хочу сюда!
 

Александра

44 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 39-49 лет

Заметки с меткой «мої вiршi»

Новорічні частушки 2 :))

*****
В хороводі Дід Мороз

Всю подряпав пику,
Бо дітей лиш п’ять було,
Ялинка ж велика.
     boyanboyanboyan

*****
Щоб Снігурочкою стати

Пів дня малювалася,
Та коли прийшла на свято
Діти полякалися.
     boyanboyanboyan

*****
Взяв оленів у дорогу,
Одягнувсь як Дід Мороз,
Поки їздив, то в самого,
Роги виросли також.
     boyanboyanboyan

*****
Гуль на лобі п’ять з’явилось,
Тішусь, йдучи з свята я
,
Що додому залишилось
,
Ліхтарів ще тільки два
.
     boyanboyanboyan

Новорічні частушки :))

*****
Нарядився  Дід  Морозом
Борода  хитається,
Дурень  мов  з  червоним  носом
Другий  день  тиняюся.
boyanboyanboyan

*****
Я  Снігуркою  вдягнуся
І  приклею  косу,
Бо  я  заміж  хочу  дуже
За  Діда  Мороза.
boyanboyanboyan

*****
Що  прийде  чекали  палко
Дід  Мороз  червоний  ніс,
Він  прийшов  з  мішком  подарків,
А  з  собою  два  поніс.
boyanboyanboyan

*****
Зайця  Рік  прийде  ось-ось
З  снігом  й  завірюхами,
Вип'ю  я  ще  грам  зо  сто  
Й  замахаю  вухами.
boyanboyanboyan

Пригадала свій перший віршик.. Байдужим лишитися важко)))))))

Блошки Баксю загризають,

Бідний Бакся ледь терпить.

Тільки й знають що кусають,

Треба їх трішки провчить!

Будуть тоді блошки знати,

Як Баксюню ображати!

Діамант


Навіщо про щось судити,

Якщо тями у тому немає?

Непотрібно вогонь ворушити,

Дуже боляче він обпікає.

 

Храм душі лиш для Бога відкритий,

Тільки Він усі таїнства знає.

Що довЕлося серцю прожити

Й що насправді воно відчуває.

 

ЗаводИло життя в лабіринти

Й не давало ніяких підказок.

Лиш новІ і складні розвилки

Без єдиного дороговказу.

 

За помИлки жорстоко било,

Гартувало стражданнями душу.

У оману не раз вводило

І завждИ говорилоЯ мушу.

 

Та за всі ці капризи й незгоди

Йому серце безмежно вдячне.

Бо за будь-якої погоди

Воно сонце у небі бачить.

 

Хтось і далі наклЕпи наводить,

Та пуста то й безглузда справа.

Бо лиш дурість своЮ цим доводить,

Та нікому вона не цікава.

 

Діамант свого блиску не втратить,

Не затьмарить ніщо його світла.

Його можна лише споглядати,

Та не треба всерЕдину лізти.

 

Бо там сонце гаряче й яскраве.

Може ніжно воно обігріти,

Та нахаб і занадто цікавих

Воно здатне до тла обпалити.

 

... а щастя краще

П очути не завжди в нас є причина,
Р озбити світ душі – лиш мить і все…
А гонія любові з мрій очима

В останнє нам нагадує про це.

Д арма любов не цінимо завчасу,

А   потім сльози… – що з тих сліз тоді?!


Д ано нам жити раз і більше шансу

О двіку в долі не вблагати, ні!

Б ез рідних ми – птахи без крил й польоту.

Р озваги не замінять, даль доріг,

Е крани моніторів чи робота,

А    ми міняємо на це не рідко їх…

Щ о варті сонця дивні переливи,
А корди зір без усмішки очей?

С карби які зрівняються з щасливим
Т аким бажаним порухом плечей?
Я кби зібрати всі багатства світу,


Щ едроти, блага всіх же поколінь –
Е дем із них навряд чи сотворити,

К оли не буде душ й сердець сплетінь.
Р озправте крила, бережіть коханих,
А   миті вдвох цінуйте повсякчас,

Щ об мрій не розгубити, – довгожданий

Е кспрес любові мчить по них до вас!

Алея Любові


Пригорни мене міцно та палко,

Наче вперше і наче востаннє.

Снігового зимового ранку

Розігрій теплом свого кохання.

 

Це не згадка, не сон і не казка,

Це кохання могутня сила.

Нездоланна, таємна, прекрасна,

Вона шлях у майбутнє відкрила.

 

Пригорни мене ніжно до серця,

І поринь у смарагдове море.

З нього ніжність тобі посміхнеться

І повЕде в кохання простори.

 

Йде від серця до серця стежина.

То алея Любові живої,

Що провадить в кохання країну.

Мають доступ туди тільки двоє.

Там,де живе кохання


Коли говорять очі і серця,

Тоді весь світ навкОло затихає.

Стають єдиним цілим два життя…

В цю мить Любов із ними розмовляє.

 

Коли до вуст торкаються вуста,

Тіла нестримний трепет огортає.

Бажання полум’ям у дУшах пророста,

Кожну клітиночку собою наповняє.

 

Коли не можна віднайти потрібних слів…

На тій межі, де вже немає в них потреби,

Там почуттів ріка виходить з берегів.

Її спинити неможливо… Та й не треба.

 

Там, де на двох єдине відчуття,

Одна молитва, мрія і прохання,

Де в унісон звучить серцебиття,

Небесним цвітом розквітає там кохання.

Посміхайся


У попелі спалених мрій,

Де плакав світанок зірками,
Я знову у пам’яті твій
Цілунок зігрію думками.

Торкнуся ледь чутно плеча

Останнім листочком осіннім
І хай догоряє свіча, –
З тобою все й так у промінні.

Заплакані зорі зітру

З похмурого сонного неба,
Тихенько у сні пригорну,
Усмішкою стану для тебе.

У кутику бажаних губ

З’являтися буду щоденно
І кожного подиху звук
Я питиму п’янко й натхненно.

Ловитиму я кожен такт,

Всі ноти бажань серця твого,
Лиш тільки люби мене так,
Як ще не любив ти нікого.

І знов зазвучить солов’я

Нова наша мрія струною,
Лиш ти посміхайся, щоб я
Завжди була поруч з тобою!

Дарма, що дощ

Дарма, що дощ свої ремарки пише
серед зими зіпсованих картин,
ти зупинись, послухай просто тишу
і наклади на смуток карантин.

Поглянь у вись – там серце долі б’ється,
відчуй його, як відчуваєш біль,
а дощ нехай все ллється, ллється, ллється…
Це краще, ніж на серці заметіль.

Лови губами кожен подих неба,
тримай очима мить і цілий світ,
щоб він крутився лиш навколо тебе,
летіти щоб не в прірву, а в політ.

Дарма, що дощ! Його плачі безсилі,
коли душа летить в щасливу вись,
як серце вірить в мрії сизокрилі,
тож зупинись, повір і посміхнись!

Без тебе


Без тебе це місто пусте.

І зорі без тебе не сяють.

Хвилина, як рік, іде,

Коли тебе поруч немає.

 

Без тебе сумують вуста

І очі печаль ховають.

І я вже без тебе не та,

Якою мене ти знаєш.

 

Без тебе у серці зима,

Без тебе захмарене небо.

І сонця без тебе нема,

Кохання моЄ лиш для тебе.

 

Без тебе холодні й сумні

Кружляють самотньо сніжинки.

Ти- світло в моЄму вікні,

Без тебе я наче крижинка.

 

Без тебе гірчить шоколад,

Не гріє ранкова кава.

Життя на мінорний лад,

І навіть Кличко не цікавий.

 

Без тебе розділений світ,

І барви веселка втрачає.

З тобою вишневий цвіт

У серці моЇм розквітає.