"Ніхто не має права казати, що ти чогось не можеш! Не слухай нікого, хто таке каже, навіть мене! Ясно?!
Маєш мрію - захищай її!
Той, хто не може сам чогось - казатиме, що і ти не зможеш!
Маєш мету - добивайся!
Крапка."
© х/ф "Прагнення до мрїї"
Вразив діалог...
Ці слова варто запам'ятати кожному, і назавжди...
Є у мене один давній знайомий. Колись я називав його своїм другом, але після того, як дізнався, що він переконаний наркоман, перестав ставитись до нього як до друга, але і спілкуватись із ним не перестав, хоч рівень нашого теперішнього спілкування зовсім інший... Час від часу я намагаюсь дізнатись від нього навіщо він це робить, і чи не збирається передумати. Відповіді стандартні - він вживає важкі наркотичні речовини великими дозами тому що:
А) Це найкращий кайф в його житті (принаймні, був таким, доки у нього не почала з'являтись толерантність); Б) Тому що це надає йому можливість хоч іноді відчути себе міцним, енергічним та оригінальним. В) Таким чином він начебто тримає свою вагу на певному рівні - намагається схуднути, це йому не вдається, але і не набирає вагу. ...
Але я не про це хочу повідомити. Наркомани нам хоч і не друзі, але на їх помилках можна добре повчитись, і придбати такий досвід, який при відсутності знань про наркоманську реальність, здобути просто неможливо.
Роки три-чотири тому - ще до того, як він вперше спробував амфетамін, він казав що у нього є велика мрія: відкрити власниу харчевню, в який він сам був би і головним шеф-поваром, і адміністратором. Казав, що йому дуже подобається готувати та експерементувати у творінні нових блюд. Іноді я навіть ласощився тим, що він готував, коли приходив до мене "на горілку"... (ну да, до цього він не вживав наркоту - а просто пиячив. І пиячив так, що я особисто готовий розповідати справжні легенди про його талант професійного пиячки, бо перепиячити його ніхто на моїй пам'яті ще не зміг)
Отже, була у нього мрія. Велика, чиста мрія. І іноді я навіть вірив в те, що колись вона у нього здійсниться... Але замість мрії він зустрів наркоділера, і з того часу його життя змінилось повністю та безповоротно.
Тиждень тому він заходив до мене, щоб позичити трішки грошей. Казав що ми разом можемо дуже дешево та кльово приторчати і що він все влаштує, і щоб я ні за що не хвилювався ... ну і все в такому дусі. Я до таких його тріад вже звик, і відповідав напівавтоматично - "грошей нема", "складати компанію не хочу", "навіщо воно тобі потрібно", "забудь ти про цю гидоту..."
А він мені бац! І таке запитання в лоба:
- Скажи, Колян, а ты до скольки лет вообще дожить хочешь?
Так вже сталось, що якраз на днях я розмислював над цим, тому без паузи відразу відповів, що мене влаштує дожити десь до 150-400 років, в залежності від того, які будуть технології, методи та засоби подовження життя на той час, що мені пощастить прожити...
Він трішки засмутився, а потім сказав свій вариант:
- А я где-то до 40 лет поживу... и все... дольше не хочу.
... я глянув на нього і побачив що каже чисту правду.
... тоді я просто позіхнув та помовчав трішки, а потім сказав йому, що краще йому більше ніколи не підіймати при мені тему вживання наркотиків або інших засобів загублення свого життя, якщо він хоче, щоб я принаймні із ним вітався при зустрічі... бо нам з ним зовсім-зовсім-зовсім не по дорозі...
Баловство баловством, але тепер я боюсь знаходитись поруч із ним ще більше. Одна справа - наркоман... зазвичай наркоман вбиває сам себе... ну, іноді мабуть може на когось накинутись, щоб уникнути болі від ломок (не знаю... я з такими не спілкувався). А цей мій знайомий виявився просто камікадзе без башні, спрямованим на те, щоб не дожити до 40 років... І якщо йому раптом стане сумно йти на той світ самому,.... коротше, мені трішки не по собі стало тоді від таких роздумів, і я схаменувся на тому, що вбираю всі колячі та ріжучі прекмети в шкаф на кухні, щоб на очі не потрапляли.
... Я своє життя досить чітко оцінив тоді.
І стало цікаво, а хто зараз взагалі як розмислює про своє власне життя?
Запитав у декількох знайомих - ніхто не сказав, що збирається прожити більше ніж до 60 років...
Це що, у всіх таке зараз?????
Більше місяця не писав нічого про власне життя.
А тут вже і Новий Рік настав, і інших свят відбулось чимало. Подій стільки, що тепер про все можу навіть просто і не згадати відразу. Зазвичай, найцікавіші спогади надходять якраз в той момент, коли цього найменш чекаєш, під час розмови чи навіть просто так - щось побачив, а далі закружлялось, завертілось, і понеслось по смузі асоціацій та симптоматиці.
Почну з деякіх деталей зі свого Дня Народження... адже я нічого не написав, окрім "майже мільярда секунд", а це нікому окрім мене ні про ще не каже, а якщо і каже, то сенс в цьому сказанні буде зовсім не той, який я вкладав від себе.
Запрошених було небагато. Я б навіть сказав - мало. Зпочатку мені взагалі не хотілось нікого запрошувати. А потім вирішив, що якщо хтось виявить своє бажання привітати мене та разом посвяткувати, то відмовляти нікому не стану. І таким чином зібралось у мене аж сім гостей - сестра, брат з його дівчиною, дует Пумба+Фоміч, кума і Сергій МастерЙода. І ще була мама з двома її подругами - допомогали приготувати на стіл. І ще Маньйачеґ завітав в гості разом зі своїм сином і Романт_Тик зі своєю дівчиною. Ось всі ті люди, хто привітав мене особисто із днем народження, і я цьому дуже радий, бо із роками впевнююсь, що ближчих та дорожчих за них у мене нікого нема. Хочеться ще раз подякувати всім їм за те, що знаходяться поруч та підтримують мене. Я хоч і самодостатній, але іноді дуже хочеться відпочити від життєвих негараздів, і без дружньої підтримки це зробити набагато складніше.
Після дня народження почались інші свята і дні народження моїх друзів (ціла черга днів - що не день, то хтось народився - тільки і встигав пригадувати та вітати їх по телефону... добре, що окрім Маньйачеґа ніхто на святкування не запрошував... бо я б і по часу мабуть не встиг, і по фінансах навряд би витримав такий режим гулянь.
Розпочав власний проект - Клуб Бізнес-Кіно. Як на мій погляд - дуже перспективний. Зараз йде досить впевнений його розвиток. А ще, завдяки цьому клуові я познайомився із багатьма цікавими людьми, з якими зараз ми співпрацюємо.
Кинув палити, пити та вживати будь-яку гидоту... Намагаюсь слідкувати за своїм харчуванням, але це не дуже мені зараз вдається - після того, як перестав палити - почав багато жерти... а ще ж і свята якраз... Ох, набрав 15 кіло за цей місяць. Але зараз вже починаю потрішки повертатись до норми. Повільно але наполегливо приводжу своє тіло та розум до того стану, який давно вже хотів мати. І нічого страшного, що зараз трішки набрав ваги - нехай це буде на користь організму, який так довго страждав від мого алкогольно-тютюново-наркотичного терору...
Із дівчатами мені в цому році відверто не щастило. Правда я особливо і не переймався через наявність/відсутність дівчат в своєму житті цього року. І мабуть просто не бажав мати із ними справи. Але вже прямо в канун свята, Нового Року, здійснилась одна з моїх давнішніх мрій - я зустрів дівчинку, з якою не бачився вже 6 років... (І де вони такі беруться, невже я стільки дівчат кохав, що тепер постійно зустрічаю "кохання з минулого"?). Ця мені завжди подобалась - вона ОСОБЛИВА!!! Всі люди на світі особливі, особливо дівчата особливі, а ця особливо особлива особливо для моєї особистості! ггггг
...
Начитався різної літератури, наслухався різних речей, надивився різноманітного відео - корочше, отримав море інформації, яку тепер потихеньку розкладаю, систематизую, вивчаю та ділюсь нею із своїми друзями в міру їх бажання сприймати щось нове (і часто неприємне, бо вибиває з зони комфорту і змушує знаходити нову), і із новими людьми, з якими знайомлюсь по ходу справи. "Випадковість? Я віддаю перевагу неминучості? Будь-яка подія в нашому житті неминуча, інакше вона б не відбулась."© О.Б. Гранд з фільму "Траса-60".
Тобто, всі ці нові знайомства і нова інформація - все це надходить до мене не випадково, а просто тому, що тепер не може бути по-іншому. Я відкрив себе для нових людей, і я їх постійно зустрічаю. Я чекаю щоб вони були зголоднілими на інформацію - і вони саме такими до мене й приходять. Мій розум відчинено для нових знать, і ті ллються туди нескінченним струмом. Хіба може бути інакше? (-:
Як кажуть джерела, яким я схильний довіряти, до 19-го січня всесвіт відкритий до отримання "замовлень", і цей канал працює на повну потужність. Тому до 19-го числа хто бажає, той має встигнути спланувати своє майбутнє та попросити у всесвіта здійснення ваших планів, бажань та мрій. Можна в будь-якій формі - поставити перед фактом, зачитати ультіматум, невпевнено запросити. Все спрацює. Головне- не мовчати. Ніколи. Якщо чогось бажаєш - прохай на це, і тобі надано буде!
...
Намагаюсь втручатись в бізнес матеріальний (посередництво, виробництво)... але це мені не так вдається, як бізнес інформаційний. Взагалі поєднувати поширення інформації із бізнесом дещо складно. Коли в справу втручаються гроші, то вони завжди заважають казати все що думаєш та саме так, як про це думаєш. Так само важко давати те що знаєш і саме в такому вигляді, як про це знаєш...
Гроші - це енергія, що змінює світ навколо себе. Гроші мають своє інформаційне поле, яке впливає на оточення наче радіація на природу. Гроші - матеріальне та енергетичне втілення ідей та намірів певних людей, які не зацікавлені в розповсюдженні правди та чистих знань. Із грошима дійсно набагато простіше просто заробити інші гроші (більші, або менші - це вже не так суттєво, і кожен сам вирішує, в якому напрямку йому рухатись: набувати або втрачати. В енергетичному плані це звичайний струм, який може йти як на збагачення, так і на збиток, і це впливає лише на провідник ("контур"), але зовсім не на джерело та не на призначення цього струму).
...
Новий Рік зустрів в оригінальній компанії - серед тих хто гостював у мене в цей час були хлопці з Дніпропетровську, Київа, Запоріжжя, Дніпродзержинську, Донецьку та Севастополя. І ще була дівчинка з Мінську! Святкували всі разом. Як тільки вийде це зробити - обов'язково викладу декілька фотографій з наших гулянь.
Я знов виконував роль Діда Мороза. Снігурки не було. Саму новорічну ніч ми зустріли прямо на центральній місцевій ялинці в Парку Глоби. Як ми туди дістались - це саме що не є святкове диво!!! Бо без чверті на дванадцяту я витягнув всіх бажаючих на вулицю, впевнюючи, що ми і пішки встигнемо до ялинки дістатись, і що це набагато краще, ніж сидіти вдома... і вони мені повірили... а потім нам пощастило спіймати останню маршрутку (яка вже їхала без подсвітлення - мабуть так само як і ми прямувала на ялинку, щоб святкувати), і ми всі разом веселим швидким експресом без зайвих зупинок промчались і дійсно встигли потрапити на ялинку саме як я і планував - хвилина в хвилину прямо в 00:00! Там в парку та по місцю ми гуляли аж десь до третьої години ранку, а потім зібрались додому, і нам знову пощастило спіймати нічного маршрутника, який довіз нас швидко та дешево, через що всі були раді та задоволені.
Наступного дня частина гостей відсинались після бурхливої ночі, сповненою веселими подіями, а я зібрав тих, хто в Дніпропетровську був вперше, та влаштував їм екскурсію по набережній та центральній частині міста. А ввечорі ми поїхали в баню, де нас парили віниками... Ух! Це незабутнє відчуття! Якщо ще хтось не парився з віниками- дуже раджу!!! Вам це обов'язково сподобається, і без віників ви більше не побажаєте паритись в банях!
...
Про роботу - то окрема тема... зараз писати не стану... Можу написати лише те, що вдічи в одну і ту саму воду ніколи вже не зайдеш. Мені вже не місце серед найманих робітників. Буду іноді сумувати та насолоджуватись приємними спогадами про ті часи, коли я працював на окремих дядь та цілі корпорації 
...
Ось таке моє життя-буття за останній місяць.
Щось більше нічого на зараз не пригадується... Мабуть на цьому і зупинюсь. А як пригадаю, то ще допишу.
(Мабуть наступний запис буде про ті плани, які я складав на минулий рік - що з всього цього здійснилось, а що ні, і поділюсь своїми планами на цей рік, що вже настав!)
...
Живіть щасливо, любі друзі!
З любов'ю, Микола Калакуцький!
Еще более интересный пример дают благотворительные организации. Письма с одинаковым содержанием оканчивались просьбой сделать пожертвования. В первом письме опции были $50, $75, $100, $150 и «другая сумма». Во втором случае опции были - $100, $250, $1000, $5000 и «другая сумма». Хотя большинство из благотворителей никогда не посылали максимальных сумм, пожертвований со второго письма всегда превышали сборы с первого при прочих равных условиях. Почему? Эффект якоря.
Из опыта ведущих психологов я сгруппировал 5 основных правил "поиска" времени каждый день. Эти правила можно комбинировать для достижения наилучшего эффекта. Вкратце, они таковы:
1. Смещайте рабочие часы,
2. Комбинируйте действия,
3. Уменьшайте затраты времени на вредные привычки,
4. Работайте быстро,
5. Будьте готовы.
Разберу подробнее каждый пункт.
[ Читать дальше ]Помітив, що в блозі став писати не так часто, як раніше, і зміст моїх записів помітно змінився. Не те, щоб я взагалі став менше писати. Навпаки - я став писати набагато більше, і тепер не лише в онлайн-журнали та блоги, а ще й у реальний щоденник, та спеціальний зошит для важливих записів. А зміст записів... так він завжди змінюється. Без цього ніяк. Якщо нічого в житті не змінювати - навіщо тоді взагалі жити?
Виходжу з зони найманого робітника. Багато моїх старих знайомих перестають зі мною спілкуватись. Але з'являється багато нових - тих, хто не працює по найму, які тепер спілкуються зі мною охоче. Мені їх суспільство набагато приємніше. Їх думки відносно тверезіші та не так замарені "кризою", про яку зараз верещать на кожному кутку всі знедолені громадяни України.
До речі, з минулого запису встигла настати справжня зима!!! Із снігом!!! Ура! Я так давно на неї чекал! Тепер насолоджуюсь! Знаю, що мало хто розділяє мою радість снігові, але сподіваюсь скоро кількість мерзляків навколо мене зменшиться
А ще я отримав листа від свого сина до Діда Мороза. Він написав, що весь рік поводився добре, був слухняним, і тому Дід має принести йому санки! Я своєму сину вірю, і санки він отримає.
"Півроку без сексу" - не вийшло... Знайшлась добра душа, яка припинила мою сублімацію. Як казала одна моя знайома - "Даже если ты захочешь продержаться год без секса - у тебя не получится, потому что ты парень... Тебе нельзя!"
Клуб Бізнес-Кіно, який я застосував на базі тренінгового центру існує та розвивається. Моє починання підтримується багатьма знайомими (новими знайомими, які не зважають на кризу, а роблять все задля того, щоб покращити свій стан, а не ті, старі знайомі, які мені на всі мої починання відразу ставили хрест, що нічого не вийде, і радили подумати 20-40 років перед тим, як щось розпочати, аби не влетіти в якусь халепу )
Кажуть, я трішки схуднув.. можливо.. ще не взважувався...
Шукаю собі нових друзів... Не товарищів, не знайомих, а саме друзів. Таких, щоб можна було без роздумів....... Ніхто з вас не бажає?
Хех... скоро напишу ще... а поки-що маю дещо доробити та бігти по своїх справах!
Свято наближається! Щастя вам!
Є у мене "сестра". І я її дуже люблю. Вона мені не рідна. Коли ми із нею познайомились - нам обом було по 13 років (більш ніж половину життя тому). Тоді ми спробували зустрічатись... але не вийшло (щось було зайвим). Потім спробували бути друзями - теж не вийшло (чогось бракувало). І так нам надішла ідея назватись братом та сестрою - бо саме таким чином ми зможемо бути разом, але без всяких зустрічань та романтизму, і при цьому бути ближчими за звичайних друзів.
Я щиро і всім серцем люблю її як сестру.
Зараз у неї скрутний період в житті - роботи вона не має, освіти не має, і... вся закута в забубонах, обумовленостях та принципах, які сама для себе називає "звірячою волею". Вона називає себе "дитиною природи", щоб приховати за цим виразом свої вади та комплекси. Вона називає себе "тваринкою", щоб її не тягнули в суспільство, щоб не було потреби та бажань розвиватись соціально та духовно. Вона ховається за власними "НЕБАЖАННЯМИ", і зовсім не хоче шукати того, чого б вона БАЖАЛА. Вона ховається за тим, чого НЕ ЗНАЄ та НЕ ВМІЄ... але при цьому не навчається, та не тренується....
Мені боляче дивитись на те, як вона зараз мучиться... але я не можу їй допомогти - вона мене до себе не підпускає зараз. Вона мене боїться. Все що я роблю, та все про що кажу - сприймається нею в штики, бо я намагаюсь змусити її вийти з зони "комфорту", почати щось робити, навчатись новому, набувати нових вмінь та навичок, щоб реалізувати себе в сучасності... А вона каже, що я не маю права когось навчати, і відвертається від мене...
Сумно, скрутно, боляче... Вона - моя єдина сестра. Вона одна з найближчих для мене людей. Я люблю її, і хочу їй допомогти... Але вона ДУРА І НЕ ЛІКУЄТЬСЯ!
Може, хтось щось порадить? А?
Іноді надзвичайно важливо припинити розмовляти, займатись якимись справами, і приділити себе спостеріганню сходу або заходу сонця.
Адже це неймовірно красиво та мальовничо. Спостереження за сонцем надає спокою та гармонії душі. На серці стає тепло та затишно. Око насолоджується різномаїттям кольорів та фарбограєм.
Іноді це надзвичайно важливо...
... адже така подія відбувається дуже рідко - лише один раз на день!
Анекдот.
Одного професора через одну літеру "ф" запитують:
- Що таке час і що таке вічність?
Той відповідає:
- Навіть якби я мав час це пояснити, вам потрібна була б вічність, щоб це зрозуміти.
Для тих, перед ким постало запитання "Ну і де сміятися?":
НІДЕ.
Для тих, кому цікаво, чому саме зараз саме Некрот розповів саме цей анекдот:
навіть якби я мав час... 
Бажаю вам завжди мати час! На все справді важливе. І мати мудрість відрізнити те, що ви можете змінити, від усього іншого. І потрібне від непотрібного.
На цьому відкланююсь.
