з нього вийшло кілька одягнених "за останньою модою" чоловків з характерними вольовими рисами їхніх облич. Підійшовши до "Запорожця", вони звично запропонували дядьку, який сидів за його кермом, можливість подальшого безтурботного життя за умови сплати незначної компенсації задля ремонту автомобіля у розмірі 50.000 $, а також невеликих відрахувань за спричинені моральні збитки у розмірі 5.000 $ кожному з присутніх. Тож, Данилу не лишилося нічого як окрім вийти з машини, відкрити свого багажника та розплатитися. Зважаючи на приготування до відпочинку та подібних випадків, а також попередні відвідини банку, в якому працював керівником його добрий знайомий-односельчанин, Данило вирішив не розмінюватися на дрібниці й віддав кожному присутньому по 500.000 $ банкнотами крупного номіналу, обгорненими банківськими стрічками, що він діставав з великої торби, яку йому саме нещодавно довелося наповнити. Це викликало значне здивування та інтерес до професійних навичок власника такої торби. На розпитування Данило чесно відповів:

- Кроликів розводжу!

        Після прощань представники "нової" генерації занепокоєно зателефонували своєму керівнику аби повідомити про цей випадок. Але це викликало бурхливе роздратування остання, оскільки яскраво було виявлено контраст між рівнем професіоналізму його підлеглих та фаховими якостями дивного "дядька". Керівник, дізнавшись про специфіку роботи Данила, невдоволено відзначив:

- Ну от... Він кроликів розводить, а ви й бовдура якого "розвести" не можете!

... .. ...

Дія друга

          Село вже давно прокинулося та з нетерпінням очікувало на прибуття чергових гостей. "Нова" генерація, зважаючи на популярність Данила навідувалася сюди вже не вперше. І цього разу "представницький рівень" був не гіршим, аніж зазвичай: близько 20-ти броньованих "Мерседесів" наближалося до села. Сам їхній вигляд свідчив про не таку вже й низьку вартість кожного (і це не беручи до уваги наявності в більшості представників "гостей" доволі цінного "спорядження"). Данило обов'язково відчув би полегшення, якби дізнався про нових відвідувачів. Автоколона наблизилася до першої хати, коло якої було невеличке поле з сіном, посеред якого стяв чоловік і звично точив косу. Машини зупинилися. Вікно однієї  з них тихо опустиолося й водій запитав:

- Вась, чуєш, а де тут живе дід, який кроликів розводить?

- А шо... Ото поїдете прямо, а потім направо. Доїдете до хати з червоного кирпича. Там повернете наліво й в кінці вулиці якраз його двір.

       Представники "нової" генерації рушили... Почекавши, поки машини звернуть на вказану дорогу, "селюк" вийняв з кишені мобілку:

- Данило, це Микола... До тебе кролики приїхали!

- Приємного тобі обіду, Миколо!!!

---

 P.S.  За чудовий малюнок висловлюю подяку шановній пані "Мила_денс", на профілі якої Ви й можете його оглянути детальніше.

P.P.S. За основу сюжету цієї оповідки було взято доволі популярний анекдот, автора якого, нажаль, встановити не вдалося. "Майже оригінал" тексту Ви можете побачити тут: http://www.batckivchina.uaforums.net/--vt278.html. Музичним супроводом завдячую сайту, куди час від часу маю приємність навідуватись.

Давно вже не проводив Клубів. То одне не складається, то інше.

Але скільки ж можна тягнути та відкладати? Невже так робиться?

Тому, виправляюсь. Відновляю діяльність Клуба. Тим більше, що мені ця справа дійсно подобається, і я точно знаю, яку велику користь можна отримати для себе зараз, та і на далі кожному з тих, хто приймає участь.

Всі анонси, як завжди, можна подивитись на сторінці Клуба. (на якій я вже давно хочу оновити дизайн, переробити трішки, і зробити сайт більш персональним, зручним та приємним для ока)

Тож, ласкаво прошу всіх в гості

Щиро ваш, Миколка - клубобізнескіношнік

---

За минулий тиждень:

- Зробив афішу з анонсом на наступні три тиждні та рекламні буклети і флаєри для свого проекту "Клуб Бізнес-Кіно"

- Знайшов та почав розробляти ще три місця для майбутніх філіалів мого Клуба

- Підтримав свого партнера словом та справою. Передивились нашу спільну стратегію подальшої співпраці. Він передивився окремо для себе, а я - окремо для себе. Результатами, нажаль, не поділились один з одним. Маємо виправитись. Правда, як не намагався, всеж не вберіг його від того стресу, через який він захворів та втратив можливість активно працювати... Хех, Дмитрик, тримайся, я в тебе вірю, ти обов'язково швиденько одужаєш... Точніше, у тебе є час похворіти лише до понеділка, а далі я будь-яким чином витягну тебе з ліжка!

- Телефонував подругам... у них нема на мене часу... Що-ж, я маю куди витрачати свій час, окрім як на очикування невідомо чого та навіщо (-:

- Налагоджую тісні стосунки приятелями, які зараз зайнялись активним розвитком їх новопридбаного проекту - піцерії... Якщо я вірно їх оцінюю, то найближчим часом вони будуть розширюватись до мережі піцерій. І у мене є можливість мати якусь частку прибутку на правах спів-засновника...

- Двічи вдалось побачитись із мамою!!! Велике досягнення... справді! Моя мама, як завжди - неперевершена та найкраща в світі! Я дуже її люблю!

- Домовився за поїздки в лютому до Київа, Мінська, Коломиї та Кривого Рогу. В кожному з цих міст маю цікаві плани із користю на майбутнє.

- Спав не більше 5 годин кожної ночі. Піздно лягаю, рано прокидаюсь... Хех... після звільнення з роботи моє безтурботне життя зкінчилось! Слава Богу!

- Багато спілкував з братом про життя... Зараз чомусь здається, що я просто змарнував свій час на пусті балачки із ним, бо ніяких змін з його боку не бачу. Взяв собі на замітку, що більше не стану ні про що серйозне із ним спілкуватись, коли він випивший, або під травкою... навіть, якщо він мені казатиме, що вже протверезів, і все сприймає серйозно... Наркоманам вірити - себе дурити.

- Прочитав більше 3000 сторінок тексту. Переважно - статті з інтернета. Навчився читати швидше. Декілька разів поривався шукати матеріали для тренування швидкочитання.... але щось так і не зробив цього.

- Взагалі, весь цей тиждень я більше слухав та розмірковував, ніж виражав свої думки. Освідомлено замкнувся в собі і працював на прийом. До речі, дуже й дуже ефективно! Мабуть, раз на місяць потрібно приділяти хоч один тиждень на "чистий прийом"

- Кожного дня зі мною траплялось безліч цікавих подій (деякі з них можна навіть назвати пригодами). Але писати про них тут і зараз я не стану. Кому цікаво - ті знають, як запитати (-:

---

відтепер і на майбутнє я робитиму підпис до кожного запису в своєму блозі , який має виглядати приблизно так:

---

 

---

Залишається привітати всіх вас з початком другого місяця року, і мабуть на цьому завершу запис.

Бажаю вам всього найкращого, любі друзі, приятелі та шановні читачи!

Бережіть себе. До скорих зустрічів!

1. Любые знания, не примененные - есть лишь забивающая голову информация -и, в таком варианте, вредная. 

2. Основная ошибка эзотериков прошлой эпохи - медитативное сидение в позе лотоса. Получил просветление - отдай, т.е. примени, т.е. иди и делай!!! В новой эпохе восхождение без применения знаний на практике - не засчитывается!!!

3. Многие увлекаются магией, как некоей волшебной палочкой или наращивают силу мысли - по щучьему велению, по моему хотенью, забывая про то, что пока мы находимся в физическом теле, действия этого тела прилагаются. Например, пока вы не научитесь утолять голод одной мыслью о еде или одним представлением еды (по научному визуализацией) - придется подходить к холодильнику, совершать действия по приему пищи.  Установка на день - не сделал дело - не ешь - сиди визуализируй (еду. Ю.) . 4. Долгое время я говорила себе, что для духовного человека деньги не главное - ребята - это самообман, отговорка, чтобы опять ничего не делать. Духовность -дух овна, т.е. барана - добро пожаловать в стадо. Поймите, что этой фразой нами манипулируют.  5. Да, не все в этой жизни меряется деньгами, Но каждый уважающий себя эзотерик думает не о собственных нуждах, а о планете Земля, как минимум, вздыхая по ночам, что если бы у меня были средства, я бы построил … фантазии у всех хватает. А что на практике? Или дядя толстосум опять виноват, что не ценит наши умные мозги? Может лучше сами достигнем успеха в бизнесе, чтобы этот успех применить там, где сочтем необходимым?! 6. В детстве кого-то пугали - не ложись на бочок, придет серенький волчок, не пей - козленочком станешь.., огуречек, не ходи на тот конечек, не садись на пенек, не ешь пирожок и т.д. Добрые родители и воспитатели хотели предостеречь нас от этой жизни - и предостерегли, всего нового боимся - а вдруг там ..волк -зубами щелк. Увидьте свои страхи, они смешные и убегут от вас при первом приближении. 7. Там, где страх - там лежит похороненная вами ваша родная энергия, жизнь, успех, любовь и далее по списку все то, чего конкретно каждому не хватает!!  8. Предложение ( только для эзотериков) - написать список тех, кто виноват в том, что у вас нет успеха, денег или чего- то еще - потом взять зеркало и, читая по списку , смотреть в зеркало и говорить - это я, это я после каждого пункта. 

9. Когда твои мысли в порядке, твои действия всегда имеют успешный результат! Если успеха нет, то что с мыслями... ?

---

© Школа Своего Дела

Делегирование полномочий: берем рюкзак и взваливаем его на плечи друга "Работаю круглосуточно, но не успеваю!"  "Времени нет постоять и опомниться!"  "Как мне найти 25 час в сутках?"  "Ни на что не хватает времени!" Вы слышали что-то подобное? А сами говорили?  Выдержка из статьи Чарльза Хаммеля "Не мечтали ли вы когда-нибудь о тридцатичасовых сутках? Дополнительное время сняло бы то тяжелое напряжение, в котором мы живем.  Наша жизнь оставляет за собой широкий шлейф неоконченных дел: письма, на которые мы не ответили; друзья, которых мы не навестили; статьи, которые мы не написали; книги, которые мы не прочитали... Мысли о них преследуют нас, стоит нам остановиться на мгновение, чтобы подвести итоги. Нам хочется вырваться из этой трясины, но, увы, мы еще больше погрязаем в ней, и нет спасения. Но разве тридцатичасовые сутки действительно смогли бы нам помочь? Разве вскоре не стали бы мы вновь удручены той же самой проблемой, что и при двадцати четырех часах? Ведь заботам матери никогда не видно конца, так же как работе студента, учителя, пастора или кого-нибудь другого, кого мы знаем. Дополнительное время нас вряд ли спасет. Детей становится больше, они взрослеют, и времени для них требуется все больше и больше. С умножением профессионального и церковного опыта усложняются наши задачи, и увеличивается наша ответственность. Так что получается, что работаем мы все больше, а радости это приносит все меньше Несколько лет назад я услышал от одного умудренного опытом человека, директора хлопковой фабрики: "Самая большая опасность заключается в том, что вы позволяете срочным делам мешать выполнению важных". И уже не скажешь: "Мой дом - моя крепость", ибо он не в состоянии укрыть нас от срочных дел - телефонные звонки требовательно врываются в наш покой и увлекают в пучину неотложных действий. В тот момент нам кажется, что противостоять им невозможно, они съедают все наши силы. Но проходит время, мы понимаем обманчивость их первоочередности, при мысли об отложенных важных делах нас наполняет чувство потери. Мы с ужасом осознаем, что стали рабами, придавленными гнетом срочных дел" Помните замечательную повесть братьев Стругацких "Понедельник начинается в субботу"? Вы никогда не мечтали о том, чтобы вот так же щелкнув пальцами, создать десяток дублей и разогнать их по делам, чтобы самому заняться чем-то действительно важным? Для тех, кто вдруг, по какой-то причине не знаком с книгой иллюстрация: "Дубль - это очень интересная штука. Как правило, это довольно точная копия своего творца. Не хватает, скажем, человеку рук - он создает себе дубля безмозглого, безответного, только и умеющего, что паять контакты, или таскать тяжести, или писать под диктовку, но зато уж умеющего это делать хорошо. Или нужна человеку модель-антропоид для какого-нибудь эксперимента - он создает себе дубля, безмозглого, безответного, только и умеющего ходить по потолку или принимать телепатемы, но зато уж умеющего хорошо. Или самый простой случай. Собирается, скажем, человек получить зарплату, а времени терять ему не хочется, и он посылает вместо себя своего дубля, только и умеющего что никого без очереди не пропускать, расписываться в ведомости и сосчитать деньги, не отходя от кассы" Именно так я и ощущала себя в выходной: вот было б классно, если бы кто-то занялся обедом и уборкой, кто-то отверстал в Corel детский учебник, кто-то наладил компьютеры друзьям, кто-то в Интернете нашел бабушке информацию и разъяснил про что это, кто-то в фотошопе сварганил аватарку сынуле, а кто-то… а кто-то…, а кто-то… Но чуда не случилось - пришлось разруливать самостоятельно. Делегирование полномочий: берем рюкзак и взваливаем его на плечи друга У Екатерины II на приеме послы зарубежных государств спросили:  - Как Вы добиваетесь, что Ваши свободолюбивые дворяне охотно выполняют Ваши приказания?  Императрица ответила:  - Я стараюсь отдавать такие приказания, которые выгодно выполнять моим подданным. Что же я сделала? Перво-наперво, остановилась. Сварила кофе, взяла бумагу, ручку и села планировать. Вот так вот банально написала все, что нужно было сделать вообще. Потом нарисовала табличку и распределила дела по ячейкам.  Важные дела Неважные дела Срочные дела Верстка учебника Ремонт одного компьютера Настройка второго компьютера Поиск необходимой информации для бабушки Уборка квартиры Стирка Приготовление пищи Несрочные дела Постановка целей Планирование Работа с командой Подготовка выпуска рассылки Подготовка презентации Чтение романа Аватарка сыну Просмотр фильма Разговоры Просмотрев эту таблицу, каждый человек заметит, что «важные-срочные» дела мы чаще всего делаем наравне с «неважными-срочными делами», для «важных-несрочных дел», скорее всего, времени не хватает, так как мы знаем, что это мы можем сделать завтра. «Неважные-несрочные» дела чаще всего тоже присутствуют в нашей жизни. Если же нам хочется сделать нашу жизнь более эффективной в плане планирования, то можно распределить дела, которые мы наметили на следующую неделю (или следующий месяц) в таблице. Как только мы распределили наши дела по степени срочности и важности, сразу можно сделать выводы: Срочные важные дела необходимо делать (никуда не денешься!). Важные несрочные дела - это наш путь к успеху (делать обязательно!). Неважные срочные дела необходимо делегировать. От неважных и несрочных следует избавляться. После анализа таблицы дела из ячейки делегировала все, что смогла: Муж занялся обедом и ужином - ну и что ж, что были просто макароны с консервой, никто не отравился - зато сколько времени сэкономлено! Младший сын взял на себя бабушку с Интернетом - замечательно! Она его угостила тортиком. Старшему пришлось со своими аватарками разбираться самостоятельно. Получилось - не фонтан! Но, во-первых, это опыт, во-вторых - мое сэкономленное время. Уборку делегировали детям - что-то получилось, что-то не очень - но опыт приобретен. Один компьютер удалось делегировать знакомому мальчику - он увлечен дочерью хозяйки, т.ч. ему даже интересно было показать себя во всей красе. Второй комп переадресовать не получилось - четыре часа времени ушло на отладку и настройку. Почему так много? Решила выделить это время, чтобы научить человека азам для того, чтобы в следующий раз мне достаточно было по телефону объяснить схему действий. Больше всего времени отнял учебник - его делегировать было просто некому, среди моих знакомых не нашлось человека, знакомого с Corel Draw. Т.ч. верстать пришлось самой Выводы "Недостаточно накопить опыт, его надо взвесить и обсудить, надо его переварить и обдумать, чтобы извлечь из него все возможные доводы и выводы" М. Монтень Вывод 1. И почему я раньше была такой дурой? Давно надо было это практиковать Вывод 2. Все не будет сделано "по-моему", но с этим нужно просто смириться - никто ничему не научится, если не будет делать, а "идеально" - понятие весьма относительное. Вывод 3. Проще и быстрее сделать самому, но это означает, что в следующий раз опять придут по мою душу. Поэтому лучше уделить время обучению, зато сэкономить его в будущем. Теперь вопрос: так почему же, если это так здорово, мы не делаем это постоянно? Есть тому несколько причин: Неорганизованность-    Неумение планировать-    Неумение расставлять приоритеты в делах Нежелание или неумение делегировать полномочия-    страсть у руководству и жажда власти  Нередко человек просто боится потерять авторитет, передавая часть своих полномочий. Ведь распространено мнение, что он потому и стал руководителем, что только ему по плечу соответствующие функции-    перфекционизм Постоянное стремление к совершенству (свойственно в основном меланхоликам), убеждение в том, что если хочешь, чтобы все было сделано как надо - сделай это сам. Недоверие, не удовлетворенность качеством работы.  Первая и главная причина нехватки времени - неумение грамотно расставить приоритеты, чтобы распланировать время и правильно организовать работу. У всех у нас на все про все 24 часа. Поэтому свой миллион дел нужно грамотно распределить по времени и не только по своим рукам, ногам, голове, хвосту, носу и прочим частям тела. Нужно часть работы переложить на другие плечи. Умные люди говорят: лучше я буду иметь 1% от усилий 100 людей, чем 100% от своих собственных. Есть два вида делегирования полномочий Перепоручение механической работы без цели развития человека. Очень часто применяется лидерами менеджерского типа, руководителями, не желающими плодить конкурентов. Используется практически повсеместно Поручение творческой работы с целью развития. Применяется настоящими лидерами, не боящимися конкуренции, либо лидерами, жаждущими видеть в команде лидеров более сильных, нежели он сам. Первый вариант используется в обучении мастерами своих учеников-наследников, последний вариант возможен лишь в одном виде бизнеса - сетевом маркетинге. Как это сделать? Сядьте и составьте список дел - 5 минут планирования сэкономят вам часы потерянного на вспоминание времени Начертите табличку и разнесите дела по ячейкам Составьте перечень задач, которые необходимо делегировать.  Для решения этих задач тщательно подберите потенциальных исполнителей.  При этом постарайтесь, чтобы порученные задания не только могли быть успешно выполнены человеком, но и содействовали развитию его способностей и/или несли какую-то выгоду. Обязательно укажите, как будут отмечены его успехи в случае качественного и своевременного выполнения задания. Расскажите, с какими документами он должен ознакомиться. Определите, каких результатов вы ждете от него в конце работы. Выясните, какую помощь вы можете оказать человеку. В случае неудачи - считайте виновным себя, а в случае успеха - передавайте лавры исполнителю. Передача полномочий не снимает с вас ответственности за результаты работы.  Хороший лидер не тот, кто может все сделать сам на высочайшем уровне, а тот, кто руководит так, что каждый из его команды делает свое дело наилучшим образом. Дополнительные материалы Сделай себя сам. Скачать дополнительные материалы можно по этим адресам: скачать: Делегировать или Умереть! (Керк Ректор) Десять шагов для эффективного делегирования, когда Вы понимаете, что не справитесь в одиночку! - это содержательная и мотивирующая к действию аудиокнига известного эксперта Кёрка Ректора - бизнес консультанта и советника по корпоративным стратегиям, получившего образование в Гарвардском университете. Книга будет одинаково полезна студентам, преподавателям, предпринимателям, домохозяйкам - всем, кому нужно сделать больше, чем может осилить один человек. Простой процесс из 10 шагов, о котором рассказывает Кёрк Ректор, поможет Вам эффективно и успешно делегировать и наконец освободиться от гнета Вашей дилеммы!  Разместил: Lola | Дата: 27.01.2009

© http://net-way.org

Бизнес бизнесу рознь. Каждый бизнес индивидуален и неповторим. Но всё же можно вывести классификацию бизнеса по способам начала и развития, а так же мотивов и устремлений. Многих интересует, как начать и куда идти. Всё зависит от ваших желаний и устремлений. И они не всегда совпадают с теми, о которых пишут в книгах. Поэтому не нужно опираться на чужой опыт досконально. Взять лучшее и подстроить под свои мотивы – вот решение. Но сначала нужно определиться со своим путём. [ Читать дальше ]

Ініціатива та готовність взяти на себе відповідальність.. мабуть це найголовніше в розпочинанні будь-якої справи. Хтось обов'язково має це зробити.

Можливостей та напрямків - безліч. А ось бажаючих - не так і багато.. Тобто, бажаючих, щоб з'явилось щось таке зручне та цікаве, чого ще не існує - багато.. але з них майже ніхто не береться за те, щоб власноруч застосувати ці ідеї.

Я вже достатньо довго кружляю серед людей, сповнених ідеями, натхненними, позитивними та працьовитими. Що не день - то нові ідеї про те, як і де можна було б себе проявити із користю для всіх. Звісно-ж, враховується і матеріальний бік забезпечення. На моїх очах вже було реалізовано декілька досить цікавих проектів. Тому, цього разу коли мені випала добра нагода, я не став на бік спостерігачів, а заявився бажаючим організувати наступну ідею.

Ідея по суті не нова, але за планом організації я подібних аналогів назвати не можу. Є певні суттєві ньюанси, завдяки котрим справа має добрі шанси на швидкий розвиток!

Разом із своєю новою подругою ми застосували "Клуб Бізнес-Кіно" на базі тренінгового центру, в якому я зараз набуваю нових знаннь, вмінь та навичок. Діяльність нашого Клуба полягатиме в наступному: ми будемо проводити демонстрацію різних відео- та документальних відео та обговорення їх змісту із глядачами, розкриваючи те, як це відео пов'язане із нами самими, із нашим повсякденним життям, із бізнесом, і що можна з всього цього взяти собі на озброєння, та використовувати вже зараз для покращення власного життя.

Я точно знаю, що щось подібне проводиться в багатьох організаціях для співробітників, в мультилевел-маркетингу - таким чином деякі спонсори намагаються навчити своїх дістрибьютерів уму-розуму, хтось вдома із друзями вихоплює з різних фільмів деякі цікавості... але це все десь, і це закрито від більшості, яка "не в темі".

Ми ж спробуємо зробити так, щоб в темі могли бути всі бажаючі!

Що-ж, це ще один з моїх кроків вперед, як керівника власної справи та як майбутнього бізнес-тренера. Хто бажає - може мене підтримати. Всі інші... ну, ви не ображайтесь, але ви так і залишитесь просто всіми іншими 

--------------------------- На правах реклами -----------------------------------

Зараз на стадії розвитку сайт нашого проекту: http://bizmc.at.ua

Ласкаво прошу завітати та оцінити. Буду радий бачити всіх бажаючих в нашому Клубі 

Всім відомо: "По одежці зустрічають", так само, всім відомо, але вже набагато менше людей звертає увагу на те, що "Перше враження можна створити лише один-єдиний раз, другого шансу не буде"

Перше враження - це один з найголовніших аргументів в бізнесі. Він впливає практично на весь подальший розвиток взаємин. Що потрібно для того, щоб перше враження було відповідним до вимог бізнесу? Дуже легко, це знов-таки знає кожен... але знов-таки далеко не кожен звертає увагу на ці вимоги, особливо останнім часом серед тих, хто намагається пробитись в бізнес самотужки..

Коротко - костюм, черевики, краватка, наручний годинник, портфель (сучасна заміна дипломату в малому бізнесу або кейсу.. в принципі практично рівноважно із кейсом, але краще мати добрий якісний кейс), дрібні аксесуари - мобільний телефон, запанки, "крокодил" для краватки, тощо... Далі йдуть вже більш вагомі аксесуари для більш грошового бізнесу - авто, офіс (якщо є можливість його презентувати, нерухомість і таке інше). Практично впевнений в тому, що для 99,99% читачів блогів інформація починаючи від "авто" буде не цікавою та не актуальною. Але факт є фактом.

А тепер, годі про загальновідоме. Хочу повідомити свої власні роздуми. Літерально вчора я замислився над тим, а яка ж саме вартість всього цього? Як та що можна оцінити? Що є ознакою чого? Та прийшов до ось яких висновків:

1) Годинник. Це було найпростіше. Годинник, який людина носить на своїй руці точно вказує на вартість однієї години часу цієї людини. Ні, не просто однієї години. Вказує на вартість однієї години ВІЛЬНОГО часу цієї людини. Так як вільний час бізнесмена - це час налаштування контактів, то можна навіть зрозуміти вартість його контактів по часу який він витрачає на них, помноженому на коштовність годинника на руці.

2) Черевики. Це сімвол вартості переміщення людини. Як відомо (сподіваюсь), людина досить суттєву частину свого часу проводить в русі (переміщення між об'єктом А та Б - як з дому до магазину, так і з однієї країни до іншої - будь-яке переміщення в просторі займає певний час, який людина витрачає, за за певних умов, переслідуючі якусь мету. Не суттєво, яку мету переслідує. Вартість черевик - це вартість години часу, яка людина проводить під час руху.

3) Краватка. Це вартість слів людини. Вартість кожної завершеної думки. Людина, що носить краватку не витрачає жодної фрази просто так. Навіть якщо вам це так здається. (Не будемо пригадувати стенд-ап коміків, для яких наявність краватки лише засіб вказівки на те, що його сатира та гостроти спрямовані в адресу інтелегенції. Маю на увазі саме бізнес-спрямованої людини). Балачки людини без краватки переважно можуть бути справедливо розцінені пустими балачками... але коли справа йде про гроші - ніхто з бізнесменів при розумі не забуде про краватку, та обов'язково зробить все, щоб ствердити її вартість словами та дією.

4) Кейс - прямо вказує на ступінь вартості бізнесу, із яким має справу людина що його тримає в руках. Тут вєе й пояснювати нема чого. Такі ознаки мають сприйматись підсвідомо...

5) Зовнішній вигляд - нігті, зачиска, поголеність, зуби, очі, чистота шкіри - все це вказує на охайність людини в будь-якій справі. Бізнес розпочинається із себе. Якщо в тобі самому негаразд - бізнесу не буде спокою та розквіту! На це потрібно звертати увагу.

6) Кольори.. окрема тема. Розповім лише за гроші (-; Це комерційна таємниця 

7) Прикраси. Якщо без перебільшень - то це ознака того, що людина вміє вести бізнес із шиком та задоволенням. Браслети, кільця, ланцюжки, оригінальни прибори... Але тільки якщо без перебільшень. В іншому разі, коли прикраси не когерують із першопереліченими атрибутами - це ознака того, що людина навпаки нічого не тямить в грошах, витрачає їх бездумно.

В принціпі, не поглинаючись в подробиці, якими можна роздути цю тему, на цьому можна і завершити. Приємних вам всіх справ у стосунках із людьми, що позіціонують себе як бізнесмени.

Я не претендую на те, що мої роздуми та міркування на всі 100% вірні, але впевнений, що все є саме так, як я зараз написав, практично без варіацій. Якщо ж хтось знає таємниці глибше - пишіть, обговоремо 

***

Із турботою та любов'ю до вас.

Калакуцький Микола Костянтинович!

Премьер-министр Украины Юлия Тимошенко советует бизнесмену Ринату Ахметову «строить страну, а не собственный капитал».

Об этом она заявила сегодня журналистам на пресс-конференции в Запорожской области.

По ее словам, сегодня Партия регионов заявляет, что нужно переформатировать коалицию или идти на досрочные парламентские выборы.

«Я просто хочу сказать, что Партия регионов должна успокоится. Больше олигархия в стране к власти не придет. Потому что реальным собственником Партии регионов является Ринат Ахметов. И сегодня, кстати, стал известен размер его капитала 31,1 млрд. долларов», - подчеркнула Ю.Тимошенко.

Она назвала его капитал «капиталом номер один в СНГ и Евросоюзе».

«Сколько еще раз Партия регионов должна прийти к власти, чтобы уже наесться», - заявила она.

«Я думаю, что лучше, чтобы они оставались там, где есть, и чтобы они отвечали перед законом за разбазаривание всех ресурсов страны для своей выгоды. Я думаю, нужно строить страну, а не свои капиталы, как это делают сегодня собственники Партии регионов», - подчеркнула премьер.

От «Обкома»: Все это, конечно, правильно, все это верно. Но есть простой вопрос: а кто является «реальным собственником» БЮТа?

«Обком»