[Приєднана картинка] Часу торкнулись насичені дні, Дощ прохолодний зі спогадів зник - Вересень знову всміхнувся мені, Цей невгамовний завжди мандрівник. Осені ніжної рідкісний дар ...

Читати далі...

Хто ти, сучасна людино? І чого в цім житті тобі треба? Живеш за законом тваринним, А хочеш дістати до неба. Для чого в цей світ ти приходиш? І що ти у ньому шукаєш? Чи, може, безцільно по землі собі ходиш, І лиш пустоту після себе лишаєш? А хто ідеалом в житті є для тебе? Сама собі стала царем ти і Богом. Кричиш, що у Ньому не маєш потреби, І вище за тебе немає нікого. Отямся! РозплЮщи засліплені очі! Хоч раз зазирни у зневолену душу. Ти слізних благань її...

Читати далі...

[Приєднана картинка] &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Моє літо – твоя зима. Твоє щастя – моя неволя. Моя радість – твоя журба. Моя вірність – не твоя доля. Твої очі – моя печаль. Моя посмішка – твоє минуле. Твої сни – мого серця вуаль, Та для тебе його я замкнула. В твоїй пам’яті слід моїх мрій. Голос мій – то твоЯ заборона. Погляд твій – мій прихований біль На останній сторінці альбому.

[Приєднана картинка] У Натхнення мОго сині очі, Неба літнього безхмарного синіші. Наче відблиск зоряної ночі, У житті вони для мене наймиліші. Це любові й пристрасті озерця, Від перлин і діамантів красивІші. У мого Натхнення щире серце, Що від полум’я буває гарячішим. Його руки – це кохання мого крила, Так приємно в їх турботу загортатись, І, немов на ніжності вітрилах, Їз Натхненням поруч вранці прокидатись.

Посміхнись! Лиш без фальші, будь ласка, Посміхнись – і всміхнусь я також, Із усмішки сплітається казка, Якщо навіть за вікнами дощ. Посміхнись! Хай всміхається осінь, Завороживши барвами мить, Хай у світлих думок стоголоссі Лиш від радості серце щемить. Посміхнись! Неповторна і щира Твоя усмішка – магії вись… Хай за вікнами мокро і сиро, Та ще раз… лиш для мене… всміхнись!

Для усмішки не треба так багато, Для радості не треба зір озерце, – Лише навчитись миті відчувати, Що стукають із ними в наше серце. Для струн душі смичка із чар не треба, І магій слів не потребує щирість, Із них весь світ малює пісню неба, Із них життя складає слово «милість». Для щастя зайві барви веселкові, Не треба подарунків для кохання, Вони самі – великий дар Любові, Лиш берегти їх треба як востаннє.

Обніми мене, обніми мрійним подихом долі-осені, поцілуй мене, пригорни і зігрій у долонях своїх. Хай ридають дощі слізьми, що печаллю і смутком зрошені, та всміхатимусь я крізь них, взявши радість в очей твоїх. Обніми мене, обніми… Як же добре з тобою дихати! Забуваю про все на мить і лечу, куди мрія зове… Посміхнись мені й позови У шалені любові вихори… На край світу піду… лиш ти Обніми й позови мене!

[Приєднана картинка] Знову осінь за моЇм вікном Золотисте листя розкидає. Хризантемами уквітчана любов В вальсі вересневому кружляє. Десь далеко в синій далині Чути ніжну пісню колискову. Осінь золота наспівує мені Кольоровий свій мотив любові. Я в тій музиці небесній розчинЮсь, До краЇв наповню нею своє серце. В дощову симфонію ввіллЮсь, Хай в тобі вона коханням відгукнеться. Цю мелодію осінніх мрій Я подарувати тобі хочу. У душі закоханій твоїй Цей мотив ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Так затишно, відверто і спокійно - Чудовий ранок... усмішка... "Привіт!" - Прокинутись лише в твоїх обіймах, Від поцілунку на вустах легенький слід... А за вікном глибоке синє небо - Спокусливо-мрійлива височінь... Мала хвилинка, більшого не треба - Лишається від сну приємна тінь... Духмяний аромат міцної кави, Два бісики смішні в твоїх очах... І зашарілося мовчання між словами... І стільки пристрасті в розкиданих речах... Запам'яталося......

Читати далі...