Мы живём по белому
С листа играя жизнь
Во всём, что нами сделанно
Пойди-ка разберись...
Ошибок неисправленных
Нам уж не стереть
Мы гордостью задавлены
Себе построив клеть...
Но жизнь – она ведь добрая..
Её прекрасен лик...
Нельзя прожить со злобою...
Жизнь – не черновик !!!
Не хочу умирать ежедневно
От простого безсилия мысли
Каждый раз в ожидании нервном
Всё мечтать о заоблачной выси...
Я хочу сейчас и сегодня
Оказаться в выйгрыше верном
И пусть не всегда и всё ровно
Быть всегда везде хочу первым !!!
Чёрта пошлю-ка я к чёрту
Лишь Богу единному верен...
Человеком последнего сорта
Я не буду – и в этом уверен !!!
Судьба совсем скелетом стала
Но всё дудит в свою трубу
И нам с тобою не пристало
Скулить и ныть, кусать губу...
Пусть лучше музыка играет
И соло на трубе - в судьбе
Ещё не раз с тобой сыграем
На этой кругленькой земле !
Не в оптимизме нашем дело
И не в удаче вовсе – нет...
Ну сколько можно ? - Надоело !
Тянуть за пройгрышный билет !
Мне надоели воздыханья
Что, то не так и там ни как...
Я круг порочный – РАЗРЫВАЮ !
Да будет свет ! Да сгинет мрак !
Пусть будет всё, что я желаю
Себе, друзьям, своей любви
Я вновь страницу открываю...
Ну что, Судьба ?! Давай – пиши !!!
Побачила в Інтернеті фото маленької дівчинки, яка опинилась такій складній ситуації, що розкриває те, наскільки ми сильні духом, наскільки можемо протистояти відчаю, боротися з бідою, що захопила тебе в свої сильні лапища, тримати себе в руках і мислити тверезо...
13 жовтня 1985 року в Невадо дель Руіз (Колумбія) відбулося виверження вулкану: почав танути гірський сніг і маса з грязі, води та землі товщиною 50 метрів буквально стерла з лиця землі все, що траплялося на її шляху. Кількість загинувших перейшла за відмітку 23 тис. чоловік. Ця катастрофа пройшлась по світу величезним і гучним відгомоном, здебільшого завдяки фотографіям маленької дівчинки, на ім'я Омаїра Санчаз, які зробив фотограф Frank Fournier. Ця дівчинка опинилася в пастці: по шию в густій грязній рідині, а ноги зажаті в бетонних конструкціях будинку. Рятівники всіма силами намагалися відкачати грязюку і звільнити дитину, але все дарма. Так дівчинка трималась три дні, після чого заразилась одразу декількома вірусами. Але дивом було те, що хоть і дівчинці було дуже страшно і вона весь час хотіла пити, та вона трималась напрочуд мужньо - весь час шуткувала, співала та спілкувалась з оточуючими. Та вже на третю ніч в неї почались галюцинації і невдовзі вона померла.
Це фото зроблене за декілька годин до настання смерті дівчинки...
Коли я все це прочитала, у мене в голові завертілось питання: «Які думки роїлися в її голівці?..» Дівчинка ще досить мала, ій було страшно перед незрозумілим майбутнім, та вона трималася зі всіх сил і намагалась не показувати свого страху. Це говорить про велику мужність, яка дуже часто не притаманна навіть дорослим, більшість з яких в такій ситуації запанікували б...
Я навіть не можу уявити, про що б думала я... Кажуть, що коли приходять останні хвилини, то перед твоїми очима пролітає все твоє життя, але я в цьому сумніваюсь... Мені здається, що людина в цей момент думає не про прожите життя (хоча люди різні бувають), а про те, що її чекає далі. І хоть дехто із нас не вірить в потойбічне існування, але в такі моменти, мені здається, всі надіються, що все ж таки воно існує...
Я думаю, що душа цієї дівчинки все ж таки повернеться на землю і в наступному своєму земному житті вона проживе довго і щасливо...
