[Приєднана картинка] Сонце втомлено впало за обрій, Ніч-красуня в вікно заглядає. ...

Читати далі...

Запам’ятай мене такою як сьогодні – З усмішкою, з цілунком на вустах, У сукні, що давно, мабуть, не в моді, Та я чомусь любила її так. Запам’ятай мене веселою й смішною, Що в парі з вітром по росі біжу, Що вслід лечу за дивною весною, Руйнуючи можливостей межу. І хай спішить життя, хай вихором несеться, Зриваючи останні пелюстки Із квіт мого замріяного серця, Ти лиш, прошу, не відпускай руки… І пам’ятай мене такою… як учора – Без сліз, без розпачу від болю і жалів, З...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Поміж жовтим золотом колосся Розцвітуть волошки, мов частинки неба. Сонця промені вплітаючи в волосся, Українське літо вже спішить до тебе. Пристрасним вогнем червоних маків, Сніжно-білою цнотливістю ромашок, Ніжністю розквітлої фіалки Зачарує літо серце ваше. Незабудки, наче зоряні краплинки, Рідну землю синім кИлимом покриють. І малюючи у душах радості картинки, У країну мрій небесних двері вам відчинять. Не знайти краси такої більше в...

Читати далі...

Не питай мене нащо любила, Не питай, я не знаю й сама. Я б летіла, та зламані крила, Йшла б – землі під ногами нема… І буденності сірі картини Світ розмішують в сум безнадій, А я знову любові хвилини Хороню в своїм серці на дні… Відболіти б давно вже повинно, Переплакати, перецвісти, То чому ж тоді в сни безупинно Все одно повертаєшся ти? Не приходь в мої сни. Вже не сила Стільки пити тривог і жалЮ. Не питай мене нащо любила, Не питай мене нащо… люблю…

[Приєднана картинка] Він прийшов із минулої осені Із букетом нездІйснених мрій. Цвіт весняного щастя розносили У той час по землі солов’ї. Він прийшов десь із зАкутків пам’яті, Щоби зорі знайти у очах, Щоб зігріти те серце поранене, Що колись він тримав у руках. Він прийшов із єдиною іскрою, Що так довго у грудях ховав, Від гарячого полум’я чистого, Яке сам загасив й розтоптав. Він прийшов, від думок утікаючи, Від нав’язливих спогадів-снів. І, сторінки...

Читати далі...

Послухай ніч. Вона тобі розкаже Мою п’янку історію бажань. Послухай ніч… З зіркових відображень Склади любові витончену грань. Вдихни мій світ. Тремтливо, обережно, Крадучи всі мережені думки. Вдихни весну. Моя весна безмежна – Стирає край на відстані руки. Відчуй мене. Я поруч. Я у сонці, В дощі, у вітрі, в сутінках небес, Цілунком ніжним на твоїй долоньці… Відчуй мене… Я так люблю тебе…

[Приєднана картинка] Як про усе сказати? Забракне в світі слів, Щоб з серця передати всю гаму почуттів. Її любов зігріє сильніше за усіх, Своїм теплом розтопить сердечний біль і сніг. Вона все зрозуміє, розрадить і простить, Бо за дітей радіє й сумує кожну мить. ЗавждИ із нами поруч її душа свята, Не знає часу й відстані безмежна доброта. Вона завжди чекає жаданого дзвінка, Життя благословляє натруджена рука. Хоч рОки невблаганні, спливають, мов ріка, Та мама завжди...

Читати далі...

Я йшла вперед. І падала, й вставала, Та йшла! Не раз по тернах без сльози І віра в мить спинитись не давала Ні в час вітрів, ні в лютий час грози. Я йшла вперед. Навіщо? – Не питайте, У мене там, за обрієм, душа, І світло мрій, й очей сіяння тайне, Там світ, де я не інша, не чужа! Я йшла вперед… А кров’ю по краплині Життя стікало мимо віражів. І що мені залишилося нині? – Холодна мрія світлих міражів… І що слова? Вони пусті без серця! Уста німі, як в грудях пустота! І...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Втомилась я. Присяду. Помовчу. Не так і часто є така нагода… Знов вітру спів журливий до плачу… Сьогодні сум транслює нам погода… Присяду тихо. Доторкнусь землі. Вона холодна, та теплом вже дише, Черпну від неї святості полів, І дотик лісу, і тремтіння тиші… І враз всміхнусь… так щиро, мов дитя, Забувши втоми й болю гострі леза Пройдусь, ні! пробіжусь по відчуттях, Й не пропущу нізащо мрій трапези. Я так втомилась… Зупинити б час, Що буднями й...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Серед галактик і незвіданих світів В просторах серця Мрія народилась. Рікою чистою без меж і берегів Вона в долині підсвідомості розлилась. Живилась Мрія та молитвами душі, Її любов і віра укріпляла. До рук Творцеві усі задуми свої Вона з довірою щоденно віддавала. Життя тягнуло у зневіри вир, Та хвилям сумнівів вона не піддавалась. Лиш до небес звертала ясний зір, І вірною своєму серцю залишалась. Від неба до землі стелився шлях...

Читати далі...