Сонце втомлено впало за обрій,

Ніч-красуня в вікно заглядає.

Забирає тривогу й неспокій,

Покривалом із снів огортає.

Вуст коханих солодкий дотик,

З серця ллється молитва за рідних.

Вмить щезають кудись всі турботи,

В душі радість трояндами квітне.

Щебетання пташОк на світанні,

Щире слово малої дитини…

Новий день несе нОві бажання

І складає з них щастя картину.

І не треба блукати світами,

Щоб це щастя знайти й зрозуміти.

Воно тут – зовсім поруч із нами –

В серці нашому, в кожній миті.

Поміж жовтим золотом колосся

Розцвітуть волошки, мов частинки неба.

Сонця промені вплітаючи в волосся,

Українське літо вже спішить до тебе.

Пристрасним вогнем червоних маків,

Сніжно-білою цнотливістю ромашок,

Ніжністю розквітлої фіалки

Зачарує літо серце ваше.

Незабудки, наче зоряні краплинки,

Рідну землю синім кИлимом покриють.

І малюючи у душах радості картинки,

У країну мрій небесних двері вам відчинять.

Не знайти краси такої більше в світі –

Знають істину цю навіть малі діти.

Світлом сонячним й теплом сердець зігріті

Подарунки Бога-Українські квіти.

Він прийшов із минулої осені

Із букетом нездІйснених мрій.

Цвіт весняного щастя розносили

У той час по землі солов’ї.

Він прийшов десь із зАкутків пам’яті,

Щоби зорі знайти у очах,

Щоб зігріти те серце поранене,

Що колись він тримав у руках.

Він прийшов із єдиною іскрою,

Що так довго у грудях ховав,

Від гарячого полум’я чистого,

Яке сам загасив й розтоптав.

Він прийшов, від думок утікаючи,

Від нав’язливих спогадів-снів.

І, сторінки кохання гортаючи,

Шукав втрачений свій оберіг.

Він прийшов… Але час невблаганний

У майбутнє його не впустив.

В руках келих гіркої правди –

Не зберіг, запізнився, не встиг…

Як про усе сказати? Забракне в світі слів,

Щоб з серця передати всю гаму почуттів.

Її любов зігріє сильніше за усіх,

Своїм теплом розтопить сердечний біль і сніг.

Вона все зрозуміє, розрадить і простить,

Бо за дітей радіє й сумує кожну мить.

ЗавждИ із нами поруч її душа свята,

Не знає часу й відстані безмежна доброта.

Вона завжди чекає жаданого дзвінка,

Життя благословляє натруджена рука.

Хоч рОки невблаганні, спливають, мов ріка,

Та мама завжди буде красива й молода.

Хай Бог оберігає всіх наших матерів,

Нехай у нас не буде для них байдужих слів!

У мамину домівку вертайтесь знов і знов,

Ніщо вам не замінить її святу Любов!