ПТАШИНI КАЗКИ.

**************************

ЧАРIВНА ЛЕЛЕКА.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

2.

/ Українська казка /.

                  / продовження /.....

Так от,коли вже пiдлiтав,

Лишилось мало сили. Мав

Вiдпочити. За для цього

Пригледiв деревце. А в нього

Багато гiлок , де кислицi”......

Тетянцi мариться,чi сниться?

Але все бачить! Все-все так,

Розповiдає, як той птах :

“Сиджу на гiлочцi ,дивуюсь

Та краєвидом тим милуюсь,

Навколо мене що вiдкрився.

Вiдпочиваю.Бо втомився.

Аж,раптом бачу : недалеко

Летить чудовий птах Лелека.

Летить у напрямку до Сонця.

А Сонце,начє в оболонцi

Яскраво- райдужного кола.

Та свiтло розлива навколо

Безкрайнiм морем-окияном.”

Дивує Птаха. З ним Тетяну.

Та, саме дивне,баче Птах :

Лелека тiльки зробить змах

Крилами,що блищать на Сонцi

I теж,як Сонце,в оболонцi ;

Вiдразу ж з крил летить навколо

Дощ дiамантовий додолу.

Крилами начє розсипає

Тi дiаманти. Їх вiн має

Неначе несчiсленну кiлькiсть.

Неперевершену красу.I Бiльшiсть

Тих дiамантiв попадають

В мiста,де люди проживають.

Та де пройде цей дощ чудовий,

Там розквiтають знову й знову

Чудовi квiти, дивовижнi!......

Так кожен день бува на тижнi .

******* / 8 .06. 2010 рiк /

                                                                                                / далi буде /.......

ПТАШИНI КАЗКИ.

*********************

ЧАРIВНА ЛЕЛЕКА.

~~~~~~~~~~~~~~~~~~

/ Українська казка /.

1.

Маленька дiвчинка Тетянка

З самого вечора до ранку

Мiцненько так,гарненько спить.

Час увiснi скорiш летить.....

Але ж,щоб краще засинала,

Їй казочку розповiдала

Її бабуся,чi  дiдусь,

Чi  матiнка,або татусь.

А iнколи,на пiдвiконцi

З”являвся Птах,як сяде Сонце.

Вiн бубонiв та буркотiв.--

Роpповiсти,мабуть,хотiв

Тєтянцi,що не засинала:

Що  бачiла,  куди   лiтала

Пташина.Танця прислухалась,

Пташинiй казцi дивувалась.

Сьогоднi теж,як сiло Сонце,

З”явився Птах на пiдвiконцi .

У лiжку добре примостилась

Тетянка.Довго так дивилась,

Чекала казку вiд Пташини.

Ось засинає вже дитина.....

Аж ,раптом чує крiзь сон свiй :

“Лiтав далеко я за обрiй

Одного разу,як мав силу,

На крилах що моїх носила

У Небi :високо- за хмари....

(Зiмною що зробили чари,

Приваблюючi душу мою

До Неба?!!  З силою такою!...).

Так от,колись лiтав далеко--

У тi края - з вiдкiль Лелека

Коханим дитинча приносить,

Якщо подружжя дуже просить.

Той край чарiвний, дуже гарний!

Його дiстатись мрiє марно

Той,в кого в Чашi серця пусто.--

Немає Свiтла!--Дуже густо

Зiбралась темрява. I морок

Свiдомiстю заволодiв . Днiв з сорок

Туди летiти, кожен день......

******* / 8 . 06 . 2010 року /

                                                                                                    / далi  буде / .........

Як же добре блукати улітку
Досхочу лісовими стежками.
Я знайду запашну семи квітку,
З різнобарвними що пелюстками.

Поцілую пелюстки зірчасті
Й сім бажань я у них загадаю:
У БЛАКИТНОЇ – радості й щастя,
В ТЕМНО-СИНЬОЇ – снів небокраю.,

В БІЛОСНІЖНОЇ ніжності й ласки
І незгасних надій я попрошу,
У БУЗКОВОЇ – справжньої казки,
Де в житті море друзів хороших,

У ЧЕРВОНОЇ – звісно любов’ю
Щоб палало щасливе серденько,
У ЗЕЛЕНОЇ миру й здоров’я,
А у ЖОВТОЇ – усмішок жменьку!

Я б пелюстки пустила за вітром,
Але все ж не посмію їх рвати,–
Раптом ще хтось знайде семиквітку
Й сім бажань схоче теж загадати.