Серьёзно. Случайно попалось это видео. Знаете, задело за живое. Своим реальным криком... Внимательно всмотрелся я в лица этих, сытых, отожранных на партийных сходняках имбицилов. Думаете они хоть что-то поняли из сказанного этой женщиной? Нееее, последняя и единственная извилина шевельнулась, дала реакцию на рот, прикрутила звук, это очевидно. Но понимают ли этибля Лукьяновы, недоделанные Чечетовы и иже с ними о чём речь? Поняли ли они, сказанное? Поняли ли, что деяния твои и купленная должность, это не только гонорары от "паханов" и "спонсоров" которые чередуются с глубоким отсосом, не только гектары земли и дворцы на них, не только возможность посылать всех нахуй, иметь всех, беспредельничать,  прикрываясь неприкасаемой ксивой, но ещё и рано или поздно ответ! Возможно и перед Богом, хотя это слишком высоко для такого быдла, скорее ответ перед, вот такой женщиной, перед.... хотел сказать своей совестью... Мдддя!

Главный военный прокурор Украины Матиос признался, что Савченко задержали во время грабежа гольф-клуба

http://strana.ua/opinions/3936-v-kuluarah-shustera.html

Известный киевский «поисковик», историк и краевед, пишущий под псевдонимом «Бачо Киро» — об откровениях главного военного прокурора Украины и опереточном характере пиара вокруг «голодающей Нади».

«В кулуарах Славика Шустрого интереснее, чем в студии, где полно нездоровых людей.

В эфире девочка из „Айдара“ парафинит военную прокуратуру, какие, мол, подонки, душат патриотов. Матиос идет на сенсацию: „Не хотел говорить, но из-за нее Савченко попала в плен“. Но сдерживается. А в кулуарах с огорчением добавляет: „Они там гольф-клуб грабили, а Савченко пошла их выручать“. Тука кидается: ты ж такого публично не говори, нельзя.

Оно, конечно, нельзя. Страшная психологическая проблема: как объяснить мародерство и прочие интересные дела тех, кто на каждом углу называет себя борцом за европейское будущее. Как клеймить проклятую Россию на фоне махновщины и бандитизма в Украине. Как говорить про отсутствие правосудия у москалей при сотнях политзаключенных у нас. Наконец, как дальше нещадно юзать Савченко, делая себе „пиар“ и восхвалять ее героизм в борьбе с агрессором, если история подвига на самом деле получилась из неудачного грабежа, а по одному „Айдару“ — 54 арестованных за конкретные преступления.

Не нужен здесь закон, правдивые новости и вообще „как в Европе“.

Тогда весь миф о новой Украине, которая, типа, восстает из пепла, миф о нарождающейся европейской нации рассыплется, как карточный домик, в один миг».

Господи, пошли им всем ума!!!!

В пятницу впервые в моей жизни побывала на телевидении. Участвовала в съемках передачи "Шустер-лайф". Ничего серьезного. С умным видом нажимала на кнопки на мониторе. Но все же.

"Викрити" українців у схильності до фашизму, змусити їх в сльозах і соплях на колінах вимолювати пробачення за свої уявні помилки в місцевих і забугорних "демократів" і "антифашистів" – це нав’язлива ідея і завдання Савіка від міжнародного "антифашизму"

---

Савік Шустер - професійний "антифашист"

Після перегляду 24.04.09 р. чергової серії щурячого "Шустер Life" в Україні відразу ж згадується сакраментальна фраза: все це було б смішно, коли б не було так сумно. А ще згадується, що ведучий цього шоу горезвісний Савік Шустер – патентований "антифашист". Він першим з прибульців разом з якимсь Арфушем і Аделаджою став демонструвати нашому корінному населенню незадоволення від недостатньої поваги до залітних. Враховуючи, що ніхто цих зайд до України не запрошував, їхні спроби виховувати господарів з точки зору нормальної людської логіки є махровим хамством. Але оскільки логіка у них паранормальна та ще і високооплачувана, то на мораль їм наплювати. Шляхом різних провокацій "викрити" українців в схильності до фашизму, змусити їх в сльозах і соплях на колінах вимолювати пробачення за свої уявні помилки в місцевих і забугорних "демократів" і "антифашистів", а також переконливо просити останніх покерувати Україною, зважаючи на "фашизацію" її населення – це нав’язлива ідея і завдання Савіка від міжнародного "антифашизму". Саме це і було метою останнього його шоу, як і багатьох попередніх. Лише на цей раз для протягання своєї ідеї з властивим його моралі провокатора безмежним цинізмом Шустер вирішив використовувати вбивство в Одесі "антифашистами" українського хлопця Максима Чайки. Над свіжою могилою замордованого ревнителями української моральності людини він блюзнірськи намагався очорнити його демонстрацією якихось роликів. Слава богу, серед запрошених учасників цього підлого шоу знайшлися люди, які дещо стримали запал "антифашистського" провокатора. "Недобравши" на першій провокації, Савік негайно перейшов до другої – звинувачення в недостатньому антиісламізмі українського МЗС. На цей раз наші дипломати провинилися перед Савіком і його постійними підручними тим, що по команді міжнародного "антифашизму" не вийшли із залу засідання міжнародної конференції під час виступу Президента Ірану. А хіба дипломатів посилають на міжнародні конференції для того, щоб вони десь гуляли під час виступів учасників? Це дегенеративне звинувачення могло з’явитися лише в запалених мізках "антифашистів". Воно демонструє крайню міру нахабства і неповаги до нашої держави, хворобливе переконання, що вони вже весь світ підпорядкували своєму впливу. Як авторитетно пояснила послиха Ізраїлю, така претензія до МЗС викликана нібито прагненням України вступу до європейських структур, які, вочевидь, знаходяться в такій залежності від Ізраїлю, що ізраїльські дипломати дозволяють собі не церемонячись виступати і пред’являти претензії від їх імені. Очевидно, це не безпідставний блеф: одна ізраїльська команда – і вся Європа, штовхаючись і наступаючи один одному на ноги, ринула із залу. Дрессура, гідна захоплення! Українські дипломати залишилися в залі конференції – і в їх адресу тут же пролунали клацання батога сіоністських дресирувальників, нахабно озвучені Савіком в українському телеефірі. Взагалі ця частина шоу була примітна деякими історичними паралелями. На початку минулого століття знаменитий американський промисловець Генрі Форд написав книгу "Міжнародне єврейство". У передмові до неї він писав, що єврейська програма досягнення світового панування "потребувала 1900 років, аби в результаті вийшло сучасне поневолення Європи, що виразилося в одних країнах в політичному поневоленні, а у всіх без виключення в поневоленні економічному. Але в Америці ця програма потребувала всього лише 50 років для того, щоб досягнути того ж результату". Тоді євреї оголосили його божевільним і з властивою їм підлотою творили йому всякі підступи. На шоу "щирий український єврей" Червоненко, залякуючи присутніх єврейською могутністю, привів приклад одної такої гидоти, яку євреї влаштували Форду: вони організували масовий прокат в кінотеатрах Америки фільмів про аварії з його автомобілями, що викликало падіння попиту на "Форди" зі всіма наслідками. Сьогодні сіоністи вже не вважають за потрібне прикидатися безвинними овечками. Використовуючи США як свій військовий кулак, вони все упевненіше витирають ноги об Європу та її околиці. Сьогодні для них "фашист" – це той, хто поглянув на єврея без належної улесливості і бажання негайного виконання його зухвалих вимог. "Будеш проти сіоністів, до тебе гроші їх не прийдуть, Шенгенську візу не отримаєш!", – істерично залякував Андрія Ільєнка "антифашист" Червоненко. Буквально кожна фраза обговорення прямо або побічно підтверджувала, що єврейський "антифашизм" – це просто нова, більш агресивна упаковка для старого сіонізму. Сіонізм не міг бути ідеологією для гоїв. Зате під прапори "антифашизму" можна зганяти їх всіх поголовно. А оцінювати міру їх відповідності вимогам єврейського "антифашизму" будуть, природно, авторитетні єврейські сіоністи, як і в даному випадку претензій до українських дипломатів. До речі, для росіян і їх посібників з партії регіонів "фашисти" і "антифашисти" в Україні визначаються точно за тим же принципом: хто не їх холуй, той "фашист". Саме тому в такій зворушливій єдності працюють на шоу Шустер і Шуфрич, саме тому "антифашисти" всіх мастей вбивають українських патріотів. Їхня спільна мета – викоренити український патріотизм і його натхненників, поділити гегемонію над населенням, що залишилося: Росії – військово-політичну, а євреям, як власне і в самій Росії, – економічну. Якось не личить християнам, братам-слов’янам, як вони себе позиціонують, співробітничати з сіоністами в знищенні України. Кого Бог хоче погубити, того позбавляє розуму. Якщо так піде, то православним доведеться переходити в нову релігію для гоїв – голокост. І поклонятися вони вже будуть не розіп’ятому іудеями Ісусові Хресту, а іудеям, що його розіп’яли. Як вказали на шоу єврейські "антифашисти", в Німеччині вже з першого класу школи дітей мордують голокостом – виробляють комплекс провини перед євреями. Натомість багато українців засвоїли цей комплекс без всяких зусиль з боку "богообраних", просто завдяки своїй холуйській природі. Та так капітально засвоїли, що деколи на шоу було важко зрозуміти, хто там більший провокатор: Савік зі своєю камарильєю чи Гриценко з Яворівським.

Ні, таки українцям щось пороблено. Сумніваюся, що
всі дивилися 24 квітня „Свободу” Савіка Шустера на телеканалі
„Україна”. Тож, хто не бачив, навряд чи повірить, що найбільше
об’єднало українців у студії, що вони підтримали оплесками. А про це
варто знати, щоби зрозуміти, хто ми є. Так от, найбільшу підтримку у
студії отримала погроза Євгена Червоненка. А він заявив приблизно таке:
якщо ви, українці, будете себе поважати, то не отримаєте ні грошей, ні
шенгенських віз. Бо ми, євреї, не дозволимо, покараємо, як колись
Форда. Звичайно, дехто переконуватиме, що це не дослівно. Але суть від
того не міняється. Пан Червоненко сказав те, що сказав. А українці його
принизливі погрози з оплесками проковтнули.
Як бачимо,
Червоненко не приховує, що він єврей. Більш того, про його обрізання
знала вся країна. Отже, пан Червоненко зі своєю національною
приналежністю визначився. І це його право, його позиція. От тільки
незрозуміло, навіщо він тоді вимагав під час прямого ефіру програми від
молодого представника ВО „Свобода” Андрія Іллєнка, аби той сказав йому,
хто він – Черво ненко, є за національністю? На що українець цілком
логічно відповів: „Це залежить від вас. Ви самі мусите визначитися, хто
ви є”. Напевне, хлопець про шоу з обрізанням Червоненка не знав…
 
Мені
доводилося бачити чимало образливих для українців передач на
„українських” каналах телебачення. Але такого антиукраїнського шабашу
не пригадую. Здавалося, присутні, відчувши запах крові, втратили
здоровий глузд. Адже почалася передача повідомленням про вбивство
молодого українця на ім’я Максим в Одесі. В українському місті вбили
молодого українського патріота, члена патріотичної організації „СіЧ”.
Але загальний настрій у студії був такий, що здавалося то озвірілі
українці вбили єврея. На нас вилили стільки ненависті, що боксер
Віталій Кличко, який, як я гадав, не боїться нікого і нічого, не
наважився прямо відповісти на елементарне запитання депутата В’ячеслава
Кириленка, чи український він боксер. Ніяково і соромно було дивитися,
як велика, дужа, красива людина аж зіпріла, викручуючись. 

Українців
принижували не тільки люди єврейської національності. Доклав п’ять
копійок і „свій землячок”, поборник „української” демократії Володимир
Яворівський. З яким пієтетом він разом зі всіма присутніми у студії
слухав посла Ізраїлю в Україні, котра з притиском шпетила Україну і
українців. А дорікала вона нам усім за те, що наші дипломати не
покинули якусь там конференцію, на якій представник Ірану засумнівався
у реальності голокосту. І з якою люттю, разом з іншими, перебивав
представника нашого МЗС, котрий намагався роз’яснити позицію України.
До того ж, як нагадав політолог Фесенко, злощасну конференцію не
покинула й делегація Росії. Але до неї Ізраїль претензій чомусь не
висуває…

Відповідь посла Ізраїлю на цей закид була, якщо сказати
м’яко, фарисейсько-лихварською. Мовляв, у Росії свої стосунки з Іраном
-тобто, Україна власних стосунків з цією країною мати не може, і що
Росія – не європейська держава. З останнім цілком погоджуюся. Тільки
сумніваюся, що посол наважилася б сказати подібне у Росії. Це по-перше.
А по-друге, з відповіді випливає, що неєвропейським державам
дозволяється мати свою точку зору на голокост. А от європейським – ні.
Цікава позиція, як для посла Ізраїлю.

Те, що відбувалося того
дня у студії, іноді просто вражало своїм сюрреалізмом. Так, якийсь
Марков, що володіє телеканалом в Одесі, і розпалює в цьому
південноукраїнському місті міжнаціональну ворожнечу (про це у прямому
ефірі говорили його мешканці), сидів не за гратами, а у студії. Він не
спростував звинувачення, а доводив, що в одеситів свої, особливі
„герої”. І якось так виходило, що авторитет цих специфічних „героїв”
освячує ненависть Маркова і його однодумців до України, виправдовує
вбивство її патріотів… Не дивно, що, очевидно піддавшись загальному
настроєві, пан Червоненко зопалу заявив: євреїв у Бабиному Яру вбивали
українці. Потім спохопився, вибачався і наголошував на тому, що їх
убивали поліцаї. Але тут усе за Фрейдом: українці для Червоненка
непевні люди. Тому і вилетіло те, що думав. От тільки чому ніхто
Червоненку не нагадав, хоча б той же Яворівський, що і поліцаї євреїв у
Бабиному Яру не розстрілювали.

„Свобода” Шустера претендує на
„об’єктивність і незаангажованість”. Щоправда, не так давно лідер
комуністів України Петро Симоненко, якого Євген Червоненко в одній із
передач тієї ж „Свободи” назвав таким самим, як і він, євреєм, на
зустрічі з виборцями у Смілі, що на Черкащині, заявив, що Савік Шустер
отримує на місяць 180 тисяч доларів. Я було засумнівався, але
спостерігаючи за спектаклем 24 квітня вже і не знаю, що думати. Адже то
тільки за великі гроші можна так ризикувати репутацією, ставлячи
подібний ганебний спектакль. Варто було побачити однаково єхидні
посмішки Шустера і Нестора Шуфрича, їхній швидкий обмін поглядами,
постійні розлогі ремарки депутата-регіонала, щоби все зрозуміти.

Особливо
неприємно було чути плачі Шуфрича за жертвами голокосту. Звичайно,
чужого горя не буває. І я зрозумів би депутата українського Парламенту,
якби він з текою ж повагою ставився і до жертв геноциду українців.
Однак, Шуфрич навіть не голосував за визнання Голодомору геноцидом. Не
сумніваюся, у нього на це знову ж будуть розлогі виправдання. Але
особисто у мене виникли сумніви щодо того, чи ідентифікує він себе як
українець. Звичайно, можна зрозуміти трагедію українців, співчувати її
жертвам і не будучи українцем. Та, як бачимо… До речі, держава Ізраїль
теж не визнала Голодомор геноцидом. Нагадування про це чомусь дуже
розлютило Червоненка.

Насторожив ще один епізод спектаклю під
назвою „Свобода Савіка Шустера”. На передачі вкотре засвітилася
журналістка Соня Кашкіна (яке гарне українське прізвище!). Схоже, лише
для того, щоби разом з режисером вистави обуритися позицією голови
Верховної Ради України Володимира Литвина, який виступив нещодавно за
відновлення в українському паспорті графи національність. Таке
враження, що саме через це у прямому ефірі і розігрувався
кількагодинний спектакль? Адже, крий Боже, ми усі будемо знати, скільки
євреїв у Верховній Раді, скільки їх вирощує хліб, скільки володіє
банками, а скільки замітає вулиці. Але ж то секрет полішинеля…

Та,
щоби дискредитувати саму думку про можливість відновлення графи
національність на амбразуру і кинули навіть Кошкіну. Вона розтлумачила
усім, чому Литвин за легалізацію національності. Мовляв, так він хоче
нашкодити можливому кандидату у Президенти України Арсенію Яценюку.
Натяк більш ніж прозорий: Яценюк єврей, він це приховує, а Литвин хоче
про це сказати людям, і вони, можливо, від нього через це відвернуться.
Дивно і гидко було чути подібне у студії, де обпльовували Україну і
українців і відстоювали інтереси держави Ізраїль. Схоже, Кошкіна або
перестаралася, або вийшла за рамки сценарію, бо невдовзі зі студії
зникла.

Оскільки поганими в цьому світі і на своїй землі можуть
бути тільки українці, наприкінці шабашу Шустер засумнівався навіть у
реальності інтерв’ю, яке давав член так званої антифашистської
організації. Її одеських активістів і підозрюють у вбивстві
українського патріота. Але, то, напевне, сам Максим усе спланував, щоби
„українцям”, які проти графи національність у паспорті, легше було
влаштовувати обструкцію українцям, котрі хочуть бути українцями і за
головним своїм документом… Які перспективи у держави, що дозволяє
подібне під гаслом „свобода слова”. І хто буде винен, якщо українцям
зрештою таки набридне глумління над ними?..

Для патріотів України: - Та що пройшла крізь вогонь і воду. Ті хто не об'єднався до виборів ніколи не об'єднаються в ВР, будуть ситуативні союзи, домовленості та інша націонал-демократична ющерівська мішура на благо утримання награбованого донецькою мафією.

Для комзомбі: - Всем сматреть видео! Варофка крисЮЛЯ занімалась сексам с Яценюком !

Новый сезон "Свободы слова" на ICTV начался  без "лица" этой программы Савика Шустера. Лицо "обновили" - им стал Андрей Куликов, и программа "заговорила" по-украински. "Старое лицо" - Шустер то бишь - исчез в недрах телеканала "Интер" и в обстановке полной секретности изготовил свою НОВУЮ "Свободу", которая по многим критериям совпадала со свободой "старой" - той, что была у Шустера на ICTV и той, что перешла от него в наследство Андрею Куликову. При этом совпало и время выхода программы в эфир, и модель ведения студийного процесса.

Отличался только дизайн студии и рейтинги. У новой программы Шустера они оказались выше, чем у старой.

В чём же загвоздка? Что смотрят зрители: передачу-бренд или брендового журналиста? А, может, они просто отдают предпочтение более доступному и более рейтинговому каналу? И вообще как рассматривать демарш Савика: как предательство, как новую ступеньку карьерного роста, как элемент конкурентной борьбы между каналами ТВ? И что есть такое его новая "Свобода"? Плагиат? Или новое видение, которому хотят придать вид "заимствования" недружественные элементы с недружественных каналов?! Да и конце концов, КТО ВАМ БОЛЬШЕ ПО ДУШЕ - ШУСТЕР ИЛИ КУЛИКОВ???

Пищу для размышлений подбрасывает и диалого между главными идеологами двух программ - "Свободы слова" и "Свободы" с Шустером. Эти диалоги опубликованы здесь (статья Александра Богуцкого - гендир ICTV), здесь (ответ Савика Шустера) и здесь (статья, расставляющая много точек над i от одного из создателей формата "Свобода слова")

Куда ты холоден и cyx!
Как слог твой чопорен и бледен!
Как в изобретеньях ты беден!
Как утомляешь ты мой слух!
Твоя пастушка, твой пастух
Должны ходить в овчинной шубе:
Ты их морозишь налегке!
Где ты нашел их: в шустер-клубе
Или на Красном кабачке?

(одна из эпиграмм А.С. Пушкина)

Ефір «Шустер-live» від 30 вересня завдяки неабияким старанням ведучого явив собою яскравий приклад перетворення українського телебачення, зокрема його Першого Національного (!) каналу, на антинаціональний, українофобський рупор.

Протягом передачі шустерівські вуста настирливо й безапеляційно, вимагаючи вибачень, звинувачували нас, українців як націю, у жахливих злочинах проти людства і людяності, яких ми не скоювали. Такі закиди українці, які самі мільйонами ставали безневинними жертвами організованих і планомірно здійснюваних злодійств, що були спрямовані на знищення українства та української ідентичності, чули з державного телеканалу своєї країни від земшарної людини, яка колобком котиться цілим світом, зупиняючись там, де можна добре заробити.

«Чи мають українці вибачитися перед євреями за участь в Голокості?» - саме так звучало запитання, винесене Шустером на голосування студійної аудиторії. Судячи з постановки фрази, сама участь українців в Голокості вже виступає доконаним фактом, який не підлягає сумнівам. Питання лише в тім, чи повинні вибачатися?

Оце так… Ти диви, який «шустрий»! Ще один «цадик» знайшовся! А ти хто взагалі такий, щоб докоряти не комусь персонально, а цілій нації!? Може десь міжнародний трибунал над українцями, на зразок Нюрнбергського, відбувся, де нас як останніх гітлерівців у гнобителі євреїв записали, а ми про це ще не знаємо?

І як в того Шустера язик повернувся вимовити таке кощунство?! А якщо вже повернувся, то цій темі мала б бути присвячена ціла програма за участю науковців, фахівців, дослідників, експертів в галузі історії, а не далеких від глибинної суті питання політиків, які досі, ніби печерні люди, знаходяться під впливом нав’язаних радянською пропагандою стереотипів та таких самих журналістів.

От тоді, після завершення змістовної дискусії, яка б всебічно висвітлила винесену для обговорення тему українсько-єврейських відносин, можна було б ставити на голосування  питання щодо вибачень. Впевнений, що саме для такого його формулювання не лишилося б найменших підстав. А можливо, з’явилося б інше – хто перед ким має вибачатися?

В даному ж випадку, як це сталося в ефірі 30 вересня, така постановка питання виглядає відвертою маніпуляцією, яка переслідує мету нав’язати українцям комплекс провини, зробити їх винними невідомо в чому та ще й змусити вибачитися.

За що? За те, що вони воювали з фашизмом і зазнали найбільших зпоміж народів СРСР втрат? Причому, боролися як в лавах радянської армії так і УПА! За те, що серед воїнів-повстанців було чимало єврейських лікарів, які добровільно йшли в націоналістичне підпілля, аби помститися Гітлеру за своїх кровних братів? За те, що українці так само як і євреї піддавалися тортурам й помирали в концтаборах? За те, що українці наражаючи на смертельну загрозу цілі свої сім’ї, знаходили мужність приховувати в себе євреїв, за що потім і були оголошені праведниками? Зокрема, як це робила родина Шухевичів.

Чи може нам вибачатися за Бабин Яр, де українців розстрілювали разом з євреями, росіянами, циганами та представниками інших національностей? За те, що українці  разом з ними йшли на смерть? За те, що в Бабиному Яру було знищено сотні підпільників ОУН, в тому числі - представників творчої інтелігенції, квіту нації? За те, що українці ніколи не чинили безсовісно й бездоказово приписуваних їм антиукраїнською більшовицькою владою погромів і тим більше розстрілів єврейського населення?

А якщо ж хтось і траплявся з українським прізвищем серед тих, хто розстрілював мирне населення, то це ще не дає жодних підстав звинувачувати в Голокості цілу націю! Випадки колабораціонізму мали місце повсюдно. В цьому плані не є виключенням жоден європейський народ. Бо в сім’ї, як то кажуть, не без виродка. Такі знаходилися у всіх. До того ж, українські виродки стріляли не лише в євреїв, а й в своїх – українців. Адже їх не наймали навмисно для того, аби цілеспрямовано нищити тільки якусь одну націю.

Зажадати вибачень за такі випадки від цілої нації – все одно що, припустимо, вимагати в англійців покаятися перед усім світом за їхнього Джека-різника. Так, не всі українці – ангели. І серед них є злочинці, душогуби, масові вбивці, маніяки. Їх вистачало у всі часи. Так що, може і за них почати каятися перед усім світом? А як щодо таких самих злодіїв інших національностей, в інших країнах?

Та повернімося до ефіру. Досить показовою і характерною стала реакція Шустера на спробу «свободівця» Андрія Іллєнка заступитися за свій народ. Щойно той подав голос, як Шустер озвіріло накинувся на нього, мовляв, знову ця «Свобода» зараз буде щось заперечувати. У «цадика» стався справжній спалах роздратування. І не пригадаєш, коли останнього разу він був настільки нестримним і щиросердним у своєму гніві. Мабуть кровушка заграла? Та, що вимагає вибачень незрозуміло за що.

Неадекватність поведінки Савіка підсилюється ще й тим, що це була реакція ведучого програми на прохання про репліку запрошеного до студії. Причому, Іллєнко весь час до цього моменту мовчав і брав слово вперше. То навіщо ж тоді його було запрошувати? Щоб продемонструвати ненависть до гостя, зумовлену самою лише його спробою приєднатися до дискусії? Ну і Шустер. Звідки ж і чому в нього така ненависть до представника української патріотичної сили?

«Свободівець», відвоювавши право репліки, почав аргументовано доводити некоректність постановки питання про вибачення українців перед євреями. Іллєнко ніяк не міг второпати за що він має вибачатися, якщо його дід воював з фашистською Німеччиною? То в чому і перед ким полягає дідівська провина? Така сама історія і в мільйонів інших сімей. Яку кривду українці завдали євреям своєю героїчною боротьбою з гітлеризмом? 

Оригінальним чином на це відреагував інший учасник передачі – Євген Червоненко. Він сказав, що його дід теж воював і здобув чимало нагород. А ще навів відомі йому приклади змішаних українсько-єврейських шлюбів та таких самих розстрілів під час війни, коли німці розстрілювали українців та євреїв разом. Ну, то що він цим хотів сказати? Хіба це не підтвердження відсутності в українців провини перед євреями? Чи і тут українці мали б вибачатися... що їх постріляли поряд?

Свої «5 копійок» вставив і, сказати б, національно-патріотичний олігарх Петро Порошенко. Опонуючи  Іллєнку, він розмахував книгою Анатолія Кузнецова про Бабин Яр, перевиданою коштом одного з топ-менеджерів концерна «Рошен». Виходить, і наш «солодкий знак якості» теж вважає українців злочинцями перед євреями? Несподіваний кульбіт. Власник П'ятого не дивиться передачі, в тому числі науково-пізнавальні, просвітницькі на історичну тематику, свого ж каналу? Чи може причина такої позиції - та сама, що і в студійного «цадика»?                

Впродовж дискусії Андрій Іллєнко акцентував, що чекістська легенда про нібито причетність до розстрілу євреїв в Бабиному Яру українських націоналістів з Буковинського куреню повністю спростована дослідженнями історика Віталія Нахамановича.

Науковець, філософ Мирослав Попович поділився власними дитячими спогадами про війну та впродовж теми  доречності принесення українцями вибачень запропонував наступний приклад: якщо під час участі в програмі у Шустера, пограбують домівку когось з присутніх в студії, то хіба мав би в такому випадку приносити свої вибачення ведучий Савік Шустер?

Належну відсіч антиукраїнським закидам дав і присутній в студії Дмитро Корчинський. Висловивши євреям свої співчуття з приводу жахливої трагедії Голокосту та Бабиного Яру зокрема, лідер «Братства» пригадав, що цього року правильніше було б відзначати не сімдесяти а вісімдесятиліття масових розстрілів, розпочатих у тому самому місці ще в тридцяті роки. Щоправда, як він зауважив, тоді  розстрілювали в основному українців.

Також він навів приклади вірного служіння гітлерівському Вермахту самих євреїв, коли деякі дослужувалися аж до залізних хрестів. «Чи вибачилися євреї за Голокост перед євреями?»– поставив запитання Дмитро Корчинський.

Згадав він і єврейських керівників більшовицької партії та слідчих-енкаведистів, що організовували в Україні Голодомор. То чи не час євреям вибачитися перед українцями за голодний геноцид, а державі Ізраїль - офіційно визнати Голодомор геноцидом, так само як Україна визнає геноцидом Голокост?

Таке ж побажання (щодо визнання Голодомору геноцидом) адресували ізраїльській владі екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко та перший президент України Леонід Кравчук. Останній до речі, нагадав, що будучи головою Верховної Ради України та президентом вже приносив єврейському народу від імені українського співчуття та вибачення.

То що ж від нас, українців, ще хотіти? Ніколи переслідування євреїв не було складовою державної ідеології чи політики.  Натомість, чимало євреїв брали участь в національно-визвольних змаганнях українців під час Другої світової війни, розв’язаної однаково тоталітарними і людиноненависницькими режимами Гітлера і Сталіна.

То за що і замість кого мають вибачатися нещасні але не скорені українці, які як ніхто інші доклалися до перемоги над фашизмом і боротьби з московським комунно-більшовизмом?

Після подібних голослівних, нічим не вмотивованих та у вищому ступені  цинічних, образливих, зневажливих до національних почуттів, хамських висловів ведучого, у країнах з розвинутим громадянським суспільством біля будівлі телекомпанії, в ефірі якої стався б цей ганебний випадок, вже б за декілька годин зібрався багатотисячний натовп з вимогою негайного вибачення ведучого та його пожиттєвого відсторонення від ефіру. А керівництво каналу наввипередки взялося б каятися перед людьми за недостойний інцидент і кадрову помилку.

Дуже шкода, що це не про нас і перед Першим Національним ніхто не вийде і не проскандує «Шустер, забирайся геть!». Так і будемо цього «цадика» терпіти допоки він сам не звалить,  підшукавши собі місце в якійсь іншій країні для кращого заробітку.

В Умані, куди зі всього світу на могилу свого духовного наставника ребе Нахмана, як той заповідав, з'їжджаються, кожного року вселенський срач влаштовують; в Дніпропетровську найбільший в світі (!) єврейський центр "Менора" будують; ледь не всіма телеканалами в Україні володіють, не кажучи вже про "заводи, газети, пароходи"; наш Голодомор геноцидом не визнають, а за свій Голокост в українців ще й вибачень вимагають.

То за що ж нам таке "щастя" на рідній землі і коли воно врешті-решт закінчиться?

Олексій Мазур