хочу сюда!
 

Жанна

33 года, рак, познакомится с парнем в возрасте 26-45 лет

Заметки с меткой «життя»

Таке життя :(

   Життя йде, не тільки те, до якого всі звикли, але і тут, у неті, воно кипить. Тут ви знайшли собі друзів, напевно знайшли; ви ніколи може їх і не бачили, але ще важче стане тоді, коли ваша дружба переселиться в реальний світ.

    Так звично стає переписуватися, читати, врешті уявляти і разом переживати. Замітки, хочеш того, чи не хочеш, виявляють ті проблеми, які потребують вирішення. Серед сотень лишніх коментарів, флуду, тих порад, що нічим тебе не стосуються, є надія побачити світло, що прояснює тобі шлях далі. І вже ніякого тобі більше доказу дружби не треба. Один клік, і ви друзі.

   А потім будуть ще сотні кліків, заміток, перейменувань, авок і клонів, але ваша дружба вища за це. Час, час, проведений разом за кілька сотень кілометрів один від одного, міцно цементує фундамент ваших стосунків.

   А кінець, який він? У кожного з нас він свій. Але дуже часто можна побачити таке: "була 20 днів тому". І ніколи ти не дізнаєшся, чи не стала дорога тобі людина жертвою автокатастрофи.

    Будьте відкритими, не замикайтеся і не маскуйтеся у віртуальному світі. Знайдіть людей, яким можете довіряти. Пустіть їх у своє життя.

P.S. Для написання цієї замітки повинна була загинути одна людина. Не чекайте того моменту, коли буде запізно.

Будинок уряду РФ закритий для журналістів

Від сьогодні Білий дім у Москві переходить на «кремлівський» режим роботи зі ЗМІ. Як повідомляє «Газета.ru» з посиланням на «КоммерсантЪ», від тепер вільний доступ акредитованих журналістів у Будинок уряду закрито, а спілкування ЗМІ та уряду зводитиметься до щотижневих прес-конференцій за підсумками засідань уряду, протокольним заходам за участю прем'єра та віце-прем'єра, а також офіційним прес-релізам.

Прес-служба Білого дому пояснила такі зміни технологічним прогресом у методах розповсюдження інформації. Тепер на всі запитання журналістів щодня в робочі дні з 9.00 до 20.00 відповідатиме черговий прес-служби по телефону. Неофіційні комунікації ЗМІ зі співробітниками Білого дому, раніше також обмежені, від 7 квітня знаходяться під негласною, але повною забороною.

"Главред".

Якими регіонами представлений сайт www.i.ua?

Прохання, кожному проголосувати тільки за свій регіон, до якого належить Ваша область. Щоб усі могли побачити реальну картину - мешканцями яких регіонів насичений цей сайт.

Голосуймо!

58%, 107 голосов

15%, 28 голосов

15%, 27 голосов

11%, 21 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Живопис життя {impressio}

 

Імпресія серця.

Полотно душі.

Абстракція життя.

Композиція існування.

Хтось каже: «Життя – тягар, велика кропітка, ювелірна праця».

А я скажу, що життя – мистецтво, бездонне і некласифіковане.

Культура – узагальнюючий фактор спрощеного варіанту життя, без його глибини кольору і живописного аромату, що його романтики називають шармом.

Особистість.

Думка.

Ключ.

Справжнє мистецтво життя, з його неповторністю і унікальністю формує думка, що безвикорінно сидить в голові, що є двигуном і найбільшою потугою цього убого-барвистого світу. Помисел, що дає життя.

Я не ідеаліст.

Одна думка творить культуру, ту саму, що є рушійною силою для мас, у яких думки різні.

Сила думки.

Філософія.

Не я.

Almeno cos.

Un pensiero la cosa piu forte del mondo. Quello mondo, che ti fa sembrare una nuvola grigia, sensa i pensieri e la gioia. Ma non cos. Almeno.





[Принаймні це так.

Думка – найсильніша річ на світі. На тому світі, що здається сірою хмарою без думок і радості. Але це не так. Принаймні.]

ДУМКА вечора

 

Невтішно спалахуючи гасли вогні ліхтарів, вулиці, повз які минали іскри нездійсненних бажань романтики.

Жеврячи в серці прохожих, натяк на любов, не виправдовував тих сподівань, тих надій і нема навіть натяку на кохання.

Думка…

Темною нічкою вулиця міста перетворюється на таємничу річку. Таємничу та банальну, з корабликами дітей, які граються з могутнім вогнем палкої любови.

Пристрасть…

Зустріч поглядами перехожих заставляє подумати: «А чи варто?».

Туди-сюди…

Хаос.

З-поміж цих нетрів видніються подекуди і старожили цієї ріки, люди які і далі бавляться.

Люди…

Абсолют існування землі і її найбільша катастрофа, гарантія величі когось та славетна ницість інших.

Абсурд.

Тимчасовість…

Катастрофа.

А ріка тече, музика все ще грає.

Іскра…

Вітер.

Музика стихла, а з великою надією ріка продовжує рухатись.

Вічний двигун.

Не фізика. Це радує.









Банальна одноманітність життя людей часом спонукає річку змінити русло, ми ж можемо повести її в іншому керунку, хай навіть хтось скаже, що це неможливо.





18:30 пл.Ринок м. Львів

Love, або чим Любов нам допоможе

 

Банальність розмаїття.

Безмежжя порожнечі.

Чорно-біла реальність крізь, хочаб, рожеві окуляри, призма не підійде...

Ми рухаємось?

Можна вважати рухом лиш переміщення відносно якоїсь точки відліку...

Іноді ми рухаємось.

Блаженство, якщо вперед. А якщо ж ні?

Де шукати ту ТОЧКУ?!

В нас самих? Коли на устах питання номер один нашого життя: "Хто врятує нас від нас?"

А й справді, хто? Матір фатум відмовилась узяти на себе таку відповідальність; тож хто ще крім нас, праведниці-долі та ... часу, так невблаганний, непримиренний із цим світом Його величність Час.

Він може, але дорогою ціною, що може заставити тебе збожеволіти, ба більше - кинутись у його обійми, що будуть тебе лоскотати як того, та навіть, сфінкса, що вже тисячі років стоїть, а ти на нього ткнеш пальцем... Так і в око можна попасти.

В такі моменти на устах завдання номер один мого життя, що заключається в одному лиш слові - "Любов". Так, повірте, це для мене нумер один, але не та любоб, яку крутять по бісовому ящику з надією на "краще суспільство" після такого; а лиш та кришталево-чиста, як би це банально не звучало.

Ідеал...

Не комплекс меншовартості.

Цей ідеал як кілок в серце часу, як кровна мати фатуму, тієї підступної і нищівної лихварки.

Із запорукою тієї одвічно прекрасної панни можна рухатись, взявши за точку відліку безмежжя і розмаїття Її Величності.


Та поки я чую тільки аромат її парфуму, я її не знаю.


Безмежжя розмаїття.

Банальність порожнечі.

А у чорно-білому світі не так то й легко побачити рожеві окуляри, тож якщо їх бачиш знай - ти пізнав, хай навіть якусь частинку беззастережної, безумовної,блаженної і скромої, стриманої панночки з її лагідною захланністю до добра і миру.



P.S. Любов - найкращий парфум для душі.

Якась філософія життя. Життя таке

 

La vita и cosм

MIchELE


Cattivita e crudelta della nostra vita ci fa cercare il modo d’uso questa vita piu che ci verra facile. Non и semplice. Penso. Lo so.

Sara meglio per noi, nel preciso instante della morte, che avremo un secondo per analizare la nostra vita, cio non faciamo da vivi.

Non ha il tempo questo mondo per noi, quando noi glielo diamo tutto, tutto il tempo della vita, che и cosм corta.

И cosм., almeno.

La grandezza del mondo ci fa paura, che ci fa pensare che dopo la nostra morte nessuno non pensera su di noi ne piu di un minuto (silenzioso)

Sono poci che possono dire: “Io non ho paura!”, sono felici.


Життя таке

МИхАСЬ


Нечисть і погань нашого життя заставляє нас шукати способу використання того життя якомога легше. Думаю. Знаю.

Буде добре нам мати в момент смерті кілька секунд для аналізу нашого життя, чого не робимо живими.

Не має часу цей світ для нас, коли ми йому віддаємо увесь час, невблаганний час усього нашого життя, яке і без того коротке.

Це так, принаймні.

Велич світу цього нас лякає, заставляє подумати, що опісля смерті ніхто не подумає про нас, обмежуючись, хіба-що, хвилиною мовчання. Та хвилина тиші настільки вп’євається тобі в мозок, що ти не захочеш іще раз бути їй донором думок.

Мало хто може сказати: «Я не маю страху!», вони щасливі.

 

 

За, може не правильну італійську вибачайте. Перло - писав.

Судьба дорога...

...в лабиринте судьбы нет подсказок
и камней на распутиях нет
где бы ты, не моргнув даже глазом
смог бы выбрать счастливый билет...
и пройдя по одной из дорожек
что судьбой назовёшь ты своей
лишь в конце пожалеешь немножко
о дорогах других на земле...

Мы живём по белому...

Мы  живём  по  белому
С  листа  играя  жизнь
Во  всём,  что  нами  сделанно
Пойди-ка  разберись...
Ошибок  неисправленных
Нам  уж  не  стереть
Мы  гордостью  задавлены
Себе  построив  клеть...
Но  жизнь  –  она  ведь  добрая..
Её  прекрасен  лик...
Нельзя  прожить  со  злобою...
Жизнь  –  не  черновик  !!!

Не хочу умирать ежедневно...

Не  хочу  умирать  ежедневно
От  простого  безсилия  мысли
Каждый  раз  в  ожидании  нервном
Всё  мечтать  о  заоблачной  выси...
Я  хочу  сейчас  и  сегодня
Оказаться  в  выйгрыше  верном
И  пусть  не  всегда  и  всё  ровно
Быть  всегда  везде  хочу  первым  !!!
Чёрта  пошлю-ка  я  к  чёрту
Лишь  Богу  единному  верен...
Человеком  последнего  сорта
Я  не  буду  –  и  в  этом  уверен  !!!