хочу сюда!
 

Алла

38 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 35-48 лет

Заметки с меткой «мої вiршi»

Моя надія ...

                                                                                            Любові всім нам побажаю,
                                                                                            Все буде добре...Вірю...Просто знаю...

       

                          Мої  надії, мої  сподівання
                          У  Новому році - це наші надбання...
                          Щоб краще нам усім жилося
                          В братерстві,мирі,та  вдалося
                          Перемогти    наші  незгоди...
                          Немає  кращої  "погоди"
                          Ніж любов,єднання,злогода і сміх
                          Нехай єднають  нас усіх,
                          Від Карпат  до Сум,
                          А потім Харків і  Одеса...
                          Позбавимось невдалих дум,
                          В епоху інтернет прогреса
                          Не вистачає людяності нам,
                          Так сумно,гидко,просто срам...

                          Не ображай ти іншого,собі оцінку дай...
                          Ти  еталон??Напевно ні...Та знай,
                          Що ти потрібен...Країна зачекалась на твій крок:
                          Рішучий, впевнений...і буде толк...
                          Тому бажаю витримки, везіння,
                          Наснаги...витривалого,шаленного  терпіння...

                          ЛЮБОВІ ВСІМ НАМ ПОБАЖАЮ!!!
                          ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ...ВІРЮ...ПРОСТО ЗНАЮ!!!

P.S.Якщо Вам сподобалось,зробіть розсилку....Дуже дякую!!!

Вставай,Україно!

Вставай, Україно! Годі вже спати!

До краю наповнилась чаша терпінь.

В нас правда єдина, яку не здолати!

В руках наших – доля новИх поколінь.

 

Бо ми не раби й не беззахисне бидло!

Ми – вільний, прославлений, знаний народ!

Ми – нація світла, духовна і сильна!

Ми – вільна держава і з нами Господь!

 

 Нас знають й цінують у цілому світі,

Лиш в рідній країні поваги нема.

Прокинься, народе! Вже досить терпіти!

На розум від дурнів чекати дарма.

 

В минуле повернення більше не буде!

Нікому не треба померлих ідей.

Прозріли вже очі давно від облуди,

Котрою роками труїли людей.

 

Не будем коритись зігнилим поняттям!

І більш не застрягнем в болоті брехні.

Палає у душах любові багаття.

Засяє ще сонце у нашім вікні!

 

Поклін ми складЕмо лише Україні.

І їй тільки вірні серця молодІ.

Ми хочемо жити у вільній країні,

Господарем бути на власній землі.

 

СЛАВА УКРАЇНІ!!!

Пам’яті героїв Крут



Свіча. Горить… вогнем свого народу,

нагадуючи сотні мертвих тіл.
Свіча. Німа. Як пам'ять про свободу.
Як чорна стрічка в душах матерів.

Свіча. Страшна… Бо в полум’ї згоряє

останній подих віри юнаків,
що пануватиме добробут в ріднім краї
й не буде двох Дніпрових берегів.

Свіча. Тремтить. То сльози жовтим воском

по безталанних зморених руках,
по головах рабів з промитим мозком,
стікають, обпікаючи їх в прах.

Свіча. Була. Давно її не стало…

Погасла. Щезла. Із залізних пут
Тюрму страшну самі ми збудували
Ідеям волі, дітям горе-Крут.

Свіча… Та ж запаліть! – ця річ нехитра,

лиш пам'ять щоб не стерла круговерть.
Складіть, раби, ще раз свою молитву
і доведіть – не марна Їхня смерть!

Свято взимку






Свято взимку особливе, бо воно у нас в серцях,
І ніжніші ми, і ближчі, попри труднощі і страх.

Ще ховають хмари з хутра із мететеків сюрприз,
Незабаром розлетяться по країні згори вниз.

Посеред фати казково сяють ліхтарі, --
Це червоними грудями манять снігурі.

Сніг гріхи усі покриє, Тихо. До весни.
Візерунком скло замріє, стрінем Новий Рік.

Подаруємо дарунки всім, хто в серці сяє ,
Притулюсь до тебе, милий, і торкнусь вустами.

Бо, я як мала дитина, вірю в казку, любий. 
И нема такого тина, з яким не поцупиш.



Там,де живе кохання


Коли говорять очі і серця,

Тоді весь світ навкОло затихає.

Стають єдиним цілим два життя…

В цю мить Любов із ними розмовляє.

 

Коли до вуст торкаються вуста,

Тіла нестримний трепет огортає.

Бажання полум’ям у дУшах пророста,

Кожну клітиночку собою наповняє.

 

Коли не можна віднайти потрібних слів…

На тій межі, де вже немає в них потреби,

Там почуттів ріка виходить з берегів.

Її спинити неможливо… Та й не треба.

 

Там, де на двох єдине відчуття,

Одна молитва, мрія і прохання,

Де в унісон звучить серцебиття,

Небесним цвітом розквітає там кохання.

... а щастя краще

П очути не завжди в нас є причина,
Р озбити світ душі – лиш мить і все…
А гонія любові з мрій очима

В останнє нам нагадує про це.

Д арма любов не цінимо завчасу,

А   потім сльози… – що з тих сліз тоді?!


Д ано нам жити раз і більше шансу

О двіку в долі не вблагати, ні!

Б ез рідних ми – птахи без крил й польоту.

Р озваги не замінять, даль доріг,

Е крани моніторів чи робота,

А    ми міняємо на це не рідко їх…

Щ о варті сонця дивні переливи,
А корди зір без усмішки очей?

С карби які зрівняються з щасливим
Т аким бажаним порухом плечей?
Я кби зібрати всі багатства світу,


Щ едроти, блага всіх же поколінь –
Е дем із них навряд чи сотворити,

К оли не буде душ й сердець сплетінь.
Р озправте крила, бережіть коханих,
А   миті вдвох цінуйте повсякчас,

Щ об мрій не розгубити, – довгожданий

Е кспрес любові мчить по них до вас!

Розкажу

РозкажУ тобі подихом вітру,

Тихим шелестом листя осіннього,

Різнобарвного серця палітрою,

Ароматом жоржини розквітлої,

 

Заспіваю тобі сріблом місячним,

Кришталевих зірок передзвоном,

Раннім небом, зорею заквітчаним,

СвітанкОвим повітрям прозорим

 

Про все те, на що слів не вистачить,

Те, про що розмовляють дУшами.

Діамантом кохання чистого

В серці твОєму сонце розбуджу я.

Вільним вітром в осінньому небі...


                                                                          
                                                                            Автор фото: Alexiss


          Вільним вітром в осінньому небі,
                 Неквапливим як подих... таким!
                           Відшукаю дорогу до тебе,
                                     Доторкнуся цілунком легким.

          Ти пізнай мене в листі кленовім -
                 Хай зігріє приємним теплом,
                           У по-дружньому щирому слові,
                                     Щоб у серці лишитись змогло...

           І на поклик дощу відгукнися
                 По далекім твоєму вікні...
                           Він в розлуці не зміг - не скорився!
                                     З розумінням всміхнися мені...

           Не сумуй, що не поряд, не треба,
                 Бо у думці зумію завжди
                           Відшукати дорогу до тебе,
                                     Залишивши віршами сліди...

Сильва Яна на сервере Стихи.ру

Слухаю дощі

В кімнаті літо. Пахне чебрецем,
що вчора повні жмені назбирала.
Я ще тоді у змові із дощем
з сріблястих рос краплиночки складала…

А нині день – у дощовім плащі,
розквітлі липи краплі умивають.
В кімнаті тиша. Слухаю дощі
із чашечкою липового чаю.

Не модну книжку з відгуком чудес

беру, поближче до вікна присівши.
І хай там що диктує нам прогрес,
а ми з дощем читати любим вірші…

Не питай


Не питай мене нащо любила,

Не питай, я не знаю й сама.
Я б летіла, та зламані крила,
Йшла б – землі під ногами нема…

І буденності сірі картини

Світ розмішують в сум безнадій,
А я знову любові хвилини
Хороню в своїм серці на  дні…

Відболіти б давно вже повинно,

Переплакати, перецвісти,
То чому ж тоді в сни безупинно
Все одно повертаєшся ти?

Не приходь в мої сни. Вже не сила

Стільки пити тривог і жалЮ.
Не питай мене нащо любила,
Не питай мене нащо… люблю…
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
24
предыдущая
следующая