[Присоединенная картинка]Пріоритети зовсім не розставлені Мети нема, не знаю чого хочу Лиш тільки дві мене в мені зіставлені І це..майбутнє зовсім не пророчить Куди іти?! Навіщо?! – ось питання Які хотіла б з часом розгадать Але в душі моїй поки лише мовчання І я не в силах тишу запитать Сиджу у парку де червоні квіти Холодний вітер часом обдува І спогад про таке чудове літо Душу мов ковдрою миттєво зігріва Єдине що я маю це надію...

Читать дальше...

Іще не осінь, але вже не літо…Ще не спустів й не зажурився сад:до сонця груші мружаться налиті,хизується красою виноград.Грайливий вітер бавиться гілкамизеленокосих панночок-берізй плете шарфи сумними вечорамиз прозорих павутинових завіс.Ще ліс не спить. Цілує срібні роси,в траві ще ніжиться і гомінко шумить.Уже не літо, але ще не осінь.І якось в серці трепетно щемить…

Красота понятие нестатичноеСказать проще, непостоянноеВременами немного странноеГоворят, что природой данноеНо извольте ответить честноЧто для вас красота? – Картинка?Рассуждения ваши уместныТолько это лишь половинка…Имидж можно всегда построитьПропиарить себя - дело честиИ «обложкой» цену утроитьКогда хочется сладкой лестиПрячем лица за макияжемЕсть желание скрыть усталостьИ рассудка таким вояжемМаскируем всю нашу «малость»Бедность душ, наше состояниеНе закроешь слоем «мейк-апа»Он напротив...

Читать дальше...

Важко,боляче,неможливо Серце тисне на душу,мов камінь Замість сліз якась злива Тихий шепіт із вуст «Амінь» Я відраду в віршах знаходжу- Зараз спершу була трохи «вбита» Із думок тих повільно виходжу Там сльозами вже вся накрита Але раптом – якесь прозріння Щось прозоре для мене відкрилось Теплий подих мого розуміння І нарешті та біль втомилась Значить є, приходить відрада Якийсь спокій вже в двері стука І життя не «Верховна рада» Де лиш галас, сморід і скука Тому зараз чую довіру Так довіру...

Читать дальше...

[Присоединенная картинка] А вже осінь на підході, Перше листя облітає. Тепле літечко відходить, Сестрі двері відчиняє. Ще гаряче літнє сонце Землю в променях купає. І привітно у віконце Рано-вранці зазирає. Ще буяють літні трави, Різнобарв’ям зір милують. І вбранням своїм яскравим Вже останні дні чарують. Стоїть Осінь на порозі, В руках айстри та жоржини. Руда стрічка у волоссі, В неї скоро іменини.

[Присоединенная картинка] Якщо бути убитою, то поглядом твоЇм, Якщо хворіти, то гарячкою кохання. Якщо сп’яніти, то тобою лиш одним… І в кожну мить, неначе вперше і востаннє. Якщо летіти, то на крилах наших мрій, Якщо упасти, то в твоЇ палкі обійми. Якщо згоріти, то у пристрасті твоЇй, Такій солодкій, бажаній і сильній. Якщо тонути, то у хвилях почуттів, Любов ковтати, не бажаючи спасіння. У тебе влитись, мов ріка без берегів, В твоєму серці прорости живим насінням.

[Присоединенная картинка]Менi Небо дарувало очi синьо-сiрi....***********************************Менi Небо дарувало очi синьо-сiрi.мое серденько злiтало у бескрайнiй вирiй.а волоссячко я мала, як у полi жито.та хiба ж ранiше &nbsp...

Читать дальше...

[Присоединенная картинка]Спасибi за фото: kadetv20 Дайте місце депутата!**********************************************************Так просила, так благала жiночка в краiнiКолись так голосувала за «свободу». НинiПонаiлась, Бiдолашна, «незалежностi» тоi.А тепер же рве, та нудить ii! От такоi...

Читать дальше...

[Присоединенная картинка] Я йшла до тебе в серці і в віршах… Між сяйвом місячним Чумацьким шляхом. Тебе я малювала в своїх снах, Нестримно линула до тебе синім птахом. Я серцем завжди знала, що ти є, Хоча в житті своїм не раз зблукала. В моїй душі цвіло ім’я твоє, Між терням долі воно пагони пускало. До тебе йшла дорогами життя, На них і біль, і радість зустрічала. За кроком крок ступала в майбуття, І погляд твій серед зірок шукала. Зустрілись наші душі в...

Читать дальше...

В кімнаті літо. Пахне чебрецем, що вчора повні жмені назбирала. Я ще тоді у змові із дощем з сріблястих рос краплиночки складала… А нині день – у дощовім плащі, розквітлі липи краплі умивають. В кімнаті тиша. Слухаю дощі із чашечкою липового чаю. Не модну книжку з відгуком чудес беру, поближче до вікна присівши. І хай там що диктує нам прогрес, а ми з дощем читати любим вірші…