Коров'ячі батьки, брати та сини - бики мають крутий норов та непередбачувану поведінку. Рівень тестостерону у них зашкалює, вони не прислухаються до інших думок, можуть вибухнути гнівом у будь-який момент (справжні альфа-самці!), тому погано піддаються дресируванню, через те використовувались у господарствах за прямим призначенням - розмноження коров'ячого поголів'я. Зовсім змінюється в них світогляд, коли їх скопити. З цього моменту вони називаються волами, відрощують собі величезні роги, та нікуди вже не поспішають. А при тому, що мають неймовірної міцності м'язи, використовувались у господарстві як тяглова сила, такий собі супер-чисто-екологічний біотрактор. Керувати таким трактором надзвичайно просто, система команд проста: "Гей!" - рушай, "Соб!" - поверни вліво, "Цабе!" - поверни вправо, "Тпру!" - стій. Пульт керування - довга лозина. Такими тракторами яких тільки робіт не переробили! Вони орали землю, перевозили різні збіжжя, крутили жорна млинів, водокачок, молотилок та інших механізмів. І завжди нікуди не поспішали. Незважаючи на їх неспішність та поважаючи силу і витривалість, використовували їх і на далекі подорожі. Чумаки, наприклад, їхали із своїм товаром через всю Україну в Крим по сіль. Народ підмічав особливості кожної тварини, та давав їм різні назви: "швейнога" - віл, у якого задні ноги у колінах чіплялися одна за одну, "блиндар" - котрий кривив ногами, "безприпорий" - тварина, що не мала підвищення в кінці шиї, на яке спиралося ярмо, "буян" - примхливий віл, "гостяк" - худий, "караман" - чорний віл, "гузок" - миршавенький, з малими рогами, "кислиця" - впертий, "коваль" - поганий у ходу. Віз для пари волів був у півтора-два рази більший, ніж для коней, воли з однаковою швидкістю тягли і порожнього воза і навантаженого до тони вантажу. За цю свою неспішність воли були витіснені з ринку тяглової сили більш маневреними кіньми, а потім - залізними тракторами.


Пимоненко М. Віл
[ Читати далі ]

- "Хлопче, звідки у тебе стільки подряпин на руках? Чи не хворий ти чимось невідомим?"
- "У мене вдома з'явився маленький кошенятко, це він мене подряпав."
 
  Чиселні подряпини на руках не означають, що котик поганий і встав на невірний шлях, просто він не вміє ними користуватися. Для підрізання коготочків не потрібен наркоз, але бажано мати спеціальні ножиці або ветеринара неподалік. Колись воно зрозуміє, що не можна ось так ранити своїх господарів, тоді ці процедури можна припинити.
   У домашніх тварин це місце де збираються у купу всі бактерії і мікроби. Тобто такі подряпини є досить небезпечними. Сподіватись на диво, що кошенятко припинить дряпати як і на те, що його припинять допитувати не виправдано. Отже потрібно діяти. Такі подряпини потрібно вчасно промити і продезинфікувати, хоча звичайно було б краще до них не доводити. Ці поранення можуть стати причиною одноразової бактеріальної хвороби, на яку опісля одужання виробляється стійкий імунітет. Це хвороба  котячих подряпин, вона не потребує лікування, але не є приємною.