Давайте уявимо собі, що ви кожну ніч можете бачити сон який тільки захочете. І що ви, наприклад, можете на протязі однієї ночі проживати 75 років життя і стільки часу скільки ви захочете. І цілком очевидно, що вирушаючи в таке сновидіння, ви втілите всі свої бажання. Ви отримаєте всі задоволення, які тільки можете собі уявити. І після декількох ночей задоволень довжиною в 75 років кожна ви скажете - "Оо, це було здорово! А тепер хай буде якийсь сюрприз. Хай я тепер побачу сон, в якому не все буде під контролем. В якому може статися щось, про що я навіть не підозрюю.". І вам сподобається, і прокинувшись ви скажете - "Вау, нічого собі! Це було ризиковано, хіба не так?!". Потім ви захочете все більше і більше ризикованих пригод. І ви станете більш азартним. І в кінці-кінців ви опинитеся там де знаходитеся зараз. І ви будете мріяти саме про таке життя, яке маєте в теперішній момент.. Це станеться в результаті вибору серед нескіннченної кількості варіантів. І коли ви будете готові, ви пробудитеся. А якщо не будете готові, то залишитеся там роблячи вигляд, що це бідний, нещасний "я". Але якщо ви всетаки прокинулися від іллюзії, тоді ви зрозуміли, що біле це чорне, а ви це хто завгодно. І що життя це смерть чи краще сказати смерть це життя.. Тоді ви зможете себе відчути не так наче ви чужий в цьому світі, не так наче ви тут з випробувальним терміном, не так наче ви просто випадковість. Але ви зможете усвідомити, що ваша присутність в цьому свті абсолютно фундаментальна. І ви зрозумієте, що насправді, в своїй основі, ви лише матеріал та структура всього сущого..
©Алан Уотс

Існування не може бути покаране...
Воно є, або зовсім його нема.
Є життя? То воно дарованне Богом!
Це не просто так і не дарма.
І ні хто, крім Бога, не сміє
Відбирати чиєсь життя.
А хто іншою думкою мріє,
Безворотньо піде в забуття.

                                 24.10.22.

© Віталій Тугай, 2022

Не памьятаю чому я зникла з цього ресурсу, мабудь подіі 14 року вплинули на мене не тільки політичні , а й сімейні. 14 рік був тяжкий морально та фізічно.
Тому мабудь я і закинула блог.
За сім років багато чого змінилось. Я змінилась
А ще поповнення в нашій сімьї....ні це не дитина, це маленіке пухнасте створіння. Тепер останні 6 років наше життя починається не з випити каву спокійно, а пойти гуляти і в дощ і в сніг. А ще, одна дитина встигла закінчити школу та універ, а інша піднятися в танцях та потім закинути їх як мога далі. Ну то її вибір, зараз вона малює причому дуже гарно, як у альбомі так і в програмах. А ще наше детіще..база, не величка але наша. І все нібито нічого але...
Війна...залишили місто..хату..базу...ну якось так 7 років пройшли.
А ще цей ковід. Правда про нього зараз мало хто думає, якось не до нього, але він то є, він не зник.
А як ваші останні роки пройшли, як змінились?

- Я не хочу великий холодильник брати, бо це не естетично