хочу сюда!
 

Александра

44 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 40-50 лет

Заметки с меткой «мої вiршi»

Відцвітає вже літо

Відцвітає вже літо серпневими квітами, Росяною водою до блиску умитими, Щойно скошених трав ароматами пізніми І дощами ще теплими, тільки вже грізними…. Відцвітає… А в серці лишається спомином, Солов’їної пісні відлунням чи гомоном, Журавлиної казки кому тільки тугою, А кому дорогою порадою мудрою. Пломеніє ще літо… А роси світанками Холодніше все дихають з кожними ранками, І стають тихі зорі такими далекими… Відлітає вже літо у далеч лелеками…

Лиш поруч ти (пісня)

Скільки різних чудес нам дарує Вселена мрійне і нездійсненне, мить, де зайві слова… Знову ти позовеш у польоти шалені, світ відкриєш для мене й я повірю в дива. Лиш поруч ти – і все засліплює сонце, і цілий світ на долоньці… Скоріш лети, закривши очі від щастя, сьогодні мрії здійсняться, бо поруч ти… Я тобі розповім все, про що ніч мовчала, як тебе я чекала лиш тебе одногО… Серед хмар-кораблів швидше вітру помчали наші душі – замало стало неба для двох. Лиш поруч ти...

Читать дальше...

Чи ж то зможуть?!

Я не раз сама себе в думках питала: Що ж це депутати в нас такі – зазвичай Скільки не підвищуй цін, а їм все мало, Скільки не доводь – межа, а все одно калічать. Чи адреналіну їм замало дуже, То б сказали, – ми ж би враз усе владнали – В шахти, на поля їх, фабрики потужні Й щоб зарплату років так зо три чекали. Або на заводи, де відходів маса, Від яких і можна інвалідом стати (Це все при умові, що живий зостався), Бо ж безпеки рівень рівний там зарплаті. Я б в лікарні й...

Читать дальше...

Без мети

Життя без мети – це пусте існування. Як небо без сонця, як ніч без зірок. Як серце без світла, як секс без кохання, Як мозок без розуму і без думок. ШкодА мені тих, хто від себе втікає В ілюзії пристрасні світу химер. Реалії часу назАвжди втрачає, А жити потрібно тут і тепер. Розбити ілюзію важко буває, Та краще вже смерть, ніж таке от життя, Бо душу так легко вона поглинає. І може не бути назад вороття. То ж краще вже правді у очі поглянуть. Від себе, ...

Читать дальше...

Димить "Гламур"

Димить «Гламур». Її думки в полоні літа- Зникають мляво з кожним подихом журби. Сама. Став бавитись волоссям вітер, Примруживши їй очі. Погляд в нікуди… Промінням сонця на бокалі з-під вина Виблискують останні каплі сподівання: «Можливо він прийде, не залишуся сама. Я вірю що мине… я вірю у кохання!». Він не найде й вона це добре знає. Його нема — він це вино, що допила. Він — це журба, що душу розриває! Вона зробила що змогла… Пішла. Інші мої вірші також можна знайти тут...

Читать дальше...

Якщо зникаєш, то зникай

Якщо зникаєш, то зникай… Якщо не знаєш, то не знай! Та не кажи мені «бувай»- Любов на згадку залишай. І ті сторінки небуття Згорни до купи та спали, Або залиш для каяття, Щоб повернутися могли. Чорнилом із солоних сліз Пиши без помилок листи. Малюй там щастя повен віз, Малюй троянди пелюстки, Щасливі усмішки й думки, Обійми і солодкі поцілунки. Малюй, що хочеш ти, Бо це не просто є малюнки… Якщо зникаєш, то зникай! Бери усе що тобі треба! Любов мою запам’ятай...

Читать дальше...

В напівтемряві

В напівтемряві напівтіні… Серед них впізнаю тебе… Візерунки ще не осінні, Та не літні із них уже. Там, в узорі із незабуток, Бачиш – серця проплівся щем, Та по ньому нитками смуток І розтріпаний біль плачем. Ні, не те! Я шукаю знову У мережеві блиск очей І кохання парчу шовкову, І тремтливу вуаль ночей. Я шукаю… а ти журбою Серед тих напівтіней всіх Поснуєш мов на полі бою Мертві душі бажань моїх…

продали

І скільки можна совісті чекати? Роки, століття?.. тільки й їх замало, бо нам для неї душу треба мати, а душ нема… а душі вже продали…   Та продавайте! продавайте! ради диявола – а він вас возвеличить! бо що душа – ні грошей, ані влади, а людяність… – не в моді вже, не личить…   І так за днями ночі… більше й більше продажних душ, пропитої свободи та програних мізків… І звірів гірше стають так звані "гордості народу"!   Хіба ж Господь в нас хоче так багато?! – хоч краплю ...

Читать дальше...

Люди -- квiти .

ЛЮДИ —КВIТИ . ************************ 2. / Українська казка /. ПОЧАТОК : ......./ завершення / Нi метелик, а нi птах ! Дуже гарнi ! Дуже !!! Ах ! Замiсть нiжок — двi стеблинки: Нiжнi , гнучкi , як травинки .-- Ними мiцно крiпляться . Оченятка ж дивляться З серцевини квiточки -- На тичинцi — ниточцi . На стеблиночках — листочки ; Вони теж, як тiї очки , Можуть бачити усе .... Вiтер квiточку несе, А вона в повiтрi начє “Плаває”.....Навколо бачє ...... Плавнi рухи...

Читать дальше...

Ви танцювали

Ви танцювали разом з літом в такт. Немов життя усе знайомі були з ним до болю близько. Я намагаюсь зрозуміти – знак чи це все жарт лише? Бо в вас закохувалась так, немов дівчисько. Ви танцювали так натхненно. Я мов зачарована невпинно насолоджувалась вами, вивчала кожен достеменно па і неприховано до вас я рвалася всіма думками. Ви танцювали… кожен подих ваш по тілу розпливавсь ще пристрасніше тих ночей шалених. Пориви дикої природи – шанс табу всі зруйнувать й...

Читать дальше...