хочу сюда!
 

Наталия

37 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 30-45 лет

Заметки с меткой «мої вiршi»

*********************

Лондон… Берлін… Париж…
Кава… шампанське… чай…
Слухаєш… звеш… летиш
знову за небокрай.

Повість… новела… вірш…

Пісня… соната… звук…
Небом й землею між
серця спинився стук.

Сонячно… вітер… грім…

Вечір… світання… ніч…
Плачеш, смієшся, втім
зовсім не в цьому річ…

Сотні чужих країн…

Фарби…акорди… па…
Лондон… Париж… Берлін…
Тільки тебе нема…

Люди,що лiтають

 ПТАШИНI   КАЗКИ.

*****************************

*********************************

5.

ЛЮДИ, ЩО ЛIТАЮТЬ.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

/ Українська казка /.

                   …..../ завершення/


Вiршами наче розмовляли:

Не говорили,а спiвали....

Та кожне слово,або рух

Гармонiєю проявляв їх дух.

Навколо кожного:як сяйво!

Тому i одежина зайва.....

Як тут : у кожної людини

Вся одежина iз ряднини.

Машин нiякиx там немає ,

Тому що кожен з них лiтає

Так швидко--в мить,куди захоче.

I Бачуть очi : вдень та вночi .

Сади постiйно там цвiтуть.

Всi люди гарно так живуть!

В полях,лугах там повно квiтiв!

Таких не знайдеш в цiлiм свiтi !

Тi квiти- форми дивовижної !

ЇХ кольори,та запах нiжний !

Нектар з тих квiточкiв збируть-

Бажання їсти ним насичують.

А з пелюсткiв тих квiтiв напiй

З джерельної водички всякий

Так дуже файно виробляють!

Джерела дуже чистi мають!

Єнергiю життя вiд Сонця

Вони приймають у серця.....

Суспiльство в них то є РодИна:

Велика,дружна та Едина !

Тому й життю вони радiють,

В Гармонiї бо жити вмiють

З Природою та мiж собою.....

Ти засинаєшь?-- От такої !”.....

Птах довго-довго буркотiв.....

Тетянцi надихав вiн снiв......


******* / 14.06.2010 рiк /

Не знаю... не вірю...

Я дивлюсь в твої очі, тільки
в них нема навіть відблиску мого,
в них байдужості тіней стільки,
що вогонь перетворюють в скло.
Я не хочу більше кохати.
Я не знаю кохання святого.
Тільки біль і бажання втікати
залишило для мене воно.

Я не хочу чекати більше,

я не знаю надії із болю,
лиш її пустотлива тиша
убиває мене без жалю.
Я не вірю уже в кохання,
це лиш мрій і думок сваволя,
це лиш вигадка й покарання
для того, хто повірив в «люблю»…

Люди,що лiтають

ПТАШИНI КАЗКИ.

***********************

****************************

4.

ЛЮДИ, ЩО ЛIТАЮТЬ.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

/ Українська казка /.


Птах знову завiтав пiд вечiр,

Тодi вкладали спать малечу.

Коли до Танцi прилiтав,

Казковi сни їй надихав.....

I оченятка прикривала

Тэтянка й швидко засинала.

Ось тихо сiв на пiдвiконце,

Коли лягало спати Сонце.

Та ледве-ледве Птах присiв,

Вiдразу ж тихо забубнiв.....

«Якщо заплющиш оченятка,

То розповiм тобi й маляткам :

Що далi трапилось тодi ,

Коли на гiлочцi сидiв,

Дивуючись от тiй Лелекi .

Так от, в країнi тiй далекiй

Я бачив там такi дива !

Знайти не можу я слова,

Щоби красу ту передати!

Я маю так про те сказати :

Там люди,як птахи лiтали.

Та дуже гарний вигляд мали

В них за плечiма —два крила.

I постать гарна в них була.

А пiр”ячко не як в птахi в!

Я роздивитись їх хотiв.

Але ж не пiр”ячко побачив,

А стрiли Свiтла рясно,наче...

Тi люди мали гарне личко,

Бо в них вiдсутнi дурнi звички.

Немали злостi !-- Були добрi

В країнi ,де краса —за обрiй!

Русяво-золоте волосся

Неначе хвильками лилося,

Спадаючи на мужнi плечi .

Багато дуже там малечi....

А очка в них : лазурнi хвилi !

Та посмiшки такiї милi !...

Вiршами,наче,розмовляли--

Не говорили,а спiвали.....

Та кожне слово,або рух

Гармонiєю проявляв їх дух!....»


******* / 14.06. 2010 рiк /

                                                                                                        / далi буде /........

Чарiвна Лелека.

ПТАШИНI КАЗКИ.

**********************

ЧАРIВНА ЛЕЛЕКА.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

/ Українська казка /.

3.

.... / завершення /


Та доти квiточки цвiтуть,

Поки дощi тi всe iдуть.

Цi квiточки такi чудовi !

Вони всi рiзнокольоровi .

I форми дивовижнi в них.

Як тiльки дощiк той затих,

Довкiлля дивним ароматом

Наповнюється....Треба знати

Той аромат,вiн має силу

Впливати на людину милу,

Що з серцем щiрим та вiдкритим,

Щоби наповнювати Свiтлом.....

Коли людина ця вдихає

Той дивний аромат,що має

Та кожна квiточка чудова,

Насiннячко де є основа ---

Небесної Лелеки Дар,--

Вона вiдтодi є господар

Життю своєму ТАМ i тут.

Людину ту Святою звуть.

От та людина набуває

Найбльшу силу;щастя має

Навiки! Та в усi вiки!---

Дар є Небес Лелеки ....

Той Дар не кожен набуває

А лише той, хто серце має

Вiдкрите,щiре;добру душу».....

Заколихав той Птах Танюшу.

Все буркотiв та бубонiв......

Тетянцi надихав вiн снiв......


******* / 8. 06. 2010 рiк /

                                                                                          / далi  буде /......

Погойдаюсь



Опівночі підкрашу очі, губи
й на місяцеві полечу гойдатись,
бо там у небі гарно так, до згуби,
бо там від буднів можу заховатись.

І хай усі говорять, що я відьма,

І від моєї тіні хай втікають,
а я скажу вам, що я з ними згідна,
хоч місяця в кишеню не ховаю.

Протру його із зорями до блиску,

щоб відбивались у очах чарівно,
щоб чи далеко щастя, а чи близько
до мене привели його все рівно.

Я погойдаюсь з нічкою тихенько

і порахую зорі нашвидкоруч,
а раптом віднайде моє серденько
оту єдину, що з твоєю поруч.

Безсмертна

Знівечена до крові лезом гострим
своїх же прадідівських шабель і сокир.
І що там вороги – на них немає злості,
Вони лиш впевненості додають і сил.

А діти… Біль на серце каменем лягає,

як, замість стати втіленням твоїх надій,
вони сиру могилу власноруч копають,
щоб заживо похоронити тебе в ній.

Безумці! Вони досі й так не зрозуміли,

Що ти безсмертна, що нема таких могил,
які б вмістили твою душу й твоє тіло,
що величі твоєї не сховати крил!

Знедолена, але безсмертна рідна мово
!
Співай невпинно колискову дітям тим,
бо раптом хтось хоча б єдине твоє слово
почує серцем, хай ще поки кам’яним.

Нещасна, та благословенна, мово рідна!
Вони опам’ятаються – і буде це не фарс,
бо що ми, люди, без свого коріння гідні? –
Лиш бути привидами і без роду, і без назв…

Чарiвна Лелека

ПТАШИНI КАЗКИ.

**************************

ЧАРIВНА ЛЕЛЕКА.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

2.

/ Українська казка /.


                  / продовження /.....


Так от,коли вже пiдлiтав,

Лишилось мало сили. Мав

Вiдпочити. За для цього

Пригледiв деревце. А в нього

Багато гiлок , де кислицi”......

Тетянцi мариться,чi сниться?

Але все бачить! Все-все так,

Розповiдає, як той птах :

Сиджу на гiлочцi ,дивуюсь

Та краєвидом тим милуюсь,

Навколо мене що вiдкрився.

Вiдпочиваю.Бо втомився.

Аж,раптом бачу : недалеко

Летить чудовий птах Лелека.

Летить у напрямку до Сонця.

А Сонце,начє в оболонцi

Яскраво- райдужного кола.

Та свiтло розлива навколо

Безкрайнiм морем-окияном.”

Дивує Птаха. З ним Тетяну.

Та, саме дивне,баче Птах :

Лелека тiльки зробить змах

Крилами,що блищать на Сонцi

I теж,як Сонце,в оболонцi ;

Вiдразу ж з крил летить навколо

Дощ дiамантовий додолу.

Крилами начє розсипає

Тi дiаманти. Їх вiн має

Неначе несчiсленну кiлькiсть.

Неперевершену красу.I Бiльшiсть

Тих дiамантiв попадають

В мiста,де люди проживають.

Та де пройде цей дощ чудовий,

Там розквiтають знову й знову

Чудовi квiти, дивовижнi!......

Так кожен день бува на тижнi .


******* / 8 .06. 2010 рiк /

                                                                                                / далi буде /.......

-------------------------------------------------

Я мовчки читаю молитву
                                       очима.

Життя стало полем для битви,

                                       а я
Немов течія, що несеться

                                       нестримно
І вже не скінчиться, здається,

                                       війна.


Живих у війні цій немає,

                                       ні мертвих.
Німим полем бою гуляє

                                       та мить
Безумних ідей, для яких ми

                                       не жертви,
А тіні, що стати не встигли

                                       крильми…


Жорстока війна без надії

                                       з собою…
Пронизливий вітер знов тліє

                                       в висках.
Запалюю душу розмиту

                                       свічою...
І знову читають молитву

                                       уста…

Чарiвна Лелека

ПТАШИНI КАЗКИ.

*********************

ЧАРIВНА ЛЕЛЕКА.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~

/ Українська казка /.

1.


Маленька дiвчинка Тетянка

З самого вечора до ранку

Мiцненько так,гарненько спить.

Час увiснi скорiш летить.....

Але ж,щоб краще засинала,

Їй казочку розповiдала

Її бабуся,чi  дiдусь,

Чi  матiнка,або татусь.

А iнколи,на пiдвiконцi

З”являвся Птах,як сяде Сонце.

Вiн бубонiв та буркотiв.--

Роpповiсти,мабуть,хотiв

Тєтянцi,що не засинала:

Що  бачiла,  куди   лiтала

Пташина.Танця прислухалась,

Пташинiй казцi дивувалась.

Сьогоднi теж,як сiло Сонце,

З”явився Птах на пiдвiконцi .

У лiжку добре примостилась

Тетянка.Довго так дивилась,

Чекала казку вiд Пташини.

Ось засинає вже дитина.....

Аж ,раптом чує крiзь сон свiй :

Лiтав далеко я за обрiй

Одного разу,як мав силу,

На крилах що моїх носила

У Небi :високо- за хмари....

(Зiмною що зробили чари,

Приваблюючi душу мою

До Неба?!!  З силою такою!...).

Так от,колись лiтав далеко--

У тi края - з вiдкiль Лелека

Коханим дитинча приносить,

Якщо подружжя дуже просить.

Той край чарiвний, дуже гарний!

Його дiстатись мрiє марно

Той,в кого в Чашi серця пусто.--

Немає Свiтла!--Дуже густо

Зiбралась темрява. I морок

Свiдомiстю заволодiв . Днiв з сорок

Туди летiти, кожен день......


******* / 8 . 06 . 2010 року /

                                                                                                    / далi  буде / .........