Торкнулось сонце напівсонних трав, цілує, пестить, променем лоскоче. Чи ти кого так трепетно кохав, як сонце раннє трав шовкові очі? Чи ти приносив стільки насолод, як пелюсткам холодні роси в спеку і чи сягав таких стрімких висот, як гордовитий молодий лелека? Чи ти кому так ніжно говорив слова любові, вірності і ласки, як вітер теплий після літніх злив шепоче травам вечорову казку? Біжу босоніж росами дібров. дивлюсь у волошкові очі неба, п’ю жадібно усю живу любов і...

Читати далі...

[Приєднана картинка] фото Олександр_7 http://photo.i.ua/user/3193238/195681/5001207/ Така солодка мить весни… Торкнеться променем надії І в серці давня ніжна мрія, Зуміє знову розцвісти… Така солодка мить весни… Наповнена казковим зіллям, Вливає в серце божевілля Й натхнення здійснювати сни… Така солодка мить весни… Її я б до останку пила, Я б нею малювала крила, Сповиті сонечком ясним. Така солодка мить весни… Наповнена ...

Читати далі...

У попелі спалених мрій, Де плакав світанок зірками, Я знову у пам’яті твій Цілунок зігрію думками. Торкнуся ледь чутно плеча Останнім листочком осіннім І хай догоряє свіча, – З тобою все й так у промінні. Заплакані зорі зітру З похмурого сонного неба, Тихенько у сні пригорну, Усмішкою стану для тебе. У кутику бажаних губ З’являтися буду щоденно І кожного подиху звук Я питиму п’янко й натхненно. Ловитиму я кожен такт, Всі ноти бажань серця твого, Лиш тільки люби мене ...

Читати далі...

І скільки можна совісті чекати? Роки, століття?.. тільки й їх замало, бо нам для неї душу треба мати, а душ нема… а душі вже продали…   Та продавайте! продавайте! ради диявола – а він вас возвеличить! бо що душа – ні грошей, ані влади, а людяність… – не в моді вже, не личить…   І так за днями ночі… більше й більше продажних душ, пропитої свободи та програних мізків… І звірів гірше стають так звані "гордості народу"!   Хіба ж Господь в нас хоче так багато?! – хоч краплю ...

Читати далі...

Щоб в кожному серці не згасла надія, Щоб в кожному домі не згасла свіча, Родився сьогодні у яслах Месія, Із люблячим серцем святе Отроча. Христос народився! Славім Його, люди! Засяяла сонцем іскринка надій, Бо більшого чуда не було у не буде, Хай в кожній оселі лунає «радій!» Розсипались в небі мереживом зорі, Співають з-за хмар ангелята малі, Схиляє колосся голівки в покорі, Колядки мандрують добром по землі… В молитві весь світ опівночі стихає… Яке таємниче й чудесне Різдво!...

Читати далі...

Пожовтілими картинками в альбомі фотографії, де ми такі смішні і обличчя, що до болю нам знайомі усміхаються із них. У тишині я сторіночки усі перелистаю, полечу думками ще раз в світлий клас, де учитель, як сьогодні пам’ятаю, з «Першим вересням» вітав маленьких нас. Вправи, приклади, контрольні і диктанти, Читанки опісля перших букварів… Карти, атласи, іменники, константи… І екзамени, що вчили до зорі… Перші промахи, невдачі, але згодом І досягнення – змогли! самі! невже?!....

Читати далі...

[Приєднана картинка] Пригорни мене міцно та палко, Наче вперше і наче востаннє. Снігового зимового ранку Розігрій теплом свого кохання. Це не згадка, не сон і не казка, Це кохання могутня сила. Нездоланна, таємна, прекрасна, Вона шлях у майбутнє відкрила. Пригорни мене ніжно до серця, І поринь у смарагдове море. З нього ніжність тобі посміхнеться І повЕде в кохання простори. Йде від серця до серця стежина. То алея Любові живої, Що провадить в кохання країну....

Читати далі...

Перепишу свою історію любові, Перемалюю ілюстрації до неї, Та так, щоб в кожному написаному слові Не було смутку і розлуки апогею. Перегорну сторінки із розчаруванням, Переспіваю саундтрек ще раз вітрами, Щоби сльозами не дощило в ній світання І розпач протягом не шастав щоб ночами. Передивлюсь усі бажання і розмови, Візьму з них ноти, що давно у мріях снились Й перепишу свою історію любові, Щоб в ній був ти,- не він, не хтось, а ти лиш…

Як же тільки набридло ховатися…За картинками-аватаркамиТа бракує щось сил відкритисяЯк курила б, була б з цигарками..Закривалась завісою диму бХоча якась тобі огорожаА допоки знайти мені риму бЩоб на віршик було це схоже.. Я пишу..як же часто «пишеться»Все питання якісь вирішую..Та набридла мені вже тиша цяЩо до неї думки домішую Я у себе питаю вкотре«Як же можеш отак ти жити?»-Повернись бо, скажи щось, МотреТреба з кимось поговорити.. А не знаю ж я Мотрю зовсімЗабиваю думки...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Якби ти знав, яке в моїй душі Палає полум’я незгасне до віршів! Яскраве, незабутнє... Знову й знов Писати серцем змушує любов. Та сама, неповторна - між рядків... Невже здивований? Ти теж її хотів! Підтримував завжди, хоча й зникав - Мов вільний вітер все на щось чекав… Чогось новОго - незбагненний світ! Приваблював цікавості політ… Я розумію силу почуттів - Для цього не потрібно зайвих слів. Такою я й сама колись була, Шукала довго і знайти...

Читати далі...