хочу сюда!
 

Marina

39 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 38-50 лет

Заметки с меткой «мої вiршi»

Желание

Звездочка с неба упала
Прямо на мою ладонь.
И я желание загадала,
Чтобы мне приснился ОН...

Чтоб встретились случайно,
Но никто не помешал,
И поцеловались тайно,
Нежно он меня обнял.

Ветер нас пускай увидит...
И на ушко ласки шепчет..
И никто пусть не обидит,
Чтоб не напугал нас вечер!..

Ты, когда со мною рядом,-
Лучик солнца в душу светит.
Я смотрю влюбленным взглядом
Быть хочу  твоей лишь на свете!


heartheartheartheartheartheartheartheartheartheartheartheart

Когда исчезнут все чувства,
Когда будет вокруг пустота - 
На сердце станет тяжело и грустно
И мне будет плохо без тебя!




А вы верите в то, что желания сбываются?

57%, 4 голоса

29%, 2 голоса

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

14%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Від щастя

Засумувала холодом весна
Заплакала дощами знову й знову…
Немає дна, немає смутку дна
І навіть сни не сняться кольорово.

Зсіріле небо в тіні сліз тремтить,
Хмаринками закуталися зорі,
А дощ кудись біжить, біжить, біжить,
А дощ кричить… шепоче… щось говорить…

Старі будинки дивляться у слід
Струмочкам, що спішать якось невміло.
Вони ж стоять. Незмінно. Стільки літ.
А їм би так побігати хотілось!

Весна. Сумує. Плаче. Та невже?!
Її ж так всі вимолювали ревно…
Ти в сум не вір – дощ стишився уже,
Весна від щастя плакала напевно…

Чи можливо повернути втрачене кохання?

Наші мрії розлетілись.
Долі зтиха розійшлись.
Ми з тобою почерствіли.
Можем все ще зупинить?

Та сильніший страх за радість.
Сум й образи за весну.
Хто ж розкриє в серці милість?
 Хто ж здолає злість рясну???

 Б.М.В.2012

І ніби сон як сон

І ніби сон як сон – не раз ти снив любов’ю,
не раз горіла ніч від пристрасті й тремтінь,
та тільки так як я, ніхто іще з тобою
наївно не блукав у нетрях сновидінь.

Не бійся, простягни мені на зустріч руку,
з тобою так давно ми снили в унісон…
Ти обніми мене й сердець незвичним стуком
розбудимо весну квітчасту за вікном.

Не раз тебе крізь сон п’янили аромати,
не раз тобі у снах здійсняла мрії ніч,
та лиш ніхто тебе не смів так цілувати,
як я слізьми роси, торкнувшись твоїх пліч.

Та тільки так як я ніхто не смів дивитись

твоїх очей і мрій у небо голубе.
Не зможе від тепер тобі ніхто так снитись,
не зможе більш ніхто любити так тебе…

Не залишай

Не залишай мене як гаснуть зорі
в мереживі, що сутінки снують.
Оті зірки в моєму небі-морі,
без тебе сірим попелом стають.

Не залишай мене як вітер в шибку
мете сніги, а разом з вітром тим
душа ридає, мов самотня скрипка,
думки німіють від холодних зим.

Не залишай мене як сніжний ранок
уста-крижини тулить до грудей.
Я так зігріти хочу той світанок,
та леденію без твоїх очей.

Не залишай мене як по краплині
доплаче воском втомлена свіча,
бо так важливо саме в ці хвилини
схилитись до коханого плеча…

Мені набридло...


Мені набридло вже страждати
Всі ці думки-лиш маячня 
Я дуже хочу відчувати 
А поки що..одна брехня...

Да!Я брешу..собі:втішаю,
Що я живу - Гірка брехня! 
Давно вже я не відчуваю 
Діагноз цей..-апатія 

Мені набридло вже жалітись 
Та скільки можна!Все!Заткнись! 
Всього лиш хочу відчувати,
А поки що..-долина сліз 

Чого я плачу?Вже й не знаю,
Може..інерція проста..? 
Можливо,так благаю раю? 
Та ні,це знову все брехня! 

Тож Вас молю,благаю,прошу! 
Лиш поверніть мені любов! 
Ту чисту,світлу,непорочну,
Щоб відчувати могла знов!

Слід на землі



...Чоловік відкриває сенс людського життя тоді, коли садить тінисті дерева,
знаючи, що йому ніколи не доведеться відпочити в їх тіні.
                                                                                                                  Елтон Трублад

http://static.iloveukraine.com.ua/p/0/61/61084/46e19e02810754789cfd12c1f5315d71_600x1000.jpg

Мліє сад мій під сонцем гарячим,
Десь у синяві жайвір співа...
Я беру в руки гілку вишневу,
Та пригадую батька слова:

Линеечка золотого цвета

"- В житті людському є дві віхи,
Коли родивсь та вмер коли...
А все останнє горе, втіха,
Лиш слід того як ми жили.

Чи добрий він, чи він поганий,
На це дасть відповідь життя...
А поки ти стоїш ногами,
Завжди дивися в майбуття.

Не треба ремствовать на долю,
Мовляв не всім садить сади...
Життя це шлях в бурхливім морі,
Держи штурвал і сміло йди.

Не всім судилось зводить храми,
Писать картини чи вірші...
Роби в житті хороше саме,
Що до вподоби, до душі.

Коли ти виростив дитину,
Відкрив їй двері в білий світ...
Чи посадив хоч деревину,
То вже лишив хороший слід.

Коли свій вік прожив в горілці,
І білий світ тобі тюрма...
Чи став старцЕм у юнім віці,
Який тут слід?...Його нема!

Отож неплач, що річка долі,
Тебе мов пір'ячко несе...
Завжди у роспачі чи в горі,
Борись, тримайсь і буде все!"

Линеечка золотого цвета

Мій сад заквітне буйним цвітом,
І я с чола утерши піт...
Промовлю гордо своїм дітям:
- Я залишив земний свій слід!!!

http://lady.gazeta.kz/getImage/?type=1&w=480&id=5287

Любов довготерпелива, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить в усе, сподівається всього, усе витерпить. Любов ніколи не минає!
                                                                                                                   1 Кор. 13, 4:8

Свято взимку






Свято взимку особливе, бо воно у нас в серцях,
І ніжніші ми, і ближчі, попри труднощі і страх.

Ще ховають хмари з хутра із мететеків сюрприз,
Незабаром розлетяться по країні згори вниз.

Посеред фати казково сяють ліхтарі, --
Це червоними грудями манять снігурі.

Сніг гріхи усі покриє, Тихо. До весни.
Візерунком скло замріє, стрінем Новий Рік.

Подаруємо дарунки всім, хто в серці сяє ,
Притулюсь до тебе, милий, і торкнусь вустами.

Бо, я як мала дитина, вірю в казку, любий. 
И нема такого тина, з яким не поцупиш.



Моя надія ...

                                                                                            Любові всім нам побажаю,
                                                                                            Все буде добре...Вірю...Просто знаю...

       

                          Мої  надії, мої  сподівання
                          У  Новому році - це наші надбання...
                          Щоб краще нам усім жилося
                          В братерстві,мирі,та  вдалося
                          Перемогти    наші  незгоди...
                          Немає  кращої  "погоди"
                          Ніж любов,єднання,злогода і сміх
                          Нехай єднають  нас усіх,
                          Від Карпат  до Сум,
                          А потім Харків і  Одеса...
                          Позбавимось невдалих дум,
                          В епоху інтернет прогреса
                          Не вистачає людяності нам,
                          Так сумно,гидко,просто срам...

                          Не ображай ти іншого,собі оцінку дай...
                          Ти  еталон??Напевно ні...Та знай,
                          Що ти потрібен...Країна зачекалась на твій крок:
                          Рішучий, впевнений...і буде толк...
                          Тому бажаю витримки, везіння,
                          Наснаги...витривалого,шаленного  терпіння...

                          ЛЮБОВІ ВСІМ НАМ ПОБАЖАЮ!!!
                          ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ...ВІРЮ...ПРОСТО ЗНАЮ!!!

P.S.Якщо Вам сподобалось,зробіть розсилку....Дуже дякую!!!

А дощ тремтів в обіймах свого неба



Самотній дощ в осіннім переливі
На щемних віях зустрічі гойдався…
Скажи, прошу, ти потім був щасливий,
Чи так, як я – лиш тільки прикидався?

Скажи, прошу, ти все забув, чи, може,
Як я щоночі з’єднуєш серпанком
Тенета мрій, щоб в зоряній пороші
Хоча б у сні любити до останку?

Та ні, мовчи… Не треба, слів не треба,
Я слів тих – віриш? – перевчила сотні!
А дощ тремтів в обіймах свого неба.
В обіймах… але все ж, як я, самотній…