хочу сюда!
 

Нэтали

41 год, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 30-50 лет

Заметки с меткой «життя»

Про козу Дерезу історія життя

        Розповім ще одну екстрім історію з сільського життя smile
        На другому році мого життя в селі, наші гарні приятелі подарували нам козенятко-кізочку. Вона була маленька, гарненька, без ріжок але з сережками. Ми з нею любили одна одну і жили дружньо. 

       Ця кізочка була розумна, порядна і майже не шкодлива. Вона дала нам два потомства, але потім трапився не гаразд і кізочки не стало unsmile
       А так як діти були ще малі і козине молоко їм було корисне, та і я вже звикла до такої господарки, то потім була ще одна кізка. Ця була більш менш нормальна, щоправда норовливіша за першу. Теж побула у нас пару років. А потім, коли я вже й не хотіла мати козу, знову навіщось завели. Але цього разу купили вже дорослу козу, та ще й з рогами і з не добрим поглядом. Так трапилось, що я не приймала участь в оглядинах і повіривши на слово про її молочність і кротість, її привели до нас.
         З першого ж дня, з першого погляду я зрозуміла, що з цією Дерезою у мене не вийде милих стосунків.
        Один її не добрий погляд говорив про те, що вона буде робити те, що захоче сама і ніхто їй не указ. Очі були якісь злі і наче вона дивилась і думала: ну ви у мене попляшете devil
        Чесно, навіть хотілось одразу повернути її назад до попередніх господарів. Але таки залишилось це створіння жити у нас.
         


          Шкоди від неї я дочекалась на першому тижні. Вона відірвалась і обгризла маленькі деревця. А всі хто тримав кіз одразу скажуть, що після такої обрізки-обгризки дереву капець. Може листки воно і буде гнати, а от з плодами нічого гарно не чекай. Я їй це простила і намагалась з нею подружитись, але вона все одно дивилась на мене не добрим поглядом.
         А саме найгірше було те, що ця коза постійно мене намагалась бити своїми великими рогами. Мені приходилось її доїти, а як тільки я нахиляюсь, або навіть просто підхожу до неї вона одразу нахиляє голову і намагаєтьмя мене стукнути. Вже навіть наставила мені синців. Як потім ми з"ясували, у минулих господарів її доїв чоловік, отже тому вона і не хотіла мене до себе підпускати. Короче я вже стала боятись йти до неї, ну звичайно нікому не сподобається чекати, що тебе будуть бити... Стала я бунтувати і жалітись чоловіку. А він каже: "то вона бачить, що ти її боїшся і тепер командує тобою. Візьми лозинку і трохи дай їй по задниці". Ну я собі і думаю: не піду ж я просто так її лупцювати, а як буде нагода провчу цю аферистку uhmylka
     Довго чекати не прийшлось. Пройшло три дні. Вихожу я у двір, а ця зміївна вже відірвалась і хазяйнує у садку. Я дістала лозину і йду до неї. А вона, побачивши ворожий наступ, зі своїм чортячим характером, звичайно ні крапельки не злякалась, а навпаки почала двигатись на зустріч devil .   

       А я думаю: повинна ж я їй в кінці кінців показати хто тут хазяйка beat Я відступати не збираюсь і зараз точно буде битва, в якій і вирішиться Ху із Ху  umnik
       Ну що? Підбігла вона до мене підтюпцем. Я її шморг, шморг по бокам куди дістала. А тю-тю... врагу нє сдайотся наш гордий Варяг. Вона наступає і відтісняє мене задкувати. Я знову намагаюсь наступати, знову шморг, шморг куди дістала. Дереза мекає під ніс і знову мене двигає. А далі почалась серьозна битва Титанів sila
         Дереза наче почала здавати позиції, відійшовши на декілька кроків назад. Я зраділа: О-о-о-о думаю я перемагаю. Ага, розмріялась....
Відійшовши, коза стала на задні ноги, піднявшись в устрашаючій стійці, очі її аж заблищали від ярості, вона видала зле і гучне Ме-е-е-е-е-е-е і наставивши рога ринулась на мене. 


       Я вже відбігла ще далі. Маневр повторився. І я бачу, що я стою біля фіртки. Тобто ця Наполеонівська наволочь з рогами намагалась мене вигнати з двору. І коли вже втретє коза наступила, я вискочила за двір і швидко зачинила калітку. Стою і міркую що ж робити далі?  А Дереза продовжує свої атаки з тим же напором, але тепер вже розганяється і б"ється рогами у калітку. А я стою як бідна сирота казанська. help  Коза захопила територію і вигнала мене на вулицю. Ну точна Дереза із казки.


І тут мені приходить гарна думка umnik  Коли коза вдаряється у калітку, вона зовсім не дивиться на мене. А у ней на шиї від ошийника тягнеться шматок цепка і на кінці величенький карабін. Я її зараз вхоплю за той цепок і накину карабін на штахетину забору і так я зупиню її напади і зможу зайти у двір. А коза почала заспокоюватись, але в даний момент мені це було як раз і непотрібно lol. Я почала знову її дражнити лозиною. Звичайно горда Наполеонівка цього не стерпіла і зловилась на мій тактичний хід. З другого разу я її вхопила і льогкім двіжєнієм рукі зачепила на штахетину. 
        У кози розширились зінниці, вона дьорнулась і зрозуміла, що не має свободи, видала мекання на подобі злого рика і обмякла. 
       Мій розрахунок вдався, коза могла спокійно стояти і дихати, але не могла відійти від місця свого тимчасового ув"язнення.  devil Думаю, нехай приходе її адвокат (чоловік) і вирішує як далі буде діло.....


 
        Відкрила калітку, чуть не дала їй під ніс дулю і з переможним настроєм пішла далі хазяйнувати sila
        Коза простояла наказана десь біля півтори години, іноді мекаючи, але вже жалібно, неначе просила пробачення. З моєю доброю душею, мені навіть стало її жалко, але відпустити її означало здатись. 
Коли прийшов додому чоловік, він зайшовся сміхом, бо думав, що вона зі своєю паталогічною шкодливістю сама туди зачепилась. Але коли почув розповідь про битву під Полтавою, то сміялись ми вже разом lol.
В общому вирішили ми дати їй ще шанс і якщо вона буде продовжувати так себе вести піде на шашлик tost  
        Треба Вам сказати, що Дереза трохи притишила свою норовливість і навіть перестала мене бити коли я її доїла. Лише іноді, по своїй звичці, намагалась наче напасти, але потім коли я підвищувала голос, вона спохвачувалась і стримувала свої випади. Але ж як воно вредне, то все одно рано чи пізно гидота вийде. І хоч вона перестала нападати на мене, а все таки одного разу кинулась з розгону на малого (йому тоді було 5-6 років), збила цепком з ніг і пішла в розгін, щоб напасти на нього. Добре що ми були тут поряд і одразу спинили цю наволочь. І в цей день , без суда і слідства було винесено приговор - шашлик  beat umnik   
Після цієї злюки ми кіз більше не тримали.
От і казочки кінець. Той хто слухав молодець bravo  lol  


        

Чомусь сподобалось )

        Без сверхзадачи человеческое существование лишено смысла. Животные рождаются, дают жизнь новым поколениям, потом функция размножения угасает, и наступает смерть. А мы — мы не умираем, пока у нас есть цель — дождаться внуков и правнуков, написать книгу, увидеть мир, заглянуть в Зазеркалье… Старости не существует, и ничего не заканчивается, пока вы сами этого не захотите.

        Мы смотрим старые фотографии в старом альбоме. Годы уносят все внешнее, и с возрастом душа человеческая постепенно освобождается от покровов и предстает в своем первозданном виде. Уже нет нужды нравиться, играть в какие-то игры. Можно быть самой собой, говорить что думаешь и как чувствуешь. Наконец понимаешь, что счастье — это то, чем можно прямо сегодня и сейчас поделиться с другими, нечто крошечное, хрупкое и ужасно важное. Отрез самой лучшей шерсти для дорогой подруги. Теплый автограф на подаренной книге. Или десять самых вкусных пирожных из французской кондитерской.

       Мы бьемся с жизнью, думаем: вот получим премию, купим квартиру, машину, завоюем должность — то-то будем довольны! А запомнится навеки другое — как молодой и красивый папа играет на рояле старинный вальс «Осенний сон», а ты — кружишься, кружишься под музыку, словно лист на ветру… (Н.Бехтерева)






Ціни знижуюсть - життя кращає

Ціни на продукти в Україні знижуються – Держстат
10 Серпень 2018, 06:47

За цими даними, в липні порівняно з червнем ціни на продовольство знизилися на 1,9%
За цими даними, в липні порівняно з червнем ціни на продовольство знизилися на 1,9%

Ціни на продукти харчування в Україні продовжують тенденцію до зниження, заявляють у Кабінеті міністрів із посиланням на дані Державної служби статистики.

За даними, наведеними 9 серпня, в липні порівняно з червнем ціни на продовольство знизилися на 1,9%. Найбільше (12,4 – 7,6%) подешевшали сезонні продукти – овочі, фрукти й яйця. Також знизилися ціни на молоко, молочні продукти, сало і свинину.

При цьому, за повідомленням, на 0,7 – 1,9% так само сезонно подорожчали вироби із зернових, в тому числі хліб і макаронні вироби, та деякі крупи.

У цілому споживчі ціни в липні, за даними Держстату, знизилися на 0,7%. Порівняно з липнем 2017 року ріст цін склав 8,9%.

У Національному банку України прогнозували, що у 2018 році інфляція складе понад 8%.

Соревнования

«На старт!», «Внимание!», «Марш!» Очень многим известны эти команды из нашего детства. Недавно пришла мысль: а ведь подобные фразы порой превращаются в сигналы, которые возникают в подсознании многих людей, и становятся своеобразными толчками, побудителями к действию на протяжении всей жизни. То ли длительное пребывание в декрете на меня так повлияло, то ли в некотором роде зрелость, но в последнее время хочется поспорить с известным классиком мировой литературы, и заявить: «Наша жизнь – не просто игра, наша жизнь – соревнование». Когда оно начинается?

Да почти с появления малыша на свет. Сначала, конечно, соревнуются только родители. И если в Олимпийских играх определены основные виды спорта, то в наших – некие этапы или периоды в жизни человека. Ну, например, момент, когда ваш ребенок встал на ножки, сел, научился держать ложку, пошел (ну и, конечно, любимые), сел на горшок, заговорил.
Ну а дальше пошло-поехало: обязательно в два года научить всем цифрам и буквам алфавита, английскому, а еще лучше – (о, да!) пусть малыш знает все столицы мира или флаги или…ну в принципе, здесь то, что родителям интересно, главное – чтоб фишка была.
Да, сразу говорю: из тех родителей, которых я встречаю, не все соревнуются, но вот,к сожалению, встречаются и такие, кто любит «состязаться», причем есть те, кто просто отмалчивается, когда ты говоришь, что намеренно не учишь ребенка алфавиту в два года, а случается и так: «Да вы что? Почему? А мы все буквы знаем». Вот эти наши фразы «А я», «а мы»…да…., но об этом в другой раз.
Не буду детально описывать садиковский и школьный период. Там соревнуются дети с помощью родителей. Потом высшее образование. Хотелось бы сказать, что на этом этапе принимают участие только дети, но нет. Ведь как назвать тот факт, когда мать или отец (которые знают или наоборот не хотят или не могут адекватно оценить уровень знаний их чада) «пихают» ребенка в самый престижный ВУЗ на самую престижную специальность, а потом буквально вместе с ним учатся, работают в поте лица, чтоб великовозрастное дите училось? Может, кто поспорит, но, мне кажется, виной всему соревнование. Хоть здесь, конечно, есть и другие факторы: сложившаяся система, которая заключается в том, что без «вышки ты никто». Этот ряд можно продолжать долго: получение еще трех высших образований, замужество, рождение ребенка только, чтоб доказать кому-то что-то. Обидно, когда люди совершают все это, не потому что действительно хотят развиваться, встретили «своего одного-единственного», «действительно хочет и готова дать начало новой жизни», а потому что так надо.
Может, я утрирую, преувеличиваю, а, возможно, все, что я описала, — одна из особенностей «человеческой сущности»…
И, да, думаю, мне еще предстоит узнать, насколько я сама азартна….


www.straus.net.ua

Автобус

«Колеса у автобуса крутятся, крутятся, крутятся….» Слова этой детской песенки вертелись у меня в голове, когда мы с моей маленькой дочкой в очередной раз посмотрели на дорогу с надеждой, что вот-вот появится наш зеленый или сине-белый или даже красный спаситель, и увезет нас подальше от этой маленькой автостанции, от этого солнцепека. А он все не появлялся…

«Не повезло», — подумала я, когда сказали, что обычно они приезжают быстро, но в этот раз один —  сломался, а другой  — задерживается.

Мы не так долго и ждали, но дело в том, что прямо перед нашим носом уехал один автобус, за ним – другой. И мы почти сели в тот, другой, но не хватило всего лишь одного места. И так обидно стало, что никто не захотел пропустить, меня, одну, с маленьким ребенком. И не говорите, что сама виновата, дура, одна с маленьким ребенком ехала. Ситуации бывают разные. У всех. Всегда.  Об этом нельзя забывать. Но тогда я решила, что этим людям и вправду нужнее. Может, кто на работу опаздывал (10.00 утра, правда). В общем, я оправдала этих людей.

«Повезло», — подумала я, когда мы сели  в автобус и быстро помчали, «с ветерком», созерцая из  окна сначала городские пейзажи, а потом деревья, поля, леса, рельсы, водоемы, подсолнухи и прочее.

«Очень повезло», — подумала я, когда спустя час к нам в автобус стали заходить люди, много людей. Как оказалось, первый автобус, а за ним и второй, которые уехали перед нами, сломались в пути. Вот почему мы так долго ждали, ведь пришлось пустить свободный транспорт подбирать пассажиров, но он всех не уместил, и вот люди стояли просто в поле и ждали, когда их заберут. Этим людям не позавидуешь.  Но жизнь не перестает удивлять. И эти автобусы напомнили мне о многих других ситуациях.

Безусловно в наше время нужно думать прежде всего о себе, о своих интересах, ну и об интересах своих близких, но вот, как в том автобусе, тебе кажется, что ты успел,  тебе повезло, и ты молча смотришь в окно на томящихся под знойным солнцем, а спустя какой-то час сам пытаешься залезть в тот самый автобус, да пусть стоя, да пусть на одной ноге (главное самой об этом не забывать).

Послесловие. Всем, кто долго ждет! Не унывайте! Возможно, вам очень повезет! Возможно, вы дождетесь чего-то более перспективного. 

www.straus.net.ua

Як почати нове життя


 

Я ненавиджу кожен ранок. Кожен день нагадує минулий і нічого нового. Мені все набридло! Як почати нове життя, якщо навколо багато що не влаштовує? Чому стабільність з часом починає набридати? Позбавляємося від страхів і починаємо зміни вже сьогодні! Якщо думка почати все з чистого аркуша не дає спокою - не потрібно відкладати затію до кращих часів. Вони навряд чи настануть, а дорогоцінні роки підуть у прірву. Поради зі статті допоможуть вам знайти те, що ви так давно шукали в собі!

 

Хочу почати нове життя

 

Звідки взагалі береться бажання почати нове життя? Коли все навколо перестає приносити радість, а ти нагадуєш вичавлений лимон - пора починати життєве перезавантаження. Як тільки виникає перший сигнал «мені терміново потрібні зміни, і я не можу так більше» - значить, жереб кинуто.

 

Сильне бажання почати нове життя виникає, коли життя стає швидше вироком, ніж задоволенням. Такий сміливий вчинок можна зробити в будь-якому віці, незалежно від соціального стану і вже тим більше статі. Для кожного доля приготувала секретну дорогу, до якої важливо прийти усвідомлено.



 

З чого почати нове життя?

Перше - відчути справжнє бажання.

Друге - почати розробляти план втечі від рутини і її міцних пут. Нове життя лякає своєю невідомістю, але можна зробити по-розумному - побудувати покроково її реалізацію. Відрив від того, що «є зараз» і того, що «буде потім» - саме це лякає!

 

Навряд чи людину лякає те, що через три роки він зможе купити будинок. Його більше хвилює те, як він зможе перебороти лінь, або покинути стару роботу на більш цікаву або як він буде відмовляти собі в покупці непотрібних речей. Якби усі знали те, що результат гарантований - всі б кинулися в цю невідомість.

 

Як почати нове життя

 

Щоб зміни швидше постукали в двері, потрібно зрозуміти, що минуле - це віджитий час, про який не потрібно думати і жаліти. Якщо ненависна робота багато років забирає життєву енергію - від неї варто негайно позбутися. Страшно уявити, що трапиться з людиною через ще 10 років! Ризикувати - такий навик допомагає швидко позбутися від того, що тільки тягне назад або залишає на місці. Стабільність, часом, буває примарною. За нею може ховатися хронічний страх зробити відповідальний крок і пожертвувати сьогоденням.

 

Є усіма відома приказка: «Краще синиця в руках, ніж журавель у небі». Вона пояснює, що можна задовольнятися існуючим і не брати від життя більше. Так, це правило можна застосувати на перших етапах або якщо все задовільняє. Але, як взяти себе в руки і почати нове життя, коли ти вже покриваєшся пилом? Чи не бігти від потенційних можливостей!

 

Чи не бути багатослівним на новому шляху

 

З чого почати нове життя, як не з великого ентузіазму. Не потрібно говорити всім підряд: «Я починаю зміни, перестаю робити це, і почну це». З великою ймовірністю, що оточуючі будуть байдужі до цього або, навпаки, будуть насміхатися. Говорити про глобальні ідеї потрібно тільки тим, хто дійсно тебе розуміє і підтримує. Слова не люблять бути викинутими на вітер. Люди, які пережили неприємний досвід або вважають «як сказала Галина» будуть тільки наповнювати життя скептицизмом.

 

Очистити життя від непотрібного мотлоху

 

Якщо вже й починати все з чистого аркуша, то потрібно позбутися від непотрібного мотлоху. Що впливає на людину? Його обстановка! Якщо вона переповнена непотрібними дрібницями, гірше того, сміттям, тоді трапляється дисбаланс. Варто зараз подивитися, що нас оточують будинки - в нашій фортеці. Здається, все ідеально? Навіщо мати безліч сервізів, мідну вазу, непотрібні журнали, речі з неприємного минулого. Це можна продати, віддати нужденним. Чим менше обстановка наповнена мотлохом, тим легше відчувається на душі. Легкість на душі - це відсутність порожніх стресів.

 

Навчитися цінувати час

 

Як почати нове життя? Навчитися цінувати час. Це найважливіший актив, яким не варто розкидатися! День складається всього з 24 годин, з яких практично половина йде на відпочинок. Не можна сидіти годинами безперервно біля телевізора, за екраном телефону, приділяючи час дрібницям. Як можна вивчити іноземну мову, якщо постійно дивитися фото в соц. мережах? Як встигати робити зарядку, якщо ми постійно встаємо пізно? Важливо контролювати режим дня і приділяти достатньо часу на сон і бадьорість. Даремні справи варто замінити корисними, від яких буде ефект. Хвилина неробства стає заслуженою, якщо достатньо попрацювати для цього.



 

Позбутися від шкідливих звичок

 

Для формування будь-якої звички досить 3 тижні. За цей час організм і мозок повністю набуває нового темпу життя. Важливо позбутися згубної поведінки, від якої тільки одні проблеми. Давно хочеться кинути курити? Ходити в зал для схуднення? Може, перестати їсти багато солодкого? Тільки велика сила волі і наполегливість допоможуть побороти непотрібні звички.

 

Скласти список «незадоволених» речей

 

«Я не задоволений своєю роботою, мені не подобається, як я веду себе в суспільстві, мені не подобається мій стиль одягу», - такі думки точно наштовхують на зміни. Важливо написати список з тих речей, які не задовольняють людину. Потрібно чесно вказати на те, від чого виходить внутрішня боротьба. Результат може здивувати! Навпроти кожного пункту потрібно написати спосіб, який вирішить цю проблему. Саме «шляхи вирішення» стануть тими цілями, до яких потрібно прагнути.

 

Помінятися зовні

 

Чому б не створити свій новий образ, який буде символізувати зміни? Поміняти зачіску, носити новий макіяж, поміняти стиль гардеробу, замінити окуляри на контактні лінзи - зміни в зовнішності повинні відповідати внутрішньому настрою. Непримітна дівчина стане фатальною жінкою, якій завжди будуть говорити компліменти. Невпевнений в собі хлопець зможе вразити публіку злегка зухвалим чином. Вихід в нове життя - це подіум, де ми проявляємось у всій красі.

 

Позбутися від страху

 

«Ну, чого ж ти чекаєш? Давай, підійди до керівника і попроси про підвищення! Скажи, що тебе не влаштовує », - такі думки змушують крізь землю провалитися. Завжди страшно почати нове життя, коли всередині сидить невпевненість. Досить зробити один крок і далі буде простіше контролювати ситуацію. Навіщо довго налаштовувати себе і все-таки не стати на довгоочікувану дорогу? Важливо переступити через невидимий бар'єр, який заважає просуватися далі.

 

Підтримувати старі контакти

 

Ніколи не варто забувати про нерозлучних друзів, з якими ми пізнали радість і горе. Незважаючи на велику зайнятість, постійні плани, важливо підтримувати відносини з ними. Написати повідомлення, а краще зателефонувати і дізнатися: «Як ти? У тебе все добре? Може зустрінемося?". Знати, що в житті є ті, хто може підтримати і бути поруч - найприємніше відчуття. Справжні друзі, хороші знайомі завжди підтримають, незважаючи на обставини.

 

Перестати чекати дива

 

Хороший момент ніколи не настане, як тепер! Вже вдосталь ми наситилися «сніданками», вже стільки нафантазували - пора почати діяти. Чи не буде кращого часу, як зараз, щоб сказати «я тебе люблю», «я тебе ціную», «давай спробуємо» і т.д. Важливо перестати шукати відмовки, а впевнено ступати на шляху до бажаної мрії.

 

Як почати нове життя, не маючи багато здібностей, великих зв'язків і грошей? Відчути величезне бажання поміняти курс на щасливе майбутнє. Кожен з нас - міцний граніт, який вимагає детальної роботи. У підсумку, результат здивує навіть самого великого майстра! Досить застосувати поради зі статті, і ви вже ніколи не залишитеся колишнім. Великих успіхів і ніякого смутку!

Біла полоса життя...


Кажуть, що життя складається з білих та чорних полос...
Коли вам трапиться біла полоса в житті, поверніть, і йдіть вдовж цієї полоси!

От як я його розумію...)))



  Почитую один блог, і не без того що картинки там поглядаю...smutili
  І тут трапилась там заміточка одна.. всю наводити не буду, але шматочок, рідний моїй душі, так припав до серця, що передеру і тут, собі на згадку залишу.

  "У меня ж теперь коса есть. Бензиновая. Ну такая, как у тех оголтелых подонков, которые в шесть утра дружной ватагой тарахтят страшно под окнами с мая по сентябрь. Ходил с ней по участку и уничтожал всё, что только можно, и немного даже то, что вообще нельзя. Цветы, которые баба понасажала чуток подровнял, клубнику облагообразил и даже замахивался пару раз на малину, до того уж увлекательный, сволочь, процесс оказался. Всё жужжит, гремит, воняет выхлопными газами и мелкодисперсно расшвыривает в разные стороны. Никакой возможности остановиться! Брошу всё, уйду в косари."

  Як я його розумію!!  Свої люди.. dance lol

Сказати хочу!!!

Добрий вечір, шановне панство!
Почитала стрічку блогів та накрило мене хвильою ностальгії. Та такою, що не можу не висловитися.
Колись у далекому 2010 я відкрила для себе розділ приколів на нашому сайті ай.юа. Особливо вподобала картинки, бо їх так зручно було вставляти в презенетації. Але прийшов день, коли для збереження картинок необхідна була реєстрація на сайті, тому я була змушена завести нік та імейл. Трохи згодом почала щось постити сама. Крім розділу "приколи", відкрила для себе ще "блоги", але вони мене особливо не зацікавили. Мої так звані "замітки" коментувало півтора землекопи, але то мене не обходило.
Прийшов буремний 2013, політика модераторів почала мінятися, багато моїх проукраїнських приколів видалялося, найлегші адмінами перекидалися у блог. Я випадково щось наклікала й вийшла на стрічку блогів, побачила інших різних жителів народу. І читала. Здебільшого мовчки.
На початку 2014 мене перевели на підвищення до столиці, це було за кілька днів до розстрілів на Майдані. Тепер уявіть собі стан тієї 33-річної жіночки: на роботі все по-новому, в столиці своя специфіка, керівництво ближче, підлеглі нові, і кожен з них сам хотів посісти це місце, шалені столичні затори, навігатор тупить, за 500 км від мене закінчує 4 клас рідненька донечка, і моє материнське серце дуже сумує, і на додачу до всього в центрі омріяного Києва "Плине кача по Тисині", якісь виродки в Криму та казна-що в рідному Дніпрі. Забула додати, що близьких друзів я в Києві не мала. Єдиним звичним був сайт ай.юа. І блоги зі звичною сторінкою. Мене тоді дуже підтримали люди. Віскарь, Хельга, АльКазлов, Мідна Феєчка, Золотко, Лана Скала, Гала, Любомирчик, Татоша, Помадка, Ланц, ще були люди, і багато, перепрошую, якщо раптом когось забула. Коли мені подобався чийсь коментар - я тикалася в друзі, зазвичай ніхто не відмовляв. Звісно, нікому не скаржилася на самотність, але в ті 3-4 міс айка замінила мені сім'ю та друзів.

..................

Тепер блоги стали іншими. І я не про інформаційне наповнення, бо інформацією стрічку наповноюємо самі хто чим хоче.
Блогери стали інші, ми з вами, ти і я, і вона, і він. Коли це сталося, дорогенькі? Ви ж нормальні були: гостинні, привітні, позитивні. І я теж на масовій хвилі міркую, френдити ту жіночку з обмеженими можливостями чи ні... Мені що, шкода місця у френд-листку? Ну буде діставати - завжди ж можна видалити. Це через засилля "нових-старих" незрозуміло яких особистостей, що не зізнаються, ким були раніше? Чи через Змєєловів, що зробили зухвале матюче хамство майже трендом? Чи через Мілєдь ми зачерствіли? Боїмося, що нас зурочить по інтернету тьотя-ексгібіціоністка з діабетичною енцефалопатією?

Дякую, що прочитали. Всі питання з попереднього абзацу риторичні та спрямовані перш за все до себе. Написала й відпустило.

А взагалі-то мій вечір сьогодні отакий
http://photo.i.ua/user/4959475/490057/15127768/
Розігнала всіх по таборах-чергуваннях та відпочиваю.
Тим, хто сюди дочитав, бажаю гарних вихідних. Я знаю, ми білі та пухнасті, просто прихворіли чомусь трохи.
ПиСи. ДЯКУЮ, що свого часу прийняли мене такою, як є!

Подзвонив мамі в Бердичів.


Подзвонив мамі в Бердичів. - Сусідка, ти її не знаєш, в неї дєвочка 25 років, не працює і хлопчик 21 рік, ПТУ закінчив, тоже не працює . Так от вона плаче, що в цьому році їм субсидії не буде. Кляне владу і дуже переживає. А за те, що її ДІТИ НІДЕ НЕ ПРАЦЮЮТЬ - не переживає !