хочу сюда!
 

Anastasia

30 лет, овен, познакомится с парнем в возрасте 28-38 лет

Заметки с меткой «мої вiршi»

Мій котик

Ти моє кошеня пухнасте,
моє сонечко, пташеня.

Скільки радості,скільки щастя

ти даруєш мені щодня!


Ти промінчик ясний в тумані,

найцінніший на світі дар.

Посміхнешся тихенько мамі

і злітаю я вище хмар.


Моє серце, моє зайчатко,

подарунок святих небес.

Знає Бог лиш, як ми із татком

виглядали давно тебе.


Все віддам за твій ніжний дотик.

Ти моє ангелятко мрій,

моє щастя, мій милий котик.

Будь щасливий, синочку мій!

Богданці...

 


Моя квіточка, моє сонечко,

Моя ніжність - маленька донечка!

Моя радісна, моя мрія,

Моє чудо, моя надія!

Мій горобчик, моя маленька,

Ти любов моя, ти серденько!

Я люблю тебе! Слів багато...

Ты жадана є, схожа з татом...

Твоя посмішка, мій ти котику,

Найдорожча є за все золото!...

Підростай лишень, втіха мамина,

Радість татова, Богом дана є...

Carpe Diem*

Стать свободной от ожиданий
Не единого чтоб «Когда же?»
Мысль о «future» в ажиотаже
Это всё фундамент страданий

День вчерашний, что будет завтра?
О сегодня, сейчас – ни слова…
Все эти рамки – мои оковы
Забыв про ужин, я брежу: «Завтрак»

Надоело жить по сценарию
Хоть театром больна немыслимо
Я желаю плыть по Гольфстриму
И от мыслей быть независимой

Carpe Diem – Лови мгновенье!
Я хочу ощущать секунды…
Драгоценные, словно фунты
«Здесь», «Сейчас» - вот моё спасенье!

* - с лат. – Лови мгновенье!

Як же тільки набридло ховатися…

Як же тільки набридло ховатися…

За картинками-аватарками

Та бракує щось сил відкритися

Як курила б, була б з цигарками..


Закривалась завісою диму б

Хоча якась тобі огорожа

А допоки знайти мені риму б

Щоб на віршик було це схоже..

 

Я пишу..як же часто «пишеться»

Все питання якісь вирішую..

Та набридла мені вже тиша ця

Що до неї думки домішую

 

Я у себе питаю вкотре

«Як же можеш отак ти жити?»

-Повернись бо, скажи щось, Мотре

Треба з кимось поговорити..

 

А не знаю ж я Мотрю зовсім

Забиваю думки розмовами

Ті "хі-хі" і "ха-ха" невдовзі

Стануть потім моїми оковами..

 

Бо себе заганяю в пастку

Я від себе тікаю прожогом

Де знайти мені Божу ласку?

Заручитись хоча б Даждьбогом…


Лиш слід від щастя, - то гасне свічка

Лиш слід від щастя, - то гасне свічка 
І віск, мов плаче, стікає вниз.. 
Немов червона, гірка порічка 
Каталізатор пекучих сліз.. 

Та візерунок якийсь красивий - 
Глазур цукровий на тістечку 
Або дідусь такий сивий-сивий 
Що промовляє цю вісточку.. 

«Життя іде, і не знає часу 
Йому, байдуже, знаєш, на час.. 
І все одно до якого класу 
На соц.драбині стоїш в анфас.. 

Ти просто маєш запам’ятати 
Життя Твоє – не для болі й мук! 
Хоч так і хочеш перепитати 
Коли не чуєш і серця стук.. 

Та в кожного з нас свої уроки 
І промінь світла у нас один 
І хай замовкнуть в душі пророки 
Що бачать лиш зібрання хмарин.. 

Людський маяк – це шукання Щастя 
У кожного з нас є своя мета! 
Нехай же тоді усім на вдасться.. 
Потрапити в чарівні міста.. 

Я зрозумів це занадто пізно, 
Колись зневірився в почуттях.. 
На все дивився занадто грізно 
Закривши двері у світ буття 

Вмираю я..вже кінець мій скоро.. 
Але з усмішкою на вустах 
Бо знаю, я твій найбільший ворог 
Тебе лишаю..І я є Страх..»

Нехай Тобі стане краще...

Нехай Тобі стане краще.. 
Єдине, що зараз прошу!!! 
Думки нехай стануть ледащі 
Про це їм в листі напишу.. 

Пробач, якщо раптом занадто 
Я силюсь тобі помогти 
Та й, зрештою, «help» мій не надто 
Своєї сягає мети.. 

Здається, себе ж запевняю? 
Та це так, здається, повір! 
Свідомість свою полишаю 
І дах мій торкається гір.. 

Я просто попрошу у Бога 
Для Тебе спокою й тепла 
Нехай би оця допомога 
До тебе як сонце прийшла..*

Нехай Тобі стане краще..


Нехай Тобі стане краще.. 
Єдине, що зараз прошу!!! 
Думки нехай стануть ледащі 
Про це їм в листі напишу.. 

[ Читать дальше ]

Душа..

Відірвалась душа й полетіла..

І немає шляху зворотнього

Віддаляючись,мерехтіла

Залишивши в мені самотнього..

 

Чоловічка зовсім маленького..

Він сидів,підігнувши ніжки

І з розсудливістю старенького

Споглядав втікачі-доріжки

 

Він не плакав, і не сміявся

Він не знав ані щастя, ні смутку

Струн душі ніхто не торкався

Бо пішла та увічну відпустку..

 

Вже б здавалось,немає надії

Він приречений на байдужість

І ніколи..ніколи вії..

Не відчують від сліз вологість..

 

«Відібрало назавжди мову

І ні пари з вуст,і ні жесту»

Бачиш, цитую знову

Бо душа вимагає протесту!

Роздуми

Cебе репрезентують й прославляють,
Не думаючи за майбутнє  і  дітей,
Поїздки закордонні. за наші гроші мають,
А там  … брешуть,  -   вимагаючи   грошей,


Які  транжирять  марнославно …

І  думають,  які   ж  ми  молодці ...

Душа  ж  людська, …  благає жити   славно,

Цього  ж немає  … і  …  не  буде,

Пріоритети, …  ж  бо  не  ті.


Країну  золоту   перетворили  в   пекло,

Людей  перетворили у  рабів,

Що   мусять  вижити  самі.

„Своя   сорочка  тілу   ближче”;  -

Це  їх  мораль,   -  немає  в них  Душі.


У   цих   людців   давно   вже вмерла совість,

А   люд   надію   має   і  їх   ще й вихваля ....

Хіба  ж   достойні  орденів пошани, 

Коли  пошани  до  людей   нема …


Прозрійте  освітяни  й  люди,

Без  справ залишаться суди … !

Хіба ж  так  можна   жити:

Щоб  любі діти  по  барах …
Недоїдки   визбирували  всі,
А  милі  молоді   дівчата,
Пропонували  добровільно …
Послуги  -   і  геть  усі …

Забули  депутати за   грошима,
Основа   -   то є виховання,
Живемо ми  … для  юних,
В  дітях    сенс   життя !
А  ми  ж  їх   прирікаємо  на  муки
І  не  бажаєм   їм  відкрити -
Чарівний  світ  гармонії   й   краси

Тому  і  процвітає,   в   школах бездуховність,
А   вулиця  навчає.   … - „как им  жить”,
Свою   дещицю   й  телебачення  вкладає, …
І  всі  це   знають,   … і  мовчать  …

Якщо   ж  і  знайдеться   десь Учитель
Який   працює  не  за  гроші   -  для  Душі,
То  для  начальства   -  перший «мучитель»,
Йому „зарізи”  контрольні,  міністерські  …
Ату  його  -   бий,   жени,   дави …

І   цифри   в   папірцях,   лиш  мають   силу,
Бо  треба  добрі  звіти  здати   в „райВино”,
Реальна  ж   ситуація   -  а нам … байдуже,
…  платять  мало  … а  льготи  понад  міру,
Тому  і  брешуть,  -  … бо   ми  маружне,
.... а  діти  бачать   серцем і  втрачають віру ! …

Одні   не вибачають,  але   мовчки  зносять, ...
А   інші  приклад   цей   засвоюють  сповна …
І   теж   навчаються   вже  змалечку   брехати,
Акомодуючись  -  … братва; - „прикольне”  ж  бо життя … ..



©Alex Nowak™1987-2012  /8.03.2003р. Лесь Кавун/

....нiч минає....

**********************************

так буває  в  життi, так буває.

але  в  тому  нiхто не повинен!

пiсня,  також,  у  просторi лине,

а  кохання,  до  тебе,  минає...


[ Читать дальше ]

© Copyright: Агния Ом, 2012

Свидетельство о публикации №11210179840

/ под  впечатлением  прочитанных  строк /....