хочу сюда!
 

Александра

44 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 40-50 лет

Заметки с меткой «мої вiршi»

Посміхнись!

Посміхнись! Лиш без фальші, будь ласка, Посміхнись – і всміхнусь я також, Із усмішки сплітається казка, Якщо навіть за вікнами дощ. Посміхнись! Хай всміхається осінь, Завороживши барвами мить, Хай у світлих думок стоголоссі Лиш від радості серце щемить. Посміхнись! Неповторна і щира Твоя усмішка – магії вись… Хай за вікнами мокро і сиро, Та ще раз… лиш для мене… всміхнись!

Не треба

Для усмішки не треба так багато, Для радості не треба зір озерце, – Лише навчитись миті відчувати, Що стукають із ними в наше серце. Для струн душі смичка із чар не треба, І магій слів не потребує щирість, Із них весь світ малює пісню неба, Із них життя складає слово «милість». Для щастя зайві барви веселкові, Не треба подарунків для кохання, Вони самі – великий дар Любові, Лиш берегти їх треба як востаннє.

Обніми мене, обніми...

Обніми мене, обніми мрійним подихом долі-осені, поцілуй мене, пригорни і зігрій у долонях своїх. Хай ридають дощі слізьми, що печаллю і смутком зрошені, та всміхатимусь я крізь них, взявши радість в очей твоїх. Обніми мене, обніми… Як же добре з тобою дихати! Забуваю про все на мить і лечу, куди мрія зове… Посміхнись мені й позови У шалені любові вихори… На край світу піду… лиш ти Обніми й позови мене!

Осінній мотив

[Присоединенная картинка] Знову осінь за моЇм вікном Золотисте листя розкидає. Хризантемами уквітчана любов В вальсі вересневому кружляє. Десь далеко в синій далині Чути ніжну пісню колискову. Осінь золота наспівує мені Кольоровий свій мотив любові. Я в тій музиці небесній розчинЮсь, До краЇв наповню нею своє серце. В дощову симфонію ввіллЮсь, Хай в тобі вона коханням відгукнеться. Цю мелодію осінніх мрій Я подарувати тобі хочу. У душі закоханій твоїй Цей...

Читать дальше...

Мить...

[Присоединенная картинка] Так затишно, відверто і спокійно - Чудовий ранок... усмішка... "Привіт!" - Прокинутись лише в твоїх обіймах, Від поцілунку на вустах легенький слід... А за вікном глибоке синє небо - Спокусливо-мрійлива височінь... Мала хвилинка, більшого не треба - Лишається від сну приємна тінь... Духмяний аромат міцної кави, Два бісики смішні в твоїх очах... І зашарілося мовчання між словами... І стільки пристрасті в розкиданих речах...

Читать дальше...

я не люблю жлобов.

Я не люблю жлобов, Которым жалко копейку. Я не люблю дураков, Клянущих судьбу-злодейку. Кто о себе что-то мнит, Грудь выгибая кругом. Тех, кому долг не велит, А подлость является другом. Я не люблю трепачей, Тех, кто с бесстыдством ладен. Им бы на роль палачей, Да вот нет мест уж для гадин. Я не люблю тех мужчин, Что лишь усами отличны. Те, что забыли про «чин», Помнят лишь мат неприличный.

Вишиванка

[Присоединенная картинка] Щедра осінь барви із світанку По орнаменту прошиє чарівні, Щоб вквітчати блиском вишиванку, Що матуся вишила мені. Буде гріти знову вона серце, бо не просто в вишивці нитки – в ній тепла батьківського озерце, і молитви мамині, й думки. Береже та вишиванка вічну Мамину любов таку святу. Одягну її, в волосся стрічку І калини китяги вплету. Босоніж пройдуся по стежині, Що колись ховалась між пшениць І сплету вінок з волошок синіх – Найніжніших...

Читать дальше...

*** *** ***

[Присоединенная картинка] Кого у снах тепер ти зустрічаєш? Що у своЄму погляді ховаєш? Я оправдань вже слухати не хочу, Мовчи…Про все сказали твої очі. У глибину душі хотіла зазирнути, Та слів облудливих я не бажаю чути. МоЄму серцю не потрібна ця розмова, Хоч назавждИ в нім залишИвся слід любові. Хай тільки слід, не буду я благати, І не потрібно нових зустрічей шукати. Ми відпустили почуття у морок ночі. Не повертай їх, дай забути твої очі…

А післязавтра осінь...

[Присоединенная картинка] А післязавтра осінь… ось і знову Зміню сторінку у календарі… Зникає літо… що ж – було чудовим! Лишає слід від себе у дворі... Паркан із написом лишень «А я на морі!», Зелена фарба, поспіхом курсив… І подумки всміхаюсь мимоволі – Це ж позитивно, гарний був мотив... Та під ногами вже пожовкле листя – Берізки ранні скинули вбрання. Зігріє спогадом бабусине обійстя, Осінній сад, стежина навмання... Так захотілося смачного чаю з м’яти В...

Читать дальше...

Якби ти знав...

[Присоединенная картинка] Якби ти знав, яке в моїй душі Палає полум’я незгасне до віршів! Яскраве, незабутнє... Знову й знов Писати серцем змушує любов. Та сама, неповторна - між рядків... Невже здивований? Ти теж її хотів! Підтримував завжди, хоча й зникав - Мов вільний вітер все на щось чекав… Чогось новОго - незбагненний світ! Приваблював цікавості політ… Я розумію силу почуттів - Для цього не потрібно зайвих слів. Такою я й сама колись була, Шукала довго і...

Читать дальше...