хочу сюда!
 

Жанна

33 года, рак, познакомится с парнем в возрасте 26-45 лет

Заметки с меткой «життя»

Мені 20!

Мені сьогодні 20, за вікном іде сильний сніг, а я сижу в дома за компом. За всі 20 років я нічого не добився, досі сиджу в батьків на шиї, єдине моє досягнення це вступ до ВНЗ, зараз я на другому курсі. В реалі маю багато знайомих а друзів лише одного. Навіть не знайшов кого покликати на свою днюху. Нашо жити далі?

Something new... something slightly unbelievable

От жеж, дива так дива. Куди рухається весь світ?... Трішки я вже збентежений, але все-одно спостерігатиму за цим процесом та обов'язково прийматиму участь в цьому русі навколо мене!

Що ж таке сталось? Та багато чого сталось.


¤ Будь обережним в своїх бажаннях, бо можеш отримати все сповна.


... Трансерфінг - велика сила, яка робить неймовірні речі. Думки матеріалізуються, іноді швидше, ніж на це очикуєш. Ні, не іноді, ЗАВЖДИ! Принаймні, це у мене так. Лише подумав про людину - вона вже з'явилась. Чи телефонує мені, чи пише, якщо це хтось зі знайомих... або просто з'являється хтось новий, саме для того, щоб надати мені можливість познайомившись із ним реалізувати те, про що я щойно розмірковував. 

А чи зіткався хтось із такою новою для мене проблемою, коли отримуючи рельний ШАНС, починаєш замислюватись - а чи впораєшся ти із тим, що до тебе прийшло? Адже я добре (навіть дуууууже добре) розумію, що це за шанс, навіщо він мені надається, та що саме має відбуватись тоді, коли я ступлю на крок до реалізації тієї мети, на яку я отримав таку можливість? 

... Хотів змінити своє життя на краще. Чесно, щиро про це міркував. Шукав різні можливості... (багато з яких просто відштовхнув від себе, злякавшись, що це занадто круто для мене, хоча на справді це було навіть наполовину не так круто, як я собі мріяв...). І що ж тепер?...................

Ніколи досі не замислювався, що саме приходить разом із можливістю. Кому цікаво? Всім?... Добре, тоді скажу для тих, хто ще не знає про це - РАЗОМ ІЗ МОЖЛИВІСТЮ ПРИХОДИТЬ НЕОБХІДНІСТЬ ТА ОБОВ'ЯЗКИ!!! 

Сама можливість приходить у вигляді (як би це краще назвати?... мабуть, найвірніше буде сказати - "контракт". "Контракт" із життям, із долею та із самим собою...) "контракту". Цей "контракт" каже - підписуючи цей контракт ви погоджуєтесь виконати ВСІ БЕЗ ЗАЛИШКУ додаткові умови, які надаються обов'язковим додатком до контракту. Невиконання карається (так, саме КАРАЄТЬСЯ!) позбавленням можливості тимчасово або назавжди, із накладенням штрафу на самовпевненість, на здібності, додатково зменшуються потенціали і здібності до отримання нових шансів.

... І що найгірше - відмова від контракту розглядається як НЕВИКОНАННЯ контракта на загальних умовах.

В принципі, те що я написав - це зворотня сторона "контракту". А є ще й головна сторінка, на якій чітко та зрозуміло написано - "ДЛЯ ВИКОНАННЯ КОНТРАКТУ БУДУТЬ НАДАНІ ВСІ НЕОБХІДНІ КОМПОНЕНТИ, ІНСТРУМЕНТИ, СИЛИ, ЧАС ТА ДОДАТКОВІ МОЖЛИВОСТІ"...

Але ж на що звернути увагу? У що вірити? Лише зараз я починаю помічати, що головна сторінка контракту дійсно завжди виконується. А до цього ... 

А до цього я звертав увагу лише на зворотню сторінку - "невиконання карається". Покара чомусь завжди запам'ятовується більш за все... 

І хто я після цього? Як я можу називатись оптимістом та найпозитивнішою людиною, якщо маючи як позитивний так і негативний досвід в рівних пропорціях, я все ще продовжую схилятись до негативних спогадів, як до керівництва як діяти?! Чому ж я сам не слідую тим заповідям, якім навчаю інших? Чому не вірю в себе саме в той час, коли це так необхідно? ЧОМУ?????

АДЖЕ Я ДІЙСНО НА ПРОТЯЗІ ВСЬОГО СВОГО ЖИТТЯ ОТРИМУВАВ ВСЕ І НАВІТЬ БІЛЬШЕ ВІД ТОГО, ЧОГО БАЖАВ, ДО ЧОГО ПРЯМУВАВ, ТА КОЛИ НЕ ВІДМОВЛЯВСЯ ВІД МОЖЛИВОСТЕЙ ЩОБ ЦЕ РЕАЛІЗУВАТИ, НАВІТЬ НЕ ЗАМИСЛЮЮЧИСЬ НАД ТИМ ЯК Я ЦЕ РОБИТИМУ...

Це абсолютна правда. Я один із тих, про кого кажуть, що ми отримуємо більше, ніж на те заслуговуємо. І я знаю, чому та як це відбувається. Зараз я знаю це на 99% точно та впевнено!

(Хочеться звернути увагу на це значення - 99%. Жахлива річ! Справді. Нема нічого гіршого, ніж 99%! Тому що неможливо перестрибнути прірву на 99% - або перестрибнув, або вмер! Один єдиний відсоток віроємності, в існуванні якого ніхто та ніколи не сумнівається - і є та сама перешкода для більшості кроків вперед... для більшості стрибків через прірву... Просто знання того, що є 1% віроємності невдачі - це перший крок до того, щоб цей 1% спрацював... Коли про нього не замислюєшся - він перестає існувати)


Я задав питання "ЯК?" - і отримав на нього відповідь...     

  Я задав питання "ДЕ?" - і побачив місце                           

    Я сказав "Я ХОЧУ!" - і отримав "контракт"                       

              ...І я підписав цей контракт...                           


Відтепер я маю працювати на цей контракт. Що цікаво - маю працювати сам на себе! Це найважча та найскладніша робота - бо себе не можна обманувати, собі не можна понукати, себе не можна щадити - на кону доля, прописана в контракті. СОЛОДКА, БАЖАННЯ, МРІЯНА ДОЛЯ... Краще цієї доли зараз неможливо нічого уявити, більше ні до чого не хочеться прямувати та рухатись... АЛЕ В ЦЬОМУ НАПРЯМКУ ПОТРІБНО РУХАТИСЬ ТАК, НАЧЕБТО ЦЕ ЄДИНА МОЖЛИВІСТЬ ЗА ВСЕ ЖИТТЯ, БО ЦЕ І ПРАВДА Є САМЕ ТАКА ЄДИНА В ЖИТТІ МОЖЛИВІСТЬ ДОСЯГТИ САМЕ ЦІЄЇ МЕТИ!

Моя люба сестренько казала: "Ми в цьому світі для того, щоб виконати свою місію, і для цього нам надається можливість здійснювати будь-які бажання, без обмежень в критеріях їх обору і засобів щодо реалізації". Тобто, ми можемо обрати будь-яке бажання, наділити його якістю "необхідного для виконання своєї міссії в цьому світі, і це бажання почне здійснюватись. І ось тут починається найцікавіше!!!!!! 

... Пригадав один анекдот:

Один мандрівник заблукав в пустелі, не їв та не пив багато днів, практично вибився з сил, і раптом знайшов лампу. Він цю лампу протер, і звідти з'явився Джин:

- Твоє бажання для мене закон! Чого бажаєш?

- Хочу додому...

Джин бере мандрівника за руку, тягне за собою та каже:

- Ну, як бажаєш додому, то пішли?!

Людина противиться:

- Я ХОЧУ ШВИДКО!

- ТОДІ ПОБІГЛИ!!!!!!!! 

..... 

Мораль - телепорт зламався та не працює. Ескалатор та ліфти не проведені. Літаки не літають, кораблі не ходять. Єдиний засіб - дістатись до своєї мрії САМОТУЖКИ, долаючи на своєму шляху всі перешкоди... Маючи єдину підтримку - руку того самого джина, який вказуватиме напрямок, на наполегливо тягнутиме тебе до твоєї мети, доки ти будеш згодний слідувати за ним.

Ну що, хто герой? Хто пійде за джином?

...Здається, Я І Є ТОЙ ГЕРОЙ, бо ніяких інших вариантів, при яких я не потрапляю до своєї мети, я навіть розглядати не хочу.

Тож, рушаю вперед!

************************

Ось такий коротенький відступ від основної теми, про яку я хотів зараз написати..

А сама тема була ось така:

Коли починаєш мріяти про щось неймовірне, то шлях, яким прийдеться йти буде таким, який неможливо зрозуміти, і неможливо збагнути, як будеш долати перешкоди. Але завжди надається підказки, помічники, та нескінченна кількість спроб.

Я це пишу тому, що саме зараз я в цьому впевнююсь постійно.

Я поставив собі мету, яку не вважав чимось таким, що реально можливо досягти. І у мене відразу почали з'являтись можливості крок за кроком наближатись до неї.

Зараз я вже не вважаю цю мету чимось недосяжним... Навпаки, замислююсь над тим, яку мету поставлю наступною, та як швидко досягатиму поставлених цілей одну за одною.

Думати про труднощі та перешкоди вже набридло - не хочу. По-перше, це нічого не змінює, окрім того, що затримує на місці, по-друге, це ніяк не впливає на результат, якщо чесно та старанно виконувати всі кроки.

*********

На додаток, хочу пояснити, чому назва саме цього запису в блозі англійською мовою:

Близько двох років тому, коли я почав спілкуватись українською мовою, багато хто з моїх знайомих глузували з мене:

"Ха-ха-ха! Ти б ще англійською почав розмовляти!!! Гагагага-га! А краще - китайською! Бугагагага-га!"

А я їм відповідав: "Прийде час та необхідність - розмовлятиму англійською та китайською! І тоді вам залишиться просто жалкувати, що ви цих мов не знаєте, бо поставивши собі якусь мету я буду досягати її не дивлячись ні на що, тим більше - на ваші пусті заздрістні глузування"

... Якщо все пройде успішно, то наступні два роки я спілкуватимусь саме англійською та китайською мовами. Практикуватись англійською я вже розпочав. Китайську потрібно ще буде вчити.

Але... в моїй руці рука Джина, і залишатись на місці у мене нема зовсім ніякого наміру!


Життя чудове та дивуюче. Ніколи не знаєш, що чекає попереду... доки не загадаєш бажання! ©

Страшно...

Страшно навіть подумати як багато людей хворіють на рак... Страшно навіть уявити яка безжальна та страшна ця хвороба... Зараз багато говорять про проблему СНІДу, рекламують використання презервативів і таке інше, але СНІД є більш гуманною хворобою... Якщо, не дай Боже, хтось підчепив цю заразу, то мабуть винен сам, або до цього призвела халатність медперсоналу, хоча це велика ціна за єдину помилку... З раком все ще гірше... Наприклад я не знаю як попередити цю хворобу, як її запобігти...І ця хвороба вже набрала розмаху епідемії... Я, на щастя, не маю жодної людини хворої на СНІД, не так вже багато з моїх знайомих минулий рік хворіли на грип, а от знайомі хворі на рак, на жаль, є, і їх не так і мало... У нас на роботі одна жінка хвора, нещодавно від раку помер чоловік нашої зам-начальника... І що саме страшне, це те, що це ще не старі люди, які дуже люблять життя, у яких ще є плани та мрії... Кажуть, що рак, це не вирок, але я якось цьому не вірю... При повному обмеженні себе у більшості радощів життя це просто незначна відстрочка жахливого вироку. Це страшна смерть, від повного знесилення та виснаження. Нізащо у світі не хотів би так померти, або щоб так помирав хтось з моїх близьких чи будь хто у цьому проклятому світі! zlo

Відношення і ставлення до...

   „Світ – театр, а люди в ньому актори” – можна зробити висновок з життя. Адже в житті все відбувається як і на сцені. Люди живучи грають, та істини не завжди знають, чи просто не хочуть її бачити. Скільки до нас було поколінь? Скільки люди наробили помилок? Та все одно, все повторюється. Людина часто наступає на одні й ті ж граблі, що і її попередник. Кожен з нас хоче щоб його поважали, щоб в очах інших ми були іншими не такими як насправді, особистостями, що чогось варті. Але це нажаль не всі мають. А просто так отримати вдається не всім. І ми намагаємося це взяти різними шляхами. Але ці шляхи в багатьох випадках не правильні. Тобто отримав щось, і якщо отримав це взагалі мало хто задумується про те як і за чий рахунок ми це маємо. 

Якщо підсаджувати якусь людину, то зазвичай вона нахабніє, залазить на голову і звішує ніжки. Тому допомагати безкорисно один одному на сьогоднішній день не хоче ніхто. Наприклад, як колись в моєму класі були дві подруги, що допомагали одна одній. Одна можна сказати стала жити в іншої. Мати казала дочці, що не треба так прив’язуватися до подруги. Дружба дружбою, але безслідно нічого не пройде. Все має свої наслідки. Донька не послухала, хоч і була згодна з матір’ю, але вона порахувала, що з нею нічого не трапиться. І з того нічого поганого не буде.Ми всі в певну мить життя дуже самовпевнені, поки життя не вдарить...

Але згодом в подружок почалися сварки, дріб’язкові звичайно, та з часом та що „жила в іншої”, мимо волі почала відробляти за те що їй там щось давали, і за те що жила в подруги. Вона почала потроху посіла місце песика для подруги і її матері. Висновок-ми не усвідомлюємо чи не хочемо вірити у те, що те про що говорять дорослі може трапитись з будь-ким, у тому числі і з нами.

Деякі, щоб піднятись вище над кимось, стараються, прагнуть і принижають когось, щоб в очах інших здаватися великим, більшим ніж є на справді. Але якщо це пройде в перший раз, то це не означає, що це й пройде в другий. Моя знайома хотіла принизив свого одногрупника здатися всім набагато крутіше ніж вона була на справді. Але їй не повезло. Ніхто на ту вудочку не повівся, а згодом із-за своєї дурості вона стала із гнаною в тому колективі, що й змусило її покинути його. Зазвичай коли таке трапляється. То людина, що хотіла здаватися ліпшою, в очах інших опускається і стає гіршою.

Якщо тебе все дістало і ти нікого не хочеш бачити і тебе все дратує, то не треба кидатися на першого зустрічного чи зриватися взагалі на інших. Тому, що по-перше, страждають невинні люди, що взагалі не в чому не винні. А по-друге, те що ти сьогодні зробив, завтра вернеться тобі в набагато разів більше. Як було із однією жінкою. Вона дуже любила критикувати інших. І одного разу вона почала критикувати свою сусідку-Валентино, ти нахабна, погана взагалі, погана мати, дружина. Ти ще й багато гуляєш і не приділяєш часу сімї взагалі. Я б на твоєму місці ніколи так не зробила, я б все зробила не так. Але через декілька років, та жіночка, що критикувала опинилася на місці своєї сусідки. Тому ніколи не кажи ніколи. І не лізь у не свою справу, особливо коли тебе це не стосується і допомагати тебе не просили.І не дуже охоче допомай, коли попросили...адже винуватцем, може залишишся ти.

В Україні діло йде до соціальних бунтів?

Заступник генерального директора міжнародних програм Центру Разумкова Валерій ЧАЛИЙ не виключає, що дисбаланс в соціальній сфері України може призвести до соціальних бунтів.

Як передає кореспондент УНІАН, таку думку В.ЧАЛИЙ висловив сьогодні на прес-конференції в Києві.

“Загроза полягає навіть не в економічної кризі, а в тому, що у нас величезний дисбаланс між найбагатшими та найбіднішими. В нашій країні 5% найбагатших та 5% найбідніших людей – розрив, за різними даними, становить від 38 до 70 разів. Це найбільш критичний показник в Європі. На фоні збільшення соціальних проблем, безробіття, падіння доходів населення, падіння купівельної спроможності, взагалі соціального рівня, це може призвести якщо не до зіткнень, то до соціальної напруженості”, - сказав В.ЧАЛИЙ.

На його думку, це відбудеться “дуже скоро, тому що об’єктивно: неможливо вийти з економічної кризи без скорочення робочих місць, без зменшення соціальних виплат”.

“Це те, про ще треба говорити відверто. І найбільша загроза - суб’єктивне ставлення людей до ситуації. Сьогодні завищені очікування призвели фактично до апатії і спостерігаються перші такі наслідки. Мова йде і про демонстрації, і про виступи з соціально-економічними вимогами профспілок і про неправові вчинки окремих людей, і до цього треба бути готовими”, - наголосив В.ЧАЛИЙ.

Майдан.

Голова полтавської медкомісії засуджена на 5 років

Голова спеціалізованої онкологічної медичної спеціалізованої експертної комісії (МСЕК) Полтавського центру медико-соціальних експертиз засуджена на 5 років позбавлення волі за видачу фіктивних довідок про інвалідність. Як повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу, таке рішення ухвалив Апеляційний суд Полтавської області. Він також залишив без змін рішення Октябрьського суду міста Полтави про покарання ще двох членів групи, які за хабарі видавали "липові" довідки людям, що згодом отримували пенсії по інвалідності. 62-річна медсестра та 53-річна полтавчанка засуджені до 3 років позбавлення волі з випробувальним терміном 1 рік.

Слідство у резонансній справі тривало з 2005 року, коли стало відомо, що в лікарняному закладі видаються довідки про інвалідність з онкозахворювання людям, які навіть не проходили спеціалізованого медичного огляду. Фіктивні довідки дозволяли полтавцям отримувати незаконні пенсії по інвалідності.

Хабарників затримали під час отримання коштів. Свої послуги медики оцінювали в одну-дві тисячі гривень.

Джерело: Укрінформ.

Свадьба мого друга

Сьогодні у мого друга було свято - він одружився.

Ми із Андрієм знайомі вже давно, близько 8 років. Колись спілкувались дуже тісно, майже постійно гуляли та займались різними справами разом. Були у нас і сварки, і перемір'я... За ці вісім років ми пройшли через багато різних випробувань... і продовжуємо спілкуватись. Сказати, що я із ним пуд солі з'їв - це нічого не сказати.

Зараз ми спілкуємось не часто. Бачимось 1-2 рази на рік. Кожного разу раді друг-друга бачити. І зараз вже точно знаємо, які теми не варно чепляти, щоб не викликати конфлікту, та не посваритись знову... бо міритись потім ой як складно... Але зараз не про це.

***

Трішки передмови:

Передостаннього разу я побачився із ним 2 місяці тому, і він запросив мене до кафе "на важливу зустріч" (-: Як я знаю його, це мало лише два розвитки подій - або він пропонує грандіозну пиячку прямо зараз, або натякається якась подія із грандіозною пиячкою, на якій він би хотів мене бачити. В будь-якому разі просто так він вже давно нікуди не запрошував, бо розважати його мені давно вже набридло, і він це добре знає, що має бути надповажний привід, щоб я прийшов.

Як з'ясувалось, він запросив мене до кафе, щоб проанонсувати мені своє одруження із дівчиною, про яку я від нього чув на протязі останніх двох років. Прийшлось погодитись на те, що я обов'язково буду присутнім, і ніяким чином мої інші плани не заважать мені бути із ним цей день.

... За тиждень до дня його одруження я познайомився з однією дівчиною. Точніше, нас познайомив один спільний знайомий. Один раз ми навіть встигли побачитись, прогулялись по місту, попили кави, багато спілкувались на різні теми. Ця дівчинка мені сподобалась - гарна з себе, добра, з чарівною посмішкою... та ще й програміст .

... За день до весілля я запропонував скласти мені компанію. По-перше, бо більше мені нікого запрошувати не хотілось, а по-друге, бо вона мені дійсно сподобалась -- прямо так я їй і сказав. І вона погодилась 

***

Сама вона з Новомосковська, тому ми відразу домовились, що ввечорі вона поїде додому, бо залишатись в Дніпропетровську не хотіла. Я пообіцяв їй, що саме так все і буде, і навіть відразу купив їй квиток на автобус назад додому на останній рейс, щоб встигнути якнайдовше погуляти на весіллі.

Вона допомогла мені обрати квіти на подарунковий букет для молодих, і на зазначене місце ми приїхали із запізненням аж на півгодини... Але як з'ясувалось - дуже вчасно, бо самі молоді приїхали після нас, приблизно хвилин через п'ять. Тому, ми начебто і не запізнились, і самі довго нікого не чекали - все склалось прикольно 

Тамада була чарівна, вміла завести компанію, проводила багато конкурсів, розповідала цікаві історії і все таке інше. Як я потім дізнався, у нас була із нею одна спільна знайома - Міроненко Світлана, яку я знаю з самого дитинства, і у якої навчалась майстерності тамада. Поспілкувались тріши, посміялись, пригалади декілька цікавих моментів з життя, що пов'язані із цією надзвичайною персоною та її оточенням. Юля (моя пассія) теж встигла похвастати своїми сценічними виступами та виховницькою діяльністю 

На першому ж конкурсі я отримав приз - кльову керамічну кружку невідомо якого призначення... але кльову 

Потім купив собі на аукціоні комп'ютерну мишу за 222 гривні  (Ця цифра для мене зараз має досить цікаве значення, тому було прикольно, що саме за цю суму я придбав цей "дивовижний артефакт, завдяки якому Андрій та Лілія знайшли шлях один до одного")

Потім мене та Юлю перевдягли в циган - і ми ворожили та танцювали, а нам за це золотили ручки, щоб ми потім передали ці гроші в фонд молодих.  Юлька танцює просто чарівно!!!! Особливо в довгій сукниці... Особливо - разом із таким видатним парубком, як Я! 

Коли Ліля кидала свій букет... здогадайтесь, хто спіймав? Вірно, Юля спіймала 

А хто спіймав стрічку з ніжки нареченої? Хі-хі-хі... Та-ааак! Це я її спіймав!!!  

За нашими розрахунками, ми вже запізнювались на автобус до Новомосковська... Але я запевнив Юлю, що все буде гаразд, і здається, вона не хвилювалась... Ми довго йшли пішки, доки вийшли до місця, де можна було зупиняти транспорт... Але дуже швидко доїхали до місця відбуття автобусів. І хоч ми і запізнились на останній рейс на 6 хвилин... Сам рейс запізнився на цілих 10!!!!!!! 

Хі-хі-хі-хі! Хто скаже, що життя не сповнене приємних несподіванок, радощів та чудес, той просто не хоче їх помічати, або спеціально відганяє та відштовхує від себе!!!!! 

ЖИТТЯ ЧУДОВЕ, ЯСКРАВЕ ТА СПОВНЕНЕ РАДОШАМИ, ЯКИХ ВИСТАЧИТЬ НА ВСІХ, ТА ЩЕ Й ЗАЛИШИТЬСЯ ЦІЛА ГОРА!!!!!!!!!!!!!!!!

Ура! Я люблю життя!

І вам всім бажаю такого ж добра!

***

З побажаннями щасливих посмішок, ваш Микола Калакуцький!

Життя, вартістю в 2 гривні..

Щойно повертався з весілля свого друга. Як пройшло весілля - то взагалі окрема історія, зараз не про це.

Повертався по проспекту Гагаріна, і коли вже дійшов до МакДональдса, що на ровилці, побачив жінку, що сиділя просто дола, закривши обличчя руками та плакала. Вдягнена ця жінка була нормально. Простенько, бідненько, але нормально. Поруч стояв її пакет із якимись речами. Не знаю, що із нею трапилось, але просто так йти далі я вже не зміг. На вулиці зараз ДУЖЕ ХОЛОДНО... ця жінка могла змерзнути... Я мав хоч щось зробити щоб допомогти їй. 

Зайшов до МакДональдса, хотів взяти їй каву... але там була величезна черга, в якій мені зовсім не хотілось простояти, доки та жінка там на вулиці кочаніє. Вийшов. Поміркував, де що ще є навкруги... Пригадав за ларьки, де практично завжди можна було взяти собі чай або каву. Подивився на те місце, де бачив жінку - її там чомусь вже не було. Пійшов перевірити... є, на своєму місці... але вже не сидить, а лежить та ридає. Мене внутрі аж перегорнуло...

Ринувся до ларків, замовив кави та мершій назад до неї. Доки бігав туди-сюди, до неї підійшов ще якийсь парубок, який теж поцікавився у неї, чи все гаразд. Жінка знову сіла, і качала головою, що нічого у неї не гаразд. Сама вона була не твереза, а обличчя було розбито до крові. Не знаю, може впала, а може і побив хтось. Але точно знаю, що ця чашка кави її зігріє, збадьорить, та хоч трішки надасть надію та віру в життя, бо вона побачить що є люди не байдужі до чужого горя.

Цей стакан із кавою обійшовся в якихось 2 гривні... жалюгідні дві гривні, які ми так легко віддаємо за проїзд в маршрутці, коли нам ледащо йти пішки..., і які комусь могуть допомогти покращити життя.

Ця жінка взяла каву, подякувала, та знову залилась сльозами. Але я впевнений, що в тих сльозах було вже не тільки горе, але й крапля надії. Крапля, якої достатньо для того, щоб продовжувати жити, вірити і сподіватись на щось краще!

***

Ні, я не герой. Я не допомогаю всім підряд бомжам та калікам. Вони не викликають у мене жалю. Самі обрали собі таку долю і якось існують. Вони живуть тяжко, просять милостиню, живуть податками та недоїдками... але живуть так тому що самі дозволили собі жити в такому світі. Я впевнений, що коли людина спроможна просити милостиню - то вона спроможна і на багато більше, але просто ледаща, щоб робити це, тому нехай і далі собі роблять вигляд що це весь світ винний в їх долі, а самі вони нещасні жертви - Я В ЦЕ НЕ ВІРЮ І НЕ СТАНУ ЇМ ДАВАТИ МОЇ ГРОШІ!!!!!

Але є сльози. Сльози справжнього горя. Сльози людини, яка не вміє просити допомоги. Сльози людини, яка не знає чим собі порадити, бо у неї дійсно трапилось горе, і хоч як би їй не хотілось із цим миритись - вона не знає, як це зробити... Тоді я не можу пройти мимо. Обов'язково зупинюсь. Обов'язково з'ясую, чим я можу бути корисним, і спробую допомогти.

Ні, я не мати-тереза. Я не стану всіх зігрівати, піклуватись про кожного та всякого як про бездомних кошенят та цуценят, яких часто підбирають сердобільні діти і навіть деякі дорослі. Але я обов'язково зроблю щось таке, щоб надати людині можливості викарабкатись із прірви безпорадності та безнадійності. Ми сильні. Всі люди сильні. Кожен з нас може вижити, коли є хоч маленька надія на найкраще та крапля віри в щось добре. Просто потрібно вміти цим ділитись.

***

Винагорода...

Не встиг я знову повернутись до зупинки своєї маршрутки, як побачив проїзджаючого мимо знайомого. Привітався із ним, і запитав, куди він їде. З'ясувалось, що нам по дорозі, і він підкинув мене швидко, тепло та в комфорті прямо додому (-: Безкоштовно. Мої 2 гривні повернулись до мене разом із теплом та приємними відчуттями...

Закони космосу всемогутні 

***

З любов'ю до всіх вас, і до кожного окремо, 

Сердечно ваш, Микола Калакуцький.

Моє життя

Зроби копію у свій блог і постав смайлик біля того, що вже встиг/ла зробити за своє життя!

1. Полюбити життя smile

2. Не спати всю нічsmilesmile

3. Побувати на моріsmilesmilesmilesmilesmile

4. З горя обняти людинуsmile

5. Тікати від великої собакиsmile

6. Виростити кактусsmilesmile

7. Купити mp3 плеярsmile

8. Завести двох кішок

9. Гуляти під час хуртовиниsmile

10. Виграти в ловиsmilesmilesmile

11. Втратити друга/подругуsmile

12. Познайомитись і подружитись з людиною, яка народилась в той самий день, як і ти

13. Гуляти без парасольки під дощемsmilesmilesmilesmile

14. Гуляти на самотіsmilesmilesmilesmilesmile

15. Погладити тигра

16. Швидко забігти в холодну водуsmilesmilesmile

17. Покохати захід сонцяsmilesmile

18. Провести в самоті декілька днів

19. Напитисьsmilesmile

20. Розбити вікноsmile

21. Образити людинуsmilesmilesmile...

22. Кататись на роликах весь деньsmilesmile

23. Пригнути з парашутом

24. Говорити з хлопцем цілий день

25. Пожити разом з кохоною людиною

26. Пришити палець до одягуsmile

27. Впасти в глибоку яму

28. Сильно налякатитсьsmilesmilesmile

29. Подарувати щось цінне кому-небуть

30. Проговорити по телефону декілька годинsmile

31. Покохатиsmilesmilesmile

32. Перелюбитиsmilesmile

33. Зненавидітиsmile

34. Заблукати в лісі

35. Залізти в дуже холодний фонтан і довго в ньому таляпатись

36. Спати в наметіsmilesmilesmilesmile

37. Проїхати на поїзді сім днів

38. Політати на літаку

39. Розбити посудsmilesmilesmile...

40. Бути в хорошому гуморі 1 січняsmilesmilesmile...

41. Вбити комара, який напився твоєї кровіsmilesmilesmile...

42. Тримати в руках ЖИВОГО метеликаsmilesmile

43. Заснути під улюблену музику

44. З'їсти картоплю запечену у вогніsmilesmilesmile...

45. Провести весь день на сонціsmile

46. Шукати на небі яскраві зорі і сузір'яsmile

47. Забути щось важливеsmile

48. Переписуватись sms'ками півночі, або цілу ніч smilesmile

49. Встановити безліміткуsmile

50. Заспівати в караоке (можна в домашнє)smile

51. Цілий день сидіти в нетіsmile

52. З'їсти самій/ому цілу шоколадкуsmilesmilesmile...

53. 5 раз подивитись кіно від початку до кінцяsmilesmile

54. Поцілувати фотоsmilesmilesmile

55. Побудувати замок з піскуsmilesmile

56. Не спати вночі під час грозиsmile

57. Зненавидіти, а потім покохати знову

58. Залізти на деревоsmilesmilesmile...

59. Докорінно поміняти своє життяsmile

60. Об'їстися суницями, полуницями і т. д. smile

61. Виграти в споріsmile

62. Плакати три годиниsmilesmile

63. Декілька днів не розмовляти з людиною через сваркуsmilesmile

64. Впасти в кропивуsmile

65. Співати хором на сценіsmile

66. Спекти тортsmile

67. Битися об стінкуsmile

68. Слухати всяку дурню кожний день від знайомої людиниsmile

69. Сходити на чийсь концерт

70. Порізатись листком паперуsmile

71. Порізатись травоюsmile

72. Намагатись плавати там, де тобі по коліноsmilesmilesmile...

73. Получити в подарунок мармурову лялькуsmilesmile

74. Впасти зі сходівsmilesmilesmile

75. Одягнути весільну сукню в 4 рочкиsmile

76. Прочитати велику книгу за декілька годин

77. Перемити гору посудиsmilesmile

78. Заснути в обіймах з мягкою іграшкоюsmilesmilesmile...

79. Поговорити з іноземцемsmile

80. Сфотографувати небоsmilesmilesmile...

81. Набриднути комусь, розповідаючи історії свого життя

 

Кількість смайликів  - кількість разів;

smilesmilesmile... - не пам'ятаю скільки разів це було

 

 

Залиш коментар

Скорпионы в легендах и мифах ---- частина 1

Они караулят добычу в жарких пустынях Африки и занесенных снегами Гималаях. Их боятся в Азии и Европе. Насколько же опасны они, скорпионы? Легендарный охотник Орион, сын Посейдона, возгордившись, сказал, что ему нет равных на этом свете и он убьет любое животное, которое встретит. Едва он умолк, к его ногам приблизился незаметный, невзрачный скорпион, поднял свое жало и уязвил бахвала и храбреца, отравив его ядом. Боги Олимпа, немало напуганные похвальбой Ориона, обрадовались его смерти и в благодарность перенесли скорпиона на небо, поместив среди созвездий Зодиака. Даже здесь, на небе, Орион вплоть до скончания веков будет прятаться от своего убийцы: как только на небе появляется созвездие Скорпиона, Орион скрывается за горизонтом…

Возможно, что этот миф, повествующий о том, как скорпион наказал гордеца и мужлана, грозившего зверям и богам, единственная хорошая история, рассказанная про скорпиона за последние несколько тысяч лет. С незапамятных времен эти небольшие, неприятные на вид твари воплощают боль, беду и смерть. Все народы мира относят их к числу самых вредных и страшных существ, убивающих исподтишка. В книгах Ветхого Завета скорпион знаменует ужасную кару: царь Ровоам, сын Соломона, грозит своим подданным: «Отец мой наказывал вас бичами, а я буду наказывать вас скорпионами» (3 Цар , 12, 14).

Профессор Гэри Полис, известный американский биолог, смотрит на этих ядовитых тварей под совсем иным углом зрения. Вот уже более двадцати лет Полис рассказывает студентам Калифорнийского университета Девиса о странной и удивительной жизни скорпионов. Эти ядовитые существа пленили его раз и навсегда: «Хорошо, можно их не любить Но ведь животные подчас являют нам удивительнейший пример того, как можно выживать в самых непригодных для этого условиях. Те же скорпионы поразительно приспособились к неблагоприятной обстановке, и мы без конца спрашиваем себя: как им удалось это сделать?» Любимцы Гэри Полиса являются одними из древнейших существ, населяющих нашу планету. Более 400 миллионов лет назад в водах Мирового океана уже обитали гигантские скорпионы. Они достигали метровой длины. Около 300 миллионов лет назад скорпионы — одними из первых существ — выбрались на сушу. Они уменьшились в размерах, но сохранили свою форму; та осталась неизменной и поныне.

Проследить эволюцию скорпионов — этих «мафусаилов» в мире беспозвоночных — палеонтологам оказалась нетрудно. Дело в одном интересном свойстве этих животных" если направить на скорпиона поток ультрафиолетового света, он начнет флуоресцировать, излучая синие, розовые или зеленые тона. Точно так же начинают мерцать и останки доисторических скорпионов. Это открытие было сделано в шестидесятые годы прошлого века. Ученые получили возможность наблюдать за потаенной жизнью скорпионов. Прежде эти скрытные существа, проявляющие активность лишь в ночное время суток, успешно ускользали от внимания зоологов. Обнаружить их «невооруженным глазом» очень трудно. «Я могу застыть на месте, зная, что рядом сидит скорпион, но я все равно его не вижу, — сетует Гэри Полис. — Зато ночью — благодаря ультрафиолетовому свету — я могу заметить его за несколько метров от себя». Ученые пока спорят о том, почему природа наделила скорпионов такой странной особенностью, заставила вспыхивать под лучами ультрафиолета, как вспыхивают дорожные знаки, предупреждающие нас об опасности. Некоторые зоологи считают, что таким способом скорпионы приманивают к себе насекомых, готовых слететься навстречу радужному сиянию. Как бы там ни было, особенность эта была одобрена эволюцией, а ныне она помогает ученым раскрывать секреты поведения скорпионов — членистоногих животных из отряда паукообразных. Итак, поспешим навстречу зеленоватому мерцанию ночных скорпионов.

Селятся они обычно в местах, непригодных для проживания человека, — например, в жарких, суровых пустынях, где, на первый взгляд, не найти ни еды, ни воды. Например, скорпионы прямо кишмя кишат в мексиканском местечке Байя Калифорниа — на узкой береговой косе к югу от пограничного американского города Сан Диего. По подсчетам Гэри Полиса, на каждом квадратном метре здесь можно встретить около дюжины скорпионов, зарывшихся в песок, чтобы защититься от жары. Горе тому, кто вздумает расстелить здесь спальный мешок, прельстившись обманчивым покоем, его окружающим. Биомасса скорпионов в Байя Калифорниа и многих других пустынных уголках превышает массу всех остальных обитателей пустыни, вместе взятых: мышей, ящериц, крыс и даже койотов. Пустынные скорпионы — в отличие от своих соплеменников, обитающих в джунглях и выбирающих для жительства деревья, — являются настоящими «couchpotatoes», «лежебоками», «клубеньками». Так, в той же Байя Калифорниа скорпионы, — угроза беспечных путешествующих, — почти всю свою жизнь проводят, зарывшись в песок. Они отлеживаются и отсиживаются 92—97 процентов всего времени, отведенного им на жизнь.

Лишь иногда, по ночам, эти палево желтые твари выползают из своих укрытий и вновь неподвижно застывают, оцепенело дожидаясь своей добычи. Они кажутся какими то изваяниями, уродцами, не способными шевельнуться. Трудно поверить, что они могут кого то поймать, кого то настичь, на кого то напасть — кроме разве что спящего путешественника. Однако природа наделила их удивительной сенсорной системой — своего рода сейсмографом, для которого тишайшие взмахи крылышек мотылька, пролетающего невдалеке, все равно что «буря в пустыне». На ногощупальцах скорпиона, «клешнях», которыми он захватывает добычу, — имеются чувствительнейшие волоски, которые регистрируют малейшее сотрясение воздуха. Скорпион с точностью снайпера, снабженного прибором ночного видения, определит, где находится мотылек, и в нужный миг проворно схватит добычу, несмотря на полную тьму.

Коллега Гэри Полиса, Филипп Броунелл, выяснил, что на ногах многих скорпионов имеются также щелевидные органы, замечающие любые колебания почвы и локализующие местонахождение возможной добычи. Скорпион поедает все, что сумеет сунуть себе в рот: мотыльков, пауков, маленьких ящерок, мышат, самых разных насекомых и даже своих соплеменников — тех, что поменьше да послабее.

Скорпионы охотно поедают друг друга. «Это — прирожденные каннибалы, — говорит Гэри Полис. — Десять процентов их рациона, а по весу так целых двадцать пять процентов, составляют их собственные собратья. Порой, подобно божественному Кроносу, они поедают даже своих детей. Зазевавшийся гибнет, большой пожирает малого — такие законы царят в немилосердной пустыне. Животные, населяющие один и тот же ареал (четко очерченная область распространения какого либо животного), всегда ведут отчаянную борьбу за выживание, истребляя своих конкурентов в борьбе за пищу, ибо ресурсы ее ограничены. Волк убивает лису, лев — гиену, ну а скорпион — скорпиона», — Полис подводит черту под мартирологом гастрономии. Мы привыкли именовать льва царем зверей. Столь же справедливо мы можем назвать крохотного (1—20 см), невзрачного скорпиона «султаном пустыни». Зоологи, изучающие его, не перестают изумляться его приспособляемости. Организм скорпиона научился почти совсем не терять воду. «Потеря воды у него сведена к нулю», — отмечает Гэри Полис. Скорпион практически никогда не пьет. Всю необходимую себе жидкость он добывает из проглоченной пищи. Переваривая ее, он высасывает оттуда все соки, извергая из себя после трапезы лишь щепотку порошка — столь же сухого, как и песок пустыни.

Скорпион владеет и другим рекордом: он эффективнее, чем любое другое существо, перерабатывает и усваивает добытую пищу. Семьдесят процентов потребляемой им пищи пополняет ткани его тела. Для сравнения скажем, что организм наших детей усваивает всего пять процентов тех обедов и завтраков, которыми мы их потчуем. Остальное — балласт, лишние вещества, выбрасываемые организмом. У скорпиона, как видим, в его «внутреннем хозяйстве» любая мелочь пригодится. Все прибавляет ему силу и ловкость. Отметим и то, что скорпион, как никакое другое существо, способен довольствоваться малым и — в случае неизбежности — обходиться вообще без пищи. Он может голодать год! — и более. Так, исследователи сообщают о случаях, когда пойманные скорпионы голодали пару лет без видимого вреда для себя. Одного пойманного мотылька скорпиону хватит на несколько месяцев. Теперь понятно, почему в мексиканских песках, где добыча редка и случайна, на одном квадратном метре способна проживать дюжина скорпионов. Напомним, правда, что для самых слабых из них подобное соседство смертельно опасно.