хочу сюда!
 

Ольга

30 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 30-40 лет

Заметки с меткой «мої вiршi»

В пам"ять мами


Повернути не можна забути неможливо.  
 
Твої вишиванки мамо!
Про тебе подають нам знак,
З мережки живими словами
За тебе мовлять ромашки і мак 

Кажуть, про жито без меж
У жовтавому осені злоті,
Ти моя мамо по полю ідеш,
Вічно в будденій роботі

 Ідеш з прикритим чолом,
Боса – по стернях і росах,
Де ти лежиш за селом,
Там жито сушила в покосах

 Скільки за вік ти  зв”язала снопів
,Скільки нажала ти жита,
Нині лежиш ти в мовчані полів,
Небом безоднім прикрита

 А я в далекі поїхав краї,
Й тут серед зимньої ночі,
Сняться натруджені руки твої
І рідні зажурливі очі 

Рідко у сні тебе бачу,
 Гарну, таку молоду,
І, як сон віщий тлумачу,
Що ніколи тебе не знайду

Вже не розбудиш ти вітрами,
Не розтривожиш мене дощем
,Навколо тебе замкнулися брами
Безсмертям, жалем і плачем 

Тобі шумлять сосни на світання,
Співає жайвір  з верховіть.
Твоя зупинка тут остання,
Душа полинула в блакить…
——————————————
Кажуть тісно у труні лежати,
Пройнятим печалю і жалем.
Тож будем своє жито жати,
І до сотні доживем...

 Савчин О.М.

Коли сонце сідає над лісом

Коли сонце сідає над лісом,
тихі сутінки й з бісеру роси
заплітаються в дивну завісу
і думки десь мов вітром відносить…
Залишається тільки лиш спокій,
відчуття неймовірної волі
і далекі розмірені кроки –
то ніч-фея ступає поволі…

Коли пахне так солодко медом
і духмяної липи цвітінням,
як то легко злетіти над небом,
ставши всесвіту й мрії сплетінням.
І забути про все. Затремтіти
тим листочком, що у павутинні,
усміхнутися так цьому світу,
як під сили лиш тільки дитині…

Літо

Одягнулося літо у ситцеве плаття,
В своїм серденьку світ запалило зорею,
Огорнуло голівку тремтливим лататтям
І блукати пішло синім небом й землею.

Серед чистих озер загубилося літо
І заплакало холодом, вітром, дощами.
Я хотіла в долонях його відігріти
І принесла тобі разом з мріями й снами…

Я хотіла те літечко вмити росою
І у серці сховати від холоду й смутку,
Тільки раптом це літо не стало тобою...
Та лишилось країною мрій незабудки

Вона чекає на кохання.

Вона чекає на кохання.
Малює зустріч у думках.
Не бачить змісту для мовчання.
Дарує радість на устах.

Душа розквітла і співає.
Соната ніжно десь звучить.
Небесна зіронька моргає.
А місяць лагідно мовчить!!!

Б.М.В.2012р.

Твоя любов

Твоя любов, неначе оберіг,

Живе в душі і серце зігріває.

Він у дитинстві мої сни беріг,

Й сьогодні у житті зорею сяє.

 

Твоя любов сильніша над усе,

Всі негаразди, сум і біль здолає.

Мир і гармонію у серце принесе,

Твоя молитва мою віру укріпляє.

 

Твоя любов – безцінний діамант,

Її ніщо у світі не замінить.

Це щастя ключ і успіху гарант,

У час негоди від кайдан тривоги звільнить.

 

Твоя любов – то найдорожчий скарб,

Мов неба синь, глибока і безмежна,

У моїй долі, мов живий ліхтар,

Вона від відстані і часу незалежна.

 

Твоя любов – то Богородиці рука,

Моя свята, невтомна Берегиня.

Я вдячна Богу, що ти є така –

Найкраща, найсвітліша і єдина.

Ви мене запросили на бал

Коли неба краї волошкові
зацвіли з росянистих дзеркал,
коли сипались сни вечорові,
ви мене запросили на бал.

Переливом зірки проводжали
урочистих мелодій політ,
ви за руку мене ніжно взяли
і відкрили небачений світ.

Мов грайливий небесний посланець
вітер хмарки віночком заплів,
ви мене запросили на танець
під оркестр
дощу й солов’їв.

Я відмовити вам не посміла
під овацій двіночковий шквал,
ви ж мене тоді ще раз не сміло
запросили на ще один бал…

Мамо

Перший крок, перше слово і перша усмішка,
вперто тягнуться так рученята до тебе…
Зупинити би час… Хоч на мить, хоч би трішки,
щоб голівки малі пригорнути до себе…

Пам’ятаєш усе. Наче вчора з порогу
проводжала у школу, ночами не спала,
вчила ревно і щиро молитись до Бога,
заплітала косички, росою вмивала…

Вже дорослі. Давно. У світлиці так тихо,
тільки серце болить і тривога ще досі –
чи здорові, чи в дім не постукало лихо.
І плетуться сріблясті стрічки у волоссі…

Вже дорослі. Та лиш так потрібна порада,
і твоя колискова, не стерта роками,
та хатина, що завжди стрічає нас радо,
і молитва твоя, і любов твоя, мамо!

*****

Торкнулось сонце напівсонних трав,
цілує, пестить, променем лоскоче.
Чи ти кого так трепетно кохав,
як сонце раннє трав шовкові очі?

Чи ти приносив стільки насолод,
як пелюсткам холодні роси в спеку
і чи сягав таких стрімких висот,
як гордовитий молодий лелека?

Чи ти кому так ніжно говорив
слова любові, вірності і ласки,
як вітер теплий після літніх злив
шепоче травам вечорову казку?

Біжу босоніж росами дібров.
дивлюсь у волошкові очі неба,
п’ю жадібно усю живу любов
і мимоволі думаю про тебе…

Присяга

Куди ведуть тебе, народе України?

Твої святині на поталу віддають.

Кричать невігласи – подолано руїну!

Самі ж по цій руїні в прірву йдуть.

 

Їх не навчили рідну землю цінувати,

За 30 срібняків вони і душу продадуть.

З одним бажанням -  Україну розіп’яти

Вони й по трупах задля мрій своїх пройдуть.

 

Важко людьми створіння ці назвати,

Це лиш безграмотні й бездушні пішаки,

Що рушники встеляють перед "старшим братом"

І повзають неначе пацюки.

 

Вже й нашу мову захотілось розтоптати,

Що далі і який наступний крок?

Може, і віру в нас захочуть відібрати?

Коли ж закінчиться цього свавілля строк?

 

Злоба і ненависть до власної країни, -

В думках слова, на Біблії рука…

Присяга знищення народу України –

Пошкодженого розуму мета.

Мої вітання



Ти образ честі для тисяч дівчин,
нехай знайдеться між них єдина,
що стане щастям твоїм навічно
і подарує дочку і сина.

Нехай життя твоє буде дивом,
щоб в храм душі ти ніс тільки квіти.
Лишайся чесним - живи красиво
нехай такими ж виростуть діти!


Вірш було написано моєму другу в День народження.Це мій перший вірш на україньскій мові. Це не моя рідна мова, але я люблю її так само як рідну. Мені приємно, що це мова моєї країни. Нажаль, в моєму Криму мало хто розмовляє на ній. Вибачайте, якщо щось не так.

89%, 17 голосов

11%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.