І ніби сон як сон – не раз ти снив любов’ю, не раз горіла ніч від пристрасті й тремтінь, та тільки так як я, ніхто іще з тобою наївно не блукав у нетрях сновидінь. Не бійся, простягни мені на зустріч руку, з тобою так давно ми снили в унісон… Ти обніми мене й сердець незвичним стуком розбудимо весну квітчасту за вікном. Не раз тебе крізь сон п’янили аромати, не раз тобі у снах здійсняла мрії ніч, та лиш ніхто тебе не смів так цілувати, як я слізьми роси, торкнувшись твоїх пліч...

Читати далі...

Не залишай мене як гаснуть зорі в мереживі, що сутінки снують. Оті зірки в моєму небі-морі, без тебе сірим попелом стають. Не залишай мене як вітер в шибку мете сніги, а разом з вітром тим душа ридає, мов самотня скрипка, думки німіють від холодних зим. Не залишай мене як сніжний ранок уста-крижини тулить до грудей. Я так зігріти хочу той світанок, та леденію без твоїх очей. Не залишай мене як по краплині доплаче воском втомлена свіча, бо так важливо саме в ці...

Читати далі...

Мені набридло вже страждатиВсі ці думки-лиш маячня Я дуже хочу відчувати А поки що..одна брехня... Да!Я брешу..собі:втішаю,Що я живу - Гірка брехня! Давно вже я не відчуваю Діагноз цей..-апатія Мені набридло вже жалітись Та скільки можна!Все!Заткнись! Всього лиш хочу відчувати,А поки що..-долина сліз Чого я плачу?Вже й не знаю,Може..інерція проста..? Можливо,так благаю раю? Та ні,це знову все брехня! Тож Вас молю,благаю,прошу! ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] ...Чоловік відкриває сенс людського життя тоді, коли садить тінисті дерева, знаючи, що йому ніколи не доведеться відпочити в їх тіні. &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Свято взимку особливе, бо воно у нас в серцях,І ніжніші ми, і ближчі, попри труднощі і страх. Ще ховають хмари з хутра із мететеків сюрприз,Незабаром розлетяться по країні згори вниз. Посеред фати казково сяють ліхтарі, --Це червоними грудями манять снігурі. Сніг гріхи усі покриє, Тихо. До весни.Візерунком скло замріє, стрінем Новий Рік. Подаруємо дарунки всім, хто в серці сяє ,Притулюсь до тебе, милий, і торкнусь вустами. Бо, я як мала дитина, вірю в казку...

Читати далі...

&nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Самотній дощ в осіннім переливі На щемних віях зустрічі гойдався… Скажи, прошу, ти потім був щасливий, Чи так, як я – лиш тільки прикидався? Скажи, прошу, ти все забув, чи, може, Як я щоночі з’єднуєш серпанком Тенета мрій, щоб в зоряній пороші Хоча б у сні любити до останку? Та ні, мовчи… Не треба, слів не треба, Я слів тих – віриш? – перевчила сотні! А дощ тремтів в обіймах свого неба. В обіймах… але все ж, як я, самотній…

Спокійний джаз примхливої погоди оспівує , пробуджуючи щем, осінню мить небаченої вроди із ароматом пізніх хризантем. Кленове листя шарудить тихенько, снуючи килими серед доріг, а он каштан – розтулить нишком жменьки і каштанята падають до ніг. Таке високе синє-синє небо і сонце вигляда з-за чорних хмар… А вітер знов нашіптує про тебе – який же невиправний вінпліткар! Останні нитки бабиного літа зачепляться за вечір ще хиткий і світла мрія осінню сповита ледь чутним сном...

Читати далі...

[Приєднана картинка] В Україні гостює осінь,Жовтим кИлимом землю вкриває.Різнобарвний настрій розносить,Листям-золотом світ прикрашає. З павутинок плете візерунки,Лине в небо ключем журавлиним.І багряно-палкі поцілункиВуст торкаються, наче перлини. Хризантемно-жоржиновим цвітомРозквітає осіння врода,В кришталевім повітрі розлитаЇї дивна дзвінка прохолода. Яблунево-солодкою пристрастюВона чаші сердець наповняє.В танці з сонцем, любов’ю і ніжністюУкраїною осінь кружляє. ...

Читати далі...

На порозі сиділа жінка. Умивала поріг сльозою. А навпроти кричали «гірко!» і шампанське лилось рікою. А по той бік горлали «будьмо!», запивали горілку пивом. Там, повсюди занадто людно, біля неї ж – два старці дивом той поріг ледь переступали. Не лунали, захриплі дзвони – вже кричали! до всіх кричали! та їх чули хіба ворони, лиш лунав п’яний наспів дзвінко… Захлинаючись, що є сили на порозі до храму жінка за своїх діточок молилась…