хочу сюда!
 

Юна

34 года, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 35-60 лет

Заметки с меткой «життя»

One silver dollar - Vaya Con Dios

Music: L. Newman
Poetry: K. Darby

One Silver Dollar
     Один срібний долар 


    One silver dollar
         Один срібний долар,
    Bright silver dollar
         блискучий срібний долар
    Changing hands
         знай, мандрує з рук у руки,
    Changing hands
         з рук у руки...

Endlessly rolling
         Чи змарнований, чи вкрадений,
Wasted or stolen
         він нескінченно обертається,
Changing hands
         не затримуючись ніде надовго,
Changing hands
        з рук у руки, з рук у руки.

Spent for a beer his trinket
         Обміняна на пиво його нікчемність,
Won by a gambler’s lust
         виграний жагою азартного гравця,
Pierced by an outlaw’s bullet
         пробитий кулею злочинця,
And found in the blood red dust
         знайдений у закривавленій багнюці,

    One silver dollar
          переходить з рук у руки
    One silver dollar
          срібний долар...
    Changing hands
    Changing hands
          
Love is a shining dollar
         Любов отой сяючий долар,
Bright as a churchbell’s chime
         прекрасний мов церковний передзвін,
Gambled and spent, and wasted
         розіграний і витрачений, змарнований, 
And lost in a dust of time
         і загублений десь під піском часу.

    One silver dollar
         Срібний долар,
    One silver dollar
         один срібний долар
    Changing lives
         йде з одного життя у друге,
    Changing hearts
         від одного серця до другого,
    Changing hands
         і мандрує з рук у руки...

                      07.03.2018


    

НашіВчинки - наші Сліди

ми   залишаєм
слід
в житті ,
життях чиїхось
як у снігах
незаймано - білісних .

який то  Cлід
буде ?

чи болісний
або обитий брудом..


Що ти отримав на Новий Рік ?


67%, 2 голоса

33%, 1 голос

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Який серіал твого життя ?


50%, 1 голос

0%, 0 голосов

50%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Кохання в житті Тараса Шевченка

Він прожив лише 47 років, та мало хто знає, що маючи надзвичайну славу художника і поета, митець Т. Шевченко залишався нещасливою в особистому житті людиною. Тема любові, сім’ї, дітонародження – одна з центральних у творчості письменника, більше того, вона основна в житті Шевченка. Степан Балей писав: „Знаємо, що доля не позволила поетови пережити повну, щасливу любов, а знаємо, як глибока була в його душі потреба любити і бути любленим. Доля… казала йому бути бездомним цілий його вік…”.  Їх було вісім – знакових жіночих постатей у бентежному і сповненому драматизму житті Тараса. Імена більшості з них ми б не знали, якби не любов до них великого поета. Найчастіше  його обраниці не могли оцінити ані поетичного, ані художнього генію великого митця. Тому він втішався, переконував себе у правильності «запорозького вибору»: 

«Не женися на багатій, 
Бо вижене з хати, 
Не женися на убогій, 
Бо не будеш спати. 
Оженись на вольній волі, 
На козацькій долі, 
Яка буде, така й буде, 
Чи гола, то й гола. 
Та ніхто не докучає…»

Переглянути список тих, кого так палко кохав Т.Шевченко: http://spadok.org.ua/taras-shevchenko/kochannya-v-zhytti-tarasa-shevchenka


невероятные совпадения

Эти совпадения настолько невероятны, что не могли прийти в голову ни одному
писателю-фантасту. Фантасты попросту не решились бы написать такое,
побоявшись упреков в вызывающей неправдоподобности. Лишь сама жизнь вправе
столь причудливо переплетать нити человеческих судеб. Ее никто не отважится
обвинить во лжи.

   ***
 Жители шотландской деревни смотрели в местном кинотеатре фильм "Вокруг
света за 80 дней". В момент, когда киногерои садились в корзину воздушного
шара и обрубали канат, раздался странный треск. Оказалось, на крышу
синематографа упал... точь-в-точь такой же, как в кино, воздушный шар! А
было это в 1965 году.

 ***
 Когда американский астронавт Нейл Армстронг ступил на поверхность Луны,
первое, что он произнес, было: "Желаю успеха, мистер Горски!". Фраза
означала вот что. Ребенком Армстронг случайно подслушал ссору соседей –
семейной пары по фамилии Горски. Миссис Горски распекала мужа: "Скорее
соседский мальчишка слетает на Луну, чем ты удовлетворишь женщину!". И вот
на тебе, совпадение! Нейл действительно полетел на Луну!

   ***
 Писатель Евгений Петров имел странное и редкое хобби: всю жизнь
коллекционировал конверты... от своих же писем! Делал он это так - отправлял
письмо в какую-нибудь страну. Все, кроме названия государства, он
выдумывал - город, улицу, номер дома, имя адресата, поэтому через
месяц-полтора конверт возвращался к Петрову, но уже украшенный разноцветными
иностранными штемпелями, главным из которых был: «Адресат неверен». Но в
апреле 1939-го писатель решил потревожить почтовое ведомство Новой Зеландии.
Он придумал город под названием «Хайдбердвилл», улицу «Райтбич», дом «7» и
адресата «Мерилла Оджина Уэйзли». В самом письме Петров написал
по-английски: «Дорогой Мерилл! Прими искренние соболезнования в связи с
кончиной дяди Пита. Крепись, старина. Прости, что долго не писал. Надеюсь,
что с Ингрид все в порядке. Целуй дочку от меня. Она, наверное, уже совсем
большая. Твой Евгений». Прошло более двух месяцев, но письмо с
соответствующей пометкой не возвращалось. Решив, что оно затерялось, Евгений
Петров начал забывать о нем. Но вот наступил август, и он дождался...
ответного письма. Поначалу Петров решил, что кто-то над ним подшутил в его
же духе. Но когда он прочитал обратный адрес, ему стало не до шуток. На
конверте было написано: «Новая Зеландия, Хайдбердвилл, Райтбич, 7, Мерилл
Оджин Уэйзли».

 И все это подтверждалось синим штемпелем «Новая Зеландия, почта
Хайдбердвилл». Текст письма гласил: «Дорогой Евгений! Спасибо за
соболезнования. Нелепая смерть дяди Пита выбила нас из колеи на полгода.
Надеюсь, ты простишь за задержку письма. Мы с Ингрид часто вспоминаем те два
дня, что ты был с нами. Глория совсем большая и осенью пойдет во 2-й класс.
Она до сих пор хранит мишку, которого ты ей привез из России». Петров
никогда не ездил в Новую Зеландию, и поэтому он был тем более поражен,
увидев на фотографии крепкого сложения мужчину, который обнимал... его
самого, Петрова! На обратной стороне снимка было написано: «9 октября 1938
года». Тут писателю чуть плохо не сделалось - ведь именно в тот день он
попал в больницу в бессознательном состоянии с тяжелейшим воспалением
легких. Тогда в течение нескольких дней врачи боролись за его жизнь, не
скрывая от родных, что шансов выжить у него почти нет. Чтобы разобраться с
этими то ли недоразумением, то ли мистикой, Петров написал еще одно письмо в
Новую Зеландию, но ответа уже не дождался: началась вторая мировая война. Е.
Петров с первых дней войны стал военным корреспондентом «Правды» и
«Информбюро». Коллеги его не узнавали - он стал замкнутым, задумчивым, а
шутить вообще перестал.

 В 1942 году самолет, на котором он летел в район боевых действий, пропал,
скорее всего, был сбит над вражеской территорией. А в день получения
известия об исчезновении самолета на московский адрес Петрова поступило
письмо от Мерилла Уэйзли. Уэйзли восхищался мужеством советских людей и
выражал беспокойство за жизнь самого Евгения. В частности, он писал: «Я
испугался, когда ты стал купаться в озере. Вода была очень холодной. Но ты
сказал, что тебе суждено разбиться в самолете, а не утонуть. Прошу тебя,
будь аккуратнее - летай по возможности меньше».

***
Пятого декабря 1664 года у побережья Уэльса затонул пассажирский корабль.
Погибли все члены экипажа и пассажиры, кроме одного. Счастливчика звали Хью
Уильямс. Более века спустя, пятого декабря 1785 года, на этом же месте
потерпело крушение другое судно. И вновь спасся единственный человек по
имени... Хью Уильямс. В 1860, опять-таки пятого декабря, здесь же пошла ко
дну рыбацкая шхуна. В живых остался только один рыбак. И его звали
ХьюУильямс!

***

 Генри Зигланд был уверен, что смог обвести судьбу вокруг пальца. В 1883
году он порвал со своей возлюбленной, которая, не в силах перенести разлуку,
покончила с собой. Брат девушки, вне себя от горя, схватил ружье, попытался
убить Генри, и решив, что пуля достигла цели, застрелился сам. Однако Генри
выжил: пуля лишь слегка задела лицо и вошла в ствол дерева. Несколько лет
спустя Генри надумал спилить злополучное дерево, но ствол был слишком
большим, и задача казалась невыполнимой. Тогда Зигланд решил взорвать дерево
при помощи нескольких динамитных шашек. От взрыва пуля, которая все еще
сидела в стволе дерева, вырвалась на свободу и попала... прямо в голову
Генри, убив его на месте.

***

Истории о близнецах всегда впечатляют, а особенно - эта история о двух
братьях-близнецах из штата Огайо. Их родители погибли, когда крошкам было
всего несколько недель от роду. Их усыновили разные семьи и разлучили
близнецов во младенчестве. Отсюда берет начало череда невероятных
совпадений. Начнем с того, что обе приемные семьи, не советуясь и не
подозревая о планах друг друга, назвали мальчиков одним и тем же именем -
Джеймс. Братья выросли, не подозревая о существовании друг друга, однако оба
получили юридическое образование, оба прекрасно чертили и плотничали, оба
женились на женщинах с одинаковым именем Линда. У каждого из братьев
родились сыновья. Один брат назвал сына Джеймс Алан, и второй - Джеймс
Аллан. Затем оба брата оставили своих жен и женились вторично на
женщинах...с одинаковым именем Бетти! Каждый из них был владельцем собаки с
именем Той... продолжать можно бесконечно. В возрасте 40 лет они узнали друг
о друге, встретились и были поражены тем, что все время вынужденной разлуки
проживали одну жизнь на двоих.

Парень на выданье... Или Васильевич в опасности

Зарисовка №1.

Год назад сменила место работы. Оформляюсь, в кабинете девчонки говорят: сейчас придет Васильевич, инструктировать по пожарке, смотри в обморок не упади и хихикают загадочно. Ну, думаю, придет дедушка какой-нибудь с перегаром, надо орбитом запастись. Приходит Васильевич, и действительно удивляюсь: входит парень, лет 30ти (ему 35 – позже узнала), два метра красоты, гора мышц. Позже выясняется он знакомый мужа по прошлой работе, ходит в качалку, бегает, короче ведет зож. По ходу работы контактируем… парень приятный, воспитанный, скромный (что вообще непонятно с его-то внешностью),  очень обходителен с женщинами, не пьет, не курит, ни слова мата не использует. Думаю, ну жене его или девушке повезло, потом узнаю, не женат, ни с кем не встречается. Ну феномен, конечно… может, голубой? Да нет, слава Богу, докладывают «агенты» из кадров, хотел встречаться с одной экономисткой, так она ему отказала, бегал долго, цветы-конфеты носил. Работаем дальше… девчонки из соседнего отдела рассказывают у них одна на него запала, а он морозится чего-то. Ну как-то ненавязчиво «феномен Васильевича» захватывает меня как психолога-практика…

Зарисовка№2

Идем осенью с ребенком из сада, гуляем по парку, собираем листики, вдруг встречаю одного бывшего "кандидата". Тога десять лет назад ему было 35, познакомились в компании, где он был звездой вечера, предложил сразу в постель. Отказала. Пару раз встречались в кафе (не элитного класса:) строил из себя крутого мэна (хотя жил в общежитии), очень гордился своей свободой, ни семья, ни дети ему не нужны были, так и сказал. Ну не нужны, ок. А мне ты нафига нужен такой красивый. Было смешно, как он поделился, что записывает в тетрадочку имена девушек, с кем переспал. Через пару месяцев вышла замуж  за хорошего, скромного парня. Сейчас увидела этого "кандидата" и жаль его стало (помятый, небритый ну и фообще фееее какой:)))), классно думаю, что не попала тогда в тот список между буфетчицей Надей и Светой из цветочного ларька.

Так вот думаю теперь, блин, а Васильевич-то в опасности, надо, чтобы ему срочно попалась якась хороша жыночка, бо пропадет.

 Берегите мужчин и цените, они вымирают, к сожалению ))

Чекаю 18 березня

 В житті буває все не так, 
Як ми того чекали
У нас  зявляється  маяк,
Щоб швидше дні минали. :)

 Чекаю 18 березня, за прогнозами лікарів, перелом заростають через два місяці.
Такий маячок зявився cat
 Лежати днями не так вже і легко як могло б здаватись, особливо для тих хто звик радіти,
стрибати, бігати, швидко ходити... 
А як подумаю, не бігти по стадіону, вдихаючи на повну запах трави, весни довгоочікуваної....ех...Багато всього під забороною...

Все це разом - привід пофілософствувати, подумати над цінностями і життям...
І причинно-наслідкові звязки....

Просто день

Початок. Дуже цікавий і інтимний. Ні, це не про секс, якого нам зі вчорашньої ночі з головою (і без ) вистачило. Я прокинулася десь о шостій, пес гавкав, просився до вітру і снігу і мені закортилося.
Перетнувшись з Пашком в коридорі, сказала що Жука тоді впущу, якщо він випередив мене на випуск. На вулиці світало,ранок був тільки на самому початку цього таємничого дєйства. Я не схотіла пертися в будку із смердючим дном і пішла в глубину города по сугробах сіла посеред поля і розмріялася - ось за що я люблю життя за містом :) І хоча деякі сусіди збиралися на свої працьовничі роботи ,про що свідчили і світили їх ліхтарики у дворі я мовчки продовжала свою справу. Як же добре бути ближче з природою...
Толька спав, будити його, як і мою маму вранці марна справа, то ж ми переплеталися ногами і руками до восьмої. Я що півгодини будила його на великі справи ,а він просив ще і ще п'ять хвилин, як завжди. На завтра поставила Перець ФМ на сьому ранку,я добра, казав на шість треба.

Відступ: О Боже ,ну як люди пишуть ці романи, я вже півгодини строчу геть не про те ,що хотіла спочатку... Просто почала спочатку...
За сніданком ми стали говорити про плани на сьогодні,Толік сказав про трубу, що її треба зняти після зносу котла аби плітку у ванній покласти одразу усюди, а перед тим ще сходити по молоко. Я попросила зробити це замість нього,він був проти - сиди вчися, нема чого по Дергачах шататися. На що я вперше відмовила і спокійно і чітко: - Ти відносишся до мене дуже грубо,ти забороняєш мені речі , які я люблю! Ти не знайдеш, заплутаєш.
- А ти мені покажі на мапі, і розгорнула Гугл,
Ось цією дорогою я завжди йду до тебе коли приїжджаю на автобусі, тоді він миттєво показав мені точку за поворотом.
- Дойдеш до кінця вулиці, повернеш ліворуч і другий дім ліворуч,єврозабор сірий і калітка,здається , теж сіра. Тоді я швидко метнулася мити посуд не допивши свою калінку і чай,робила це вже в процесі. Бистро примарафєтілася ,вчора купила таку класну косметіку - кожного дня б ходила десь очима блимати :) І це при тому,що помаду ще не відкривала,стара Лореалька фіолетова з блиском ще в нагоді. Наносила неї і думала про те,що такий самий колір в мене ще дома і він кожен рік зі мною у Толі,незмінна традиція.
Вибігла вниз:
Пройшла повз Толіка красива причепурена навіть не глянула:
- Гроші давай.
А що, в тебе зі вчора нічого не лишилося?
- Толя подиви в мої очі,ти бачиш ,а нігті бачищ,і це я ще помаду не застосовувала! Яка ще решта!? Продовжувала я блимаючи своїми закрученими довгіїми віями.
Нашкрьоб мені 45 грн. А чого це так дорого? Подорожчало! Ларі он підвозять і по 40! Підвозили...
Повз бабушки промайнути не довелося:
- Женю,чого до мене не заходиш. І той раз не заходила... А в пам'яті моїй тільки і думки про останню зустріч,як вона мене журила за занадто веселу Меланку і Старий Новий Рік. Наче я винна що Тольку погано після вечора було а Пашко з моєю мамою вже зустріли її після розпиття шампанського зранку. Прям вари борщі,і по молоко не пускають,що там казати про шампанське зранку! Зато як ми гарцювали з Толяном, я ж не знала ,що це його пониження градусу настільки його опустить вранці. Ну все,воля,біжу переулками до Фрунзе( дивно,чому його не перейменували, до Дергачів не дійшла декомунізація?) Мій улюблени сніжок , іградус в мінус п'ять. Піднялася вгору,повернула ліворуч,подзвонила в дзвоник і тільки зараз помітила,що євразобору нема а калітка зелена. До мене поспішив вийти молодй дебелий чорнявий хлопець і сказав ,що молоком займаються його батьки. Потім вийшов якийсь збентежений папуля здивовано віддав мені молоко, тепер я розумію,що по Дергачьовським міркам він чинив злочин,адже договорєнностей між нами не було а здєлка ввдбулася. Мама рідна,що мене чекало вдома! Я кажу та яка різниця в когт купляти.
Ти не розумієш,в нас домовленості,як за часів козацтва ,чітка організація не можна порушити ані гвинтика в цьому налагодженному механізмі. Це він цитував мою ранкову росповідь про високу організованість козаків... Все перекрутив на свій лад, не лишивши і натяку на свободолюбивий дух козаків. Потім сходив до бабушці,розказав все,там мабуть сталося ЧП шалених розмірів, і він сам поїхав на вєліку по сугробах за молоком. Градус вже піднявс до нуля,як він може їздити за таких умов та ще з банкою в моєму невдалому, як він каже, рюкзаці,я не доберу. Лишилася я сама намилювати пол використаною губкою. Цей процес мене забавляє,вперше я побачила цей трюк у Золушці. Вона одягала чоботи- щітки на ноги і танцювала намилюючи підлогу до чарівних бульбашок і робила сама собі і прачєчну і танці і пєнну вечірку. І я теж золушка затанцювала... Подзвонила Таня і я пішла у розмову аж на півгодини. А просто вперше я не стала приховувати,що гостюю у Толі,що наплутала з дорогою з молоком. Ми з нею сміялися,що ці телепні дергачевські геть не тямлять в стратегічному управлінні. Ну от підняли ціну, а за молоком на наступному тижні не прийшли - час задуматися продавцям,може ціну переглянути,а то на тобі одразу на 12,25% підняли. Вона ВЕД тямить і сміється, а у них ЧП. От люди кажу життя не бачили міського!? Потім ненароком запросила її в гості,а вона наче і погодилася,хоча Пашко їй зростом не такий був ,ще і занадто швидко почав їй доволі ніжні слова у Вайбер надсилати от вона його і відвайберіла. А тут вже і до Китайського нового року не хоче чекати, каже, давай раніше зшашличкуємся. Вернувся мій красень, розв'язав задачку з шости литрами молока тим що купив ще сметанки. З трьох ми сир зробили, грамів 350,з двох пряжене.
Йде. Завтра допишу.
І це я навіть не підібралася до моменту і причини початку цього разказу.
Суть замітки в тому,що кожен день дуже цікавий,якщо придивлятися до нього краще і дивуватися маленьким простим речам.