хочу сюди!
 

Ліда

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 46-56 років

Замітки з міткою «війська»

Чому влада має називати війну скромно – АТО?



Щоденні втрати кращих бійців на передовій, вторгнення російської армії та загроза захоплення Півдня Донеччини у багатьох викликають нібито законне питання – чому влада вперто вживає застарілу назву АТО? Втім, ніхто не замислюється до яких наслідків призведе офіційне визнання, що на Сході триває відкрита україно-російська війна?

Зі школи всі знають, що війна буває громадянська, або вітчизняна з загарбниками. У громадянській, яку в деяких випадках ще називають національно-визвольною, воюють між собою громадяни однієї держави. Це найбільш братовбивчий конфлікт, де гинуть за свої погляди вже після того, як нормальні політичні методи дали збій.

Не думаю, що події на Донбасі - це громадянська війна. Навіть до початку бойових дій сепаратистів підтримували за різними даними від 10% до 30% населення. А після того, як «сепари» взяли до рук щедро даровану Росією зброю і почали гинути люди, їх дії підтримують менше 5% (хоч об'єктивно опитування, звісно ж, ніхто за таких умов провести не зміг).

Відповідно, якщо це війна - то війна з загарбниками. Тим більше і Україна, і багато країн ЄС та США заявили про введення колон російської регулярної армії в районі Новоазовська. Відтак, виглядає, що війну треба назвати україно-російською, або вітчизняною, як для нас.

Тож пропоную без емоцій порівняти військовий потенціал української та російської армії, раз існує стільки патріотичного запалу оголосити вже відкриту україно-російську війну, щоб зрозуміти наслідки своїх дій.

Загальна чисельність російської армії рівно у 6,25 рази більше чисельності Збройних сил України. Це, звісно ж, не означає, що кожному українському стрільцеві треба вбити понад 6 ворогів. Частина чисельності припадає на роди військ, які існують у російській армії і повністю відсутні у нас: ракетні війська стратегічного призначення (ядерні сили) та війська повітряно-космічної оборони. Проте російські сухопутні війська також є чисельніші, ніж українські наземні - у 5,31 рази. Навіть якщо додати 60 000 бійців Національної гвардії в нашу користь, кожному українському бійцю доведеться перемогти понад 5 ворогів-росіян.

Врахуємо, що у сучасній війні до безпосереднього збройного контакту часто навіть не доходить - солдат убивають раніше, ще на місці дислокації. Так, Град та артилерія б'є з відстані 20-30 км, тобто з-за горизонту. Не зайве нагадати, що в 2012 Україна володіла 315 установками типу Град. На озброєнні ж Росії, де вони й виробляються на заводі в Пермі, зараз є 2 500 систем залпового вогню БМ-21.
Ще більшу дальність має фронтова та стратегічна авіація. Зокрема, відомо, що бойові завдання в зоні АТО виконують українські літаки, що вилітають за 250-300 км з військового аеродрому під Миргородом.

Загальна кількість бойових літаків України до початку конфлікту (дані з Вікіпедії) - 250 одиниць. Це досить чимало, та й за останні кілька місяців наші пілоти здобули безцінний бойовий досвід, що дозволяє їм демонструвати дива майстерності та влучності на наднизьких висотах.

Проте загальна кількість бойових літаків у Росії більша у 6,4 рази. На 25 українських бомбардувальників Су-24М та 40 штурмовиків Су-25 у випадку війни полюватимуть 282 російських МіГ-29 плюс 252 МіГ-31 та ще й 400 винищувачів Су-27. Наслідки таких боїв неважко передбачити. І навіть 120 українських винищувачів МіГ-29 та 40 Су-27 нашу бомбардувальну авіацію ефективно не захистять.
Власне, до використання авіації також може не дійти. Росія володіє другим за потужністю ядерним потенціалом в світі і хоч ніколи не застосовувала його на практиці, але можливість, що це станеться вперше в україно-російській війні відкидати не можна.

Ядерну зброю вважають зброєю стримування. Не на випробуваннях вона була використана лише один раз у 1945 році Сполученими Штатами проти Японії. З історії відомо, що після 2 ядерних вибухів, якими були знищені два міста Хіросіма та Нагасакі, Японія капітулювала і війна закінчилася.

Звичайно ж Україна надто близько знаходиться від Росії і у випадку ядерного удару по містах Сходу чи Києву, радіаційного ураження обов'язково зазнає територія Росії. Тим більше, що циклони у Східну та Центральну Україну, рухаючись за годинниковою стрілкою, несуть повітря з Росії, відносячи потім нагріте повітряні маси на Білорусь та Москву.

Однак, метеорологи знають, що циклони Західної України, як правило не доходять до території Російської Федерації, якщо не рахувати Калінінградської області. А радіаційне забруднення Польщі та іншої Європи у Москві мало кого хвилює. Тим більше, що радіоактивний йод, який є основним елементом в результаті реакції розпаду збройового плутонію, повністю розщепиться за 32 дні.

Ядерний удар по Львову або Тернополю лише на перший погляд є цілком неможливим для Путіна. Якщо це колись зробили США, чому цього не може зробити безумець, що розв'язав війну на Сході Європи? Питання чи станемо ми продовжувати бойові дії втративши Тернопіль, або Львів є риторичним.

Тож зваживши всі «за» та «проти» час зрозуміти, що хоч на Сході України й точиться справжня війна, але відкритою війною між Україною і Росією її оголошувати вкрай небезпечно. Це може зробити тільки безумець, який з пістолетом наважиться на бій з танком.
Честь і слава нашим воїнам, що захищають Вітчизну в зоні АТО. Однак вони мають повернутися переможцями і живими у незруйнований рідний дім.

За Україну можна померти, але за Україну також треба жити.

Загальні дані про збройні сили з відкритих джерел:

Рід військ

Україна

Росія

Загальна кількість армії

160 000

1 000 000

Наземні (сухопутні) війська

74 379

395 000

Військово-повітряні сили

Дані про ВПС у окремій таблиці

Військово-морські сили

15 000

142 000

Прикордонні війська

48 000

Немає даних

Національна гвардія

60 000

0

Повітряно-космічна оборона

0

150 000

РВВС

0

120 000

ВДВ

1 бригада у складі сухопутних військ

35 000


Дані про кількість бойових літаків військово-повітряних сил:

Літак

Призначення

Кількість літаків

Україна

Росія

МіГ-29

Винищувачі

80 (40 на зберіганні)

282

Міг-31

Винищувачі

0

252

Су-27

Винищувачі

45

400

Су-30

Винищувачі

0

9

Су-35С

Винищувачі

0

10

Су-24М

Бомбардувальники фронтові

25

164

Су-34

Бомбардувальники фронтові

0

26

Су-24МР

Розвідники

20

Немає даних

Су-25

Штурмовики

40

241

Ту-160

Стратегічні бомбардувальники

0

16

Ту-96МС

Стратегічні бомбардувальники

0

64

Ту-22М3

Дальні бомбардувальники

0

150

Загальна кількість

250

1614

Віктор Уколов

http://censor.net.ua/resonance/300339/chomu_vlada_ma_nazivati_vyinu_skromno_ato


70%, 7 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

30%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Сучасна зброя України ППО

В Україні розробили радіолокаційну станцію для виявлення літаків-невидимок



Запорізьке державне підприємство «Науково-виробничий комплекс «Іскра» розробило радіолокаційну станцію (РЛС) МР-18, яка дозволяє виявляти літаки-невидимки.

У мережі з'явилося відео, на якому показана конструкція РЛС, процес розгортання її в робоче положення, пояснюється принцип роботи, а також розповідається про її бойові та комунікаційні можливості.



Про створення МР-18 стало відомо в серпні 2016 року, коли в Міноборони заявили про завершення розробки цієї РЛС на замовлення однієї з азіатських країн і її можливе прийняття на озброєння у Збройні сили України.

Як пише ЛІГАБізнесІнформ, МР-18 здатна виявляти і супроводжувати повітряні об'єкти, в тому числі виконані за технологією «стелс» як в умовах без перешкод, так і при впливі природних і організованих активних і пасивних перешкод.

МР-18 розроблена на базі проекту МР-1 – РЛС кругового огляду середніх і великих висот з цифровими фазованими антенними ґратами, цифровим формуванням променів на прийом і передачу, цифровою фільтрацією сигналу і цифровою обробкою інформації. Для МР-18 були розроблені приймачі з динамічним діапазоном 100 дБ. Станція змонтована на базі вантажівки підвищеної прохідності, час переходу з похідного в бойовий режим – менше п’яти хвилин, назад – близько трьох хвилин.

У жовтні 2016 року держкомпанія Укрінмаш і турецька фірма Havelsan Hava Elektronik Sanayi підписали договір про спільне виробництво на базі Укроборонпрому пасивної радіолокаційної станції.

http://zaxid.net/news/showNews.do?v_ukrayini_rozrobili_radiolokatsiynu_stantsiyu_dlya_viyavlennya_litakivnevidimok&objectId=1422494

Радянські міфи про 22 червня 1941 року.

Дата 22 червня 1941 року, як і 9 травня 1945 року, стала вагомим об’єктом наполегливої роботи творців радянської міфології. Без відповідного «правильного» трактування причин невдач Червоної армії було б неможливо вибудувати радянсько-комуністичний історичний міф про перемогу.

Правда про реальне співвідношення сил на лінії фронту в момент нападу Німеччини на СРСР загрожувала серйозними ускладненнями для ідеологічного фундаменту імперії і кидала тінь на «священну вітчизняну війну» та на Червону армію.

    Створення радянсько-російського героїчного епосу про війну з колишнім союзником – нацистською Німеччиною – мало забезпечити потужний ідеологічний вплив на формування масової свідомості громадян. Проте, якщо з Днем перемоги у комуністичних теоретиків особливих проблем не виникало, то пояснити причини поразок Червоної армії в радянсько-німецькій війні було значно важче. У тому випадку, коли правда загрожує виплеканому міфу, імперії, як правило, вдаються до брехні і маніпуляцій. 22 червня 1941 року і події, пов’язані з цією датою, з самого початку стали об’єктом наполегливої праці творців радянської міфології. Результатом такої діяльності стала розроблена офіційна версія про причини невдач Червоної армії, головне завдання якої – приховати справжній стан справ на початку військового протистояння.

   Цей ідеологічний і псевдоісторичний продукт є багатогранним за своєю суттю. Одною із найголовніших його складових є концепція про значну військову перевагу Вермахту над недосвідченою і технічно відсталою Червоною армією. Заради неї радянська історична наука вирішила навіть свідомо принизити рівень військово-технічного оснащення радянських збройних сил у 1941 році і не поскупилась на епітети «підступним і віроломним  фашистським агресорам». Однак такий несподіваний і ідеологічно шкідливий реверанс у бік «імперіалістичного агресора» було зроблено не дарма. Лише маніпуляція фактами дозволяла забезпечувати функціонування у свідомості громадян радянського епосу про «Велику вітчизняну війну» і Червону армію як вірну опору тоталітарного режиму.

 Радянська скромність та оди могутньому Вермахту     Коли мова йде про співвідношення сил Вермахту і Червоної армії на 22 червня 1941 року, радянські джерела виявляють цікаву тенденційність. Якщо військові сили Німеччини та її союзників у джерелах відображаються найповнішою мірою, то потужність радянської армії оцінюється дуже скромно. Ось що пише про чисельність Червоної армії та кількість її озброєння радянське фундаментальне видання «Історія Другої світової війни». «У західних прикордонних округах налічувалося 170 дивізій і 2 бригади, 2 680 тис. людей особового складу, 37,5 тис. гармат і мінометів, 1475 нових танків KB і Т-34, 1540 бойових літаків нових типів, а також значна кількість легких танків і бойових літаків застарілих конструкцій». Така оцінка мілітаристського потенціалу збройних сил СРСР була масово розтиражована і стала офіційною. Зовсім інший підхід спостерігається при характеристиці військової потуги Вермахту. «22 червня 1941 року  фашистська Німеччина та її союзники обрушили на СРСР удар небаченої в історії армії вторгнення: 190 дивізій, понад 4 тисячі танків, більше 47 тисяч артилерійських знарядь і мінометів, близько 5 тисяч літаків і до 200 кораблів».

Якщо подивитись на ці цифри, то можна побачити  відносно скромну військову потугу на тлі Вермахту. Однак насторожує вибірковість. За яким принципом в загальну статистику увійшли лише танки і літаки «нових типів» і як бути зі «старими типами»? Адже так само можна припустити, що і в Третього райху були свої нові і старі типи зброї, які, тим не менше, чомусь не зазнали такого вибіркового поділу.

Так і не наводячи цифрових даних про радянську військову машину, яка протистояла Вермахту перед початком бойових дій, радянські історики формулюють таке твердження: «Порівняння бойового складу збройних сил Німеччини та її західноєвропейських союзників, підготовлених для нападу на Радянський Союз, і військ радянських західних прикордонних округів і флотів показує, що агресори створили майже подвійну загальну чисельну перевагу в людях і значну – в артилерії. Радянські ж війська мали дещо більше танків і літаків. Але кількісні показники без обліку якісного стану бойової техніки не можуть дати справжньої картини співвідношення засобів збройної боротьби. За оснащеністю новими зразками танків і літаків перевага була на стороні німецько-фашистської армії. У військах радянських прикордонних округів було багато танків і літаків застарілих типів з обмеженими бойовими можливостями».

Як бачимо, творці радянського міфу про 22 червня чомусь свідомо уникають інформації про те, скільки ж насправді було видів озброєнь у складі Червоної армії. І поряд з цим вперто відстоюють тезу про технічну відсталість радянських збройних сил. Така позиція цілком зрозуміла. Вона дозволяє покласти всю провину на причини поразок 1941 року не на бездарне командування чи небажання рядових бійців Червоної армії захищати сталінську імперію, а на технічно-військовий чинник. Ідучи у фарватері такої ідеологеми, комуністичні міфотворці створюють цілі оди про могутність Вермахту. Так, вони пишуть, що «дивізії противника були повністю укомплектовані особовим складом, озброєнням і бойовою технікою, транспортними засобами. Вони мали не тільки загальну кількісну перевагу в силах і бойових засобах, але і володіли більш високою рухливістю і маневреністю. Реальне співвідношення сил у перших ешелонах військ сторін, що вступили 22 червня у бій, було на користь противника, а на ряді напрямів він перевершував радянські війська в 3-4 рази. На напрямах його головних ударів, де командування Вермахту створило компактні ударні угруповання, це перевага була ще більш значною».

 Розвінчання міфу   Для нападу на Радянський Союз німецьке командування виділило 4 млн 050 тис. осіб (3 млн 300 тис. в сухопутних військах і військах СС, 650 тис. - у ВПС і близько 100 тис. - у ВМФ). «Східна армія» нараховувала 155 дивізій, 43812 гармат і мінометів, 4215 танків та штурмових гармат і 3909 літаків. Проте з цих сил на 22 червня 1941 р. на Східному фронті було розгорнуто 128 дивізій. У підсумку німецьке угруповання, яке завдавало удару по Червоній армії, нараховувало 3 млн 562 тис. осіб, 37 099 гармат і мінометів, 3865 танків та САУ і 3 909 літаків. Сюди ж треба додати військові сили союзників Гітлера. Вони нараховували на початок бойових дій 745 тисяч осіб, 5502 гармат та мінометів, 306 танків і 886 літаків. Зрозуміло, що у технічному оснащенні війська союзників Третього райху були значно слабшими.

За даними Статистичного збірника №1 «Бойовий і чисельний склад Збройних Сил СРСР в період Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років», угруповання радянських військ на Заході було досить значним і перевищувало сили Вермахту за всіма показникам, за винятком кількості особового складу, та й то лише тому, що війська противника були повністю відмобілізовані. Так, у складі Червоної армії біля західного кордону СРСР налічувалось 3088160 осіб (2718674 - у Червоній армії, 215 878 - в ВМФ і 153 608 - у військах НКВС), 57 041 гармат і мінометів, 13 924 танки (з них 11 135 справних) і 8974 літаки (з них 7593 справних). Крім того, авіація Північного, Балтійського, Чорноморського флотів і Пінської військової флотилії мала 1769 літаків (з них 1506 справних). Також із травня 1941 року почалося зосередження 77 дивізій другого стратегічного ешелону із внутрішніх військових округів і з Далекого Сходу. До 22 червня у західні округи прибуло 16 дивізій (10 стрілецьких, 4 танкові і 2 моторизовані), в яких налічувалося ще 201 691 людина, 2746 гармат і 1763 танки. Співвідношення сил між двома арміями показано в таблиці.   Таблиця 1. Загальне співвідношення сил на ранок 22 червня 1941 року  Крім того, значна кількість радянських збройних сил перебувала за межами західних прикордонних військових округів. Тому загальна кількісна перевага Червоної армії над Вермахтом є ще відчутнішою. На початок радянсько-німецької війни у складі радянських збройних сил всього налічувалось 5 млн 434 тис. особового складу, 117581 гармат та мінометів, 23106 танків і САУ (з них 18691 – справні), 24488 бойових літаків (21030 – справні).   Для порівняння, на 15 червня 1941 відмобілізований і практично позбавлений резервів Вермахт налічував 7 млн 329 тис. осіб: 3960 тис. - у чинній армії, 1240 тис. - в армії резерву, 1545 тис. - у ВПС, 160 тис. - у військах СС, 404 тис. - у ВМФ, близько 20 тис. - в інонаціональних формуваннях. Німецька армія мала 88 251 гармат і мінометів, 6292 танків та САУ і 6852 літаки.

Цікаво, що навіть на вирішальному напрямку удару Вермахту – в Білорусі – німці не володіли абсолютною чисельною перевагою, поступаючись Червоній армії за кількістю танків в 1,9 раза, літаків – у 1,2 раза. Ще краще для Червоної армії було співвідношення сил у смузі Південно-Західного фронту. На території України німецькій групі армій «Південь» протистояла найпотужніша кількісно та якісно радянська військова сила, оскільки командування Червоної армії помилково вважало, що при ймовірній війні основний удар на СРСР Гітлер спрямує через Україну.  Таблиця 2. Співвідношення сил між Київським та Одеським ВО та групою армій «Південь» на 22 червня 1941 року

  З цих даних випливає вирішальна військово-технічна перевага радянських військ на території України. І мова йде не лише про кількісний, а й про якісний склад. Зокрема співвідношення сторін у важких і середніх танках у смузі Південно-Західного фронту було на користь Червоної армії. Тут німецьким 210 середнім танкам протистояло 506 середніх радянських танків Т-34 і 255 важких танків КВ, аналогів яких у Вермахту на той час взагалі не було. І це не враховуючи інших типів радянських танків, які комуністичні експерти зневажливо називають «застарілими».   Отже, перевага Червоної армії над Вермахтом була не тільки кількісна. За своїми тактико-технічними характеристиками радянські зразки озброєння також перевершували німецькі аналоги. У деяких випадках – дуже серйозно. Це завдає ще одного удару по радянській міфологічній версії причин поразок Червоної армії 1941 року. Об’єктивний аналіз та оцінка озброєння, яке перебувало на службі у двох ворожих сторін показує, що Вермахт якісно поступався своєму противнику. Однією з причин такого становища є недооцінка військовим командуванням гітлерівської Німеччини потенціалу Червоної армії.

Радянські міфотворці полюбляють складати оди танковим арміям Вермахту, які стали основною ударною силою операції «Барбаросса». Проте самі ж німці були шоковані зустріччю на полі бою 1941 року з радянськими Т-34 і КВ, зупинити яких не міг на той час жоден танк Третього райху. Ось як пише про радянський Т-34  Вернер Гаупт, німецький історик, який був офіцером Вермахту. «Серед танків противника були й зовсім невідомі для німців, чудові за маневреністю та бойовою потужністю танки Т-34, проти яких на той момент були безсилі всі протитанкові засоби».

Хоча на озброєнні Червоної Армії перебувало багато відносно застарілих танків Т-26, але вони були озброєні 45-міліметровими гарматами. Сам Жуков хвалився, що «45-міліметрова гармата зразка 1937 року могла пробивати броню машин всіх типів, що стояли тоді на озброєнні капіталістичних держав». Застарілий Т-26, якого у складі Червоної армії було майже 10 тисяч, пробивав броню німецького Т-ІІ на відстані 1200 м, тоді як останній становив загрозу лише з відстані 300–500 м. Цікаво, як тоді за радянською історіографією назвати німецьких «монстрів»  Т-І (який взагалі не мав гармати, а лише 2 кулемети діаметром по 7,92-мм), Т-ІІ, озброєний 20-мм гарматою, Т-ІІІ, який до модифікацій H і J випускався з 37-мм гарматою?

Показовим в оцінці реальних технічних можливостей німецьких танкових сил  є такий факт. Радянська державна комісія, яка під керівництвом наркома Тевосяна тричі в 1939-1941 роках докладно ознайомилася зі станом німецького танкового виробництва, з усього побаченого відібрала для закупівлі лише єдиний танк марки T-III. Найкращим танк T-III серій H і J став завдяки двом обставинам: новій 50-мм гарматі KwK-38 і лобовій броні корпусу товщиною 50 мм. Всі інші типи німецьких танків радянських фахівців просто не зацікавили. Але навіть Т-ІІІ з 50-мм гарматою не міг тягатись з радянським Т-34. Довгоствольна 76 мм гармата Т-34 пробивала будь-яку броню найзахищеніших німецьких танків на дистанції 1000-1200 метрів. Тоді ж жоден танк Вермахту не міг вразити «тридцятьчетвірку» навіть з 500 метрів.

Що ж до німецького Т-IV, то він, озброєний 1941 року короткодульною 75-мм гарматою, був безпорадним перед радянським Т-34 аж до весни 1942 року, коли  його переоснастили новою 75-мм довгодульною гарматою. Мало того, цей найбільший танк Вермахту того часу через низьку пробивну здатність снарядів поступався навіть радянській гарматі калібру 45-мм і не призначався взагалі для боротьби з танками противника.  Не варто забувати, що Червона армія на початок війни мала на озброєнні 504 важкі танки КВ, вагою 48 і 52 тонн, що більш, ніж удвічі перевищував показник німецького Т-IV (22 тонн). Цьому радянському гіганту не міг становити загрози жоден танк і протитанкові засоби противника. Єдиним засобом боротьби проти нього були німецькі 88-мм зенітки.

Не поступалася Червона армія Вермахту і в якісних характеристиках артилерії, і навіть військово-повітряних сил. Німецькі гармати переважно були модифікацією гармат Першої світової, за винятком кількох нових зразків. Німці не могли похвалитись і аналогом знаменитої радянської БМ-13 («катюші»). Щодо якісної, але аж ніяк не кількісної переваги Люфтваффе над бойовою авіацією СРСР на початку війни, то зумовлена вона була передусім слабкою підготовкою радянських пілотів.

Так само не витримує критики міф про недосвідченість Червоної армії. Коли комуністичні теоретики вказують на те, що Вермахт ще з 1939 року вів бойові дії в Європі, вони забувають про військові операції СРСР. А їх було немало, і за тривалістю військових дій вони перевищують блискавичні сухопутні війни Третього райху до 22 червня 1941 року. Згадати хоча б зіткнення з японцями на озері Хасан і річці Халхін-гол, кровопролитну радянсько-фінську війну, вступ Червоної армії на території Західної України і Білорусі, участь окремих військових спеціалістів у громадянській війні в Іспанії.

Таким чином, на 22 червня 1941 року СРСР мав вирішальну перевагу над Вермахтом в кількісному і якісному військово-технічному оснащенні. І є великі сумніви, що багатотисячні армади радянських танків і літаків готувались лише для оборони проти свого колишнього союзника з поділу сфер впливу.

Автор: Петро Герасименко

РФ перебрасывает в Украину свою военную технику и солдат

Россия продолжает перебрасывать в Украину свою военную технику и солдат. Сообщается, что за последние сутки по трассе Ростов-Таганрог и далее в сторону границы с Украиной отмечалось передвижение российских военных колон.

 Как на своей странице в Фейсбук написал эксперт Иракли Комахидзе, который собирает и систематизирует информацию об участии регулярных войск РФ в боях в Украине из открытых источников и соцсетей, только за последние сутки по трассе Ростов-Таганрог и далее в сторону границы с Украиной отмечалось передвижение российских военных колон.

 По его словам, в основном это тентованные грузовики «Урал» и кунги «Камаз» (в том числе машины связи и радио-электронной борьбы), а так же бронетехника. «Движение колон осуществляется в объезд Таганрога, по дороге возле села Николаевка. Там же находиться аэродром, на котором фиксируется повышенная интенсивность полетов военно-транспортной авиации. Номерные знаки на засветившихся машинах имеют индекс «50», что указывает на их принадлежность к войскам Западного военного округа (ЗВО) ВС РФ. Можно предположить, что колонна машин, это обеспечение тех Батальонно-тактических групп (БТГ) которые действуют на мариупольском направлении», — пишет он.

     Новый Регион

Готуємось до непроханих гостей серйозно

У МЕРЕЖІ ПОКАЗАЛИ ВИПРОБУВАННЯ НОВОЇ МОДИФІКАЦІЇ ПТРК "СКІФ" – ВИДОВИЩНЕ ВІДЕО 
    19.04.2018 16:55
    Український ракетний комплекс здатний уражати малорозмірні цілі типу довготривалих вогневих точок, танки в окопі, легкоброньовані об'єкти та вертольоти



    На одному з військових полігонів відбулися успішні випробування нової модифікації ПТРК "Скіф" – це експортна версія українського "Стугна-П". Згідно з вимогами потенційного замовника, конструкція удосконаленого протитанкового керованого ракетного комплексу "Скіф" зазнала певних змін. Про це повідомляє прес-служба КБ"Луч" на своїй сторінці у Facebook.

    "Усі модифікації були направлені на адаптацію пускової установки для використання її в умовах м'яких ґрунтів та піску. Сама ракета не зазнала змін так як з самого початку розроблялася для застосування в будь-яких кліматичних та погодних умовах, без виключень", – зазначається в повідомленні

    Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковник Попко Сергій Миколайович під час випробувань високо оцінив модернізацію сучасного українського протитанкового ракетного комплексу виробництва КБ "Луч".

    "Обладнння штатного ПТРК потужним тепловізором дає змогу гарантовано уражати бронетехніку ворога в умовах складної видимості та вночі. Ця розробка вчергове підтверджує, що наша країна має надзвичайно високий науковий потенціал, який дозволяє створювати зразки озброєння та військової техніки на рівні провідних країн світу", – наголосив Сергій Попко.

    Український ракетний комплекс здатний уражати малорозмірні цілі типу довготривалих вогневих точок, танки в окопі, легкоброньовані об'єкти та вертольоти, що робить його універсальним вогневим засобом стримування на полі бою.

    Як повідомляв 5.UA, в Україні провели успішні випробування модернізованого зенітно-ракетного комплексу C-125М "Печора".

    Вічная пам'ять загиблим героям за Україну у війні з РФ

    Полеглі герої січня 2019 року
    Автор: Я. Осока
    У цій статті наведено дані про бойові втрати української армії на сході країни за січень 2019 року: імена та прізвища, а також детальніша інформація про кожного загиблого Героя. Перелік не є остаточним.

    Полеглі герої січня 2019 року 01

    1. Микола Олегович Голубєв народився 17.12.1998 року у селі Вочківці Волочиського району Хмельницької області.

    Закінчивши 9 класів Волочиської школи №5, хлопець вступив до Волочиського промислово-аграрного ліцею, який закінчив 2017 року, здобувши фах зварювальник і муляра.

    21.06.2017 року у Миколи був останній екзамен, а вже 26.06 він підписав контракт із ЗСУ, не з’явившись навіть на вручення диплома, адже був доправлений до навчального полігону у Старичах. Після бойової підготовки, 07.09 він був відряджений до зони АТО, до міста Попасна Луганської області.

    Старший солдат, навідник кулеметного відділення взводу вогневої підтримки 1-ї роти 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

    Загинув 1 січня о 13.15 в районі селища Новотошківське Попаснянського району Луганської області від смертельних поранень, які дістав внаслідок обстрілу наших позицій з озброєння БМП-1.

    Похований 4 січня на центральному кладовищі Волочиська. У нього залишилися батьки та брат.

    Полеглі герої січня 2019 року 02

    1. Микола Іванович Семенюк (позивний Саїд) народився 28.11.1973 року у селі Леляки Жмеринського району Вінницької області. З 2005 року мешкав у селищі міського типу Браїлів.

    Закінчивши 9 класів сільської школи, хлопець вступив до Жмеринського вищого професійно-технічного училища, у якому здобув фах столяра. Працював на різних роботах, останнім часом – на Браїлівському цегельному заводі.

    На першому місці для Саїда завжди були його діти, яких він шалено любив та намагався надати їм правильне виховання. Захоплювався риболовлею, дбайливо ставився до тварин, дуже багато з яких зносив додому.

    У кінці березня 2016 року підписав із ЗСУ контракт.

    Безвідмовний добряк, імпульсивний, з шаленою енергією, Микола Іванович не боявся ризикувати та дивитись небезпеці в очі. У березні 2017-го в районі Авдіївки він врятував життя двом побратимам, коли витяг їх з палаючої БМП. Пройшов бої під Волновахою, на Світлодарці, в районі Старогнатівки та Авдіївки, брав безпосередню участь у встановленні контролю над позицією "Орел".

    Молодший сержант, заступник командира бойової машини - навідник-оператор 7-ї роти 3-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади.

    Загинув 14 січня о 15.50 в районі селища Гладосове Донецької області від смертельних поранень, що їх дістав під час обстрілу наших позицій з великокаліберних кулеметів.

    Похований 18 січня на Леляцькому кладовищі. У нього залишилися батьки, брат, дружина та двоє дітей.

    Полеглі герої січня 2019 року 03

    1. Віталій Анатолійович Губенко (позивний Батюшка) народився 16.02.1965 року у селі Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

    Закінчив духовну семінарію, богословські курси у Києві. Вступив на військову службу за контрактом. Тривалий час у підрозділі виконував обов'язки капелана.

    Прапорщик, стрілець, помічник гранатометника роти вогневої підтримки 25-го окремого мотопіхотного батальйону "Київська Русь" 54-ї окремої механізованої бригади.

    Загинув 25 січня вранці в районі села Катеринівка Попаснянського району Луганської області від смертельних поранень, яких зазнав під час обстрілу військової вантажівки з протитанкового ракетного комплексу.

    Похований 28 січня у рідному селі.

    ПІСЛЯМОВА

    Привіт, мамо, привіт, дорогенька моя.

    Не знаю навіть, з чого почати, новин начебто і немає, але новин багато. Стоїмо, окопавшись, серед полів, довго вже стоїмо, від монотонної рутини починає притуплятися зосередженість, тому всі знаходять собі якусь роботу: хто пиляє дрова, хто зміцнює стіни, хто вигадує різні страви з того набору продуктів, що у нас є. Один хлопець пише вірші, так-так, уяви, прийшов з бойових і починає творити. Потім нам читає, соромиться, червоніє, але читає. Не всі його вірші гарні і бездоганні, але ми нічим цього не виказуємо, він пару місяців тому побратима втратив, і видно, що болить у нього, сильно болить.

    У нас у всіх болить, мамо. Ми втрачаємо друзів, і з кожною втратою щось вмирає у нашій душі. Різні тут хлопці зі мною, є далекобійник з Тернополя, є пенсіонер з Дніпра, є навіть студент звідкись з-під Миколаєва, у нього вбили брата під Луганськом, і цей молодий зовсім хлопчик залишив навчання та прийшов до нас. Відчайдушний такий, знаєш, не боїться нічого, воює краще від багатьох дорослих дядьків, а сам голиться лише раз на тиждень. Різні тут люди, але наскільки ж вони кращі за тих, хто перебуває на мирній території.

    Тут дуже швидко з'ясовується, хто є хто, тут оголюється кістяк людської душі, її структура та складові, тут за короткий період часу з людини, як скальпелем, зрізаються всі шари фальші та штучних обгорток оманливих ілюзій, всередині яких існує інший світ. Я і сам був таким, не буду приховувати, та й ти сама все прекрасно знаєш, проте в цих холодних окопах щось в мені змінилося, я став відчувати себе щасливішим. Так, мамо, ось такий нонсенс. Люди у переважній кількості своїй нещасливі, навіть якщо думають навпаки, але це самообман, по-справжньому щасливою людина робиться серед тих, хто без найменших роздумів готовий за тебе померти.

    Я знайшов на цій війні своїх братів, мамо. Їх багато, і нехай у кожного з них своя мати, кров у нас одна на всіх. У нашій крові сплелися в тугий вузол єднання та витримка, взаємодопомога і розуміння, слова, які у цивільному житті часто є порожнім звуком, тут набувають свогосправжнього сенсу. Ми різні, але, у той самий час, ми схожі один на одного, як дві краплі води, тому що у нас одна мета та мотивація, одна справа та загальна воля. Нікому не даємо впасти у відчай і засмутитися, за перших ознак депресії всі спільно піднімаємо тій людині настрій.

    Іноді буває лячно. Іноді - дуже. Ми всі хочемо жити, і це - природний стан, коли по нас працюють з того боку. Але якщо забитися в кут і закрити очі, міни падати не припинять, правда ж, мамо? І ми знаходимо сили подолати наш страх, загнати його глибше і не звертати на нього уваги. Ми зобов'язані вижити, хоч і не всім це вдається, але за тих, хто не доживає, ми відповідаємо сповна, повір. У нас не працюють принципи жалості та прагнення до миру. Там нема з ким миритися таз ким домовлятися. У нас один спосіб переговорів, який має приціл і запасний магазин.

    Час мені йти на чергування, мамо. Так, щоб не хвилювалася, доповідаю: поїв, одягнений тепло. Хоча останніми днями холоднішає, а сьогодні взагалі щось сильно впала температура, небо прояснилося, напевно вночі буде неабиякий мороз, але ти не хвилюйся, мені не вперше, переживемо, прорвемося, і скоро я приїду, мамоНезабаром я приїду, обіймемося міцно і надовго, я дуже за тобою сумую. А повернуся з чергування - продовжу, багато ще хочу тобі розповісти. Матусенько мояще одне. Тут я зрозумів, наскільки сильно я те…

    Написані далі слова неможливо розібрати через кров, що залила листа.

    Ян Осока, "Цензор.НЕТ"

    Про загиблих Героїв серпня 2016 читайте тут.
    Про полеглих Героїв вересня 2016 читайтетут.
    Про Героїв, загиблих у жовтні 2016, читайтетут.
    Стаття про загиблих Героїв листопада 2016тут.
    Про загиблих Героїв грудня 2016 - стаття тут.
    Про загиблих Героїв січня 2017 читайте тут. 
    Про загиблих Героїв лютого 2017 читайте тут.
    Про Героїв, загиблих у березні 2017, читайте тут. 
    Про загиблих Героїв квітня 2017 читайте тут.
    Про Героїв, полеглих у травні 2017, читайте тут. 
    Про полеглих у червні 2017 - матеріал тут
    Стаття про загиблих у липні 2017- тут.
    Про загиблих Героїв серпня 2017 читайте тут.
    Про загиблих у вересні 2017 матеріал тут. 
    Матеріал про загиблих Героїв жовтня 2017- тут
    Про полеглих у листопаді 2017 читайте тут.
    Про загиблих у грудні 2017-го - стаття
     тут.
    Про полеглих у січні 2018 року читайте статтю.
    Про загиблих у лютому - стаття тут.
    Про полеглих у березні 2018-го читайте тут
    Про загиблих Героїв квітня 2018 матеріал тут.
    Про загиблих Героїв травня 2018 матеріал тут.

    Про полеглих у червні 2018 читайте тут

    Стаття "Загиблі Герої липня-2018" тут

    Про полеглих у серпні 2018 року читайте тут

    "Полеглі Герої вересня" читайте тут.

    "Загиблі Герої жовтня-2018" читайте тут.

    Полеглі Герої листопада 2018 читайте тут

    Про загиблих у грудні 2018 читайте тут

    https://censor.net.ua/ua/resonance/3109278/polegli_geroyi_sichnya_2019_roku

    Українці заплатили 15 мільярдів гривень військового збору

    Українці заплатили 15 мільярдів гривень військового збору за минулий рік (ІНФОГРАФІКА)
    24 січня 2018 - 18:37  236
    Це на 3,6 мільярда гривень більше, ніж 2016 року

    Протягом минулого року до державного бюджету України надійшло 15,1 мільярда гривень військового збору. Про це повідомляє прес-служба Державної фіскальної служби з посиланням на директора Департаменту податків і зборів з фізичних осіб ДФС Павла Дроняка.

    «Найбільше військового збору сплачено платниками м. Києва – 2 млрд. 398 млн. грн., 859 млн. грн. надійшло до бюджету від платників Дніпропетровської області, 810 млн. грн. – Харківської області та 679 млн. грн. – Львівської області», — наводять слова Дроняка у прес-службі.

    Також повідомляється, що найбільші суми військового збору минулого року надійшли до бюджету в грудні – понад 1,7 мільярдів гривень, понад 1,3 мільярдів гривень цього збору було сплачено у червні, липні, жовтні та листопаді 2017 року.

    26991586_1821714901195825_297704492949942045_n.jpg
    Інфографіка Державної фіскальної служби // ДФС
    Інфографіка Державної фіскальної служби
    ДФС

    27066724_1821714984529150_7271490239388196880_n.jpg
    Інфографіка Державної фіскальної служби // ДФС
    Інфографіка Державної фіскальної служби
    ДФС

    Нагорода від Президента України

    Петро Порошенко нагородив за мужність на Донбасі 207 військовослужбовців


    Серед нагород, якими відзначено захисників держави: ордени Богдана Хмельницького ІІ та ІІІ ступенів, «За мужність» ІІІ ступеня, медалі «За військову службу Україні» та «Захиснику Вітчизни».

    Президент України Петро Порошенко підписав Указ «Про відзначення державними нагородами України» 207 військовослужбовців. Про це йдеться на сайті глави держави.

    Згідно з документом, «особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» до державних нагород представлені 207 військовослужбовців: 164 – представники Збройних Сил, 26 – військові Національної гвардії та Міністерства внутрішніх справ, 6 – Служби безпеки, 11 – Державної прикордонної служби України. 63 бійці Збройних Сил та 5 Міністерства внутрішніх справ відзначені нагородами посмертно.

    Усі нагороджені відзначилися у боях за луганський і донецький аеропорти, в Іловайську, Семенівці, Степанівці, Красногорівці, Дебальцевому, Артемівську, Авдіївці, Нікішино, селищах Луганське та Гранітне. Серед нагород, якими відзначено захисників держави: ордени Богдана Хмельницького ІІ та ІІІ ступенів, «За мужність» ІІІ ступеня, медалі «За військову службу Україні» та «Захиснику Вітчизни».

    День внутрішніх військ МВС України

    26 березня - День внутрішніх військ МВС України!

    Вітаю зі святом тих, хто до цих військ причетний!

    Чесно кажучі не уявляю чим ці війська займаються? Охороною тюрем? Охороною людей? Охороною якогось майна? Відпрацьовують антитерористичні дії, чи ще щось? Просвітіть, хто "в курсі". Прапор гарний

    Одразу зрозуміло, що "дуже секретно"

    ЗМІ: Південна Корея створила надсекретний підрозділ для ліквідації Кім Чен Ина та його оточення
    08 Грудень 2017, 20:45

    Кім Чен Ин спостерігає за запуском міжконтинентальної балістичної ракети. 29 листопада 2017 року
    Кім Чен Ин спостерігає за запуском міжконтинентальної балістичної ракети. 29 листопада 2017 року
    ПОДІЛИ

    «Бригада обезголовлювання» – так може неофіційно називатися новий надсекретний підрозділ Міністерства оборони Південної Кореї, головною метою якого є фізична ліквідація північнокорейського диктатора Кім Чен Ина і його оточення. Про створення такого підрозділу повідомила 7 грудня сеульська газета Korea Herald, яка посилається на джерела в уряді країни. Найближчим часом на придбання особливої зброї для цієї частини, наприклад, ударних безпілотників-«камікадзе» чи скорострільних багатозарядних гранатометів, буде виділено майже 25 мільйонів доларів.

    Уперше про спільний план армії Південної Кореї і Командування спеціальних операцій США створити великий спецпідрозділ, перед яким стоятиме завдання за будь-яку ціну вбити Кім Чен Ина в разі початку війни на Корейському півострові, повідомило на початку 2017 року південнокорейське інформаційне агентство «Йонхап». 1 грудня, як пише Korea Herald, була повністю сформована перша бригада цієї елітної частини численністю приблизно в тисячу осіб.

    Поки точно ніхто не знає ні організаційної структури всього підрозділу, ні інших його характеристик, але експерти сходяться на думці, що бійці його мають таку саму підготовку, як американські спецпризначенці з таких елітних частин, як «Загін Дельта» або SEAL («морські котики»), зокрема їхній найкращий загін DEVGRU («Команда Шість»), військовослужбовці якого в травні 2011 року в Пакистані ліквідували засновника терористичної організації «Аль-Каїда» Усаму бін Ладена.

    У будь-якому разі, перш ніж південнокорейський підрозділ стане повністю боєздатним, ще мине певний час, адже йому не вистачає багатьох одиниць найважливішої техніки. Насамперед – швидкісних літальних апаратів, здатних швидко доставляти бійців на територію КНДР. Південнокорейські військові з цією метою зараз, як зазначає Korea Herald, працюють над модернізацією наявних у них військово-транспортних американських вертольотів Boeing CH-47 Chinook.

    Вертоліт CH-47F Chinook армії США в Афганістані
    Вертоліт CH-47F Chinook армії США в Афганістані

    «На відміну від Збройних сил США, у Республіки Корея немає вдосконалених низьколетючих транспортних засобів для проникнення до КНДР. Навіть якщо наш спецназ зараз наважиться вирушити прямо до Пхеньяна, ймовірність того, що дорогою він буде знищений системами ППО і артилерією північнокорейців, вкрай висока», – зазначив у інтерв’ю виданню Korea Herald сеульський військовий аналітик Лі Іль Ву.

    Офіційний Пхеньян, який безперервно в останні місяці і тижні заявляє про неминучість швидкої нової масштабної війни на Корейському півострові, також постійно звинувачує спецслужби США і Південної Кореї в намірі фізично знищити все найвище керівництво КНДР, зокрема, за допомогою вбивць-смертників, отрут, хімічної і біологічної зброї. 15 квітня цього року на військовому параді у Пхеньяні з нагоди 105-річчя від дня народження Кім Ір Сена, засновника КНДР і діда нинішнього правителя, вперше на публіці з’явилися бійці створеного в Північній Кореї власного надсекретного спецназу, обмундированого і оснащеного, судячи з фотографій, відповідно до найостанніших вимог військової науки – з новітніми автоматичними гвинтівками і в шоломах з приладами нічного бачення.

    Військовий парад у Пхеньяні. 15 квітня 2017 року
    Військовий парад у Пхеньяні. 15 квітня 2017 року

    У серпні найбільша японська газета «Асахі сімбун» повідомила, що партійна верхівка Північної Кореї нібито на особисту вказівку Кім Чен Ина для забезпечення його охорони та захисту від замахів запросила до Пхеньяна в ролі консультантів для його особистих охоронців близько 10 колишніх офіцерів КДБ СРСР, ветеранів 9-го управління, яке займалося убезпеченням найвищих керівників КПРС і радянського уряду.

    29 листопада рано-вранці за місцевим часом КНДР провела чергове, вже третє, випробування міжконтинентальної балістичної ракети. Пролетівши близько години, вона впала в Японське море за 250 кілометрів від японської території. Судячи з попередніх оцінок західних експертів, цей запуск свідчить про значний стрибок в розвитку Пхеньяном ракетних технологій. Сам Кім Чен Ин урочисто оголосив, що його країна успішно завершила створення повноцінних ядерних сил. Військове керівництво Північної Кореї стверджує, що випробувана ракета «Хвасон-15» може досягти будь-якої точки на континентальній території США. Після цього постійний представник США в ООН Ніккі Гейлі закликала світову спільноту перервати будь-які дипломатичні зв’язки з КНДР, якій вона пригрозила «повним знищенням» в разі початку з вини Пхеньяна будь-якого збройного конфлікту.

    Винищувач ВПС СШа F-22 Raptor злітає з авіабази в Південній Кореї. 4 грудня 2017 року
    Винищувач ВПС СШа F-22 Raptor злітає з авіабази в Південній Кореї. 4 грудня 2017 року

    4 грудня на Корейському півострові США і Південна Корея почали наймасштабніші за всю історію співпраці двох країн п’ятиденні навчання своїх ВПС під назвою ACE Vigilant. У них беруть участь загалом 230 літаків Військово-повітряних і Військово-морських сил двох країн, зокрема, американські надзвукові стратегічні бомбардувальники B-1B Lancer у супроводі новітніх винищувачів-«невидимок» F-22 і винищувачів-бомбардувальників F-35, а також 12 тисяч військовослужбовців.

    Міністерство оборони Південної Кореї повідомило, що американські та південнокорейські військові відпрацьовують удари по цілях, які є копіями об’єктів, пов’язаних з ракетно-ядерною програмою КНДР. Пхеньян відразу ж назвав ці навчання великомасштабною військовою провокацією і заявив, що війна на півострові стала неминучою і що невідомою залишається лише дата її точного початку.

    Сторінки:
    1
    2
    попередня
    наступна