Моя квіточка, моє сонечко,
Моя ніжність - маленька донечка!
Моя радісна, моя мрія,
Моє чудо, моя надія!
Мій горобчик, моя маленька,
Ти любов моя, ти серденько!
Я люблю тебе! Слів багато...
Ты жадана є, схожа з татом...
Твоя посмішка, мій ти котику,
Найдорожча є за все золото!...
Підростай лишень, втіха мамина,
Радість татова, Богом дана є...
Як же тільки набридло ховатися…
За картинками-аватарками
Та бракує щось сил відкритися
Як курила б, була б з цигарками..
Закривалась завісою диму б
Хоча якась тобі огорожа
А допоки знайти мені риму б
Щоб на віршик було це схоже..
Я пишу..як же часто «пишеться»
Все питання якісь вирішую..
Та набридла мені вже тиша ця
Що до неї думки домішую
Я у себе питаю вкотре
«Як же можеш отак ти жити?»
-Повернись бо, скажи щось, Мотре
Треба з кимось поговорити..
А не знаю ж я Мотрю зовсім
Забиваю думки розмовами
Ті "хі-хі" і "ха-ха" невдовзі
Стануть потім моїми оковами..
Бо себе заганяю в пастку
Я від себе тікаю прожогом
Де знайти мені Божу ласку?
Заручитись хоча б Даждьбогом…
Відірвалась душа й полетіла..
І немає шляху зворотнього
Віддаляючись,мерехтіла
Залишивши в мені самотнього..
Чоловічка зовсім маленького..
Він сидів,підігнувши ніжки
І з розсудливістю старенького
Споглядав втікачі-доріжки
Він не плакав, і не сміявся
Він не знав ані щастя, ні смутку
Струн душі ніхто не торкався
Бо пішла та увічну відпустку..
Вже б здавалось,немає надії
Він приречений на байдужість
І ніколи..ніколи вії..
Не відчують від сліз вологість..
«Відібрало назавжди мову
І ні пари з вуст,і ні жесту»
Бачиш, цитую знову
Бо душа вимагає протесту!
І думають, які ж ми молодці ...
Душа ж людська, … благає жити славно,
Цього ж немає … і … не буде,
Пріоритети, … ж бо не ті.
Країну золоту перетворили в пекло,
Людей перетворили у рабів,
Що мусять вижити самі.
„Своя сорочка тілу ближче”; -
Це їх мораль, - немає в них Душі.
У цих людців давно вже вмерла совість,
А люд надію має і їх ще й вихваля ....
Хіба ж достойні орденів пошани,
Коли пошани до людей нема …
Прозрійте освітяни й люди,
Без справ залишаться суди … !
Хіба ж так можна жити:
Щоб любі діти по барах …
Недоїдки визбирували всі,
А милі молоді дівчата,
Пропонували добровільно …
Послуги - і геть усі …
Забули депутати за грошима,
Основа - то є виховання,
Живемо ми … для юних,
В дітях сенс життя !
А ми ж їх прирікаємо на муки
І не бажаєм їм відкрити -
Чарівний світ гармонії й краси
Тому і процвітає, в школах бездуховність,
А вулиця навчає. … - „как им жить”,
Свою дещицю й телебачення вкладає, …
І всі це знають, … і мовчать …
Якщо ж і знайдеться десь Учитель
Який працює не за гроші - для Душі,
То для начальства - перший «мучитель»,
Йому „зарізи” контрольні, міністерські …
Ату його - бий, жени, дави …
І цифри в папірцях, лиш мають силу,
Бо треба добрі звіти здати в „райВино”,
Реальна ж ситуація - а нам … байдуже,
… платять мало … а льготи понад міру,
Тому і брешуть, - … бо ми маружне,
.... а діти бачать серцем і втрачають віру ! …
Одні не вибачають, але мовчки зносять, ...
А інші приклад цей засвоюють сповна …
І теж навчаються вже змалечку брехати,
Акомодуючись - … братва; - „прикольне” ж бо життя … ..
©Alex Nowak™1987-2012 /8.03.2003р. Лесь Кавун/
**********************************
так буває в життi, так буває.
але в тому нiхто не повинен!
пiсня, також, у просторi лине,
а кохання, до тебе, минає...
© Copyright: Агния Ом, 2012
Свидетельство о публикации №11210179840
/ под впечатлением прочитанных строк /....
