Я не люблю жлобов, Которым жалко копейку. Я не люблю дураков, Клянущих судьбу-злодейку. Кто о себе что-то мнит, Грудь выгибая кругом. Тех, кому долг не велит, А подлость является другом. Я не люблю трепачей, Тех, кто с бесстыдством ладен. Им бы на роль палачей, Да вот нет мест уж для гадин. Я не люблю тех мужчин, Что лишь усами отличны. Те, что забыли про «чин», Помнят лишь мат неприличный.

[Приєднана картинка] Щедра осінь барви із світанку По орнаменту прошиє чарівні, Щоб вквітчати блиском вишиванку, Що матуся вишила мені. Буде гріти знову вона серце, бо не просто в вишивці нитки – в ній тепла батьківського озерце, і молитви мамині, й думки. Береже та вишиванка вічну Мамину любов таку святу. Одягну її, в волосся стрічку І калини китяги вплету. Босоніж пройдуся по стежині, Що колись ховалась між пшениць І сплету вінок з волошок синіх – Найніжніших поля...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Кого у снах тепер ти зустрічаєш? Що у своЄму погляді ховаєш? Я оправдань вже слухати не хочу, Мовчи…Про все сказали твої очі. У глибину душі хотіла зазирнути, Та слів облудливих я не бажаю чути. МоЄму серцю не потрібна ця розмова, Хоч назавждИ в нім залишИвся слід любові. Хай тільки слід, не буду я благати, І не потрібно нових зустрічей шукати. Ми відпустили почуття у морок ночі. Не повертай їх, дай забути твої очі…

[Приєднана картинка] А післязавтра осінь… ось і знову Зміню сторінку у календарі… Зникає літо… що ж – було чудовим! Лишає слід від себе у дворі... Паркан із написом лишень «А я на морі!», Зелена фарба, поспіхом курсив… І подумки всміхаюсь мимоволі – Це ж позитивно, гарний був мотив... Та під ногами вже пожовкле листя – Берізки ранні скинули вбрання. Зігріє спогадом бабусине обійстя, Осінній сад, стежина навмання... Так захотілося смачного чаю з м’яти В старенькій...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Якби ти знав, яке в моїй душі Палає полум’я незгасне до віршів! Яскраве, незабутнє... Знову й знов Писати серцем змушує любов. Та сама, неповторна - між рядків... Невже здивований? Ти теж її хотів! Підтримував завжди, хоча й зникав - Мов вільний вітер все на щось чекав… Чогось новОго - незбагненний світ! Приваблював цікавості політ… Я розумію силу почуттів - Для цього не потрібно зайвих слів. Такою я й сама колись була, Шукала довго і знайти...

Читати далі...

Твоє життя - суцільний лабіринт, І марно з нього вихід ти шукаєш. Натомість в глибину душі поринь, Поглянь, в якому мОроці блукаєш. Перед тобою в чомусь винен цілий світ, Але отримуєш лиш те, чого чекаєш. А всі проблеми – це твоЇх претензій слід, Ти сам від себе в темряву тікаєш. Навколо тебе заздрість і обман, В кожній людині ти знаходиш щось погане. Всі проти тебе, ворогів цілий майдан, Із задоволенням ти закував би їх в кайдани. А що б змінилося...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Моєю казкою ти став немов учора, А стільки вже сторіночок життя, Де плаче небо і сміються зорі Перегорнули разом ти і я… Такий чарівний і такий привітний із ароматом вишуканих снів, із затишком замисленого літа й з зажуреним туманом вечорів... Я неприховано у тебе закохаюсь знов, сонними алеями йдучи… Тернополе! Мій неповторний раю, в мені душею сонця ти звучиш, в мені ти розливаєшся любов’ю і напуваєш радістю без меж. Тернополе! Спасибі, що зі мною...

Читати далі...

Я за тобою знову так сумую… Перераховую у небі тьмяні зорі і їх холодним подихом цілую, мов перед долею схилилась у покорі. Хтось скаже : «Ні, вона ж бо не любила, що легко так відмовилась від нього!» Не сперечатимусь… Навіщо? Та й не сила… Немає більше крил у серця мого… Не розлюбила… просто перестала про це щомиті шепотом кричати, і не тому, що слів мені замало, – тому, що знати це тобі не варто, бо раптом там у тебе чисте небо і ти у нім літаєш вже щасливо...

Читати далі...

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] Є в світі край червоної калини – Земля веселки і співучих солов’їв З ім”ям прекрасним і величним Україна. Я їй сьогодні віддаю низький уклін. Лиш тут таке безкрає синє небо, Лани квітучі і березові гаї. МилУють очі і серця красуні-верби, І саме тут найкращі пишуться пісні. Моя країна – це вишневії сади, Це мальовничі...

Читати далі...

[Приєднана картинка] «Несправедливо всё на свете, ну где же Бог? Зачем молчит?Зачем же терпит Он всё это? Ведь на несчастьях мир стоит..." Такими мыслями терзаясь, по лесу юноша шагал, Вопрос такой понять стараясь, домой тропинку потерял. Но вдруг навстречу путник с сумкой идёт дорогою лесной, И на вопрос: «Укажешь путь мне?», ответил: «Да, пойдём со мной».Змеёй в лесу тропинка вилась (скорей бы долгожданный дом), Вдруг перед ними появилась избушка под большим кустом. Хозяин, ...

Читати далі...