хочу сюди!
 

Трям

44 роки, телець, познайомиться з хлопцем у віці 30-45 років

Замітки з міткою «стосунки»

Проблеми лемків

З Інтернету огляд польських медіа для українських читачів
Historia Problemy emkw oczyma historykw i politologw ukraiskich
Проблема Лемків очима українських істориків та політологів


“Історію не вдаси перекреслити, але з нею можна жити – у дусі правди”
Броніслав Коморовський – президент Польщі

Тема, яку пропонуємо Читачам, є актуальною, хоча й недостатньо дослідженою. “Лемкові – писав Й. Кошко у другому тому «”Енциклопедії Радянської України” – це етнографічна група Українців, які з давніх давен жили на схилах Нижніх Бескид (в Карпатах між річками Сяном та Побрадом, та на захід від річки Уж»).

[ Читати далі ]
.

Я ЦIЛУЮ ТВIЙ ПОГЛЯД, ЦIЛУЮ!

 Я цiлую твiй погляд, цiлую! *******************************************

Я цiлую  твiй  погляд, цiлую!

Обережнi  такi  твоi  дотики?!

Ось, смiливо твiй образ малюю.

Розумiешь, чекатиму, поки ти:

 

[ Читать дальше ]

free counters

Фраза

Долю ламають жінки, яких ми хочемо

Але ж правда!

“Якщо в твоє серце закралось кохання – вирви його розпеченими кліщами. Весь час сподіваєшься на краще, а виходить хуйня хуйня хуйня!!!"

Пацанчик лох?

Така історія: пацанчик вже чотири роки любить одну дівчину. На всі його знаки уваги, вона просто не реагує. Власне не реагує вже чотири роки, навіть не вітається, від тоді як він запропонував їй зустрічатися після тижня знайомства.

Так от, скажіть, цей пацанчик лох?

53%, 8 голосів

27%, 4 голоси

20%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Термінал. Ще один депресивний "Термінал".

З останнього "Терміналу" минуло досить багато часу, ну що ж, вітаю Вас в своїй душі, бо "ніде я не буваю на стільки щирий, як під час цього ефіру"- Сергій Ткачук.

Я давно писав свій Термінал, ще десь на весні, сам дивуюся чому, адже в той період різних подій і переживань в мене було достатньо. Можливо я поясню це тим, що давно не чув оригіналу  Терміналу, це авторська передача Сергія Ткачука, яка виходить на радіо "Луцьк". Нажаль, одного прекрасного дня, радіо "Луцьк" перестало транслюватися в моїх забитих і забутих краях.

Мій теперішній стан важко описати словами... Все що я хотів, все про що мріяв, цього нема. І плани на майбутнє я вже давно не будую, все одно ніхто не підтримує мене, навіть люди в яких схожа ситуація. Я не знаю що робити далі, як жити.  Коли я поступив в університет, я думав що нарешті поживу як людина, думав що з,являться  друзі, дівчина, знайомство з потрібними людьми для втілення мрії. Я ж свого роди таки ахуєнчик! Але і я до того ще й "везучий" що капець! Ну загалом ні друзів, ні дівчини, не знайомств! Такі люди як я, суспільству нах.. не потрібні. А якщо брати прошарок дівчат мого віку, то й поготів! Навчання не дало того чого я хотів, правда дало диплом, але до диплома не додається адекватне сприйняття суспільством. І я якогось милого поступив на магістра, хоча зараз розумію що це дарма викинуті 9 тисяч, а все дякуючи євро 2012! Кажуть що студенські роки, це найкращі роки... Йопт... То яке в мене життя далі буде? Осінь... Я люблю осінь! Про те осінню, а особливо зимою, загострюється бажання мати кохану людину, бути комусь потрібним і навпаки, щоб хтось зігрівав холодними вечорами... Напевно  через брак спілкування з протилежною статтю, я вже чотири роки не можу забути одну дівчину, немає на кого переключитися. Насправді вона дуже хороша, впевненна і самодостатня, вона 100% була б зі мною аби я був нормальний, або суспільство ставилось нормально до таких як я! Жаль що вона не дізналася який я насправді...

Це був Термінал. Живіть, а не існуйте!

Де найкраще знайомитися, щоб знайти друга (чи подругу)?

look

От багато є в Інтернеті міркувань і зітхань

щодо того, що важко познайомитися з такою людиною,

яка вимальовується в уяві як така, що є саме такою, яка потрібна…

А де ж шукаєте таку людину?

Ось опитування досить цікаве… якщо не проігноруєте…

Де Ви знайомитеся найчастіше?


9%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

45%, 5 голосів

0%, 0 голосів

9%, 1 голос

9%, 1 голос

0%, 0 голосів

27%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Чому знайомитися простіше, ніж зберігати стосунки?

Напевно в житті кожної людини траплялася ситуація, коли вроді й любиш свою половинку, але в стосунках вже щось не те...  В цій замітці мова піде про причини такого явища і методи його подолання.

Ті, хто знають відповідь на питання, можуть далі не читати - навряд чи знайдуть щось нове. а решта - ласкаво прошу )

І так, окрім біологічно-фізіологічних причин, описаних минулого разу, в гру вступає психологічний фактор:

Цікавість - все нове нам цікаве, відповідно ми здатні прикладати більше зусиль щоб його пізнати. Отже для знайомства з новою людиною ми ладні потратити більше сил, ніж для постійних стосунків.

Різноманітність - навряд ви б довго змогли кожен день істи лише макарони чи лише картоплю, навіть із різними салатами і напоями - просто набридає. Навіть найулюбленіші ласощі з часом приїдаються. Так само і в стосунках: якщо їх не урізноманітнювати - з часом приїсться. 

Сумніви - людина здатна періодично сумніватися навіть у землі під ногами, що ж говорити про решта аспектів? Питання а чи точно це та людина, чи ми підходим одне одному, і т.п. можуть виникати практично у кожного, а їх повну відсутність можна трактувати як відхилення, або затяжний період закоханості.

Страх. Страх образити кохану людину - один із найзапекліших ворогів здорових відносин, він укупі зі страхом втрати складає ту руйнівну силу, яка здатна розвалити найміцніший союз. Людина  через цей страх починає себе поводити не так, як у звичайному житті. Нових заморочок з'являється все більше і більше, поки з часом їх не стає надто багато.

Лінь. Коли нам добре, то навіщо шось робити? Мало хто усвідомлює, що активно будувати стосунки потрібно від першого дня їх створення і ... якщо пощастить, то постійно.

Егоїзм. Егоїстом бути природно. Альтруїзм - соціальне надбання - допоміжний засіб кооперації організмів, біологічно виправданий лише у близько споріднених групах. Людина в першу чергу бачить як їй боляче, те чого вона хоче і т.п. а не бажання й потреби своєї половинки. А в купі із "поблажками" зробленими через страх, створюється надзвичайно цікавий ефект - вічно в такому режимі людина жити не може, це насправді не її поведінка, а зрозуміти чому партнер раптом став менше виконувати Ваші забаганки/бажання, за звичай, важко.

Обман. Не бажаючи образити чи засмутити когось, люди схильні вдаватися до обману або недоговорювати якісь нюанси. Але в нюансах якраз і ховається вся суть. З часом малесенькі шматочки обману зліплюються у величезну кулю, і людина вже не може з цим всим справитися. А якщо зважити на те, що все таємне колись випливає, то маємо взагалі катастрофічну картину.

Специфіка пам'яті. Людина швидше і краще запам'ятовує те, що в неї викликало якісь труднощі, ніж те, що принесло радість. Така специфіка допомагає виживати у цьому нелегкому світ, але водночас руйнує стосунки. При рівній кількості хороших і поганих моментів у хороших практично немає шансів. Їм всім потрібно бути на кілька порядків яскравішими, щоб складати конкуренцію в боротьбі за пам'ять. Оскільки ніхто не ідеальний, то дрібні неув'язочки з часом нарощують величезний тягар негативу, навіть коли все чудово. З іншого боку, коли стосунки з людиною по певній причині припиняються, то все погане, що було забувається в силу непотрібності, щоб не засмічувати пам'ять. Тому колишні на перший погляд здаються такими хорошими...

Безвідповідальність. Замість того, щоб вирішити існуючу проблему тут і зараз, люди відкладають їх у довжелезну скриню до "кращих часів". А коли далі вже не можна чекати, то все вивалюється одним величезним комом.

Комплекси. Людські комлекси  ("в мене маленький розмір", "я надто товстий/худий", "мене ніхто не хоче", "люди - бездушні монстри" і т.п.) ускладнюють життя не лише їх власнику, але й його оточуючим, а особливо людям, котрим цей власник небайдужий... Навмисне описав комплекси від чоловічого імені, щоб не виникало думки що жінки більше ними страждають. І ті й ті одинаково, просто це по різному виражається.

Якщо у Вас присутні хоча б два із перелічених пунктів, буду відвертим - Вам не світять гармонічні стосунки. По вашій же вині. Якщо ж, поклавши руку на серце, ви можете чесно сказати, що з чим всим справилися, а стосунки все-рівно розпадаються, значить мало стараєтеся, і як мінімум обман у Вас ще залишився...

Якщо ж у Вас виникає запитання "а що коли в одного/одної все в порядку, а в іншої/іншого повний набір?", то віцдповім - це чисто академічна ситуація, в житті такого не трапляється. І навіть якщо є там маленький проміжок часу, то одна людина своїм прикладом і підтримкою допомагає ншій цього позбутися. Але й таких людей, в яких би все було в повному порядку дуже, ну дуже важко знайти. Зі всіх, кого знаю, можу назбирати максимум трьох і то в певному наближекнні. Це при тому що життєвого досвіду в кожного/кожної з них хватить не на одну людину...

Ну добре, проблема зрозуміла, але як її розв'язувати? Якщо проблема дійсно зрозуміла - то половину справи вже зроблено, якщо ж ні - задавайте запитання, постараюся на них відповісти.

І так: почнемо знову в тому ж порядку:

Цікавість - в загальному річ хороша. Просто треба бути готовим постійно виділяти на кохану людину більше часу і сил, ніж на інших. В ідеальному варіанті - більше ніж на просто знайомих всіх разом взятих, і приблизно ж стільки, скільки на всіх разом друзів. Не можете? Це прояв слабкодухості? - Геть із класу і без батьків не приходити. Я тут намагаюся допомогти, а людина не хоче прийняти допомогу... Так чиї ж це проблеми? Не получається - старайтесь. Весь час і сили на кохану людину також тратити не потрібно. Це вже зайве. На себе коханого/кохану потрібно витрачати стільки ж скільки на другу половинку, не менше. Написати просто, а от зробити... Але міцні стосунки цього варті.

Різноманітність. Якщо Ви шукаєте різноманітності змінюючи коло спілкування, друзів/подруг коханок/коханців, то Ви так нічого й не навчилися. Потрібно самому турбуватися про свіжість у стосунках, а не звалювати це на партнера. Не чекайте, що вас хтось розважить - це по дитячому, - розважайте самі. Чим зайнятися у вільний час не повинно бути проблемою ні на початку стосунків, ні далі. Якщо ж таке питання все ж виникає - працюйте над собою. Тут в поміч прийдуть як книги, так і цікаві люди. Не епатажні зірки, а ті, хто вміє жити і дихати на повні груди, і щиро сміятися.

Сумніви. Ось це реально проблемка. Від них ніхто не застрахований. Але довго сумніватися не можна. З'явилися - розберіться з ними. Серйозні - розкажіть партнеру, такі-собі - просто женіть. Дозволите їм закорінитися - проблеи не минути. Не бійтеся цим образити людину. Те ж саме стосується  страху. Із ним потрібно боротися. Страх втратити - взагалі цікава штука. Якщо його не прогнати, підсвідомість допоможе, але допоможе злісно - провівши через те, чого боялися, тому краще позбутися цього страху власноруч. Краще любити, ніж боятися. А страх образити людину настільки виламує руки, що його також не варто вирощувати. Будьте простіше. Краще зробити щось не зовсім так, але пояснити, ніж не робити нічого...

Лінь. Ооо... Лінь... Рушій прогресу і гальма стосунків... Лінь корисна але тільки в маленьких кількостях. Це дуже дороге задоволення, тому її кількість потрібно постійно контролювати, назбирається забагато - буде важко справитися. Для ефективної боротьби із цим недоліком можна користуватися правилом троьох. Лінь як і інші слабкості з часом лише накопичується. Піддаючись цій слабкості, Ви лише допомагаєте їй збільшитися. Всі сили потрачені на потакання слабкостям переходять в них. Поучається подвійний ефект: мало того, що потратили сили, так ще й укріпили недоліки. Получається в два рази більше. Отже потім щоб лише компенсувати сили вкладені в слабкість, потрібно потратити вдвічі більше енергії, так ще й поновити втрачену. Получається 1:3. Для подолання своїх недоліків потрібно витрачати не менш ніж в тричі більше сил, ніж іде на їх потакання. З лінню той же ефект, тільки троши більш закручений: полінувалися щось зробити, хоча було треба, тоді необхідно зробити кілька справ, які по складності і потрібності сумарно перевищують те, що не зробили як мінімум втричі. Важко? Важко.. Сам знаю... Але треба ;) Так само і в стосунках: полінувалися зробити щось хороше (побачитися, придумати щось цікаве і т.п.) потім потрібно це компенсувати в потрійному тарифі... (придумати щось цікавіше, запросити на довшу зустріч, краще підготуватися...)

Егоїзм. Тут все просто. Поруч з Вами також Людина. В Нього/Неї також є емоції, бажання, потреби. І хто Вам сказав, що вони співпадають,  а якщо ні - то ваші головніше? Хочете, щоб про Вас потурбувалися - турбуйтеся і Ви. Але не так як лише Вам подобається, а так як треба вашій Половинці. Не знаєте що і як? А язик навіщо? Запитайтеся. Але не так: "що Тобі зробити", а хоча б "а чого б Тобі зараз хотілося? ;)". Якщо ж людина по відношенню до Вас проявляє егоїзм, не соромтеся їй про це сказати. Знову ж без всіляких наїздів, але так, щоб було зрозуміло що Вам цей факт неприємний...

Обман. Говорити правду важко боляче і страшно. Але якщо людина Вам дійсно дорога, навчіться не лише не обманювати, але й не приховувати "дрібниці" звичайними недомовляннями. Попереджений - значить озброєний. Разом простіше буде вирішити проблеми, які тільки-тільки назрівають. І боротися зі спокусою на стороні простіше, коли Ваша половинка про це знає. Спочатку це дуже важко, але з часом стає все легше і легше. Але тут є і друга сторона медалі. Якщо Вам розповідають усю правду, не потрібно цю правду розвертати проти того, хто розповів. І так розказати було важко, а якщо ще й Ви накинетеся, то хто Вам вдруге захоче щось розказати? Боротися потрібно не з симптомами, а з причиною... А це ще важче - нормально сприйняти правду, в тому числі й критику...

Пам'ять влаштована так, що на відстані любити простіше. Навчіться забувати погане, залишаючи лише досвід від пережитого. Вам зробили боляче? - поговоріть про це, з'ясуйте причини, навряд чи це було навмисно, а якщо й навмисно, то напевно людині щось сильно наболіло, і вона хотіла це якось Вам показати. В першому випадку нема за що переживати, в другому - є проблема із якою потрібно розібратися. Якщо ж людина робить боляче випадково вдруге і втретє, то або вона повільно вчиться, або Ви надто гостро реагуєте на якісь дрібниці і Вам є над чим задуматися. В жодному разі не потрібно злитися і накопичувати образу. Адже дуже боляче, коли тобі згадують твої минулі промахи, які ти вже давно загладив... Навчіться забувати погане... Досвід помилок є,  а тягаря образи - немає. Все просто.

І плавно перейшли до відповідальності. Проблем не потрібно боятися, їх треба вирішувати. Тут і зараз. Коли ви вдвох, Ви несете відповідальність не лише за себе, а й за партнера і за ваші стосунки. Щось не так - говоріть. Разом простіше обдумати проблеми, і простіше їх вирішити. Відгороджуєте людину від проблем? Волієте все вирішувати за неї? Тоді Вам потрібно не кохану/коханого, а домашню тваринку. Все рівно людина рано чи пізно зіштовхнеться з реаліями світу, а така "опіка" лише заважає до цього підготуватися...

Ну і коротко про комплекси: Найкраща зброя у боротьбі із негативом - широка посмішка і веселий настрій. Майже у кожній події можна знайти хорошу сторону. І якщо Ви самі себе не любите і не поважаєте, то навіщо це робити іншим? Знаєте, що з Вами щось не гаразд - працюйте над вдосконаленням, а не закривайтеся від інших. Зайва вага? - біг на витривалість, збалансоване харчування. Поганий голос? - вправи на розвиток. Не розумієте жартів? - спробуйте побільше жартувати з іншими. Недоліки з волоссям? - змініть засоби догляду, полоскання відварами з трав після миття голови - також хороший засіб. Проблемна шкіра? - перегляньте раціон харчування, почніть робити зарядку, згадайте слово "спорт". Невпевнені у собі? - почніть здійснювати мрії, або допомагати іншим... На кожні проблему є як мнімум один спосіб розв'язку. А ховатися від неї - невиправдана слабкість...

Почніть зміни із себе, і побачите результат...

P/S Надіюся, що ця замітка зможе комусь допомогти у зміцненні стосунків, і не тільки...

сімейне життя

Це мені покарання від дружини за те що я не фанатію від її села, і її господарства і завжди все "роблю на так, і повільно". Я на можу з розбігу накидатись на грядки так, ніби завтра настане 2012 рік і буде АРМАГЕДОН. Якщо я туди приїду і мене з дороги пригощають борщем то я не відмовляюсь з вічливості. В неї це звучить "НЕ ГОСТИСЯ, НЕМА ЧАСУ...."

А ви як відноситесь до подібних "відпусток" ?

Чомусь навіяло...

    Вона завжди була рада мені, але не більше. Може на жаль, а  може й ні... Об"єктивно важко назвати її справжньою красунею, але вона вміла і вміє бути привабливою... Нам завжди було про що поговорити, і було це завжди якось невимушено... Дещо в ній викликало захоплення, а дещо відверто дратувало... часом, поряд із нею я собі здавався повним бовдуром, а вона при цьому вважала мене розумним. Двічі наші стосунки мало не перейшли за грань дружніх, вперше це закінчилось переляком, спочатку її, а потім і моїм... кілька років по тому вона просто чітко дала знати, що не хоче інших стосунків... весь цей час і вона, і я час від часу зустрічались з кимось, але при цьому досить часто із задоволенням спілкувались, і навіть дружньо гуляли вдвох... знали дуже багато один про одного, але  ніколи не говорили про особисті стосунки... Інколи виручали один-одного в різних ситуаціях... у нас було багато спільного, однак час, події, та й інше збільшили відстань між нами, і здається не тільки в кілометрах... Давно вже зрозумів, що не хочу бути з нею, і не тому що вона не хоче... можливо був недостатньо наполегливий, але не шкодую про це. Знаю тільки що ми й досі будемо раді один-одному... а натрапивши на її фото я просто посміхнувся і якось із теплотою згадав все це, ні про що не жалкуючи...
))))