хочу сюди!
 

Людмила

48 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «життя»

Мета

Іти…Тільки вперед іти.

Упасти, щоби знов піднятись.

В собі себе щоб віднайти,

І у житті не заблукати.

 

Йти до найвищої мети,

Хоч нелегка буде дорога.

Щоб стати світлом у пітьмі.

Кінцева ціль – прийти до Бога.

 

Не обертатися назад,

І не боятися нічого.

Щоб з тисячі чужих порад,

Почути те, що йде від Бога.

 

Щоб у душі своїй знайти

Й примножити дарунки неба.

Щоб віру в серці зберегти,

Найбільша сила це й потреба.

 

Щоб не розтрачувати час

На пустослів’я й пересуди.

Щоб бути вище від гордині і обрАз,

І розпізнати щоб оманливу облуду.

 

Щоб відрізняти правду від брехні,

Щоб біль душі без нарікань приймати.

Не згасли устремління щоб вогні.

Щоб на своїм путі не застрягати.

 

Щоб цінувати кожну мить життя,

І безумовно щоб навчитися любити.

З метою світлою іти у майбуття.

Ну а без цілі я не хочу просто жити.

Моє откровення


Симпатії до росіян тепер у мене нема. І нема діла, як вони житимуть із відчуттям вини перед українцями. Відмежування від них в душі відбулося. Ніщо не знищить моєї образи на те, що Росія зрадницьки вдарила у спину Україні тоді, коли вона виснажена після Майдану на хвильку задрімала. Так чинять недруги і вороги. На дружбу і добросусідство з Росією мене ніхто не присилує. "Зрада - це як відрубати руки. Може, коли і проститься, але обійняти уже НІКОЛИ!"

Життя як книга

В кожного з нас життя складається з багатьох сторінок. 

Повісті переплітаються з романами, поезія з прозою, комедія з трагедією і т.п.

Моє життя як Фантастика


84%, 16 голосів

0%, 0 голосів

5%, 1 голос

11%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Люблю і крапка.

Ловлю проміння сонечка в долоні
І п’ю тепло бажання бути небом
Я вже давно у осені в полоні
І визволяти мене ні, не треба!

Візьму осінніх нот тривожних жменьку

й мелодії насмілюся творити
і будуть хай вони сумні й простенькі,
та з сподіванням в радість перелитись.

Черпну з очей смарагдових натхнення

і намалюю усмішками вітер,
щоб викласти любові фраз знамення
з багряно-золотих листочків-літер.

Любитиму цю осінь до безкраю

й вдихатиму життя на повні груди
і хай у нім не все так, як бажаю,
та іншого у мене вже не буде.

І хай не раз руйнуються всі мрії

і починати треба все спочатку,
я все одно збиратиму надії…
Люблю життя. Люблю його і крапка.

Човником Місяць...

присвята моїй любій доні

Човником Місяць у Всесвіт пливе,

Сон тихий лагідний доню гойдає.

Сон - світ чарівний, де казка живе -

Звідти щоночі вона прилітає.

         Очі заплющуй, у путь вирушай,

         В мандри - країною мрій та чудес!

         Віру в дива, доню, не залишай!

         Спи, янголя - подарунок небес!

22.07.2010

 

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299794

       

Опитування: Чи вважаєте Ви себе українським націоналістом?

Чи вважаєте Ви себе українським націоналістом?

44%, 33 голоси

52%, 39 голосів

4%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Хвилина до закінчення

 

Хвилина до закінчення життя -

Три вдихи й видихи, думок мільйонний рій…

 

Останній сон готує сповиття.

Обабіч тебе – білокрилих стрій

 

Співає колисанку: "Люлі-лю!.."

- Добраніч! До побачення… люблю…

 

 

14.11.2012

 

 

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика философская

Свидетельство о публикации № 16654


 

Мертве серце

Немає в мертвім серці каяття,
В гнилій душі сумління й честь не в моді.

Забрали просто так людські життя…
А що їм ці життя? – непотріб й годі…


Не за ідей високий ідеал,

Не за свободу, а за жадність звірів

Мільйони смерті випили бокал,

Лишивши на землі лиш сльози сиріт


Хто право дав винищувати світ

Хворобами? Що, збагатились з того?!

Невже зупиниться це звірський рід
Тоді лиш, як не буде вже нікого?


Невже усі багатства хоч одну

Людину ж бо замінять? Схаменіться!

Та ці слова – лиш крик німий у тьму,

Бо ж в серці мертвім не знайти їм місця…

Lazy - Deep Purple

Lazy
      Ледачий.

You're lazy just stay in bed
      Ти ледачий і не підводишся з ліжка.
You're lazy just stay in bed
      Ти ледачий і просто лежиш у ліжку,
You don't want no money
      і вже не хочеш ні грошей,
You don't want no bread
      ні хліба.

If you're drowning you don't clutch no straw
      І коли потопаєш, то не хапаєшся за соломинку,
If you're drowning you don't clutch no straw
      коли йдеш на дно, не хапаєшся за соломинку,
You don't want to live you don't want to cry no more
      не прагнеш далі жити, не хочеш більше плакати.
Well my trying ain't done no good
      Отож, мої старання не принесли нічого доброго.
I said my trying ain't done no good
      Я кажу, мої старання не дали анічогісінько,
You don't make no effort, no, not like you should
      тож більше не роблю жодних спроб,
      ані навіть те, що хотілося б.

Lazy you just stay in bed
Lazy you just stay in bed
You don't want no money
You don't want no bread


Deep Purple у так званому складі Mark ІІ (1970-72), що вважається "золотим", зліва направо:  Річі Блекмор /гітара/; Єн Пейс /барабани/; Джон Лорд /клавішні/; Роджер Ґловер /бас-гітара/; Єн Ґіллан /вокал/letsrockСЛУХАТИletsrock

Кращого немає



Сотні кілометрів, тисячі людей,
краєвидів казка… Ранок… день… і вечір
поцілує подих втомлених очей
і моя молитва обійме за плечі.

Сотні кілометрів. Так багато мов,
але все ж я поруч – протягни лиш руку.
Дивна й незбагненна іноді любов,
навіть якщо стане відблиском розлуки.

Пролітають мимо сотні роздоріж,
ліхтарями вечір тихо догоряє…
Кращого немає, повертатись ніж
знов до свого додому, де тебе чекають.